Офіційна реєстрація шлюбу у житті сучасної людини

Сім’ю як соціальний інститут аналізують тоді, коли особливо важливо з’ясувати, наскільки спосіб життя сім’ї, її функціонування в певних межах відповідають чи не відповідають тим чи іншим сучасним потребам суспільства. Модель соціального інституту дуже важлива для прогнозування майбутніх типів сім’ї.

Соціальний педагог  у роботі з сім'єю керується тим, що сім'я є первинним і найважливішим  інститутом соціалізації людини, "персональним середовищем розвитку дитини", оскільки саме в сім'ї відбувається процес неусвідомленої інтерналізації. "Інтерналізація - процес перетворення соціальних ідей, як специфічного досвіду людства, у внутрішні рушійні сили поведінки людини, які збуджують її до позитивних вчинків і стримують від негативних" (Битинас Б. Процес воспитания. Приоб-щение к ценностям.-М.,1995.-С.42.). Тому досвід, який людина набуває в сім'ї, визначає її сприйняття світу, навколишнього соціального середовища та індивідуальну поведінку в ньому. Складовими універсальної системи сім'ї, що забезпечують передання соціальної інформації в повному обсязі, зацікавлено та швидко є, за поглядом фахівців, батьківська любов, довіра дитини до батьків, морально-психологічний клімат сім'ї, її представництво як моделі суспільства.

Найбільш поширеними проблемами, з якими стикається соціальний педагог у роботі з сім'єю є нестабільність шлюбу, нестійкість сім'ї, неповні сім'ї, сім'ї неповнолітніх; руйнація традицій сімейного виховання, розрив вікових, духовних та інших рівнів сім'ї; дефіцит чоловічого впливу на виховання дітей, високий рівень завантаженості жінки; педагогічна та психологічна неосвіченість дорослих; дестабілізуючий вплив пияцтва та алкоголізму, цинізму та бездуховності на стійкість сімейних стосунків, на формування сімейного мікроклімату; значне скорочення міжсімейних, міжособистих, внутрісімейних контактів, зниження здатності до комунікації; невміння організувати сімейне дозвілля [11].

Основні напрями соціально-педагогічної роботи з сім'єю: а) соціально-педагогічний захист сім'ї та її членів; б) зміцнення, гармонізація та розвиток духовних (моральних, психологічних, естетичних тощо) процесів життя сім'ї, внутрісімейних стосунків, зв'язків з соціальним оточенням; в) активізація педагогічної функції сім'ї, надання допомоги у вихованні дітей, онуків тощо, нейтралізація негативного впливу сімейного середовища на людину, в першу чергу, на дитину; г) робота з сім'ями "соціального ризику"; д) організація сімейної громадськості задля впливу на формування державної політики стосовно сім'ї, для діяльності з підвищення ролі, престижу і відповідальності родини у соціальному вихованні.

Серед форм роботи соціального  педагога з сім'єю є сімейні (родинні) клуби, батьківські школи, центри соціалізації (наприклад, Центр соціалізації від 0 до 4), прогулочні групи, дошкільні  вихові центри мікрорайону тощо. Комплексну допомогу надає територіальний центр допомоги сім'ї та дітям [13].

Висновок

Оглядаючись у минуле, можна зробити висновок, що громадянські шлюби — породження не сьогоднішнього дня. Сьогодні більшість молодих людей реєструють свої стосунки, але не беруть шлюбу у церкві, вважаючи що потрібно пожити разом хоч певний час, що допоможе зрозуміти, чи дійсно ці стосунки назавжди.

Щодо громадянського шлюбу, то це і є той шлюб, який зареєстрований у державній установі і який породжує права і обов’язки подружжя. І якщо, знову ж таки, звернутись до історії, то в революційній Росії 1917 року був виданий декрет «Про громадянський шлюб, дітей і ведення книг актів громадянського стану». А через два роки такий декрет був виданий і в Україні. Цим декретом було відмежовано церковний шлюб від громадянського. Власне, функцію реєстрації шлюбу перебрала на себе держава, і в кодексі про шлюб зазначалось, що визнається дійсним тільки той шлюб, який зареєстрований у державних органах.

