Податковий менеджмент страхових компаній в Україні

Станом на 30.09.2011 року в Україні було зареєстровано 445 діючих страхових компаній, з яких 387, або 87% зареєстровано у формі публічних акціонерних товариств. На рис. 1 зображено розподіл страхових компаній в Україні за формами організації на 30.09.2011 року.

Рис. 1. Розподіл страхових компаній за формами організації в Україні

Оскільки більшість страховиків є публічними акціонерними товариствами (або відкритими акціонерними товариствами до 30.04.2011 року), то всі вони зобов’язані з 2012 року перейти на ведення обліку і складання звітності за міжнародними стандартами бухгалтерського обліку й фінансової звітності відповідно до ст. 12 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

На відміну від інших суб’єктів  господарювання страхові компанії використовують особливі ставки для оподаткування  прибутку, отриманого за результатами діяльності. У табл. 2 здійснено систематизацію ставок, які застосовують страховики у своїй діяльності.

Таблиця 2

Ставки податку  на прибуток для суб’єктів страхової  діяльності

Джерело: Складено автором на основі Податкового кодексу України

Отже, основною ставкою оподаткування страхування життя є 0%, а оподаткування інших видів страхування до кінця 2012 року здійснюється за ставкою 3%.

Доходи страховика від  діяльності, не пов’язаної із страхуванням, а також доходи, одержані страховиком у звітному періоді від перестраховиків, оподатковуються у 2012 році за ставкою 21%.

Існує ряд проблем страхових  компаній, пов’язаних з особливостями  страхової діяльності й невизначеністю податкового законодавства, які  стосуються: перенесення збитків  минулих років до декларацій 2012 року, форми декларації з податку на доходи (прибуток) страховика та відсутності  порядку її складання, виправлення  помилок і самостійного донарахування  податкових зобов’язань.

Перенесення збитків минулих років при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток страховими компаніями у 2012 році здійснюється відповідно до пункту 150.1 ПКУ. Аналіз чинного законодавства свідчить про те, що пункт 3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення"  ПКУ також не містить заборони на врахування у 2011-му та 2012 роках збитків, які виникли до 01.01.2011 р., а отже, такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

Із введенням в дію з 01 січня 2011 року «Податкового кодексу України» почалися суттєві зміни у фінансовому  стані діяльності страхових організацій  в нашій країні. Діюча до 01 січня 2011 року система сплати податків в розмірі 3% від результатів страхових операцій мала свої недоліки, але позитивно вплинула на розвиток страхової системи України, сприяла стабілізації страховиків, спростила механізм перевірок податковими органами страхової діяльності. Незалежно від затрат страхових компаній на ведення справи, кожна з них сплачувала податок на суму валових внесків, одержаних платником або нарахованих на його користь за договорами страхування і перестрахування, зменшену на суму валових внесків, сплачених платником за договорами перестрахування із резидентами. 
         При такій системі справляння податків оподаткований дохід від страхової діяльності завжди мав позитивне значення, а тому завжди сплачувався податок в бюджет. Та частина страхових платежів, яка надходить у перестрахування і уникає оподаткування у страховика, обкладалася податком в перестраховика. Таким чином, страховий платіж оподатковувався загалом у страховій системі в розмірі 3% (страховик плюс перестраховик), при цьому не було подвійного оподаткування доходів від страхової діяльності. «Податковим кодексом України», прийнятим Верховною Радою України 19.11.10 р., стаття 156, підпункт 156.1.1. передбачено структуру доходів страховика. У ньому справедливо визначено зменшення доходу на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), нарахованих страховиком за договорами перестрахування.

Це оптимальний варіант розрахунку доходів страхових організацій. 
Зупинимося більш детально на окремих складових доходів і витрат страховика, тому, оскільки тут простежується низка дискусійних положень. 
Найбільш непередбачуваним серед них можна вважати включення в дохід суми зменшення розміру страхових резервів у порівнянні зі сформованими резервами на кінець попереднього звітного періоду. В цьому випадку відбувається розрив у часі формування резервів та їх оподаткуванням. Інакше кажучи, коли результати діяльності компанії є кращими, збір платежів зростає і відповідно збільшився розмір резервів, тоді податок на резерви не сплачується.

