Символічний інтеракціонізм як основна соціологічна теорія

 

 

ЗМІСТ

1. Вступ………………………………………………………………………2
2. Символічний інтеракціонізм як основна соціологічна теорія…………3
3. Висновок……………………………………………………………………6
4. Список використаних джерел…………………………………………….7

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Основні соціологічні напрямки сучасності: символічний інтеракціонізм, феноменологія й етнометодологія — об’єднані загальною лінією в тлумаченні соціальних явищ і процесів. Якщо структурний функціоналізм і конфліктологія акцентують свою увагу на соціальних структурах і їхніх функціях, то дані напрямки — на вивченні й інтерпретації конкретної соціальної діяльності, поведінці людей, від яких, на їхню думку, похідні й соціальні системи.

  І саме темою мого  дослідження став символічний інтеракціонізм, що акцентує увагу на вивченні соціальних взаємодій головним чином у їхньому символічному змісті.

Символічний інтеракціонізм є дуже цікавим та молодим напрямом в сучасній соціології, тому на мою думку буде корисно дізнатися про нього більш глибоко.

 Засновником символічного інтеракціонізму був американський учений Дж. Г. Мід (1863—1931). Він визнавав примат соціального над індивідуальним, ішов від зовнішнього до внутрішнього у вивченні процесу формування свідомості й поведінки, надавав вирішальну роль у цьому «символічному оточенню». Мід вважав, що спілкування, взаємодія (інтеракція) між людьми здійснюється шляхом особливих засобів — символів (жестів і особливо мови), що мають певне значення й викликають відповідну реакцію з боку партнера або партнерів. Тому його вчення називається символічним інтеракціонізмом. І саме на ньому я буду акцентувати свою увагу.

 

 

 

 

 

 

 

СИМВОЛІЧНИЙ ІНТЕРАКЦІОНІЗМ ЯК ОСНОВНА СОЦІОЛОГІЧНА ТЕОРІЯ

Символічний інтеракціонізм - один із найбільш цікавих і продуктивних напрямків в сучасній соціології, який зводить зміст соціальних процесів до взаємодії індивідів в групі і суспільстві.

Досліджуючи розвиток такої течії як символічний інтеракціонізм з самого ж початку я стикнулась з певними неточностями та невизначеностями. Кого ж вважати першопочатківцем, батьком цього напрямку? Деякі вважають, що це Чарльз Кулі, але більшість все ж дотримуються точки зору, що справжнім засновником символічного інтеракціонізму треба вважати Дж. Міда, який хоча й не ввів саме це поняття, не опубліковував свої власні твори (лише посмертно його було опубліковано), але все ж саме Мід був засновником, висуваючи головні ідеї цього напряму. Його послідовники також відіграли чималу роль у розвитку цього напряму: Ч.Кулі, У.Томас, Г.Блумер, У. Джемс тощо.

То ж коли виникла дана течія і що взагалі вона має на увазі?! Як широка течія вона виникла в 20-х роках столітті у Чиказькій школі, а саме поняття було введено у 1937р.одним з учнів Міда Гербертом Блумером, який потім став головою другого покоління символічного інтеракціонізму.

 В праці "Розум, Я і суспільство" (1934 р.) Мід підкреслює, що соціальний світ індивіда і людства переповнюється соціальними взаємодіями, в яких велику роль відіграє "символічне оточення". Спілкування між людьми здійснюється за допомогою особливих засобів — символів, до яких Мід відносив жест і мову. Соціальне життя залежить від нашої здатності уявляти себе в інших соціальних ролях, а це прийняття ролі інших залежить, в свою чергу, від нашої здатності до внутрішнього діалогу з собою. Суспільство трактувалось Дж. Мідом як обмін жестами, що передбачає використання символів.

 В найбільш чіткій і короткій формі основні моменти теорії символічного інтеракціонізму викладені в праці Г. Блумера (1900 — 1987 рр.) "Символічний інтеракціонізм: перспективи і метод" (1969 р.). Різні течії теорії символічного інтеракціонізму акцентують увагу на різних частинах цієї теорії. Так, Чіказька школа зосереджується на здійсненні взаємодії і процесі інтерпретації; школа університету Айови намагається формалізувати дослідження і їх результати, розробляє вимірювальні процедури і шкали оцінок, припускаючи, що людське "Я" є, стабільне і відносно незмінне.

 Ще один напрямок теорії символічного інтеракціонізму — "рольова теорія". В 1970-і рр. символічний інтеракціонізм вважався основною альтернативою функціоналізму і теорії соціальних систем (особливо в тому вигляді, в якому вони розвивались Т. Парсонсом), які складали в той час панівну парадигму в американській соціології. Крім того, даний підхід мав важливе значення в соціології як критика позитивізму. В останній час найсуттєвішою розробкою в теорії символічного інтеракціонізму є класифікація технік і стратегій спілкування Е. Гоффмана (1922 — 1982 рр.).

Отже якщо оцінити все вищесказане то навіть можна сказати, що дуже важливою характеристикою людської дії є використання символів.

Таким чином, символічний інтеракціонізм - це дослідження відношення між особистістю і суспільством як процесу символічного спілкування між соціальними діячами. Розвиток цієї концепції сприяв аналізу ролі, соціалізації, комунікації і дії.

