Тіньова економіка

Узагалі скандали на ґрунті відносин власності, коли проглядаються  зловживання службовим становищем з боку посадових осіб, все частіше стають надбанням ЗМІ. Наприклад, за повідомленнями деяких видань, саме незгода колишнього генерального директора АК “Комбінат Придніпровський”, а нині народного депутата В. Веретенникова продати наприкінці 2002 р. акції комбінату російським бізнес-структурам, що вже нині контролюють значну частину українського ринку й володіють київським заводом “Галактон”, слугувало причиною для організації комплексної перевірки цього комбінату з боку Дніпропетровської обласної прокуратури. За словами В. Веретенникова, “покупці” пообіцяли довести комбінат до банкрутства за підтримки впливових представників у силових структурах. А вже через два тижні після цього обласний прокурор В. Шуба розпочав перевірку комбінату. При цьому виникла загроза призупинення роботи підприємства, стверджує депутат. У зв’язку з цим звертає на себе увагу не лише той факт, що депутатський запит Л. Кучмі у зв’язку із ситуацією на “Комбінаті Придніпровський” підписали більше як 50 народних депутатів, а й те, що ім’я прокурора Дніпропетровської області В. Шуби згадується в пресі у зв’язку із справою про замову вбивства співзасновника ТОВ “ПКС-Арго” К. Крупеннікова. А саме, за словами представників С. Лігая, якого звинувачують у замові вбивства (про що йшлося у попередньому розділі), К. Крупенніков є родичем прокурора Дніпропетровської області, В. Шуби. Цим й обумовлена спроба засудити С. Лігая, щоб його частка у майні підприємства перейшла до К. Крупеннікова.

Узагалі останнім часом  повідомлення про правопорушення представниками силових відомств, все частіше  стають надбанням ЗМІ. Особливо це стосується дрібного підприємництва. Так, за оцінкою фахівців Держкомпідриємництва, широкого розмаху набули незаконні побори підприємців з боку державних органів. За підсумками звернень, майже половина їх (48 %) стосується вимог місцевих органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо різноманітних відрахувань на соціальні та інші потреби. Майже 17 % звернень стосуються фактів хабарництва з боку органів Міністерства внутрішніх справ і близько 5,5 % громадян скаржаться на побори з боку посадових осіб податкової адміністрації. Виявлено також факти примусових платежів, до яких підприємців змушують органи Міністерства юстиції (нотаріальна служба), Міністерства охорони здоров’я, Мінекобезпеки, Спецмонополії, Держказначейства і навіть прокуратури.

Однією із форм корупції можна вважати лобіювання чиїхось  конкретних бізнесових інтересів, у тому числі й у парламенті. На думку деяких депутатів прикладом цього може слугувати лобіювання у Верховній Раді Закону “Про пільговий ввіз цукру-сирцю”.

У цілому на мою думку , джерелом корупції є намагання людини, яка опинилася при владі, розширити сферу свого впливу і підкреслити свою значущість, яку при нагоді завжди можна перевести в матеріальний еквівалент. А з наближенням президентських виборів такі намагання посилюються і стають більш організованими. Наведені вище приклади – лише мала частка того, про що свідчить преса, не кажучи вже про факти, які взагалі не стають надбанням громадськості.

Висновок

На прикінці роботи хочу ще раз підкреслить, що на думку ряду аналітиків, одне з призначень тіньової економіки якраз й полягає у забезпеченні безпеки нагромаджуваного капіталу. Тому цілком закономірно, що, за даними соціологічних досліджень, кожна п’ята бізнес-структура в Україні надавала на останніх виборах фінансову підтримку тим чи іншим кандидатам у депутати.

У контексті всього наведеного вище, до тіньової економіки в Україні, як об’єкту цього аналізу, ми не будемо включати сектор домашніх господарств, а особливу увагу звернемо на неформальний та прихований сектори господарства. Адже діяльність саме цих секторів набуває особливого значення для фінансування участі різних політичних сил у майбутніх президентських виборах в Україні.

У цілому ж, якщо зробити  спробу комплексно розглянути проблему тінізації економіки в Україні, то можна виділити низку об’єктивних факторів, які пояснюють такі значні обсяги тіньової економіки:

– високі податки і  нерівномірність податкового навантаження;

– недостатня прозорість податкового законодавства і  постійне внесення змін до нього;

– повільні й непрозорі приватизаційні процеси;

– втручання владних  структур усіх рівнів у діяльність суб’єктів господарювання;

– корупція в органах  державної влади та місцевого  самоврядування.

Саме ці чинники багато в чому визначають конкретні механізми  функціонування тіньового сектора української економіки на сучасному етапі.

Водночас наближення президентських виборів привносить свою специфіку в процес функціонування вітчизняної тіньової економіки, що виявляється у наступному. Перш за все, зацікавлені фінансово-політичні групи прагнуть легітимізувати свій фактичний контроль над підприємствами через їх офіційну приватизацію. Водночас стрімко зростає інтерес супервеликих підприємницьких структур до найпривабливіших об’єктів приватизації, що обіцяє загострення конкурентної боротьби за право приватизації цих об’єктів, у тому числі і з використанням “сірих”, тіньових механізмів.

