Стереотипи гендерної дискримінації

Банчу А.М. 
Дзюжинська Л. М.

Студентка ІІІ курсу, 434 групи

Науковий  керівник – Безаров О. Т.

Стереотипи  гендерної дискримінації

У сучасному  українському суспільстві вже звичними і загальнозрозумілими є такі слова та словосполучення, як “феміністка”, “дискримінація жінок”, “насилля щодо жінок” тощо. Зараз у наукових дискусіях  не робиться наголос на наявності  у суспільстві дискримінації  стосовно жінок – байдуже у  якому плані, професійному, сексуальному, психологічному чи іншому. Питання  більше полягає в тому, яким чином, в якому масштабі і з яким загальним  результатом виявляється ця гендерна нерівність. Упродовж століття тема жіночої дискримінації була активно обговорена з різних поглядів, в результаті чого феміністські рухи настільки міцно вкоренили в нас бачення світу через призму жіночої дискримінації, що вже наявність цієї дискримінації не викликає, здавалося б, жодних сумнівів.[с. 70, 1]

Гендерна  нерівність в нашій уяві виникає лише у одному напрямі - сексизмі, коли жінку ми уявляємо у ролі “жертви”, чоловіка – у ролі “гнобителя” (у багатьох значеннях цих слів). Ми можемо засуджувати ідеї фемінізму, заперечувати наявність у сучасному суспільстві гендерної нерівності як такої, - проте уже при запереченні такої нерівності, ми не визнаємо не нерівності як такої, а нерівності жінки порівняно з чоловіком. Якщо і виникали колись спроби дискусій стосовно нерівності чоловіка порівняно з жінкою, то, очевидно, що такі ідеї не знайшли широкого розповсюдження.

Сучасні українські жінки та чоловіки використовують і застосовують у своїх діях ті культурно-ціннісні моделі поведінки, які були сформовані і затверджені  попередніми поколіннями. Так, з  досвіду поколінь нам ще змалку нав’язувались уявлення про такі поняття, як “ідеальна жінка” (мається на увазі обидва значення - як коханка, і як мати), “ідеальний чоловік” (також у двох цих значеннях), “ідеальне подружжя”, “ідеальні стосунки”, “правильна поведінка” (її гендерний аспект) тощо. Дуже часто такі моделі або ж їх певні риси ми приймаємо як істини, які не потребують доведення – це гендерні стереотипи. І тому явне або ж приховане пригнічення у стосунках ми сприймаємо як даність культурним ідеалам і не розмірковуємо щодо вірності та доцільності їх застосування. [с.35, 4]

Однією  з важливих положень, які висували прихильники руху боротьби за права  жінок була теза про те, що чоловіки на правах господаря родини, активного суб’єкта стосунків поступово перетворюють дружину на “відсталу” домогосподарку, яка має певний чітко визначений набір примітивних функцій і обов’язків в статусі “берегині сімейного вогнища” виховує дітей свого чоловіка і задовольняє усі його буденні, у тому числі й сексуальні, потреби, які не вимагають для свого вирішення особливого складу розуму та здібностей. Водночас чоловік має яскравий і насичений спосіб життя, щодня спілкуючись з великим колом людей. Його робота знову ж таки є насиченою, посада важкою, але цікавою; обрана професія вимагає самовіддачі, особливих розумових здібностей, вмінь та навичок. Жінка таким чином опиняється у клітці, ізольована від зовнішнього світу. Зазвичай, за такого стану речей феміністки розглядають чоловіка як “гнобителя”, а жінку – як жертву. Чи можна сказати, що кожна (або хоча б більшість) жінок прагнуть фінансової незалежності і якомога ширшої реалізації своїх професійних можливостей? На жаль, ні. Особливості гендерних розподілів ролей у суспільстві залишає їй інший варіант – так званий варіант “пристосуванки”, який схвалює оточуюче середовище і реалізується набагато легше. Жінка свідомо або підсвідомо прагне опинитися під фінансовою, матеріальною і (або) моральною опікою свого чоловіка. Вона може ціленаправлено прагнути досягти певного кар’єрного рівня, проте, у шлюбі, все одно вважає неприпустимим опікувати свого чоловіка, заробляючи більше, ніж він. І це не її особиста думка, а те, що ззовні диктує всім нам суспільство при розподілі гендерних ролей. Якщо звернути увагу на сучасну літературу, що друкується спеціально для жінок (мається на увазі ЗМІ та книги з жіночої рубрики), то можемо побачити цілу низку прикладів вище перерахованих мною тез. Публікація на тему: “100 способів познайомитися з чоловіком”, “як одружитися з мільйонером”, “чоловік: міф або людина”, “правила дресирування чоловіків”, з одного боку, мають суто розважальний характер, а з другого – відображають гендерні стереотипи. Є суттєва різниця між бажанням жінки будувати стосунки з коханим чоловіком і її бажанням будувати стосунки як такі. [с.56, 3]