Символічний інтеракціонізм мав значний вплив на соціологію девіантної поведінки завдяки запропонованому ним поняттю кар'єри, яке використовується в дослідженнях злочинної поведінки.

Сучасний символічний інтеракціонізм має тенденцію до аналізу суспільства як утворення, яке виникає на основі безкінченних трансакцій соціальних діячів. Мід підкреслює, що специфіка людини визначається відсутністю у неї розвинутої системи інстинктів як основних регуляторів поведінки. Саме тому людина має здатність винаходити символи, що є основою свідомого пристосування до оточуючого середовища, свідомої поведінки і самоспостереження.

Розрізняють дві форми або дві ступені соціальної дії:

1. ступінь узагальнення за допомогою жестів;
2. ступінь символічно опосередкового спілкування.

 Спілкування за допомогою жестів характеризується тим, що воно є якби скороченою, звернутою схемою дії, за якою окремим жестом (рухом) можна відновити дію в цілому. Такого роду жести, які беруть на себе функцію координації поведінки, являють собою прообраз мови.

 Символічна опосередкована взаємодія, тобто в першу чергу взаємодія за допомогою мови, характеризується тим, що породжує приблизно однакові реакції при спілкуванні з будь-яким індивідом; дозволяє ставити себе на місце іншого; дозволяє бачити себе очима іншої людини.

 І на мою думку виникнення символічно опосередкованої взаємодії пояснюється функціонально — необхідністю координувати поведінку людей, бо у них немає надійних інстинктів, і антропологічно-здатністю людини до утворення і використання символів. Значущі символи можуть виконувати свою координуючу функцію лише в тому випадку, якщо вони є надбанням групи. Поняття "мати", "батько", "добре", "погано" і т. д. в своєму звучанні і специфічному значенні є надбанням групи, звідки окремий індивід ці значення і здобуває. Людина стає членом суспільства в міру того, як засвоює зразки і норми групової дії.

 Поняття "значущий символ" відноситься перш за все до мови. І от навіть самим можна визначити, що насправді ми під час спілкуванням ніколи не говоримо на досконало однаковій мові. Внаслідок цього часто виникають ситуації непорозуміння або помилкового розуміння, що веде до порушення взаємодії. Ці порушення можуть, бути виправленні за допомогою метакомунікації, тобто такого спілкування, в процесі якого партнери порівнюють зміст понять, що застосовуються ними, і виробляють спільну систему значень. Звідси випливає, що:

1. людина здійснює діяльність стосовно об'єктів на основі тих значень, які вона їм надає;
2. самі ці значення є продуктом соціальної взаємодії;
3. значення виникають і змінюються за допомогою їх інтерпретації, перевизначення.

Також, символічні інтеракціоністи виділяють реальне і ідеальне суспільство, розглядаючи їх через призму широти і якості взаємодії. Ідеальне суспільство вони характеризують всезагальністю норм і втягуванням в процес комунікації всього людства. Передумови виникнення ідеального суспільства вони вбачають в розширенні світогосподарських зв'язків, політичних союзів держав, універсальних релігій. При ньому вони підкреслюють конструктивну роль соціальних конфліктів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

З усього вище сказаного можно зробити висновок, що суттєве значення для розвитку сучасної соціології мас ролева концепція символічного інтеракціонізму. Поведінка людини, згідно цієї концепції, обумовлена структурою її особистості, її соціальною роллю і сприйняттям установок "усуспільненого іншого".

Якщо ми звернемо увагу на багатомірну поведінку кожного з нас, то її можна подати у вигляді певного набору соціально-типових, усталених шаблонів нашої поведінки — "ролей", які ми відіграємо в суспільстві. Згідно символічного інтеракціонізму, аналіз наших, так званих "ролей" дає міцні підвалини для судження не лише про нашу поведінку, але й про особистість кожного з нас, оскільки наша внутрішня імпульсивність і нормативна суперечність віддзеркалюється в будь-яких поведінкових акціях.

Сучасний символічний інтеракціонізм  має тенденцію до аналізу суспільства як утворення, яке виникає на основі безкінченних трансакцій соціальних діячів. Але символічний інтеракціонізм критикують через те, що він не приділяє достатньої уваги різним моментам об’єктивного обмеження  соціальної дії.

На мою думку символічний інтеракціонізм з кожним роком буде набирати нових обертів, зацікавить ще більшу кількість людей в його вивченні та дослідженні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андреева Г.М., Богомолова Н.Н., Петровская Л.А. Зарубежная социальная психология ХХ столетия: Теоретические подходы: Учеб. пособие для вузов. - М.: Аспект Пресс, 2002. – 287
2. Блумер Г. Социологическая концепция Дж. Г.Мида. - Рабочие тетради по социологии и теории социологии
3. Джордж Герберт Мид : От жеста к символу. - В сб.: Американская социологическая мысль: Тексты
4. Соціологія - Городяненко:Символічний інтеракціонізм
5. http://pidruchniki.ws/12800528/sotsiologiya/u_chomu_polyagaye_sutnist_simvolichnogo_interaktsionizmu
6. http://coolreferat.com