По-друге, зростає значення різноманітних схем бізнесу, що дають  змогу накопичувати тіньовий капітал  у наймобільнішій, найліквіднішій формі – у формі грошових активів. Це автоматично веде до підвищення ролі банків та інших фінансових установ у процесі функціонування тіньового сектора вітчизняного господарського комплексу

Не відкидаючи, в принципі, можливості приховування доходів валютообмінними пунктами, зазначимо, що на підставі такого простого порівняння не можна робити такі однозначні висновки. Поряд з цим досить проблематично, чи зможуть банки оперативно заповнити вакуум у валютообмінній мережі, що виникне внаслідок закриття пунктів, які працюють за агентськими угодами. Швидше за все, треба погодитись з деякими оглядачами, які вважають, що наслідком зазначеної новації НБУ стане поява численних стихійних нелегальних пунктів обміну валюти з усіма вадами, притаманними тіньовій економіці

Тіньова приватизація або інша тіньова форма відчуження майна досить часто відбувається завдяки поєднанню нелегальних прийомів та формально легальних правових механізмів. Зазначене поєднання ускладнює виявлення правопорушень і дає змогу новим власникам використовувати судовий механізм розв’язання спорів для захисту своїх позицій. За таких умов саме недосконалість вітчизняного законодавства створює додаткові можливості для тіньової приватизації державного і комунального майна. Одна з таких схем була описана у щотижневику “Дзеркало тижня”. Спочатку за ініціативою власника контрольного пакету акцій Кременецького цукрового заводу київського ЗАТ “Торговий дім “Дніпро” було проведено загальні збори акціонерів, на яких було обрано нове керівництво заводу та спостережну раду. А через кілька днів, як з’ясували співробітники Управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС у Тернопільській області, відбулося фіктивне засідання спостережної ради ВАТ “Кременецький цукровий завод”, де було прийнято рішення про входження заводу як акціонера у ЗАТ “Д.С. “Інвестмент” шляхом відчуження майна в обмін на акції цього ЗАТ. Далі керівники заводу, на підставі наданих їм таким чином повноважень, без згоди інших членів спостережної ради укладають угоди купівлі-продажу, а також обліку майна з рядом київських фірм, що були акціонерами ЗАТ “Д.С. “Інвестмент”. А оскільки керівники й засновники цих фірм є представники ЗАТ “Торговий дім “Дніпро”, то майно цукрового заводу стало їх власністю. Причому за експертною оцінкою вартість всього виробничого майна ВАТ “Кременецький цукровий завод” була оцінена у 820,7 тис. грн, тоді як залишкова балансова вартість його становила 11 млн грн. І хоча розслідування цієї справи триває, але механізм функціонування тіньової приватизації очевидний.

  
Список літератури

1. Кужель О. Корупція і розвиток малого бізнесу // Економіка і прогнозування. – 2002. – № 2. – С.137-148;
2. Княжанский В. Лёгкие деньги // День – 2003. – 28.02. – С.5;
3. Мяновский Б. Зерновой “Комбінатор” // Деловая Украина. – 2003. – № 20. – С.4;
4. Корабейник Л. Зерно в казённом доме // Деловая столица. – 2003. – № 13. – С.1,5;
5. Дикаленко М. Жертвы продрозверстки // Бізнес. – 2003. – № 13. – С.22-23; Княжанский В. “Хлебная” тема // День. – 2003. – 26.03. – С.1,4;
6. Баюра Д. Генпрокуратура начала проверку участников зернового рынка // Украинская Инвестиционная Газета. – 2003. – № 11. – С.17,22;
7. Рябченко А. Всех не купят / Беседу вела Герасимова Е. // Деловая Украина. – 2003. – № 17. – С.7;
8. Кибовская А. Проходной бал // Бізнес. – 2003. – № 9. – С.54-55;
9. Гальченко Я. “Не продаси – знищимо” // Голос України. – 2003. – № 49-50. – С.1,4;
10. Рачок А. “Комбинат Приднепровский” обвиняет “Галактон” // Украинская Инвестиционная Газета. – 2003. – № 11. – С.21;
11. Лаврик А. Горілчані війни: дніпропетровський фронт // Галицькі Контракти. – 2003. – № 13. – С.38-39;
12. Блуждающие в тростниках // Бизнес. – 2003. – № 8. – С.131-136
13. Снигурский А. Почему закрылись магазины сети “Эльдорадо” // Деловая столица. – 2003. – № 1-2. – С.1,19;
14. Снигурский А. Генпрокуратура обвиняет “Fozzy Group” // Деловая столица. – 2003. – № 6. – С.1,20;
15. Осипова Л. Риэлторы хотят эксклюзива // Деловая столица. – 2003. – № 6. – С.20-21;
16. Шайгородская Л. Факты о контракте // Бизнес. – 2003. – № 11. – С.102;
17. Рік позаду: протистояння криміналітету більш жорстке і маневрене // Іменем закону. – 2003. – № 6. – С.3,6;
18. Яновський С. Патриотичные сутенёры // Киевские Ведомости. – 2003. – 17.03. – С.7