Гейткіпінг як шлях вирішення соціального сирітства

З 2009 року близько 300 керівників та працівників соціальної сфери  Київської області взяли участь у різнопланових тренінгах в  рамках проекту, а 160 спеціалістів пройшли навчання за програмою ,,Захист дитини: сімейно орієнтований підхід” запровадженою Партнерством ,,Кожній дитині” у співпраці з Інституто-соціальних послуг (США), Службою у справах дітей ЛОДА та Центром перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій Луганської облдержадміністрації.

Також були підготовлені та видані посібник ,,Оцінка потреб дитини та її сім’ї від теорії до практики” (2 томи) та посібник ,,Сімейно орієнтована соціальна робота. Практичні аспекти”. За два дні конференції учасники поділилися накопиченим досвідом розвитку нових послуг з підтримки сімей з дітьми, механізмів прийняття рішень в найкращих інтересах дитини, впровадження інноваційних соціальних технологій та комплексної системи стратегічного планування та моніторингу забезпечення прав дітей.

Представництво благодійної організації ,,Кожній дитині” в Україні з 1998 року сприяє реформуванню системи захисту дітей, розвитку спектру спеціалізованих соціальних послуг для вразливих дітей та сімей з дітьми. ПБО ,,Кожній дитині” працює на місцевому та регіональному рівні у Луганській області, надаючи проектну підтримку органам державної влади і місцевого самоврядування у розробці механізму гейткіпінгу та розвитку інтегрованих соціальних служб для вразливих сімей і дітей на рівні громади як основної складової такого механізму, спрямованого на попередження вилучення дітей із сім'ї, влаштування до системи інтернатних закладів усіх типів[10].

Водночас ПБО ,,Кожній дитині” активно працює на національному рівні, беручи участь у розробці політики у сфері забезпечення прав дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування й дітей, які перебувають під ризиком вилучення із сім’ї. Пріоритетними напрямками стратегії ПБО ,,Кожній дитині” в Україні є такі: розвиток та подальше поширення моделі інтегрованих соціальних служб як інструменту попередження збільшення кількості кризових сімей, запобігання розміщення дітей в інтернатних закладах та забезпечення соціального супроводу для дітей у сімейних форм виховання. Метою даного проекту є зменшення на 30% кількість дітей, які перебувають в інтернатних закладах, шляхом запровадження механізму гейткіпінгу та розвитку ефективних моделей сімейно-орієнтованих послуг для сімей та дітей на рівні громади(мал.1)

Малюнок 1.Впровадження стратегій профілактики

Важливим кроком запровадження  елементів механізму гейткіпінгу  для реформування інтернатних закладів було прийняття Постановою  Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2007 р., №1242 ,,Державної  цільової соціальної програми реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування”.

Основними напрямами реалізації програми передбачено:

- здійснити реформування  системи закладів для дітей-сиріт  та дітей, позбавлених батьківського  піклування в інтересах кожної  дитини;

- приймати рішення стосовно  влаштування кожної дитини в сім’ю громадян для усиновлення, під опіку та піклування, в прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу та до закладів на основі комплексної оцінки її потреб;

- забезпечити пріоритетність  влаштування дитини в сім'ю  громадян; влаштовувати дитину перших  років життя до закладу тільки, якщо з певних причин немає  можливості влаштувати її на  виховання в сім'ю громадян;

- здійснювати переміщення  дітей із закладу в заклад  лише у тому разі,  коли не  існує можливостей для поліпшення  їх стану в інший спосіб;

- забезпечити дотримання  принципу родинного походження  при влаштуванні дітей в сім'ї  громадян і до закладів[13, c. 35].

Таким чином, можна вважати, що гейткіпінг – це процес фільтрації новинних повідомлень на шляху від події реального життя до її медіарепрезентації. Він враховує наявність комплексу чинників, до яких належать внутрішні (зумовлені особливостями функціонування новинної організації) та зовнішні (національні). Ó межах внутрішніх чинників беруть до уваги:

• критерії цінності новин;
• підходи до збирання інформації (власні кореспонденти, інформаційні агентства, прес-релізи та інші джерела);
• власну позицію репортерів, редакторів;
• розмір новинної організації;
• джерела фінансування новинної організації;
• рентабельність діяльності новинної організації;
• кількість представництв за кордоном;
• технічні способи передавання повідомлень;
• інтереси аудиторії;
• кількісний та якісний склад аудиторії.

