Зайнятiсть i безробiття

 

 Сезонне безробіття обумовлене сезонними коливаннями в обсягах виробництва у певних галузях (сільське господарство, риболовля, туристичне обслуговування тощо). Технологічне безробіття викликається впровадженням у виробництво нових “безлюдних” технологій. Ці форми складають вимушене, або надлишкове безробіття.

 Однак характеристика  форм безробіття буде неповною, якщо не згадати про приховане безробіття. Воно виникає тоді, коли існує часткова зайнятість, тобто працівники працюють неповний робочий день (тиждень, місяць, рік) без збереження заробітної плати. Такі люди є частково безробітними, хоча й входять до категорії зайнятих. Приховане безробіття, яке розповсюджене досить широко, не дає змоги точно визначити рівень безробіття, адже частково безробітних удвічі-утричі більше, ніж повністю безробітних[10, c. 59-62].

 

3.  Причини безробіття

 

Досить ретельно досліджував  безробіття К. Маркс у "Капіталі" (друга половина 19 століття). Він відзначив, що з технічним прогресом росте маса і вар-тість засобів виробництва, що приходяться на одного працівника. Це приводить до відносного відставання попиту на працю від темпів нагромадження капіталу, і в цьому криється причина безробіття. Таке трактування математично не цілком коректне, тому що якщо попит на робочу силу росте, то безробіття зникає, чи хоча б розсмоктується, незважаючи на те що ріст капіталу відбуваються ще більш високими темпами.

Маркс допускав інші причини: циклічність розвитку ринкового госпо-дарства, що робить її постійним супутником розвитку ринкового господарства.

Виведення безробіття з  циклічного розвитку економіки стало  після Маркса стійкою традицією  в економічній теорії. Якщо економіка розвивається цикліч-но, коли підйоми і спади переміняють один одного, наслідком цього стає вивіль-нення робочої сили і згортання виробництва, збільшення армії безробітних.

Цікаве трактування  безробіття видного англійського економіста А. Пігу, що у своїй відомій книзі "Теорія безробіття" (1923 р.) обґрунтував тезу про те, що на ринку праці діє недосконала конкуренція. Вона веде до завищення ціни праці. Тому багато економістів указували, що підприємцю вигідніше заплатити високу заробітну плату кваліфікованому фахівцю, здатному збільшити вартість випуску продукції.

2. Аналіз стану безробіття  в Україні та його наслідки

2.1. Основні тенденції, що були притаманні ринку праці порівняно з 2009 роком щодо економічної активності населення працездатного віку:

• збільшення рівня економічної активності з 71,6% до 72,0%;
• збільшення рівня зайнятості з 64,7% до 65,6%;
• зменшення рівня безробіття (за методологією МОП) з 9,6% до 8,8%;
• зменшення рівня зареєстрованого безробіття з 3,4% до 2,2%;
• зменшення серед безробітних (за методологією МОП) частки вивільнених з економічних причин з 45,5% до 39,0%;
• зменшення кількості економічно неактивних осіб, зневірених у пошуку роботи на 6,6%;
• зменшення кількості вільних робочих місць на 3,0%;
• збільшення навантаження незайнятого населення на 10 вільних робочих місць, вакантних посад з 82 до 88 осіб;
• зростання рівня працевлаштування незайнятого населення за допомогою державної служби зайнятості з 32,8%
• до 40,3%;
• зростання рівня прийому робочої сили з 22,5% до 25,3% та зменшення рівня вибуття з 28,7% до 28,1%
• середньооблікової кількості штатних працівників;
• збільшення кількості працівників, які перебували у відпустках без збереження заробітної плати (на період
• припинення виконання робіт), з 2,6% до 3,4%;
• зменшення кількості працівників, які працювали у режимі неповного робочого дня (тижня) з економічних причин,
• з 19,4% до 13,6%;
• зростання середньомісячної номінальної заробітної плати на 20,0%;
• зростання індексу реальної заробітної плати з 90,8% до 110,2%;
• зменшення суми заборгованості з виплати заробітної плати на 17,3%;

• зменшення кількості працівників, які вчасно не отримали заробітну плату, на 43,0%.

