Особливості соціологічних поглядів В. Липинського

Міністерство освіти й науки України

Академія муніципального управління

Економічний факультет

 

 

 

 

 

 

 

 

Доповідь

з соціології

на тему: «Особливості соціологічних поглядів В. Липинського»

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

Студентка групи ОА-31

Сергієнко Юлія

Одним з визначних українських громадських діячів та вчених, який вплинув на соціологічну думку був В. Липинський, який залишив філософські обґрунтування політики, української державності, оригінальні соціологічні концепції. Він був провідником ідей консерватизму в соціальній організації в руслі думок Жоржа Сореля, Вільфредо Федеріко Парето, Роберта Міхельса та інших. Саме вони були використані для осмислення історії українського державотворення, краху його та перспектив відродження. «Традиція», «аристократія» та «нація» – ключові поняття соціальної філософії Липинського.

Головною концепцією Липинського, як соціолога є теорія організації національних еліт та їх кругообіг. Липинський вважав, що кожна нація є творінням особливої групи людей, які здобули владу у своєму суспільстві. Прямо не вживаючи для їх визначення термін «еліта», соціолог використовував поняття «національна аристократія», «правляча верства». У свою чергу, шляхами до формування такої суспільної групи, на думку Липинського, є: класократія, охлократія і демократія. Досліджуючи питання соціальної структури, вчений поділяв суспільство на такі класи, як промисловий, хліборобський, фінансовий, купецький та інтелігенцію, виокремлюючи організаторів – «панів» та організованих – «народ». Організатори, на думку Липинського, характеризувалися більшою активністю та індивідуальністю, а організовані – більшістю та чисельністю.

У своїх наукових працях він доводив, що самостійна держава не може нормально і продуктивно функціонувати без господаря. А народ, у свою чергу, створює державу для захисту своїх прав на володіння землею. У суспільному житті будь-якої держави відтворюється біологічний закон нерівності. Виходячи із потреб соціального життя у суспільстві формуються соціальні верстви, групи та класи. Об’єднані виконанням однієї суспільної функції люди і належать до певних класів. В'ячеслав Липинський вважав, що клас – це органічна, згуртована група, що містить різні колективи працівників. Завдяки їхньому органічному об'єднанню, сумісною діяльністю, об'єктивно формуються спільні переживання, прагнення та бажання, що переходять із покоління в покоління.Соціальні групи, наголошував він, виконують організаційну, захисну та управлінську функції. Суспільство ж, поділене на класи та стани, постійно перебуває в процесі боротьби, конфлікту. За умов нестабільної політичної та суспільної ситуації, в якій опинився український народ в 1920-х рр. шлях до самостійності та незалежності Липинський вбачав у творенні чіткої, стабільної, авторитетної еліти, яка зможе привести український народ до самостійності.

Найважливішим твором В. Липинського справедливо вважають «Листи до братів – хліборобів». Основною темою цього твору, як і усієї творчості Липинського, є побудова української самостійної держави і організація її суспільства. Автор трактує державу як абсолютну вартість та найвищу форму організації суспільства. Зазначаючи що дух його книги – це «державництво і патріотизм», він наголошує, що українська держава повинна бути національною. На підставі цієї тези він приходить до висновку, що без держави немає нації, є лише народ в етнічному сенсі.

У своїй праці праці «Листи до братів-хліборобів. Про ідею і організацію українського монархізму» (Відень, 1926) викладено основні соціологічні ідеї:

• підкреслення творчого начала у розумінні історії та сучасного йому стану українського суспільства;
• доведення незавершеності історії і відкритості її у майбутнє;
• значення волі, розуміння власного призначення і пов'язані з цим завдання державотворення;
• політико-практичне спрямування соціологічного аналізу;
• використання історичних студій для накреслення орієнтирів побудови української держави і проект конструювання останньої на ґрунті концепції утвердження української трудової монархії.

