Соціальне страхування, його види та значення

Орган державного нагляду може вимагати скликання засідання правління цільового страхового фонду. Якщо ця вимога не буде виконана, орган державного нагляду може сам скликати і провести засідання правління цільового страхового фонду.

За невиконання своїх обов'язків за рішенням органу державного нагляду члени правління цільового страхового фонду можуть бути позбавлені своїх повноважень.

Страховики складають звіти про результати своєї діяльності й подають їх Кабінету Міністрів України або уповноваженому ним органові та доводять до відома застрахованих осіб через засоби масової інформації.

З ініціативи органу державного нагляду за діяльністю страховиків може призначатися проведення аудиторської перевірки діяльності фондів із загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Контроль у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюють у межах своєї компетенції Міністерство охорони здоров'я України, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, профспілки, організації роботодавців та їх об'єднання.

Роботодавці несуть відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованим особам або страховикам внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків із загальнообов'язкового державного соціального страхування, відповідно до законодавства. Роботодавцю забороняється вчиняти будь-які дії, що можуть призвести до прийняття ним разом із застрахованою особою спільного рішення, яке може в подальшому завдати шкоди цій особі.

Заклади охорони здоров'я, заклади професійної реабілітації і громадяни, які надають соціальні послуги застрахованим особам, несуть цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованим особам або страховикам внаслідок фальсифікації документів про обсяги та якість наданих послуг. Достовірність зазначених у документах даних перевіряється виконавчими органами цільових страхових фондів.

Страховики несуть відповідальність відповідно до законодавства за шкоду, заподіяну застрахованим особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання матеріального забезпечення та соціальних послуг, встановлених законодавством.

Застраховані особи зобов'язані у повному обсязі та у встановлені законодавством України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування строки сплачувати внески страховикам, повідомляти страховиків про обставини, що спричиняють зміни розміру матеріального забезпечення із загальнообов'язкового державного соціального страхування та порядку його надання (зміни стану непрацездатності, в складі сім'ї, звільнення з роботи, працевлаштування, виїзд за межі держави тощо).

Сума вартості матеріального забезпечення та соціальних послуг, наданих застрахованій особі внаслідок зловживання або невиконання нею своїх обов'язків, стягується з цієї особи в судовому порядку.

Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду.

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Отже,можна зробити такий висновок, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування -- це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі -- роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Окрім згаданих Основ законодавство у сфері соціального страхування включає такі основні нормативно-правові акти: закони України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 р., "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 2 березня 2000 р., "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18 січня 2001 р., "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 р., "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 р.,а також інші нормативно-правові акти, прийняті на виконання згаданих законів.

Суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування є застраховані громадяни, а в окремих випадках -- члени їх сімей та інші особи, страхувальники істраховики

Право на забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням згідно з Основами мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Об'єктом загальнообов'язкового державного соціального страхування є страховий випадок, з настанням якого у застрахованої особи (члена її сім'ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг, передбачених статтею 25 Основ.

Згідно зі статтею 25 Основ та відповідно до законів з конкретних видів соціального страхування надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:

пенсійне страхування;

медичне страхування;

страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання;

страхування від безробіття.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

1. Конституція України. -- Ст. 46.

2. Основи законодавства України  про загальнообов'язкове державне  соціальне страхування від 14 січня 1998 р.

3. Про загальнообов'язкове державне  соціальне страхування від нещасного  випадку на виробництві та  професійного захворювання, які  спричинили втрату працездатності: Закон України від 23 вересня 1999 р. № 1105 // Офіційний вісник України. -- 1999. -- № 42. -- Ст. 2080.

4. Про загальнообов'язкове державне  соціальне страхування у зв'язку  з тимчасовою втратою працездатності  та витратами, зумовленими народженням  та похованням: Закон України  від 18 січня 2001 р. // Відомості Верховної  Ради України. -- 2001. -- № 14. -- Ст. 71.

5. Про загальнообов'язкове державне  соціальне страхування на випадок  безробіття: Закон України від 2 березня 2000 р. // Офіційний вісник України. -- 2000. -- № 13. -- Ст. 503.

6. Про загальнообов'язкове державне  пенсійне страхування: Закон України  від 9 липня 2003 р. // Відомості Верховної  Ради України. -- 2003. -- № 49--51. -- Ст. 376.

7. Право соціального захисту  України: Навч. посіб.-- К.:Знання, 2005.-615с.

8. Іванов Ю.Б. Крисоватий А.Г. Десятнюк  О.М. Податкова система.Підручник :Атіка,2006-920с.

9. Крисоватий А.І. Десятнюк О.М. Податкова  система: Навч. посібник.-- Тернопіль:Карт-Бланш, 2004-331с.