Соціально-політичні погляди Т. Мором («Утопія»)

Весь світ прийде до того, щоб жити за їх звичаями.

(Т. Кампанелла. "Місто Сонця")

Епоха XV--XVI ст., пов'язана з виникненням  раннього утопічного соціалізму, ввійшла  в історію Європи як похмурий та жорстокий період.

На сході відбувалося повторне закріпачення селян, яке супроводжувалося кривавими придушеннями селянських повстань. На Заході розпочався процес первісного нагромадження капіталу, одним із джерел якого була нещадна експлуатація пауперів -- злиденних верств населення, позбавлених землі та засобів існування.

Відбулося значне розшарування усіх соціальних верств суспільства. При  цьому "верхні" соціальні верстви (дворянство, купці, заможні ремісники, мануфактурники, заможні селяни) суттєво  покращили якість життя. Водночас значна маса "нижчих" соціальних прошарків (наймані робітники, збіднілі ремісники, безземельні селяни, слуги) опинились у значно гірших умовах. Їхній робочий день становив від 10 до 14 годин на добу, середня тривалість життя ледве досягала 35 років.

При цьому до золота і срібла «утопійці» ставляться презирливо: " Із золота і срібла не лише в спільних палацах, але і в чайних будинках всюди роблять вони нічні горщики і різний посуд для нечистот..., виготовляють ланцюги і важкі кайдани для рабів. У кожного, хто зганьбив себе тяжким злочином, з вух звисають золоті кільця, золото охоплює пальці, обвиває голову і шию".

1. Томас Мор

Томас народився 7 лютого 1478 року в  сім'ї сера Джона Мора, лондонського судді, який був відомий своєю  чесністю. Початкову освіту Мор здобув в школі Св. Антонія. У 13 років він потрапив до Джона Мортону, архієпископа Кентербері, і якийсь час служив у нього пажем. Веселий характер Томаса, його дотепність і прагнення до знань потрясли Мортона, який передбачив, що Мор стане «дивовижною людиною». Мор продовжив свою освіту в Оксфорді, де вчився у Томаса Лінакра (англ. Thomas Linacre) і Вільяма Гросина (William Grocyn), знаменитих юристів того часу. У 1494 році він повернувся до Лондона і в 1501 році став баристером.

2. Соціально-політичні погляди Т. Мором («Утопія»)

В історію Томас Мор ввійшов передусім як той, хто написав книжку, що стала свого роду тріумфом гуманістичної думки. Написав її Мор в 1515--1516 рр. і вже у 1516 року, за сприяння Еразма Роттердамського, побачило світ перше видання під назвою "Дуже корисна, і навіть цікава, воістину золота книжечка про найкращому устрої держави й про новий острові Утопія". Вже за життя цей твір, коротко зване "Утопією" , принесло Мору всесвітню славу.

Само слово "Утопія" придумано  Томасом Мором, який становив його з  цих двох грецьких слів: " ou " -- " не " і " topos " -- " місце " . Буквально " Утопія " означає " місце, якого немає " і недаремно сам Мор перекладав слово " Утопія " як " Нігдея ".

Характерні риси утопічної моделі ідеального суспільства Т. Мора: відсутність  приватної власності. Акцентуючи увагу на тому, що "там, де є приватна власність, де все вимірюється грошима, навряд чи коли-небудь буде можливим справедливе і щасливе управління державою", Т. Мор стверджує, що "розподілити все порівну і справедливо, а також щасливо управляти справами людськими неможливо інакше, як зовсім знищивши власність".

По думці Мора, Утопія являє собою  безкласове суспільство, що складається  з вільних від експлуатації більшості. Однак, проектуючи справедливе суспільство, Мор виявився недостатньо послідовним, допустивши в Утопії існування рабів. Раби на острові - безправна категорія населення, обтяжена важкою трудовою повинністю. Вони "заковані" у ланцюги і "постійно" зайняті роботою. Наявність рабів в Утопії значною мірою, очевидно, було обумовлено низьким рівнем сучасної для Мора техніки виробництва. Раби потрібні утопійцям, щоб позбавити громадян від найбільш важкої і брудної праці. У цьому, безсумнівно, проявилася слабка сторона утопічної концепції Мора. Існування рабів в ідеальній державі явно суперечить принципам рівності, на основі яких Мор проектував зроблений суспільний лад Утопії. Втім, питома вага рабів у суспільному виробництві Утопії незначна, тому що основними виробниками все-таки є повноправні громадяни.

Рабство в Утопії має специфічний  характер; крім того, що воно виконує економічну функцію, воно є мірою покарання за злочини і засобом трудового перевиховання. Головним джерелом рабства в Утопії був карний злочин, чинений ким-небудь з її громадян.