Хто може чітко довести, що жінка заробляє менше, ніж її чоловік, виховувати їхніх дітей, займатися домашнім господарством? Більше того, хто може довести, що чоловіки прагнуть такого розподілу функцій та обов’язків у родині? Інша справа, що ще змалку нав’язаний образ жінки-пристосуванки і чоловіка, який забезпечує свою дружину, настільки безкомпромісно став частиною нашої свідомості, що жодне його корегування зіштовхується із суспільним осудом, що жодні поступки тут є недоречними. Авжеж, існують чоловіки-пристосуванці, проте ми засудливо називаємо таких людей “альфонсами” і презирливо оцінюємо їх засіб існування. Ми забуваємо, що це їх вибір і немає жодного злочину у невідповідності людини суспільним очікуванням. Існують жінки з сильним маскулінним характером і фемінізовані чоловіки, і це ненормально з точки зору рольової ідентифікації. Проте жінці суспільство приписує жіночність, якій окрім великого переліку якостей належить ще й пасивність, що переходить у підпорядкування спочатку батькові, а потім чоловікові (не обов’язково тому, з яким вона вступила до шлюбу). Ознакою ж маскулінності чоловіка є соціальний статус, який він посідає. На нашу думку, завдання, які стоять для хлопчика, за допомогою яких він зможе досягти “ідеалу чоловіка” є набагато складнішими і досягаються набагато важче, ніж ті, які повинна реалізувати дівчинка заради ідеалу жіночності.

Наступне  питання, на яке хотілося би звернути увагу, аналізуючи дискримінаційні процеси в нашому суспільстві, це питання чоловічої і жіночої сексуальності. Звернімо увагу на простий та водночас досить показовий приклад. В наш час досить популярним є читання глянцевих журналів з їх розподілом на жіночі та чоловічі. Зауважимо, що розподіл засобів масової інформації, що носять суто розважальний характер, виключаючи з усього списку журнали, що мають певне професійне спрямування. Дуже цікавим моментом тут є обгортка цього журналу. Як бачимо, незалежно від кола потенційних читачів видання, в будь-якому разі можемо спостерігати гарну жінку–модель, з ідеальною статурою і обличчям, яка, посміхаючись або демонструючи показову агресію, зазвичай одягнена у стильний, яскравий і досить відкритий одяг. І тут є досить показовим один момент - чи не логічно було б, зважаючи на те, що жіночі журнали передбачають жіночу аудиторію, а чоловічі – чоловічу, розміщувати на обкладинках видань для жінок чоловічі обличчя і навпаки? Здавалося б, це певним чином задовольнило б потреби читачів і забезпечило гендерну рівноправність. Проте наші реалії відтворені таким чином, що, знову ж таки, жінки і чоловіки займають у суспільстві зовсім різні ролі, і, крім того, психологія суспільства налаштована таким чином, що ми по різному приписуємо людині значущі для неї якості залежно від статі. [с.42, 2]

Жіноча аудиторія хоче бачити на обкладинці красивих жінок, тому що для них зовнішність має винятково важливе значення. Модель на обкладинці модного журналу – це той ідеал, до якого підсвідомо прагнуть жінки. Незалежно від статі будь-яка людина бажає бачити на обкладинці гарну жінку, тому що жіночність завжди була пов’язана і асоціювалась зі красою, перш за все, тілесною. На противагу цьому сексуальність не є визначальними і надзвичайно важливими характеристиками для чоловіка. Тут важливим є розум, почуття гумору, успішність, мужність – тобто якості, більше пов’язані з особистістю чоловіка, а не з його зовнішніми ознаками. Жіночність і зовнішня краса є природно необхідною для жінки, це ми можемо спостерігати на численних прикладах. Навіть тваринний світ створений таким чином, що зовнішній вигляд істоти вказує на її стать.

