Модель Бісмарка і її вплив на розвиток соціального страхування

1. Модель Бісмарка і її вплив на розвиток соціального страхування.

 

Один з найбільших внесків у розвиток системи соціального страхування зробив Канцлер Німеччини Отто фон Бісмарк, який в 1883 - 1889 роках чи не вперше в світі в законодавчому порядку запровадив систему соціального страхування.

Звичайно, до Бісмарка також  можна знайти свідчення наявності  колективної соціальної політики. Засновані  церквами оздоровчі та навчальні  системи існували віками. У козаків  на початку ХVІІІ ст. існувала форма  компенсації за виробничі травми . У ХІІІ ст. у місті Дубровник була проголошена програма страхування здоров'я способом внесків. Навіть іще за часів Римської імперії чимось подібним до об'єктів соціальної політики були акведуки (водогони), лазні та громадські туалети. Проте в наступних століттях, разом із послідовним розвитком ролі держави в соціальній політиці, потрібно було очікувати роз'єднання функцій церкви і держави.

 

Модель Бісмарка

Запровадження обов'язкового соціального страхування в Німеччині  було одним з елементів Realpolitik Бісмарка. Єдиним способом можна уникнути втрат робітничого класу, писав Бісмарк у листі до міністра торгівлі, - це перехопити ініціативу у соціалістів та здійснити їх вимоги щодо запровадження соціального страхування, що мали зовсім законний вигляд і могли бути втіленими у життя в інтересах зміцнення держави та соціального порядку.

Прямуючи вслід за цією концепцією та не дивлячись на опозицію з боку Рейхстагу, канцлер  Бісмарк менш ніж за десять років  створив завершену систему соціального страхування: закон про страхування на випадок хвороби в 1883 році, закон про страхування від нещасних випадків на виробництві в 1884 році, закон про страхування на випадок старості та інвалідності в 1889 році.

Систему Бісмарка визначають чотири фундаментальних принципи:

• забезпечення засновано виключно на праці і тому обмежене лише тими особами, які зуміли завоювати для себе це право на забезпечення через свою працю;
• обов'язкове забезпечення лише для тих найманих працівників, заробітна плата яких нижча визначеної мінімальної суми, тобто для тих, хто не може користуватись індивідуальним страхуванням;
• забезпечення, яке засноване на методології страхування, що встановлює паритетне відношення між внесками найманих працівників та працедавців, а також між виплатами та внесками;
• забезпечення, яким управляють самі працедавці та наймані працівники.

Фундаментальною новацією Бісмарка стало положення про  запровадження обов'язкового характеру  системи соціального страхування.

Ідея соціального страхування  була прийнята консервативним суспільством Німеччини часів Бісмарка тому, що вона пропонувала маловитратний механізм, здатний задовольнити деякі соціальні потреби і водночас передати соціальне управління в руки працедавців і робітників, платників внесків для своїх власних пенсій.

Прийняття страхового принципу мало важливі наслідки для розвитку соціальної політики. У здійсненні різноманітних заходів щодо збільшення пенсій часом підривалась справжня страхова основа, але принцип паритету у сплаті внесків залишався важливим політичним символом і, час від часу, робились спроби повернути систему соціального страхування ближче до її витоків. Завжди важко поєднати тверезі принципи актуарного аналізу страхування з зацікавленістю в ефективному і всебічному соціальному захисті, бо, коли політичною альтернативою соціального страхування є лише перевірка матеріального стану сім'ї, тобто державна допомога, як засіб останньої надії, принцип внесків має величезну привабливість.

 

2. Умови надання допомоги по частковому безробіттю. Розмір та тривалість виплати допомоги.

 

Часткове безробіття — вимушене тимчасове скорочення нормальної або встановленої законодавством України тривалості робочого часу, перерва в одержанні заробітку або скорочення його розміру через тимчасове припинення виробництва без припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного, структурного характеру.

Допомога у зв’язку  з частковим безробіттям надається  застрахованим особам у разі втрати частини заробітної плати внаслідок  вимушеного тимчасового скорочення нормальної чи встановленої на підприємстві відповідно до законодавства України тривалості робочого часу або перерви в отриманні заробітної плати чи скороченні її розмірів у зв'язку з тимчасовим припиненням виробництва без переривання трудових відносин з причин економічного, технологічного та структурного характеру.