Основною господарською одиницею Утопії є родина. При найближчому ж розгляді, однак, виявляється, що родина в утопійців незвичайна і формується вона не тільки за принципом споріднення. Головна ознака утопійської родини полягає в її професійній приналежності до визначеного виду ремесла. Т. Мор неодноразово підкреслює, що відносини в родині строго патріархальні, "на чолі господарства стоїть найстарший. Дружини служать чоловікам, діти - батькам і взагалі молодші - старшим".

Крім того, в Утопії поширене шанування  предків. Т. Мор перелічує ремесла, якими займаються в окремих сімействах: це звичайно "прядіння чи вовни обробка льону чи ремесло мулярів". Усі матеріальні блага належать тут більшості. Загальними в Утопії є не тільки природні багатства - земля і її надра, але і вся продукція суспільного виробництва, що також надходить у розпорядження всіх громадян. Держава в особі сенату робить облік і розподіл продуктів споживання в інтересах усього суспільства. На відміну від деяких древніх утопій, наприклад держави Платона, де головна увага приділялась суспільному споживанню і спільності споживання, Т. Мор основне значення додавав пошуку справедливої системи організації виробництва. В Утопії є достаток усіх матеріальних благ. Які його джерела? Насамперед, в Утопії немає приватної власності, а продуктивна праця обов'язкова для усіх. Тут немає вільних: крім землеробства, яким зайняті всі, кожний вивчає яке-небудь ремесло як спеціальне, а іноді навіть і кілька ремесел. Таким чином, в Утопії зовсім немає людей, які б вели паразитичний спосіб життя.

3. Томмазо Кампанелла

Томмазо Кампанелла народився 5 вересня 1568 року у невеликому селищі Стін'яно  в Калабрії. Батько, бідний швець, під  час хрещення дав йому ім'я Джованні Доменіко. У чотирнадцять років, захоплений красномовством проповідника - ченця-домініканця, розповідями про традиції ордена Святого Домініка, про стовпів католицького богослов'я Альберта Великого та Фому Аквінського, він пішов у монастир. У 1582 році Джованні вступив у духовний орден домініканців. Юнак прийняв чернече ім'я Томмазо.

4. Соціально політичні погляди Т. Кампанелли («Місто сонця»)

Кампанелла вважав, що порядки, встановлені  ним в " Місті Сонця ", найкраще відповідають природі людини. Він  був переконаний, що згідно з природнім правом, все є спільним. Як приклад природної спільності Кампанелла приводив бджіл. На його думку, багатство і бідність - це найбільші недоліки людства. Вони створюють найбільші негаразди, а община робить всіх одночасно і багатими і бідними, багатими - тому що в них є все, бідними - тому що в них немає ніякої власності. Мистецтва і роботи розподіляються між усіма. Через те, що працюють всі, а до того ж праця полегшується технічними вдосконаленнями " кожному доводиться працювати не більше чотирьох годин на добу ". Решта часу витрачається на розвиток розумових і тілесних здібностей. При такому ставленні до праці кожен сприймає свою професію як найпочеснішу. Той, хто знає якомога більше ремесел заслуговує на більшу повагу, тому всі прагнуть оволодіти якомога більшою кількістю професій..

Наперекір християнській моралі у  державі Кампанелли існує рівність чоловіка й жінки. Жінки вчаться  й працюють так само, як чоловіки, вони навіть проходять військову  підготовку, щоб при необхідності брати участь у захисті держави разом з чоловіками. Разом з тим умови праці жінок в Місті Сонця істотно полегшені у порівнянні з умовами праці чоловіків. Кампанелла добре пам'ятав жінок, яких бачив у дитинстві, юності, зокрема свою матір, яка через тяжку роботу стала старою вже в тридцять років, тому жінкам в " Місті Сонця " він відводить легшу роботу, яка не вимагає тяжкої фізичної праці ( наприклад прядіння, шитво, виготовлення ліків і одягу, стрижка бороди і волосся ).

Гармонічний розвиток соляріїв, здорова праця, відпочинок ведуть до того, що мешканці Міста Сонця здорові, гарні і сильні. Цьому сприяють також використання вимог гігієни і вживання якісної їжі. Тому солярії живуть деякі до ста, а деякі до двохсот років.

