Контрольная работа по «Страхованию»

 

 

Варіант 10

 

1. Класифікація страхування за історичними і економічними ознаками.

В економіці ринкового типу страхування виступає з одного боку засобом захисту майнових інтересів юридичних і фізичних осіб, а з іншого – комерційною діяльністю, що приносить прибуток. Як галузь науки, воно характеризується багатьма специфічними поняттями. Без класифікації цих понять неможливо виконувати ні теоретичні дослідження, ні практичну роботу в цій галузі.

В основу класифікації страхування можна покласти розбіжності у сферах діяльності страхових компаній, у підходах щодо забезпечення страхового захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб, у визначенні об'єктів страхування, обсягів страхової відповідальності, у формах проведення страхування тощо. У зв'язку з цим можна вирізнити найістотніші класифікаційні ознаки, за допомогою яких класифікують страхування і які мають найбільше значення як у теоретичному, так і в практичному розумінні, а саме:

- історичні ознаки (етапи розвитку страхової справи; час виникнення окремих видів страхування);

- економічні ознаки (інвестиційна складова договору страхування; рід небезпеки; об'єкт страхування);

- юридичні ознаки (вимоги міжнародних угод і внутрішнього законодавства; форма організації страховика; форма проведення страхування).

Класифікація за історичними ознаками передбачає виокремлення етапів розвитку страхування (зародки страхування в античному суспільстві; середньовічне страхування у формі взаємодопомоги; страхування в період раннього капіталізму; страхування в сучасному капіталістичному суспільстві) і поділ усієї сукупності страхових послуг за часом їхнього виникнення. Така класифікація має швидше теоретичне, ніж практичне значення. Проте слід зауважити, що теоретичні знання історії страхової справи, її витоків, генезису допомагають орієнтуватися в процесах, що відбуваються на страховому ринку,

прогнозувати тенденції його розвитку, будувати страхові правовідносини з урахуванням досвіду, нагромадженого за багаторічну історію зарубіжного і вітчизняного страхування.

Класифікація за економічними ознаками передбачає кілька підходів. Найважливішою економічною ознакою для класифікації страхування є наявність або відсутність у договорі страхування інвестиційної складової. З огляду на це у світовій практиці всю сукупність страхових послуг поділяють на дві великі групи.

Перша група об'єднує ті договори страхування, які не лише задовольняють потреби страхувальників у страховому захисті, а й здатні забезпечити їхні інвестиційні інтереси, тобто уможливлюють нагромадження й капіталізацію страхових внесків. Такі договори охоплюються поняттям "Life assurance" - "страхування життя". Хоча не обов'язково, щоб у конкретному виді страхування йшлося саме про страхування життя. Прикладом подібних договорів є договори індивідуального страхування життя, страхування дітей до повноліття і вступу до шлюбу, страхування додаткової пенсії тощо. Це довгострокові договори страхування, які укладаються на 5, 10, 20, 30 років і більше.

Друга група договорів - це ті договори, які обслуговують потреби виключно у страховому захисті, не торкаючись інвестиційних інтересів страхувальників. Прикладом подібних договорів є договори страхування нерухомого майна, засобів транспорту, фінансово-кредитних ризиків тощо. Вони об'єднуються поняттям "Non-life", або "General insurance" - "не-життя", або "загальне страхування". В українській практиці, термін "не-життя", як правило, не вживається; зазвичай у такому разі використовують термін "ризиковані види страхування", або "види страхування інші, ніж життя", або ж "загальні види страхування".

Не менш важливою з економічного погляду є класифікація за об'єктами страхування, тобто об'єктами, на які спрямовується страховий захист. Класифікація за об'єктами страхування передбачає виокремлення трьох галузей:

- особистого страхування (об'єкти - життя, здоров'я і працездатність страхувальників або застрахованих);

Галузь особистого страхування включає підгалузі:

• страхування життя;

• страхування від нещасних випадків;

• медичне страхування.

- майнового страхування (об'єкти - майно в різних його видах: рухомі і нерухомі матеріальні  цінності, грошові кошти, доходи);

Галузь майнового страхування включає такі підгалузі і види страхування:

• страхування окремих видів транспорту — повітряного, водного, наземного, зокрема залізничного;

• страхування вантажів і багажу;

• страхування від вогневих ризиків і ризиків стихійних явищ;

• страхування майна (крім транспортних засобів, вантажу та багажу) від ризиків, що не є вогневими і ризиками стихійних явищ);

• страхування фінансових ризиків;

• страхування кредитів;

• страхування інвестицій;

• страхування судових витрат;

• страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій.

- страхування відповідальності (об'єкт - відповідальність за шкоду, заподіяну страхувальником житло, здоров'ю, майну третьої особи).

Галузь страхування відповідальності включає такі види страхування:

• страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

• страхування відповідальності власників водного, повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника щодо кожного із названих видів транспорту окремо);

• страхування відповідальності перед третіми особами (іншої, ніж названа вище).

Класифікація за статусом страхувальника передбачає поділ на:

• страхові послуги, які обслуговують інтереси громадян та інтереси суб’єктів підприємницької діяльності;
• страхові послуги, які стосуються майнового страхування і страхування відповідальності.

Класифікація за статусом страховика використовується для забезпечення державного регулювання страхової діяльності (видання ліцензій, ведення державного реєстру страхових компаній тощо), контролю за страховиками, аналізу розвитку страхового ринку і включає: 

• комерційне;
• взаємне;  
• державне.

