Соціологія як наука: об’єкт, предмет і функції

Функціонування, пріоритетність певних форм, видів власності пов'язані  з економічною політикою держави, яка встановлює певний господарський  порядок, визначає економічні, правові, морально-психологічні межі його функціонування, постійно здійснює заходи для його підтримання, удосконалення, оновлення  елементів відповідно до потреб економічної ситуації. Особливо важливою є економічна політика в суспільстві, що трансформується. Саме на такому етапі перебуває сучасне українське суспільство. Економічна політика виконує такі функції:

1. Створення економічних,  правових, політичних, морально-психологічних  умов, орієнтованих на надання  кожному суб'єкту (індивіду, групі, організації та ін.) реальних можливостей для раціонального господарювання.

2. Регулювання системи  прийняття господарських рішень, для того щоб засоби виробництва належали ефективним власникам, здатним раціонально і прибутково їх використовувати.

3. Забезпечення стабільних, максимально передбачуваних і  сприятливих макроекономічних умов  для господарської діяльності.

4. Створення умов і  стимулів для ощадливого використання  ресурсів, виробництва якісних товарів  і послуг.

5. Надання суб'єктам господарської  діяльності інформації, забезпечення  їм можливостей щодо одержання  інформації, необхідної для складання  і реалізації господарських програм  і планів.

6. Реалізація раціональної  політики доходів, спрямованої  на подолання соціально-майнової диференціації за допомогою прогресивного оподатковування, забезпечення достатньої платоспроможності всіх верств і груп населення.

Отже, економічна соціологія як специфічна галузь соціологічного знання забезпечує цілісне вивчення економіки як складної системи, у якій функціонують соціальні суб'єкти економічної діяльності, від поведінки яких залежать кінцеві результати економічного розвитку. Активність соціальних суб'єктів залежить від стану і регулятивних можливостей економічної культури; місця і ролі соціальних груп у структурі економічних зв'язків; динаміки їх переміщення й ієрархії цієї структури; здатності специфічних соціальних механізмів регулювати економічні відносини.

 

4. Поняття  соціологічного дослідження. Види  соціологічних досліджень залежно  від об’єкта дослідження, їх  характеристика.

Як і будь-яка наука, соціологія, окрім власне знань як таких, володіє засобами на їх отримання. До цієї категорії в соціології відносять як окремі методи отримання соціологічної інформації, так і систему соціологічного дослідження з усіма процедурами та етапами його проведення.

У структурі соціологічного знання третій так званий "практичний" рівень становить практикум соціології, рівень прикладних соціологічних досліджень. З одного боку, це і засіб у структурі соціологічного знання отримання конкретних даних (знань) про соціальні реалії, з іншого - це і засіб реалізації критерію чіткості наукових знань про реальну соціальну дійсність. Це ще раз підкреслює те, що соціологія не є світоглядною теоретичною наукою, а опирається на практично-емпіричну базу. Завдяки цьому рівневі знання соціологія збагачує (поповнює) власну теоретичну та методологічну базу на загальному та спеціальному рівнях.

У цьому плані соціологія володіє цілою системою власних засобів для конкретного вивчення соціальної дійсності, до яких відносять:

■ методи (засоби отримання та систематизації наукових знань, котрі включають  принципи, норми та правила організації  пізнавальної діяльності, сукупність прийомів та способів дій);

■ прийоми та способи, які вибудовуються  у певну послідовність дій - процедуру;

■ методика (власне реалізація методу: прив'язка одного або комбінація кількох  методів та процедур до дослідження, вибір та розробка методичного інструментарію, стратегії);

■ техніка та інструментарій (реалізація методу на основі простих операцій, прийомів, послідовних дій.

Надійність і цінність інформації, отриманої в результаті соціологічного дослідження залежить, у першу чергу, від цілковитого засвоєння всіх методичних та практичних прийомів соціологічного аналізу різних соціальних явищ.

У найбільш загальному вигляді соціологічне дослідження є соціально організованою, багатофункціональною науковою діяльністю, котра включає в себе систему логічно послідовних методологічних, організаційно-технічних процедур, пов'язаних між собою єдиною метою: отримати достовірні знання про соціальну дійсність.

Існує багато видів конкретно-соціологічних  досліджень (згідно з різними критеріями поділу). Відповідно до визначеної мети)соціологічні дослідження поділяються на фундаментальні та прикладні. Фундаментальні мають за мету розвиток науки. Прикладні ставлять за мету отримання та використання знань для вдосконалення соціальних процесів, вирішення різноманітних завдань життєдіяльності суспільства.

