Соціологія про життя

29.Поняття  соціологічного дослідження, його  характеристика, різновиди та етапи  проведення

Як і будь-яка наука, соціологія, окрім власне знань як таких, володіє засобами на їх отримання. До цієї категорії в соціології відносять  як окремі методи отримання соціологічної інформації, так і систему соціологічного дослідження з усіма процедурами та етапами його проведення.

У структурі соціологічного знання третій так званий "практичний" рівень становить практикум соціології, рівень прикладних соціологічних досліджень. З одного боку, це і засіб у структурі соціологічного знання отримання конкретних даних (знань) про соціальні реалії, з іншого - це і засіб реалізації критерію чіткості наукових знань про реальну соціальну дійсність.

У цьому плані соціологія володіє цілою системою власних засобів для конкретного вивчення соціальної дійсності, до яких відносять:

■ методи (засоби отримання та систематизації наукових знань, котрі включають принципи, норми та правила організації пізнавальної діяльності, сукупність прийомів та способів дій);

■ прийоми та способи, які вибудовуються у певну послідовність дій - процедуру;

■ методика (власне реалізація методу: прив'язка одного або комбінація кількох методів та процедур до дослідження, вибір та розробка методичного інструментарію, стратегії);

■ техніка та інструментарій (реалізація методу на основі простих операцій, прийомів, послідовних дій.

Надійність і цінність інформації, отриманої в результаті соціологічного дослідження залежить, у першу чергу, від цілковитого  засвоєння всіх методичних та практичних прийомів соціологічного аналізу різних соціальних явищ.

У найбільш загальному вигляді  соціологічне дослідження є соціально  організованою, багатофункціональною науковою діяльністю, котра включає  в себе систему логічно послідовних  методологічних, організаційно-технічних процедур, пов'язаних між собою єдиною метою: отримати достовірні знання про соціальну дійсність.

Вихідним пунктом всього дослідження є проблемна ситуація. З теоретичної точки зору - це певне соціальне протиріччя між  знанням про потреби людей і їх дій і незнанням шляхів засобів, методів, прийомів реалізацій цих дій. З практичної точки зору - це певне соціальне протиріччя, яке потребує організації цілеспрямованих дій для його вирішення.

Соціологічне дослідження  починається зі стадії розробки дослідного проекту, програми дослідження. Використовується весь наявний теоретичний матеріал, методологічні засоби, концепції, теорії, гіпотези. Можна сказати, що соціолог ще не вийшов на "об'єкт", але він приступає до дослідження. Це найбільш відповідальна стадія дослідження – методологічна.

 

30.Програма  соціологічного дослідження та  її елементи

Програма - це, свого роду, концептуальна модель постановки дослідження і розуміння досліджуваного явища. Це теоретичне обгрунтування методологічних підходів та методичних прийомів вивчення певного явища або процесу. Ретельно продумана та розроблена в усіх своїх складових, програма виступатиме гарантією успіху всього дослідження. Програма дослідження є типовою універсальною моделлю будь-якого наукового пошуку. Всілякого роду соціальні маркетингові дослідження (котрі зараз набули масового застосування) повністю використовують моделі, методики соціологічного дослідження.

Програма соціологічного дослідження складається з таких  основних елементів:

Методологічний розділ

■ Формування проблеми, визначення об'єкта і предмета дослідження;

■ Визначення цілей і постановка завдань;

■ Уточнення й інтерпретація основних понять;

■ Попередній системний аналіз об'єкта дослідження;

■ Розгортання робочих гіпотез;

■ Стратегічний план дослідження.

Процедурний розділ

■ Обґрунтування системи вибірки, одиниць спостереження;

■ Начерки основних процедур збору та аналізу даних;

■ Робочий план (де упорядковуються етапи, строки, ресурси роботи).

Потреба в соціологічній  інформації у процесі соціологічного дослідження, як правило, виникає у зв'язку із необхідністю повніше знати її стан, умови виникнення протиріч, виявити шляхи та засоби їх розв'язання. Висунуту самим життям суперечливу ситуацію прийнято називати соціальною проблемою. За визначенням В. Ядова, – це, свого роду, "знання про незнання" певних сторін кількісних та якісних змін, тенденцій розвитку причин та інших характеристик будь-якого соціального явища чи процесу.