Особливою є роль косметичних засобів у формуванні жіночої сексуальності. Справді, вже з дитинства (тоді, коли дівчинка відчуває потребу подобатись оточуючим), і практично протягом усього життя більшість жінок і дівчат свідомо доглядають за своїм обличчям, витрачають чимало коштів, часу, зусиль на досягнення бажаного результату. Жінка від природи хоче відчувати себе кращою, яскравішою, ніж вона є. І тому не можна заперечувати культ жіночого тіла у нашому суспільстві. Краса є одним із головних жіночих “чеснот”. Жінка витрачає час, зусилля, матеріальні кошти для того, щоб якомога краще використати свою зовнішність. Красива жінка має чимало переваг. Жінка в певному сенсі “продає” своє тіло і зовнішність, як в прямому, так і в переносному смислі. В прямому – вона робить це неприховано і свідомо, оскільки порнографія, еротичні танці, модельний бізнес є, зазвичай, особистим вибором засобу для існування самої жінки. Навіть проституція є, по-перше, притаманною більшою мірою жінці; по-друге жінка-повія, зазвичай є добровільним. Жінка розуміє, що її тіло може приносити їй чималий прибуток, і, якщо її моральні принципи дозволяють їй робити це, вигідно використовує його.

Частіше ж жінка може “використовувати”  або “продавати” власне тіло і  зовнішність не усвідомлюючи і навіть заперечуючи це. Вважається, що дівчина  з гарною зовнішністю має більше шансів вийти заміж, зайняти кращу  посаду, отримати більшу увагу та прихильність з боку оточуючих тощо. Засоби масової  інформації дуже добре ілюструють це, адже зазвичай демонструє гендерні відносини і стереотипи у суспільстві. Згадаємо лише рекламний ролик шампуню, в якому дівчина, показово демонструючи гарне волосся, швидко отримує бажаний результат, залишаючи стояти у черзі менш привабливих суперниць. [с. 35,3]

Таким чином, з огляду на все вищеперераховане, я вважаю не повністю вірним звинувачення, висунені феміністками, стосовно “чоловічого  гноблення”, оскільки сама жіноча природа  припускає і “заохочує” таке ставлення.

У підручниках  з гендерної соціології представлені численні підходи до класифікації насильства. Ось один з неповних переліків  видів насильства над жінками: сексуальне, домашнє (родинне), емоційне, фізичне, економічне, вербальне, лінгвістичне види насильства, а також насильство на роботі, використання дітей проти матері, обмеження  свободи поведінки тощо.

На прикладах  ми показали загальну складність та неоднозначність  дискримінаційних процесів в українському суспільстві та наявність їхньої двобічності.

Література:

1. Абетка прав працюючих жінок та гендерної рівності / МОП/ В. Литвин, Л. Костриця, С. Литвин (пер. з англ.). - Женева: МБП, 2000.Гриценко Т.Б., Гриценко С.П., Іщенко Т.Д. Етика ділового спілкуванні -¾ 2007 – С.55 – 70.
2. Тендерний підхід: історія, культура, суспільство / ред. Л. Гентош. — Львів: ВНТЛ-Класика, 2003.
3. Горностай П. Ресурсы женственности и мужественности / / Журнал практического психолога. — 2003. — № 6.Журнал «Позакласний час» -¾2009 – С. 42 – 45.
4. Лавриненко Н. Женщина: самореализация в семье и обществе (Гендерный аспект). - К.: ВИПОЛ, 1999.