Уже в ХVI ст. в мозку Кампанелли зароджується прототип сучасного трактора. Спільність всього майна, в тому числі і особистого, існує в комуністичній утопії Кампанелли поряд із збереженням розділення розумової і фізичної праці: в той час, як одна частина суспільства займається фізичною працею, ментальні функції ,тобто організація виробництва, наукове й виробниче керівництво суспільством цілком передані в руки особливої групи соляріїв. Цим і визначається політичний устрій Міста Сонця. Цей політичний устрій навіть дуже відрізняється від справжнього народного правління. Правда, два рази щомісяця регулярно обирається Рада, яка складається з усіх громадян старших двадцяти років. Але функції цієї Ради є дуже обмеженими. Вона обговорює порядок виконання обов`язків посадовими особами, а також надає громадянам можливість висловитися на рахунок того, що їм не подобається в суспільному і політичному житті Міста Сонця. Справжнє обговорення державних справ і вибір посадових осіб здійснюється не Великою радою: вона тільки намічає кандидатури. Кожного восьмого дня збираються всі посадові особи - від верховного правителя до начальників загонів. Вони й обирають правителів , які б керували основними галузями господарства й управління. "Посадові особи змінюються за бажанням народу, - пише Кампанелла, не пояснюючи процес цієї заміни. На чолі общини стоїть верховний правитель, він же первосвященик. Його всі називають "Сонце", або "Метафізик". "Він має найвищу владу як у світських, так і в духовних справах; в усіх інших спірних питаннях йому належить остаточне вирішення." Його помічниками є три співправителя: Сила, який відає питаннями війни і миру, військовими справами і фортифікацією, ремеслами,пов`язаними з обслуговуванням воєнних потреб ; Мудрість, який відає вільними мистецтвами, науками, ремеслами й навчальними закладами, і Любов, який займається справами контролю за дітонародженням і вихованням немовлят, медициною, виготовленням ліків, землеробством і скотарством. Ці правителі обирають, а по суті призначають решту посадових осіб; при цьому їх обрання затверджується Малою радою. Найвищих правителів обирають на все життя, якщо тільки вони самі не захочуть скласти повноваження.

«Місто Сонця» Т. Кампанелли

Висновок

Отже, Т. Мор не розкрив у «Утопії» планів переходу до описаного ним  майбутнього ладу. Він відкинув шлях реформ зверху, але не висловився і на користь революційних перетворень. Його відношення до народних рухів було складним. Не можна сказати, як це найчастіше пишуть про Мора, що він боявся революційних виступів народу. Навпаки, він називав у «Утопії» заколотний дух пригноблених шляхетним духом і наділяв утопійську державу функцією допомоги іншим народам у скиненні в них тиранії.

Однак Т. Мор бачив і те, що маси під час повстань, що відбувалися  в ту епоху, і широких народних рухів мало усвідомлюють свої інтереси, легко стають іграшкою спритних політиків, далекі від тих прагнень, що можуть привести до правильного перетворення суспільних і політичних відносин. Таким чином, Мор не бачив виходу з цієї проблеми. У самій «Утопії» виникнення ідеальної держави пов'язане з мудрою діяльністю його міфічного засновника Утопа, але це не більш як літературний прийом. Т.Мор дуже добре розумів усю складність ліквідації приватної власності в суспільстві його часу. Він показував у «Утопії», як існування приватної власності веде до того, що прагнення до неї робиться загальним. Тільки утопыйцям вдалося винищити в себе «корені честолюбства і розбратів». Питання про те, як можна цього домогтися в реальній дійсності, Томас Мор залишає відкритим. У нерозв'язаності проблеми переходу до соціалізму особливо позначається утопізм соціалістичних поглядів Мора, тісно зв'язаний з нерозумінням закономірностей історичного розвитку. Невелика книжечка Т.Мора вже при його житті перевидавалася тричі і була переведена на французьку, німецьку, італійську і фламандську мови. З тих пір вона мала величезну кількість видань і перекладів. На її ідеї спиралися наступні соціалісти-утопісти. Її сильні і слабкі сторони намагалися врахувати багато передових мислителів не тільки 17-18 ст., але і наступних сторіч.

«Місто Сонця» ніс на собі печатку часу, і якщо деякі упередження гуманіста не дозволять віднести цей твір до «прямо комуністичних теорій», проте заслуги Кампанелли в поширенні комуністичних вчень великі. Але відплачуючи належне цьому чудовому мислителю, що у знищенні приватної власності і гуманістично-філософському перетворенні суспільства бачив єдине врятування від жорсткостей свого часу, не слід перебільшувати історичне значення створеної ним утопії. Звичайно, і Мор, і Кампанелла були попередниками наукового соціалізму. Але не можна їх з'єднувати з утопістами XIX століття - Сен-Симоном і Оуеном - під загальною шапкою «утопічний соціалізм».

«Місто Сонця» являє в історії  гуманізму утопічно-соціалістичне  вчення, і це дозволяє розглядати його як невід'ємну частину ренесансної культури.