У наш час цивільним шлюбом вважається спільне буття та ведення господарства чоловіком та жінкою, стосунки яких не зареєстровані законно. Часто такі шлюби обирають розлучені люди. Невдале життя із законним чоловіком чи дружиною впливає на все подальше життя, тому такі люди панічно бояться реєструвати наступний шлюб. Але все-таки подібні стосунки більш поширені серед молоді, через залежність їх від батьків: відсутність власного матеріального підґрунтя не дає можливості створити сім’ю. І він та вона обирають фактичні шлюбні стосунки. Не вдалося — розбіглись, не «навішуючи» на себе якихось обов’язків.

У Сімейному кодексі  України (стаття 72 р. ІІ) передбачений правовий режим ось таких незареєстрованих шлюбів. Зокрема, це захист матеріальних інтересів — право на спільне  майно. Як і при зареєстрованому шлюбі воно ділиться навпіл; як і в офіційному шлюбі, жінка, яка проживає в незареєстрованому шлюбі, має право на утримання в разі вагітності чи у випадку інвалідності. Проте, зважаючи на це, не буде розв’язано всі проблеми. Уявімо таку ситуацію: помер чоловік — якщо жінка була з ним у зареєстрованому шлюбі, то вона стає першим спадкоємцем. Якщо ж не було офіційного заміжжя, то, за Сімейним кодексом, особа, яка проживала з покійним однією сім’єю п’ять років, має право на спадщину, але аж у четвертому коліні. До того ж, треба довести, з якого моменту існував цей фактичний шлюб.

У кожного, звичайно, свої мотиви на користь незареєстрованого  шлюбу. Хтось вважає, що після маршу  Мендельсона вмирає любов. Але якщо вона дійсно є, то чому б не узаконити цим двом людям стосунків. Адже будь-які стосунки в суспільстві повинні бути узаконені. Держава бере під опіку сім’ю (родинні стосунки, права й обов’язки подружжя), щоб захистити в непередбачуваній ситуації.

Повертаючись до основних прав та обов'язків "подружжя" в фактичному шлюбі, слід відмітити, що відмінностей між зареєстрованим та незареєстрованим шлюбом у сфері немайнових прав та обов'язків не так вже й багато, і, в цілому, ці права та обов'язки відповідають загальноприйнятим людським стандартам. Наприклад, люди є вільними у виборі професії, місця проживання, мають парво свободи совісті, думки, релігії, особистої свободи, свободи духовного та фізичного розвитку і т.д. Як і в законному шлюбі, ці права надані людині від природи, будь - яке їх ущімлення переслідується за законом. Як і в законному шлюбі, "подружжя" може спільно вирішувати питання життя сім'ї, розподіляти обов'язки; батьки повинні піклуватись про здоров'я, розвиток, матеріальне забезпечення своїх дітей, незважаючи на те, чи народжені ці діти в законному шлюбі, чи ні. В той же час, право зміни прізвища одним "учасником" таких сімейних відносин на прізвище іншого виникає лише після реєстрації шлюбу.

Справді, не втримає разом, коли немає любові, ні штамп, ні навіть вінчання, коли перед Богом молоді присягаються бути вірними до смерті. Але цей штамп у паспорті все-таки змушує людину бути більш відповідальною та дисциплінованою.

Список використаної літератури

1. Конституція України  від 28 червня 1996 року 

2. Кодекс про шлюб та сім'ю України, затверджений Законом від 20 червня 1969 року, із змінами і доповненнями станом на 25 червня 1996 року. Міністерство Юстиції України. - К., 1996 р.

5. Цивільно-процесуальний  кодекс. Під редакцією В.С. Ковальського. - К.: Юнінком, 1996 р. 

6. Стаття з газети «Вісті» на тему: « Цивільний шлюб, або доля нареченої в халаті»

7. Стаття з сайту www.20minut.ua.

8.     Котюк І.І. / Основи правознавства: Підручник для 9-го класу.-Київ: Генеза, 2002 – 320 с.

9.     Алина Павловна, ст. „Міцність шлюбних відносин” // „Ліза” , 07.10.1999, С.- 43 .

10. Бондарчук О.І. Психологія  сім'ї. - К.: МАУП, 2001. - 96 с.

11. Психология семьи: Сборник  статей. - М.: ООО "Вопросы психологии", 2002. - 160 с.

12. Федоренко Р.П. Психологія молодої сім`ї і сімейна криза. - Луцьк: РВВ "Вежа" Волинського держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. - 168с.

13.  Соціальна робота з молоддю в Україні (Збірник інформаційно-методичних   матеріалів). -К.: Столиця, 1997.