Мета дослідження орієнтує на його кінцевий результат (теоретико-пізнавальний; практично-прикладний). Залежно від мети визначається логіка побудови програми. При теоретичному дослідженні - увага приділяється вивченню наукової літератури, побудові концепції і т. ін. При практично-прикладному дослідженні відбувається з'ясування завдань, і тільки тоді вивчається література в пошуках відповіді: чи є типове рішення з назрілих конкретних завдань. Соціологічне дослідження насамперед має практичну мету, бо необхідно надати інформацію для вироблення практичних рекомендацій щодо з'ясування та для уникнення соціальних проблем.

Соціальна проблема не існує  сама по собі і завжди визначає свого  носія - ту чи іншу спільність людей, їх діяльність, з котрими вона нерозривно пов'язана. Тому об'єктом соціологічного аналізу виступає носій тієї чи іншої соціальної проблеми.

Об'єкт дослідження - це те, на що спрямований процес пізнання, це те, що містить протиріччя і породжує проблемну ситуацію. Предметом дослідження  виступають найбільш значимі властивості, сторони, особливості, що підлягають вивченню. Це ті сторони, які найбільш чітко, випукло виражають дане протиріччя, дану проблему.

Завдання дослідження - сукупність конкретних установок (заходів), спрямованих на аналіз і вирішення  проблеми. Завдання містять основні  вимоги до аналізу проблеми і поділяються на основні та неосновні. Основні завдання відповідають цільовій установці дослідження і передбачають пошук відповіді на центральне питання дослідження: які шляхи та засоби вирішення досліджуваної проблеми. Але часто складається ситуація, коли виникає необхідність з'ясувати ще кілька допоміжних питань. Відповідно до цього висуваються допоміжні завдання: неосновні, побічні, часткові. Іноді їх ставлять для "прострілки" проблеми, підготовки дослідження та перевірки побічних гіпотез. За характером, їх поділяють на практичні і теоретичні. Мета дослідження логічно диктує структуру завдань (тобто послідовність робіт).

 

31.Метод  опитування та його різновиди

Опитування - це найбільш поширений і незамінний спосіб отримання  інформації про життєвий світ людини, її наміри, мотиви, думки, події, результати людської діяльності тощо.

Цей метод є широковживаним не тільки серед соціологів, а й  серед журналістів, юристів, лікарів, педагогів, тобто тих, хто працює з людьми. Специфіка соціологічного опитування полягає в тому, що, опитавши певну кількість індивідів і зібравши їхні суб'єктивні думки, дослідник за допомогою спеціальної дослідницької техніки та процедур отримує інформацію про соціально типову думку, виводить осереднену картину дійсності. Застосовуючи метод опитування, соціолог здобуває достовірне, об'єктивне й унікальне знання про певні суспільні процеси.

Існує два основних типи опитувальних методів: анкетне  опитування (анкетування) та інтерв'ю.

Анкетне опитування -"метод здобуття соціологічної інформації, за яким спілкування між дослідником і респондентом здійснюється за допомогою анкети.

 Анкета - основний документ у анкетному опитуванні - це впорядкований певним чином перелік питань, за допомогою яких збирається первинна інформація.

Виділяють такі різновиди анкетного опитування:

• анкетування індивідуальне - вид анкетування, що не передбачає спільності місця та часу при заповненні анкети для всієї сукупності респондентів;

• анкетування групове — вид анкетування, котрий передбачає одночасне заповнення анкети групою людей, зібраною в одному приміщенні;

•  поштове анкетування — вид анкетування, який передбачає розповсюдження анкети поштою та очікування її повернення після заповнення респондентом;

• пресове анкетування (в ЗМІ) - вид анкетування, що адресується специфічному контингенту: читачам газети, слухачам радіо, телеглядачам;

• експертне анкетування - вид анкетування спеціалістів-фахівців з проблеми, що є предметом вивчення.

Основні етапи  анкетного опитування:

а) підготовчий етап —  пов'язаний з розробкою програми опитування, складанням анкети, її тиражуванням, виробленням інструкцій для анкетерів і респондентів тощо;

б) оперативний етап - пов'язаний із безпосереднім анкетуванням респондентів;

в) підсумковий етап - пов'язаний з обробкою та аналізом анкетування.