 

2.  Показники економічної активності

 

За даними вибіркових обстежень населення (домогосподарств) з питань економічної активності середньомісячна кількість економічно активного населення віком 15–70 років у 2010р., порівняно з 2009р., зменшилась на 0,4% переважно за рахунок осіб працездатного віку та становила 22,1 млн. осіб, з яких 20,3 млн.осіб або 91,9% були зайняті економічною діяльністю, а решта 1,8 млн.осіб – відповідно до методології Міжнародної організації праці (МОП) класифікувалися як безробітні. 

Рівень економічної  активності населення віком 15–70 років збільшився з 63,3% у 2009р. до 63,7% у 2010р., а для населення працездатного віку – з 71,6% до 72,0% відповідно. Зростання цього показника спостерігалось як серед мешканців міських поселень так сільської місцевості, про що свідчать дані діаграми 1.

 

Діаграма 1

Рівень економічної активності населення віком 15–70 років у 2009–2010рр.

у % до населення  відповідної демографічної групи

 

 

3. Показники зайнятості

 

Кількість зайнятого  населення віком 15–70 років у 2010р., порівняно з 2009р., збільшилась на 74,5 тис. осіб, або на 0,4% та становила 20,3 млн. осіб, з яких особи працездатного віку складали 18,4 млн., або 91,0%. Рівень зайнятості населення віком 15–70 років відповідно зріс за означений період з 57,7% до 58,5%, а у населення працездатного віку з 64,7% до 65,6% (діаграма 2).

Діаграма 2

Рівень зайнятості населення віком 15-70 років у 2009-2010рр.у % до населення відповідної демографічної групи

 

 

 

 

 

Найвищий рівень зайнятості населення спостерігався у осіб віком 30–49 років, а найнижчий –у молоді віком 15–24 років та осіб віком 60–70 років (таблиця 1).

Таблиця 1. Рівень зайнятості населення за статтю, місцем проживання та віковими групами

(% до загальної  кількості населення відповідної  вікової групи)

Збільшення рівнів зайнятості населення спостерігалось у всіх регіонах країни. Найбільше зростання зазначеного показника зафіксовано у Тернопільській (на 1,3 в.п.), Житомирській та Рівненській областях (на 1,2 в.п. у кожній). Найвище значення цього показника в 2010р. було у м.Києві (63,6%) та м.Севастополі (62,0%), а найнижчий – у Івано – Франківській (52,3%) області (таблиця 2).

Таблиця 2. Зайняте населення за регіонами

 

Серед зайнятого населення  віком 15-70 років кожен п'ятий був  працівником сільського господарства або промисловості, шостий –торгівлі. Збільшення кількості зайнятих у 2010р. порівняно з 2009р. відбулося у сільському господарстві, мисливстві, лісовому господарстві; торгівлі; ремонті автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку; державному управлінні. Водночас зменшення обсягів зайнятості було зафіксоване в промисловості; освіті; діяльності готелів та ресторанів; діяльності транспорту та зв’язку; охороні здоров’я та наданні соціальної допомоги; діяльності домашніх господарств та інших видах економічної діяльності.

 

4.   Показники безробіття

 

Кількість безробітних (за методологією МОП) у віці 15–70 років  у 2010р., порівняно з 2009р., зменшилася на 173,2 тис. осіб, або на 8,8% та становила 1,8 млн. осіб. Серед безробітних майже три чверті складали мешканці міських поселень (1,3 млн. осіб), решту – сільські жителі (493,5 тис. осіб). Зменшення кількості безробітного населення віком 15–70 років відбулося в основному за рахунок осіб працездатного віку (на 172,4 тис. осіб, або на 8,8%).

