Соціологія молоді як важлива складова соціології

- матеріальна незабезпеченість, відсутність умов для поліпшення житлових умов;

- поганий стан здоров'я і зростання рівня соціальних відхилень (злочинність, пияцтво, наркоманія, проституція);

- втрата ідеалів, соціальної перспективи, життєвого оптимізму [19].

Постійно скорочується питома вага молоді щодо всього населення. В Україні за останні десять років її кількість знизилася з 22 до 20%. За всіма прогнозами, ця тенденція триватиме і надалі.

Вирішення цих проблем потребує передусім визнання суспільством молоді як головного суб'єкта так і об'єкта новітньої історії, усвідомлення того, що саме молодь являється чи не найважливішим чинником динамічних змін. Без фундаментального переосмислення ролі молоді в соціальних процесах, без трансформації суспільної свідомості щодо феномена молоді українське суспільство не здійснювати швидкий прогрес у всіх галузях соціальної практики.

В основу розробки і втілення у соціальну практику ефективної державної молодіжної політики, що повинна бути зорієнтована на створення нової системи професійної підготовки молоді з урахуванням тенденцій сучасного соціально-економічного буття, потреб ринку праці, подолання відчуження молоді від політичних та суспільних процесів, має бути покладена сучасна концепція становлення, розвитку та функціонування молоді як потужної соціальної сили. Головними структурними ланками такої політики повинні стати заходи щодо вдосконалення системи освіти молоді, формування та реалізації її соціальних та економічних інтересів, участь у політичній діяльності, реалізації духовних запитів і потреб.

У зв'язку з цим нового значення набуває соціологія молоді як спеціальна наука, що вивчає закономірності формування розвитку і відтворення молодого покоління.

2.4. Проблеми ставлення молоді до суспільства.

Характерною ознакою нашого суспільства є його перехідний стан від тоталітарного суспільства з плановою економікою до демократичного суспільства з ринковими економічними відносинами.

Суспільство перехідного періоду, яким є на сучасному етапі Україна, достатньо динамічне, не до кінця структуроване, як і більшість інших суспільств не тільки у країнах колишнього СРСР, а й у багатьох постсоціалістичних європейських країнах. Молодь дістала можливість сама обирати свій шлях. Молоде покоління, так само, як і інші покоління, стоїть перед проблемою вибору. Одначе цей вибір став більш складним і непрогнозованим. Іде інтенсивний процес стратифікації суспільства. Виникають нові соціальні групи, які суттєво впливають на життя суспільства. Чіткіше та виразніше постали проблеми, які раніше у нашій країні тільки окреслювались [7, с. 33-84].

Ситуація значно ускладнилася ще й тим, що в перехідний період молодь меншою мірою може і хоче використовувати знання, соціальний досвід старших поколінь, прислухатись до їхніх порад. Виникай проблема передачі соціального досвіду. Але ми не маємо ні матеріальних засобів, ні умов, ні досвіду у вирішенні цих проблем. Молоді люди мало довіряють своїй державі, критично ставляться до усіх гілок влади, мало сподіваються на те, що в подальшому зможуть забезпечити себе і свою сім'ю завдяки здобутим освіті та професії.

Процеси, що сьогодні відбуваються, викликають тривогу у молоді. її соціальні очікування прямо пов'язані із соціально-економічним становищем. Ось деякі дані моніторингу, що його наводить УНДШМ (травень 1996 року). Серед проблем, що найбільше турбують молодь, на перше місце, як і в минулих опитуваннях, вийшли матеріальні проблеми: низькі особисті доходи (60% респондентів); низькі доходи батьків (52%); низькі доходи подружжя (дві третини респондентів, що мають сім'ю); погані житлові умови (27%); відсутність роботи (24%). Три чверті молодих респондентів зазначили, що сучасна економічна ситуація в країні негативно впливає на їхній матеріальний стан (і тільки 6% відзначили позитивний вплив), а 65% відзначили негативний вплив на їхній психологічний стан (тільки 4% - позитивний) [7, с. 84].

Суперечності становища у молодіжному середовищі, у свідомості молоді - в її очікуваннях виявляються у суперечності між економічною і соціальною активністю молоді, з одного боку, та правовій незахищеності, з другого боку. Ця правова незахищеність існує не тільки через відсутність відповідних правових механізмів у суспільстві, а й через вкрай низьку правову культуру молоді, її необізнаність з чинними законами, у тому числі ювенальними. Про Закон України „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” знали 1,5% молодих опитаних респондентів. З Кодексом про шлюб та сім'ю знайомі 10% респондентів, а Кодекс законів про працю знають 8% [7, с. 34].

Наведені вище та інші дані вимагають нового розуміння проблем освіти і виховання молоді.