Відповідно до рівня абстрагованості соціологічних знань та специфікою методів і прийомів аналізу соціологічні дослідження поділяються на теоретичні та емпіричні. І перші, і другі можуть мати і фундаментальний, і прикладний характер. Тому, з точки зору практичної функції соціології, умовно і найбільш поширеним поділом можна типологізувати соціологічні дослідження як теоретико-методологічні, теоретико-прикладні, які допомагають вивчати і вирішувати соціальні проблеми завдяки розробці нових підходів вивчення, розуміння, пояснення тих чи інших соціальних та наукових проблем, так і практично-прикладні дослідження, спрямовані на практичне вирішення окреслених соціальних проблем з тим, щоб запропонувати конкретні засоби дії. Така типологія соціологічних досліджень вимагає і певної логіки організаційно-технічних дій, а саме:

■ при теоретичних дослідженнях більше уваги приділяється аналізу наукової літератури, спеціальних соціологічних теорій, створенню логічних схем, теоретично-методологічних концепцій;

■ при практичних (емпіричних) - емпіричним поняттям, моделям об'єктів, які вивчаються, логічним схемам емпіричних процедур, статистично-математичним методикам.

Проведення будь-якого соціологічного дослідження включає кілька послідовних етапів (фаз):

■ теоретико-методологічний (підготовка дослідження, складання програми);

■ практичний (збір первинної соціологічної інформації - отримання в різній формі неузагальнених даних, які підлягають подальшій обробці та аналізу);

■ етап підготовки та обробки емпіричних даних;

■ аналітичний: аналіз та узагальнення отриманої інформації, формування наукових фактів, розвиток та побудова теорій, концепцій, підведення підсумків дослідження, формулювання висновків та рекомендацій (іноді цю стадію називають теоретичною).

Розрізняють також і соціальні дослідження (крім соціологічних). (Нагадаємо, що соціологічні дослідження присвячені вивченню закономірностей функціонування та розвитку різних соціальних спільностей, характеру та способів взаємодії людей). Соціальні дослідження вивчають, поряд з формами прояву та механізмами дії соціальних закономірностей, ще й конкретні форми та умови соціальної взаємодії людей: економічних, політичних, культурних, демографічних та ін. І, таким чином, соціальні дослідження є комплексними, проводяться на стику з іншими науками (тобто це соціально-економічні, соціально-політичні, соціально-психологічні та ін.).

Підготовка та проведення соціологічного дослідження - це досить трудомісткий процес, насичений різними видами робіт, науковими процедурами та операціями. При цьому потрібно продумати надійну теоретичну основу дослідження, його загальну логіку, послідовність, розробити методичні матеріали для збору інформації, сформувати дослідницьку групу зі спеціалістів різних соціологічних підпрофілів (соціологи, політологи, маркетологи, програмісти).

Вихідним пунктом всього дослідження є проблемна ситуація. З теоретичної точки зору - це певне соціальне протиріччя між знанням про потреби людей і їх дій і незнанням шляхів засобів, методів, прийомів реалізацій цих дій. З практичної точки зору - це певне соціальне протиріччя, яке потребує організації цілеспрямованих дій для його вирішення.

Соціологічне дослідження починається зі стадії розробки дослідного проекту, програми дослідження. Використовується весь наявний теоретичний матеріал, методологічні засоби, концепції, теорії, гіпотези. Можна сказати, що соціолог ще не вийшов на "об'єкт", але він приступає до дослідження. Це найбільш відповідальна стадія дослідження – методологічна.

 

Список використаної літератури:

1. Американская социология. Перспективы, проблемы, методы. - М., 1972.

2. Батыгин Г.С. Обоснование научного  вывода в прикладной социологии. - М., 1986.

3. Бахтин М.М. К методологии  гуманитарных наук. // Эстетика словесного  творчества. - М., 1979.

4. Гіденс Е. Соціологія. Пер. з англ. В.Шовкун, А.Олійник / Наук. ред. О.Іващенко. - К.: Основи, 1999.

5. Заславская Т.И. Роль социологии  в ускорении развития советского  общества // Социологические исследования. — 1987.-№2.

6. 6Конт О. Дух позитивной философии.  — СПб.: Вестник знания, 1910. - 76с.

7. Паніна Н.В. Технологія соціологічного дослідження. Курс лекцій.-К, 1996.

8. Попова І.М. Соціологія. Пропедевтичний курс: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. — Київ: Тандем, 1996.

9. Смелзер Н. Социология. - М.: Феникс, 1994.

10. Сорокин П. Человек. Цивилизация.  Общество. — М., 1992.

11. Соціологія: Короткий енциклопедичний  словник / За ред. Воловича В.І., Тарасенко В.І., Захарченка М.В.— К.: Укр. центр духовної культури, 1998.

12. Соціологія культури: Посібник// О.М.Семашко та ін. — Львів: Новий Світ, 2004.

13. Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій. Конспект. Випуск 1 .— Львів, 1996.

14. Шаповал М. Загальна соціологія. - К.: Центр духов. культури, 1996.

15. Щепанский Я. Элементарные  понятия социологии. — Новосибирск, 1967.

16. Ядов В.А. Размышления о  предмете социологии // Социологические  исследования. - 1990. - №2.

17. Вербець, В. В. Соціологія : курс лекцій : навч. посібник / В. В. Вербець, О. А. Субот, Т. А. Христюк. – К. : Кондор, 2009. – 550 с.

18. http://www.ebk.net.ua/Book/synopsis/sotsiologiya/part2/002.htm

19. Соціологія. Сірий Є.В. Соціологія. Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2004.- 480 c.