Серед національних чинників, які стосуються життя певної країни та перебувають поза новинними організаціями, розглядають:

• соціальний;
• культурний;
• економічний;
• політичний;
• ідеологічний.

Можна виокремити два періоди  розвитку теорії гейткіпінгу: початковий (друга половина ХХ ст.) та сучасний (ХХІ ст.), враховуючи розширення підходу до тлумачення її змісту. З моменту заснування теорія гейткіпінгу зазнала якісних змін і в сучасному розумінні полягає у багаторівневому аналізі зовнішніх та внутрішніх критеріїв, що впливають на відбір новинних повідомлень з інформаційного потоку на шляху просування інформації від події реального життя до її медіарепрезентації в засобах масової інформації[2, c. 299].

2.2. Впровадження  механізму гейткіпінгу в систему захисту дітей.

Дитина не потрапить в  дитячий будинок, якщо вчасно допомогти  батькам, які опинилися у скрутній ситуації, - переконує проект ,,Кожній дитині” в Луганській області, де з 2009 року спільно із місцевими органами влади розбудовується інноваційний для України та пострадянського простору механізм гейткіпінгу – системи прийняття рішень в інтересах дітей.

Для якості впровадження гейкіпінгу виділяємо такі умови як:

- затверджені на законодавчому  рівні чіткі критерії ухвалення  рішення стосовно забезпечення  найкращих умов життя і розвитку  дитини, для якої є загроза  вилучення із сімейного середовища  та влаштування в інтернатний  заклад.В якості критеріїв можуть  бути докази: про заподіяння дитині  значної шкоди чи її загрози.  Про те, що влаштування в інтернатний  заклад є єдиною можливістю забезпечити благополуччя дитини; чи використані всі можливості щодо надання допомоги і підтримки сім’ї, щоб забезпечити її повноцінне функціонування; чи належним чином (за протоколом) було проведено оцінювання ситуації сім’ї та оцінка потреб дитини тощо.

-забезпечене колегіальне  і прозоре ухвалення рішень  стосовно дитини міжвідомчою  мультидисциплі нарною командою; показниками забезпечення колегіальності  і прозорості ухвалення рішень  є наявність організації особи,  яка координує роботу з клієнтом, контролює достовірність зібраної  членами мультидисциплінарної команди  інформації про клієнта і його  ситуацію; документування цього  процесу за відповідними формами;  залучення представників місцевої  громади, користувача послуг до  ухвалення рішення та забезпечення  його права апеляції тощо.

- належний рівень підготовки  фахівців, які працюють із дітьми  та їхніми сім’ями;фахівці мають  бути професійно компетентними,  вміти працювати в команді,  проводити оцінювання становища  клієнтів, у тому числі оцінку  їх потреб, ухвалювати оптимальні  рішення стосовно шляхів подолання  складних життєвих обставин, враховуючи  незалежні точки зору;визначати  необхідні клієнту послуги, послідовність  їх надання тощо; діяльність фахівців  має базуватися на переконанні,  що рідна сім’я, сімейні форми  виховання є найкращим середовищем  для повноцінного розвитку дитини. Особливу увагу потрібно звернути  на підготовку менеджерів служб,  функціями яких є перегляд  індивідуальних рішень соціальних  працівників, моніторинг стандартів  якості надання послуг і керівництво  гейткіпінгом. Вони мають відповідати  за планування належних послуг,щоб  реагувати на зміну потреб  клієнта, а також розподіляти  обмежені ресурси.