Інтерв'ю - це метод здобуття соціологічної інформації, що полягає в безпосередньому спілкуванні дослідника та респондента.

Виділяють такі різновиди інтерв'ю:

•  фіксоване (стандартизоване) - різновид інтерв'ю, що суворо регламентований питальником;

• фокусоване - різновид інтерв'ю, при якому респондента заздалегідь знайомлять із проблематикою бесіди;

•  вільне (нестандартизоване, неформалізоване) - різновид інтерв'ю, у якому тему визначено заздалегідь, а інтерв'юер має певну свободу при веденні бесіди.

•  квазі-інтерв'ю у фокус-групах - ретельно спланована дискусія, націлена на збір думок респондентів за неформальних обставин.

Поряд із двома основними  типами опитування - анкетуванням та інтерв'ю - існує й такий специфічний  його різновид, як соціометричне опитування.

Соціометрія - це різновид опитування, спрямований на вимір соціальних дистанцій між членами певної групи. Уперше в соціології описав цей метод і використав його практично Я. Морено - американський психіатр та соціальний психолог, представник Колумбійської школи в соціології. Здійснюючи кількісний і якісний аналіз емоційних взаємин у колективі, він сформулював тенденції групової міжособис-тісної взаємодії.

Метод опитування не є  найуніверсальнішим методом, його доцільно застосовувати, як вважають спеціалісти, у поєднанні з іншими методами — спостереженням, аналізом документів тощо.

 

32.Експертне оцінювання.

Експертне оцінювання - процедура отримання оцінки проблеми на основі думки фахівців ( експертів) з метою подальшого прийняття рішення ( вибору).

Існує дві групи  експертних оцінок:

Індивідуальні оцінки засновані на використанні думки окремих експертів, незалежних один від одного.

Колективні  оцінки засновані на використанні колективної думки експертів.

Спільне думка володіє  більшою точністю, ніж індивідуальна думка кожного з фахівців. Даний метод застосовують для одержання кількісних оцінок якісних характеристик і властивостей. Наприклад, оцінка декількох технічних проектів по їх ступеня відповідності заданим критерієм, під час змагання оцінка суддями виступу фігуриста.

 Відомі такі методи експертних оцінок:

Метод асоціацій. Заснований на вивченні схожого за властивостями об'єкта з іншим об'єктом.

Метод парних (бінарних) порівнянь. Заснований на зіставленні експертом альтернативних варіантів, з яких треба вибрати найбільш бажані.

Метод векторів переваг. Експерт аналізує весь набір альтернативних варіантів і вибирає найбільш бажані.

Метод фокальних  об'єктів. Заснований на перенесенні ознак випадково відібраних аналогів на досліджуваний об'єкт.

Індивідуальний  експертне опитування. Опитування в формі інтерв'ю або у вигляді аналізу експертних оцінок. Означає бесіду замовника з експертом, в ході якої замовник ставить перед експертом питання, відповіді на які значимі для досягнення програмних цілей. Аналіз експертних оцінок передбачає індивідуальне заповнення експертом розробленого замовником формуляра, за результатами якого проводиться всебічний аналіз проблемної ситуації і виявляються можливі шляхи її вирішення. Свої міркування експерт виносить у вигляді окремого документа.

Метод середньої  точки. Формулюються два альтернативні варіанти вирішення, один з яких менш кращий. Після цього експерту необхідно підібрати Третій альтернативний варіант, оцінка якого розташована між значень першої та другої альтернативи.

Етапи експертного  оцінювання

 Постановка мети дослідження.

 Вибір форми дослідження, визначення бюджету проекту.

 Підготовка інформаційних матеріалів, бланків анкет, модератора процедури.

 Підбір експертів.

 Проведення експертизи.

 Статистичний аналіз результатів.

 Підготовка звіту з результатами експертного оцінювання.

Від якості конкретних експертних оцінок залежить надійність рішень, що приймаються на їх основі, що великою  мірою залежить і від якісного складу експертів, ретельності розробки процедури експертизи, рівня проведення опитування та обробки її результатів.

 

33.Метод спостереження

Спостереження – метод збору наукової інформації, сутність якого полягає в безпосередній реєстрації фактів, явищ, процесів, які відбуваються в соціальній реальності.