Залежно від принципу розподілу відповідальності між страховиками (особливо у випадках, коли обсяг страхової відповідальності великий) використовуються особливі види страхування:

- співстрахування;

- перестрахування.

Отже, класифікацію страхування можна визначити як систему поділу страхування за історичними, економічними або юридичними ознаками на сфери діяльності, галузі, підгалузі, види, класи, групи залежно від цілей використання результатів класифікації.

 

2. Сутність і  різновиди страхових премій.

На основі страхового тарифу визначають розмір страхового внеску (страхового платежу, страхової премії), що виступає як плата за страхування, котру страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування. Страховий внесок, або страхову премію, можна розглядати з економічного, юридичного та математичного погляду.

Економічна сутність страхового внеску виявляється у тому, що що він є частиною національного доходу, яку виділяє страхувальник з метою гарантування

його інтересів від дії негативних подій.

З юридичного погляду страховий внесок можна визначити як грошовий вираз страхового зобов'язання, який обумовлений та підтверджений шляхом укладання договору страхування між його учасниками.

У математичному розумінні страховий внесок — це платіж страхувальника страховику, який періодично повторюється.

В основу виділення окремих видів страхових платежів покладено такі ознаки:

1) призначення внеску (ризиковий, нетто-премія, достатній внесок, брутто-внесок, накопичувальний (ощадний) внесок);

2) вид ризиків (натуральні (змінні), постійні);

3)форма сплати страхових внесків (одноразові, поточні, річні, розстрочені);

4) строк сплати (авансові, поточні);

5) спосіб обчислення (середні, ступеневі, індивідуальні) та ін.

За своїм призначенням страховий внесок поділяють на:

• ризикову премію;
• накопичуваний внесок;
• нетто-премію;
• достатній внесок;
• брутто-премію.

Ризикова премія — чиста нетто премія. Частина страхового внеску в грошовій формі, що призначена на покриття ризику. Величина ризикової премії залежить від ступеня ймовірності настання страхового випадку. Ризиковий внесок можна розглядати як функцію, похідну від ймовірності реалізації ризику в часі та просторі.

Накопичувальний внесок призначений для покриття платежів страхування у разі закінчення строку страхування. Під час дії договору страхування розмір накопичувального внеску змінюється.

Нетто-премія — частина страхового внеску, яка потрібна для покриття страхових платежів за певний проміжок часу за певним видом страхування. Величина нетто-премії прямо залежить від розвитку ризику. Нетто-премія дорівнюватиме ризиковій премії у випадках, якщо простежується планомірний розвиток ризику. Нетто-премія у майновому та особистому страхуванні має різну структуру, яка зумовлена характером видів страхування та їхнім призначенням. Нетто-премія майнового страхування складається з ризикової премії та стабілізаційного навантаження (надбавки). В актуарних розрахунках особистого страхування нетто-премія складається з ризикової премії та накопичувального внеску. Інколи до них додають стабілізаційне навантаження (надбавки).

Достатній внесок дорівнює сумі нетто-премії та навантаження, введеної до витрат страховика. Достатній внесок можна розглядати як брутто-премію, або тарифну ставку.

Брутто-премія — тарифна ставка страховика. Складається з достатнього внеску та надбавок на покриття витрат, пов'язаних із проведенням попереджувальних заходів, реклами, витрат на покриття збиткових видів страхування тощо. Кожний елемент, введений до брутто-премії, призводить до збільшення всієї тарифної ставки (страхового тарифу).

За характером ризиків страхові внески класифікують на:

• натуральні премії;
• постійні премії.

Натуральна премія — премія, яка призначена для покриття ризику за певний проміжок часу. Вона відповідає фактичному розвитку ризику. Натуральна премія в певний період дорівнює ризиковій премії; з часом натуральна премія змінюється, за різними видами страхування вона виражається різними ставками.

 У договорах страхування, які розраховані на тривалий час, ризикова премія не залишається незмінною. Вона повторює щорічні зміни ризику.

Постійні (фіксовані) премії — страхові внески, які з часом не змінюються, а залишаються постійними.

За формою сплати страхові внески поділяють на:

• одночасні;
• поточні;
• річні.

Одночасний внесок — страхова премія, яку страхувальник сплачує страховику за весь період страхування наперед. Суму одночасного внеску визначають до моменту укладання договору страхування.

Поточний внесок — частина від загальних зобов'язань страхувальника стосовно страховика, тобто є частиною одночасного внеску. Сума поточних внесків за цим видом страхування буде більшою одночасного внеску.

Річний внесок (премія) —- одночасний страховий внесок, який, зазвичай, вносять за договором, що має річний строк дії.

За часом сплати страхові внески поділяють на:

• авансові платежі;
• попередню премію.

Авансовими платежами називають платежі, які сплачує страхувальник страховику завчасно — до настання строку їхньої сплати, зазначеного в укладеній угоді. Авансові платежі, зазвичай, вносять за весь строк дії договору.

Попередня премія — платіж, внесений страхувальником до настання строку сплати.

Залежно від того, як страхові внески відображають у балансі страховика, вони поділяються на:

• перехідні платежі;
• ефективну премію;
• результативну премію.

Страхові угоди досить часто укладають на один рік або кілька років. Здебільшого простежується незбігання календарного та страхового року. У випадку, коли річний страховий внесок сплачують у поточному календарному році, але відносять на період, який охоплює наступний календарний рік, треба провести розподіл страхової премії. Та частина страхової премії, яка розподілена на наступний календарний рік, називається перехідним платежем.