Право на допомогу у зв’язку  з частковим безробіттям мають  застраховані особи, які протягом 12 місяців, що передували місяцю, в якому  почався простій, працювали не менше 26 календарних тижнів, сплачували страхові внески та в яких ці простої становлять 20% і більше робочого часу.

Допомога у зв’язку  з частковим безробіттям не надається у разі, якщо працівник:

• відмовився від відповідної роботи на цьому або іншому підприємстві з повним робочим днем (тижнем);
• працює на даному підприємстві за сумісництвом;

— проходить альтернативну (невійськову службу).

Умовами надання допомоги у зв’язку з частковим безробіттям є:

1) простій на підприємстві або в цеху, дільниці із замкнутим циклом виробництва, що має невідворотний та тимчасовий характер, який триває не менше одного місяця, не перевищує шеcти місяців і не залежить від працівника та роботодавця;

2) простій протягом 1 місяця, що охопив не менше 30% чисельності працівників підприємства або цеху, дільниці, в яких простої становлять 20 і більше відсотків робочого часу.

Про можливий простій  роботодавець зобов'язаний повідомити державну службу зайнятості.

У разі, якщо простій має  сезонний характер або виникає виключно з організаційно-виробничих причин, а також у разі можливості працевлаштування працівників на інших дільницях, у цехах, на підприємствах, допомога у зв’язку з частковим безробіттям не надається.

Перелік причин тимчасового  припинення виробництва встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням із правлінням Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (ФСС ВБ).

Допомога у зв’язку  з частковим безробіттям працівнику встановлюється за кожну годину простою із розрахунку двох третин тарифної ставки (окладу) встановленого працівникові розряду, і її розмір не може перевищувати прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Допомога у зв’язку  з частковим безробіттям надається з першого дня простою, тривалість її виплати не може перевищувати 180 календарних днів протягом року.

Виплата працівникам  допомоги у зв’язку з частковим  безробіттям здійснюється підприємством  за рахунок коштів ФСС ВБ.

Порядок фінансування виплат у зв’язку з частковим безробіттям та надання допомоги у зв’язку з частковим безробіттям встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики та погодженням із правлінням ФСС ВБ.

 

 

 

3. Задача

 

Потерпілому встановлено  МСЕК стійку втрату професійної працездатності 60% у зв’язку з нещасним випадком на виробництві. Через деякий час  йому встановлюється 30% професійної  працездатності внаслідок професійного захворювання. Повторне ушкодження здоров’я настало з вини одного й того ж роботодавця. МСЕК встановлено сукупний відсоток стійкої втрати професійної працездатності по двох випадках 70% та ІІІ група інвалідності. Середня заробітна плата перед настанням першого страхового випадку склала 2600 грн., перед другим страховим випадком – 2850 грн. Потерпілий вибрав для розрахунку одноразової допомоги заробітну плату 2850 грн. Пенсія по інвалідності 1100 грн.

Необхідно розрахувати  одноразову допомогу у зв’язку з  професійним захворюванням та щомісячну страхову виплату.

 

Розв’язок.

 

1) П одн = З К,

де  П одн - сума одноразової допомоги;

      З – середня заробітна плата особи;

       К – кількість відсотків втрати потерпілим професійної працездатності.

П одн = 2850

30 = 85500 грн.

Але одноразова допомога у зв’язку з професійним  захворюванням не повинна перевищувати суми, розрахованої нижче.

Прожитковий мінімум на 01.01.2012 – 31.03.2012 року на одну працездатну особу в розрахунку на місяць становить - 1073 грн. Визначимо граничну суму заробітної плати, з якої справляються внески: 1073*15=16095 грн.

До сплати належить: 64380 грн. (16095*4).

2) Розрахунок щомісячної заробітної плати:

2850 * 70 : 100 = 1995 грн

Сума щомісячної виплати та песії:

1995 + 1100 = 3095 грн

Призначена  сума щомісячної страхової виплати:

1995 – 245 = 1750 грн, (тому що 3095 – 2850 = 245 грн)

Відповідь: П одн  = 64380 грн, П щоміс   = 1750 грн.