Автобіографія з соціологічним аналізом

Міністерство освіти і науки України

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

 

 

 

 

 

 

Автобіографія з соціологічним аналізом

 

 

 

 

 

 

 

                                                    Підготувала

                                                              студентка 36 групи

                                                              кафедри прикладної лінгвістики 

                                                              інституту іноземної філології 

                                                              Чабан Юлія  

 

 

 

                                                

 

 

 

 

Луцьк 2013

Раннє дитинство: перші кроки до соціалізації

Я, Чабан Юлія Юріївна народилась я 6 серпня 1994 року в м. Луцьк. Моя сім’я живемо тут і сьогодні. Моя мати, Чабан Галина Миронівна, працювала медсестрою у обласному госпіталі. Батько, Чабан Юрій Юрійович, приватний підприємець. Жили ми разом з мамою батька. Бабуся, яка спочатку працювала на взуттєвій фабриці, пізніш звільнилась і поїхала в Італію на заробітки. Коли мені було 9 років народився мій братик Чабан Дмитро Юрійович.

Отже, з моменту мого народження починається шлях становлення мене як соціалізованого індивіда, або особистості.

У дитинстві я відвідувала дитячий садок, де і розпочала вивчення англійської мови. Можливо, саме це і стало поштовхом до продовження поглибленого вивчення іноземних мов у майбутньому. Процес моєї соціалізації проходив з вихованням в мені почуття відповідальності і самостійності.

Першим соціальним інститутом, який впливає на соціалізацію будь-якої людини є сім’я. Для мене сім’я була і залишається найважливішою цінністю в житті. Вона виховала в мені ті моральні норми та принципи, керуючись якими я робила всі важливі кроки в своєму житті.

В моїй сім’ї вихованню надавалось і надається велике значення. Моя мати добре розуміла, що сформовані в дитинстві риси характеру найчастіше залишаються домінуючими на протязі усього життя. Тому вона поєднувала всебічний розвиток дитини з вихованням у мене почуття відповідальності за свої дії. Зараз, з позицій вже майже сформованої особистості, я усвідомлюю, що у мене, як першої і старшої дитини в сім’ї, було значно менше свобод, більше відповідальності не лише за себе, а часто і за меншого брата, адже я виконувала вже іншу соціальну роль – роль старшої сестри. Саме це сприяло формуванню не лише самостійності, а й комунікативних навичок спілкування з дітьми.

В перший клас я пішла в рідному місті. Школа була підвищенням мого соціального статусу, входження до іншої суспільної групи. Суттєвої проблеми адаптації у новому колективі в мене не виникнуло.

В моєму класі було декілька неформальних груп, об’єднаних за спільністю інтересів. Звичайно, я знайшла і свою.

Моя життєва позиція завжди носила активний характер. Я читала багато книжок, старанно вчилась.

Ближче до закінчення школи переді мною постала проблема професіонального самовизначення. Орієнтація на вступ до вузу, як правило, формується значно раніше, ніж визріває вибір конкретної спеціальності.

Так було і в мене. Те, що я буду вступати до вузу я вирішила ще в дев’ятому класі, але вибір спеціальності зробила лише наприкінці одинадцятого. Школу я закінчила без медалі, проте результати моїх екзаменів були досить хорошими для того, щоб обирати не між двома факультетами, а значно більше.

Головну роль у виборі моєї спеціальності зіграло бажання вчити іноземні мови, проте не зупиняючись лише на цих дисциплінах. Саме тому я і обрала Прикладну лінгвістику.

Отже, я стала студенткою ще тоді Волинського національного університету імені Лесі Українки (сьогодні Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки). Проте, це лише перша сходинка на шляху до професіонального самовизначення. Новий статус, нова соціальна група – все це сприяє новим змінам у моїй свідомості, подальшому моєму розвитку як особистості, накладає нові обов’язки та ставить інші, більш складні, завдання.