- робота з клієнтом  здійснюється мультидисциплінарною  командою за певними індикаторами  виміру досягнення мети і з  урахуванням усіх наявних ресурсів  громади, членом якої є клієнт; Досягнення мети забезпечуються  тим, що клієнт має доступ  до усіх наявних у громаді  послуг; служби надають послуги  відповідно до розроблених й  затверджених стандартів їх діяльності; послуги комплексними й адресними; здійснюються систематичний перегляд основних цілей індивідуальної роботи, уточнюються доцільність послуг з метою зменшення шкоди, яка може бути завдана у випадку некоректно проведеної оцінки становища клієнта оцінки його потреб.

Проте впровадження гейткіпінгу  не є легким завданням через низку  перешкод:

- існування парадигми,  усталеної думки щодо позитивного  впливу інституційної системи  опіки на розвиток дитини, необґрунтованість розміщення дитини в інтернатний заклад як єдину доцільну форму її влаштування;

- нечіткі механізми впровадження  законодавства у сфері захисту  прав дітей;

- низький рівень міжвідомчої  взаємодії, дублювання обов’язків  різних організацій;

- відносна ізольованість  системи закладів інтернатного  типу. Труднощі перекваліфікації  персоналу та альтернативи використання  ресурсів закладів; обмеженість  соціальних зв’язків вихованців.

- дефіцит кваліфікованого  персоналу соціальних служб, недостатній  рівень професіоналізму, нерозуміння  елементів гейткіпінгу, що в  підсумку не гарантуватиме об’єктивність  їхніх професійних суджень;

- недосконалість систематизації  інформації (збір, узагальнення, аналіз  інформації про дітей та сім’ї,  які опинилися в складних життєвих  обставинах, служби, послуги, ресурси  тощо) та її раціонального використання;

- брак практичних моделей  гейткіпінгу та досвіду його  впровадження.

Не менш важливим інструментом механізму гейткіпінгу є створення  і фунціонування спеціальних  комісій захисту дітей (КЗД), які  на місцевому рівні контролюють  відстежують роботу соціальних та інших  служб щодо влаштування дітей  за визначеними критеріями забезпечення найкращих умов для розвитку і  життя дитини.

Основними завданнями роботи КЗД є: розгляд висновків соціальних працівників щодо наявних альтернатив на рівні громади і визначення умов/обставин, які гарантують, що дитину не заберуть із сім’ї; відслідковування процесу підтримки сім’ї щодо запобігання передачі дитини в інтернатний заклад; регулярний перегляд рішень щодо влаштування дитини в інтернат, аби уникнути її довготривалого перебування в ньому тощо.  Важливу роль відіграє залучення до складу КЗД, поряд із персоналом, який відповідає за надання послуг на місцевому рівні, незалежного експерта. Участь батьків у роботі комісій також вважається важливою, тому що забезпечує розуміння ними ухвалених рішень. Це допомагає органам влади більш індивідуально планувати надання послуг і поширювати надання альтернативних послуг у світлі визначених потреб. Таким чином, робота КЗД щодо запобігання влаштуванню дитини в заклад передбачає комплекс заходів/дій, серед яких: детальний розгляд кожного окремого випадку з визначенням, перш за все, альтернативних шляхів вирішення проблем дитини на рівні громади, підтримки сім’ї, забезпечення доступу сім’ї до послуг і програм усіх служб, що діють на території; моніторингу процесу. не має залишатися поза увагою такий важливий інструмент гейткіпінгу, як удосконалення процедури закриття випадку, що передбачає не лише оцінку результатів проведеної роботи, але й визначення певних ,,запасних” шляхів підтримки позитивного впливу, моніторинг стабільності змін на краще в життєвій ситуації клієнта[7, c. 18].

Важливим у ефективності дії гейткіпінгу є діяльність місцевих ініціатив. Ми виділяємо чотири їх типи:

1. ,,Місцеве життя” - повсякденна активність людей в її спонтанних (некерованих, випадкових, незапланованих) формах. Доцільні будь-які місцеві ініціативи, зорієнтовані на підтримку і стимулювання звичайних, побутових, ділових, культурних, дозвіллєвих контактів між людьми, оскільки такі контакти є запорукою підтримки здорового мікросоціального клімату всередині тієї спільноти (громади), де вони здійснюються.