Якщо зменшується надходження  страхових платежів або страхова компанія припиняє діяльність, то платежі, резерви та доходи зменшуються, тоді виникають підвищені податкові  зобов’язання, розмір яких спланувати неможливо, а це, в свою чергу, зменшить реальну можливість сплатити податковий платіж. Дослідження цієї та інших проблем оподаткування страховиків попереду, а в нашій праці хотілося б зосередити увагу на появі подвійного оподаткування страхової діяльності, виходячи з Перехідних положень «Податкового кодексу України».

Пункт 8 Підрозділу 4 Перехідних положень «Податкового кодексу України» передбачає сплату протягом звітного року, починаючи  з 01 квітня 2011 р., податку за ставкою 3% від суми страхових платежів, страхових  внесків, страхових премій, отриманих (нарахованих) страховиками-резидентами  протягом звітного періоду за договорами страхування, співстрахування та перестрахування  ризиків на території України або за її межами. Якщо діючий і новий порядок сплати податку страховиками, який вступає в дію з 01 січня 2012 р., виключає подвійне оподаткування, то в перехідний період авторами Кодексу цю проблему не усунуто. З 01 квітня 2011 р. всі страховики будуть сплачувати податок в розмірі 3-х відсотків на валовий збір всіх видів страхових, співстрахових та перестрахувальних платежів, причому з оподатковуваної бази не віднімаються страхові платежі, передані в перестрахування. Тобто, перестрахувальні платежі виступають об’єктом оподаткування одночасно в страховиків та перестраховиків, що спричинює їх        подвійного оподаткування.

Такий порядок оподаткування може стати приводом до підвищення тарифів  страхування на 3%, так, оскільки в  актуарних розрахунках це не враховано. Проте, проблема полягає в тому, що таке підвищення потрібне тільки на перехідний період, а затрати на перерахування  тарифів актуаріями та проблеми, пов’язані  з цим, себе не виправдають. 
          На мою думку, виходячи з вищенаведеного, потрібно було в перехідний період зберегти діючу до цього систему оподаткування або ж обкладати 3-х% податком виключно доходи від страхової діяльності. Сплата страховиками 3-х % податку від суми зібраних страхових платежів повністю підходить податковим органам. При цьому перестраховики уникнули б подвійного оподаткування, а тому могли б знизити на 3% перестрахувальні платежі, що задовольнило би і страховиків.

Незважаючи на досить стрімкий розвиток страхових компаній на території  України, все ж існує ряд проблем, котрі потрібно подолати, для покращення економічного стану даної галузі  та  податкових надходжень від неї. Так міністр доходів та зборів Олександр Клименко повідомив, що менше половини страхових компаній, які працюють на ринку України, - 220 з 448 - формують сплату до бюджету. Виходячи з його даних можна зробити висновки, що більше 20% сплачених податків припадає на шість компаній - це тільки 0,5% від загальної кількості учасників цього ринку. 99% задекларованих надходжень до бюджету формує менше половини страхових компаній, які працюють на ринку, - 220 із 448. Виникає логічне запитання: чим займаються інші 228?

Крім того Клименко повідомив, що в  кінці 2012 року офіційно задекларовані  доходи за операціями з цінними паперами зросли майже на 102 млрд грн, однак  існує значна кількість підприємств, які здійснюють торгівлю цінними  паперами  у збиток. Так, за минулий рік загальна сума отриманих збитків від таких операцій становила 126,2 млрд грн.

Більшість страхових компаній, просто не витримують податкове навантаження, та не можуть сплачувати достатню кількість  податків через відсутність доходу. Не маючи коштів на розвиток даного  виду діяльності, неможливо задовольнити потреби держави у надходженні  коштів. Тож необхідно знайти пений  способ покращення даної ситуації в  України.