Суспільство Липинський ділить на три верстви, кожна з яких відіграє визначену їй роль: еліти, продуценти, інтелігенція. Найважливіше місце він відводить елітам (правлячій верстві, провідній верстві, національній аристократії), оскільки вони, а не народ чи маси, є провідниками і організаторами нації, які будують національну державу та історію. Кожна верства має власну еліту, яка функціонує згідно з принципом постійного поповнення і кругообігу. Продуценти (робітники, хлібороби, буржуазія, пролетаріат), тобто верства, яка виробляє матеріальні блага, є в концепції Липинського основою суспільства. Найважливішу, фундаментальну роль відіграють хлібороби, оскільки вони, як ніхто пов’язані з землею, на котрій живуть і працюють, а тому є найстабільнішою, найкориснішою верствою суспільства. Саме тому Липинський присвятив свій найважливіший твір братам-хліборобам. Функція ж інтелігенції полягає в посередництві між усіма суспільними групами, завдяки культурницькій та інтелектуальній праці. Твір «Листи до братів-хліборобів» має актуальне значення й сьогодні, з огляду на сучасне будівництвом української держави. Усі питання, порушені в творі як, наприклад, побудова української національної держави, аналіз політичних систем і політичної культури, на сьогоднішній день є не менш важливими.

В. Липинський у своїй концепції української монархії обґрунтовував необхідність п’яти основних підвалин, на яких ця монархія має засновуватися:

1) аристократія;

2) клясократія;

3) територіальний патріотизм;

4) український консерватизм;

5) релігійний етнос.

Вузловим пунктом своєї української політичної програми Липинський визначив поняття територіального патріотизму української нації і українського консерватизму, які, на його думку, здатні перебороти внутрішні організаційні слабкості українців. Об’єднання української нації, єднання всіх українців незалежно від їхнього етнічного походження, соціального статусу, віросповідання, соціально – культурного рівня можливе лише на ґрунті територіального патріотизму. Україна має стати батьківщиною для всіх своїх громадян. Почуття любові до рідного краю – української землі як цілісності є необхідною і єдиною можливістю того найтіснішого у світі зв’язку людей, що зветься нацією.

Теорія державності, еліт та механізмів суспільно – політичних перетворень В. Липинського мала значний вплив на погляди українських діаспорних авторів, а поняття територіального патріотизму піднесло концепцію Липинського на рівень кращих зразків європейської політичної думки ХХ ст.

Соціально-політичниі концепції В. Липинського спрямовані на побудову незалежної української держави. Важливу роль у цьому процесі відводиться ідеології, головна функція якої є інструментальна. Саме ідеологія, як історичне явище, завжди пов’язана з певною соціальною групою і є могутнім ефективним засобом національного відродження.

Висновок. Таким чином, В. Липинський увійшов в історію українського державотворення як мислитель, який запропонував своєрідне бачення політичного буття суспільства із соціологічного погляду. Спадщина Липинського набуває особливого значення з огляду на проблеми цивілізаційного вибору України на сучасному етапі. Сучасний соціально-економічний, культурний та політичний розвиток України, як самостійної, незалежної держави, переконливо доводить правоту поглядів В. Липинського про те, що кардинальні зміни в економіці й духовній сфері неможливі без національної ідеї, ідеології й стратегії розвитку суспільства.

 

Список використаної літератури

 

1. Андрусяк Т. Вплив творчості Михайла Драгоманова на формування правових поглядів В’ячеслава Липинського (До питання про неперервність процесу розвитку української правової думки) //Липинський В. Студії. Т.1: В. Липинський: історико-політологічна спадщина і сучасна Україна; Матеріали міжнародної наукової конференції. – Київ-Луцьк-Кременець. – К., 1994. – С. 115-118.
2. Галушко К. Консерватор на тлі доби: В’ячеслав Липинський і суспільна думка європейських “правих”. – К.: Темпора, 2002. – 288 с.
3. Заїкин В. В'ячеслав Липинський як історик//Союз гетьманців державників. В'ячеслав Липинський та його даба: Науковий збірник. Відповідальний редактор Ю. Терещенко. – К.: Видавничий центр КНЛУ, 2007

 

 

 

Київ-2014