Аналізуючи проблеми ставлення молоді до суспільства, його історії, культурної спадщини, можна стверджувати: за останні 8-10 років у її свідомості відбулася переоцінка основних духовно-моральних цінностей. Визнання цього, мабуть, є вихідним пунктом для розуміння тих настроїв, які спостерігаються сьогодні в молодіжному середовищі. Ще кілька років тому соціологи говорили про недостатність інформування молоді і, як наслідок, різноплановість оцінок її соціальної зрілості. Проте сьогодні зрозуміло, що справа не лише в цьому. Подібна ситуація є наслідком перехідних процесів у суспільстві, коли фіктивна незалежність країн змінюється справжньою, бутафорська демократія - реальною, видимість госпрозрахунку - ринковими відносинами. Процес, який розпочався, боляче вдарив по усталених уявленнях про наявність культурного і духовного життя. Розширення діапазону сприйняття раніше недоступних культурних пластів - одна з найважливіших тенденцій духовного життя молоді.

Разом з тим сьогоднішнє молоде покоління не є чимось цілісним із спільністю політичних та ідеологічних установок. У молодіжному середовищі існує кілька яскраво виражених соціальних груп, які орієнтовані на різні суспільні ідеали й цінності і неоднаково ставляться до проблем політичної, економічної й духовної відбудови суспільства, його суверенізації і національного відродження. Ці групи молоді значною мірою повторюють розклад політичних сил і громадських рухів у суспільстві, в різних регіонах. Ринкові механізми дедалі більше витісняють молодь із сфери основного виробництва на допоміжні, обслуговуючі позиції [7, с. 35].

Намітився перерозподіл молодої робочої сили між виробничими і комерційними структурами. Водночас різко виявляється тенденція руху до бездуховності, до втрати моральних критеріїв у суспільній поведінці, погіршення фізичного здоров'я молоді.

Реальністю життя став і той факт, що більшість молодих людей взагалі не має чітко сформованої системи цінностей. Багато юнаків і дівчат зовсім не уявляють собі завтрашнього дня. На зміну ідеологічним парадигмам минулого прийшло інше розуміння мети й суті сучасного життя. Утворився імідж так званого красивого життя (чому певною мірою сприяли засоби масової інформації, особливо телебачення), що й стало метою й суттю сьогоднішнього життя. Засобом досягнення цієї мети став бізнес у його спрощеному розумінні (торговельні оборудки, спекуляція). Шалені темпи інфляції створюють умови для швидкого збагачення частини торгівців та мафіозних структур. У результаті такий погляд на життя поширюється. Дедалі більше молоді йде з виробництва, не бажає служити суспільству, не виявляє зацікавленості до серйозного навчання. Переживає кризу і вся система освіти. Пекучою соціологічною проблемою у молодіжному середовищі стало байдуже ставлення до тих процесів, що відбуваються в Україні, прагнення відійти від труднощів і проблем у світ суто індивідуальних переживань, сексу, наркотичних галюцинацій, що створює реальні передумови моральної деградації особистості. В такому становищі найчастіше отіняються невдахи, аутсайдери, нездатні до подальшої боротьби за „красиве життя”. Це призводить до внутрішньої драми, безвиході, а в кінцевому підсумку - до повної втрати особистості як такої. На цьому фунті трапляються і самогубства, збільшення числа яких підтверджує статистика.

Вихід з цього становища можливій шляхом розвитку стихійних процесів саморегуляції, які неминуче розвиваються із завершенням переходу до цивілізованих ринкових відносин західного зразка. Але на це потрібні десятиріччя, і не одне покоління молодих людей буде втрачено. Другий шлях пов'язаний із суворим регулюванням з боку держави економічних процесів при збереженні завоювань демократії і конституційного ладу. На цьому шляху можливі пом'якшені впливи негативних процесів переходу до ринку, зменшення драматизму ситуації у середовищі молоді. Вочевидь, Україна починає орієнтуватися на другий шлях [7, с. 86].

Однак посилення регулюючої ролі державних структур потребує розробки науково-обґрунтованої молодіжної політики, здійснення системних соціологічних досліджень, які забезпечать поглиблений, деталізований аналіз динаміки свідомості молоді в сучасних умовах. Постає питання про створення відповідного загальнонаціонального центру і регіональних соціологічних центрів. Якщо суспільство не хоче кинути напризволяще молоде покоління, то така політика буде не лише виправданою, а й єдино правильною.

Впливаючи на процеси соціалізації особистості, професійного становлення та адаптації до соціальних умов, соціологія впливає і на морально-психологічний клімат у молодіжному середовищі. Вивчаючи соціологічні й соціально-психологічні проблеми молоді, наука зможе надавати допомогу в створенні потрібних передумов, нормалізації життєдіяльності молодих людей, формуванні в їхній свідомості загальнолюдських цінностей.