Рівень безробіття населення віком 15–70 років (за методологією МОП) в цілому по Україні знизився на 0,7 в.п. та становив 8,1% економічно активного населення зазначеного віку та був нижчим, ніж відповідний показник по країнах Євросоюзу (9,6%) (діаграма 3).

 

Діаграма 3

Рівень безробіття населення (за методологією МОП) у країнах Євросоюзу (27 країн) та в Україні у 2010 році

у % до економічно активного населення у віці 15 років і старше, для України – у віці 15-70 років

 

Серед населення працездатного  віку рівень безробіття (за методологією МОП) зменшився на 0,8 в.п. та становив 8,8%. Більш суттєве зменшення цього  показника  спостерігалося серед чоловіків, на відміну від жінок, та серед жителів міських поселень, порівняно з мешканцями сільської місцевості (діаграма 4).

Діаграма 4

Рівень безробіття населення (за методологією МОП) у 2009 – 2010рр.

у % до економічно активного населення відповідної вікової групи

Найвищий рівень безробіття (за методологією МОП) спостерігався  серед молоді віком 15–24 роки, а найнижчий  – серед осіб віком 50–59 років (таблиця 3).

 

Таблиця 3. Рівень безробіття населення (за методологією МОП) за статтю, місцем проживання та віковими групами

(% до кількості  економічно активного населення  відповідної вікової групи)

 

Слід відмітити, що рівень безробіття населення працездатного  віку (за методологією МОП) у 4 рази перевищував  рівень зареєстрованого безробіття, розрахованого по відношенню до економічно активного населення працездатного віку (у жінок – у 2,9 раза, чоловіків – у 5,4 раза, міських поселеннях – у 4,6 раза, сільській місцевості – у 2,9 раза) (діаграма 5).

 

 

Діаграма 5

Безробіття  серед економічно активного населення працездатного віку

за статтю та місцем проживання у 2009–2010рр.

(у % до економічно  активного населення працездатного  віку)

Рівень безробіття (за методологією МОП) серед населення  віком 15–70 років зменшився в усіх регіонах України. Значне зменшення цього показника відбулося у Рівненській (на 1,3 в.п.), Закарпатській (на 1,2 в.п.), Донецькій та Кіровоградській областях (на 1,0 в.п. у кожній).

Його максимальне значення спостерігалось у Рівненській області (11,4%), а мінімальне –у м.Києві (5,8%), (таблиця 4).

 

Таблиця 4. Безробітне населення (за методологією МОП) за регіонами

 

Впродовж 2010р. відбулися  структурні зміни серед безробітних  віком 15-70 років

(за методологією МОП)  за причинами незайнятості. Так,  питома вага вивільнених з  економічних причин зменшилась на 6,5 в.п та становила 39,0% від загальної кількості безробітних. При цьому, збільшилась частка звільнених за власним бажанням, непрацевлаштованих після закінчення навчальних закладів, звільнених у зв'язку з закінченням строку контракту тощо (діаграма 6).

 

Діаграма 6

Причини незайнятості безробітних віком 15-70 років (за методологією МОП)

у 2009-2010рр.

у % до загальної  кількості безробітних

 

Динаміку зареєстрованого  безробіття ілюструють нижче наведені дані (діаграма 7).

 

 

Діаграма 7

Кількість зареєстрованих безробітних у 2009-2010рр.

на кінець місяця

 

 

 

 

 

 

 

Рівень зареєстрованого  безробіття в середньому за 2010р. склав 2,2% від економічно активного населення  працездатного віку. Зазначений показник був вищим у жінок (2,7%), порівняно  з чоловіками (1,8%) та сільського населення (2,8%), порівняно з міськими жителями (2,0%).

Слід зазначити, що на кінець 2010р. рівень зареєстрованого  безробіття становив 2,7% економічно активного  населення працездатного віку. Серед  країн СНД Україна за цим показником посідала третє місце.

3.  Негативні соціально-економічні наслідки, які породжує безробіття та методи боротьби з безробіттям

Незайнята робоча сила означає  недовикористання економічного потенціалу суспільства, прямі економічні втрати, які є наслідком природного і фактичного безробіття ( і відповідно зайнятості).

Безробіття сковує вимоги профспілок про підвищення заробітної плати, ніби спрацьовує на користь спілки підприємців.

Під час тривалого  безробіття працівник втрачає кваліфікацію, а отримання нової кваліфікації й адаптації до нових умов часто проходять для нього важко.

Безробіття веде до прямого  занепаду раніше досягнутого рівня  життя. Допомога по безробіттю завжди менша від заробітної плати, має  тимчасовий характер. Зростання безробіття знижує купівельний та інвестиційний попит, скорочує обсяг заощаджень у населення.

Сам факт безробіття завдає людині важкої психологічної травми, яку можна порівняти з найнеприємнішими обставинами. Багато соціологів пов’язують зростання злочинності зі зростанням безробіття.

Існують різноманітні методи боротьби з безробіттям.

Часто вони випливають з  тієї концепції, якої ті або інші сучасні  економісти дотримуються при пояснення  причин безробіття.

Мальтузіанці пропонують обмежити народжуваність. Прихильники  класичної теорії ринку праці – заходи по зниженню заробітної плати.

Кейнсіанські програми в короткочасному періоді пропонують суспільні роботи за рахунок бюджету  держави; в довгостроковому періоді  – державні замовлення приватному сектору, заходи по стимулюванню  інвестиційного попиту, при цьому особливе значення надається зниженню облікової ставки процента.

Монетаристи пропонують зменшення державного бюджетного дефіциту, ухилення від планування соціальних програм, приборкання інфляції і  створення здорового ринкового  середовища, в якому обов’язково буде присутнє розорення неефективних підприємств і висування на передній план сильних, адаптованих товаровиробників. Зокрема монетаристи пропонують не знижувати, а  підвищувати облікову ставку процента. Вони вважають, що ефективно діючий ринок викличе зростання виробництва, і, як наслідок – зростання попиту на робочу силу. Платою суспільства за монетарний шлях розвитку ринку є жебрацтво, злодійство і соціальна напруга в суспільстві. Досвід України, яка використовувала монетарні важелі розвитку економіки, - наочний тому приклад[16, c. 23-24].

 4. Шляхи подолання безробіття

Існують різноманітні методи боротьби з безробіттям. Часто вони випливають з тієї концепції, якої ті або інші сучасні економісти дотримуються при пояснення причин безробіття. Мальтузіанці пропонують обмежити народжуваність. Прихильники класичної теорії ринку праці – заходи по зниженню заробітної плати. Кейнсіанські програми в короткочасному періоді пропонують суспільні роботи за рахунок бюджету держави; в довгостроковому періоді – державні замовлення приватному сектору, заходи по стимулюванню інвестиційного попиту, при цьому особливе значення надається зниженню облікової ставки процента.

Монетаристи пропонують зменшення державного бюджетного дефіциту, ухилення від планування соціальних програм, приборкання інфляції і створення здорового ринкового середовища, в якому обов’язково буде присутнє розорення неефективних підприємств і висування на передній план сильних, адаптованих товаровиробників. Зокрема монетаристи пропонують не знижувати, а підвищувати облікову ставку процента. Вони вважають, що ефективно діючий ринок викличе зростання виробництва, і, як наслідок – зростання попиту на робочу силу. Платою суспільства за монетарний шлях розвитку ринку є жебрацтво, злодійство і соціальна напруга в суспільстві. Досвід України, яка використовувала монетарні важелі розвитку економіки, - наочний тому приклад. Особливість українського безробіття початку 90-х років можна пояснити і специфікою його окремих видів[14, c. 9-10].