Проаналізувавши основні закономірності поведінки та свідомості сучасної молоді її суспільні функції, механізми взаємодії з суспільством можна простежити певну особливість: молодь стає більш прагматична, самостійна, незалежна; націлена на саморозвиток і самореалізацію у житті; диференційована за рівнем соціальної активності як по групах, так і сферах активності; нечітко визначена щодо культурних запитів, ціннісних та культурних орієнтирів.

ВИСНОВОК

Таким чином, соціологія молоді безумовно являється однією зважливих складових соціологічного знання. Наскільки важливою і потрібною є соціологія молоді для української держави, що не так давно здобула незалежність і стала на шлях демократичних перетворень, можна простежити проаналізувавши завдання і проблеми, які прагне вирішити ця галузь соціологічної науки. Проблеми молоді, її освіти, виховання, соціального становлення, роль в системі соціальних зв'язків і соціальних відносин перебувають у центрі уваги і на стику різних наук. Соціологія молоді ж відносить їх до найважливіших. Звісно, адже саме молоді належить будувати демократичне, суверенне з високим рівнем правової культури суспільство, а в сучасних умовах в Україні формувати громадянське суспільство і правову державу. Якою мірою сучасна українська молодь здатна вирішувати життєво необхідні для України завдання має показати рівень її готовності активно брати участь у державотворчих процесах, що розгортаються в державі. Зважаючи на те, що соціальне обличчя молоді формується під впливом різноманітних суспільно-політичних і соціальних чинників, соціологія виявляє інтерес до того, яку роль відіграватимуть для молоді певні соціальні цінності, норми моралі, традиції тощо. Адже як в Україні так і в усьому світі молодь становить досить таки значну і все зростаючу частину населення і відіграє вагому роль у вирішенні важливих соціальних, економічних, ліричних, духовно-моральних проблем людства. Тому не випадково в сучасних умовах проблеми молоді стали предметом стійкого інтересу різноманітних міжнародних організацій, зокрема Організації Об'єднаних націй та її комітетів. Поруч із соціологією молоді питаннями молодіжних проблем переймається ювенологія (наука про різноманітні особливості молоді) - складова сучасної науки про людину.

Соціальне самопочуття молоді є одним з головних показників розвитку суспільства, а проблема формування її свідомості - однією з провідних у соціології. Дня того щоб формування молоді відбувалося адекватно суспільним процесам, необхідно визначити її роль і місце в суспільстві, з'ясувати її труднощі та проблеми. Серед них є традиційні -кохання, дружба, пошуки сенсу життя, створення сім'ї тощо. Вирішення багатьох проблем залежить від факторів соціального життя. Йдеться про вибір професії, життєвого шляху, самовизначення, професійну мобільність тощо. Не менш актуальними є здоров'я, освіта молоді, спілкування її з дорослими й однолітками. Вивчаючи молодіжні проблеми, неможливо обходитися простим констатуванням позитивних чи тривожних фактів життєдіяльності молодих людей. Потрібен глибокий системний аналіз буття молоді, чим і покликана займатися соціологія молоді.

Соціологія молоді - галузь соціології, яка досліджує соціально-демографічну щільність суспільства, що перебуває в процесі переходу від дитинства до дорослого життя і переживає стан сімейної та позасімейної соціалізації, інтерналізації норм і цінностей, творення соціальних і професійних очікувань, ролей, статусу

Соціологія молоді функціонує на трьох рівнях - загально-методологічному, спеціально-теоретичному та емпіричному, що дає змогу дотримуватися єдності вихідних методологічних понять, операційних визначень стосовно історичного змісту та емпіричних індикаторів. На перших двох рівнях відбувається науково достовірне визначення молоді з урахуванням конкретно-історичних умов її існування і розвитку; обґрунтування сутнісних специфічних особливостей цієї спільноти, які зумовлюють відмінність молоді від інших соціальних груп і спільнот суспільства; з'ясування об'єктивних і суб'єктивних чинників, що визначають якісну своєрідність молодого покоління. Емпіричний рівень функціонування соціології молоді на основі накопиченого матеріалу та нової соціологічної інформації сприяє поглибленому розумінню молодіжних проблем, розкриттю їх тісного зв'язку з проблемами суспільства, переслідує мету оперативного реагування на нові явища в молодіжному середовищі та прогнозування їх розвитку.

У західних країнах соціологічний інтерес до молодіжної проблематики посилювався у періоди загострення так званих „молодіжних” проблем - значний сплеск злочинності, наркоманії, кризові явища у сфері праці (безробіття), освіти, прояви політичного, національного екстремізму тощо. Від соціології суспільство жадало рекомендацій, соціальних технологій, які б могли допомогти йому у вирішенні цих проблем. Тому головна увага спрямовувалася передусім на практичне розв'язання проблеми, а теоретичний аспект здебільшого ігнорувався. Внаслідок цього у деяких західних країнах соціологія молоді не має самостійного наукового статусу, вона більш пов'язана із соціальною практикою, ніж із теорією.