Поняття, значення і завдання обробітку ґрунту

1. Поняття, значення і завдання обробітку ґрунту

Раціональна система обробітку ґрунту завжди була і буде основною ланкою технології вирощування будь-якої сільськогосподарської культури, тому ще з давніх часів цьому агротехнічному заходу приділялась велика увага.

Механічний обробіток ґрунту - це дія на нього робочими органами ґрунтообро-блювальних машин і знарядь на відповідну глибину з метою оптимізації ґрунтових умов життя рослин, підвищення родючості ґрунту та захисту його від водної і вітрової ерозії.

Обробітком досягається оптимальна будова ґрунту завдяки його кришінню на ґрунтові агрегати певного розміру та особливостям їх взаємного розміщення з урахуванням гранулометричного складу.

Під впливом раціональної системи обробітку цілеспрямовано змінюється співвідношення об'ємів твердої, рідкої й газоподібної фаз у ґрунті. Внаслідок цього змінюються фізико-хімічні властивості ґрунту, а разом з цим водно-повітряний, тепловий і поживний режими, біологічні процеси, знищуються бур'яни, створюються належні умови для більш повної реалізації генетичного потенціалу вирощуваних сортів та гібридів культурних рослин.

За допомогою обробітку забезпечується прискорення або сповільнення процесів синтезу чи розкладання органічної речовини ґрунту, а також регулювання водного і повітряного режимів орного шару. Обробіток може, з одного боку, сприяти нагромадженню вологи в ґрунті й скороченню її непродуктивних втрат та створювати умови для більш продуктивного використання вологи рослинами, а з другого - при надмірному зволоженні знижувати її кількість в орному шарі. Усунення надлишку вологи призводить до збільшення загальної аерації і створення оптимального співвідношення води та повітря в ґрунті.

Обробіток у поєднанні із системою удобрення в сівозмінах забезпечує найбільш раціональне використання ґрунтів та відтворення їхньої родючості. Але він ефективний лише тоді, коли його проводять з урахуванням ґрунтових властивостей, кліматичних і погодних умов, біологічних особливостей вирощуваних сортів і гібридів, характеру та ступеня засміченості полів, наявності шкідників та збудників хвороб.

Ефективний вплив обробітку на ґрунт посилюється тоді, коли глибина, способи і заходи його здійснюються в науково обґрунтованій послідовності та тісній взаємодії з усіма ланками системи землеробства. При цьому слід враховувати, що надмірно інтенсивний обробіток може призвести до руйнування ґрунту і зниження родючості його. Систему обробітку ґрунту необхідно періодично уточнювати. Вона обов'язково повинна бути адекватною сучасному стану землеробства в нашій країні і реальним економічним можливостям конкретного господарства.

Для забезпечення оптимальних ґрунтових умов і одержання сталих високих врожаїв обробіток повинен вирішувати такі завдання:

- надання оброблюваному  шару ґрунту дрібногрудочкуватого  стану із сприятливою будовою, щоб забезпечити добрі водно-повітряний, тепловий і поживний режими;

- посилення кругообігу  поживних речовин шляхом активізації  корисних мікробіологічних процесів  у ґрунті, а також залучення  елементів живлення із більш  глибоких підорних шарів ґрунту  в зону орного шару;

- запобігання ерозійним  процесам і пов'язаним з цим  втратам ґрунту, поживних речовин  і вологи;

- знищення бур'янів, збудників  хвороб і шкідників;

- загортання на необхідну  глибину добрив і рослинних  решток або навпаки - залишення  стерні на поверхні ґрунту;

- позбавлення життєздатності  багаторічної рослинності при  обробітку цілинних і перелогових  земель, а також полів, зайнятих  сіяними багаторічними травами;

- надання необхідних  властивостей і стану верхньому  шару ґрунту для загортання  насіння на задану глибину;

- створення умов для  пониження сольових горизонтів  і запобігання підвищенню рівня  підґрунтових вод.

Загальні завдання обробітку ґрунту

В системі заходів по підвищенню культури землеробства та врожайності сільськогосподарських культур велике значення має обробіток ґрунту:

нагромадження і збереження вологи;

створення правильного співвідношення в ґрунті між водою і повітрям;

поліпшення умов життєдіяльності мікроорганізмів, які готують елементи мінерального живлення рослин;

систематичне знищення бур’янів;

відновлення структурного стану ґрунту в одному шарі;

своєчасне і старанне загортання в ґрунт післяжнивних решток, органічних і мінеральних добрив, вапна, гіпсу та інших речовин, які поліпшують ґрунт і створюють сприятливі умови для нормального розвитку рослин.

Обробіток ґрунту в поєднанні з іншими заходами слід також спрямовувати на ефективну боротьбу з шкідниками і збудниками хвороб сільськогосподарських культур. Таким чином, механічна дія на ґрунт робочими органами машин і знарядь з метою створення найкращих умов для росту і розвитку вирощувальних культур, називається обробітком ґрунту.

 

2. Технологічні процеси обробітку ґрунту

Під час обробітку ґрунту повинні здійснюватись такі основні технологічні процеси: перевертання, розпушування, кришіння, перемішування, вирівнювання та ущільнення ґрунту.

Перевертання верхнього шару ґрунту потрібне для загортання післяжнивних решток, дернини, добрив, насіння бур’янів, знищення збудників хвороб с/г культур тощо. Періодичне перевертання ґрунту поліпшує фізичні властивості і біологічну активність орного шару, створює кращі умови для живлення рослин.

Розпушуванням і кришінням зменшують розміри ґрунтових частинок та змінюють їх взаємне розміщення, в наслідок чого збільшується пористість і зменшується щільність ґрунту. Розпушування і кришіння ґрунту поліпшує водо- і повітропроникність, життєдіяльність атробних мікроорганізмів та умови росту рослин.

Перемішування ґрунту застосовується для створення однорідного орного шару та для рівномірного розподілу в ньому мінеральних добрив, вапна, гіпсу тощо. Однорідність орного шару потрібна для рівномірного росту і розвитку рослин та своєчасного їх достигання.

Вирівнювання поверхні ґрунту зменшує випаровування води, створює кращі умови для сівби, догляд за рослинами і збирання врожаю, а в умовах зрошення ще й поливів.

Ущільнення ґрунту збільшує його капілярну пористість і зменшує некапілярну, запобігає надмірно глибокому загортанню насіння під час сівби, збільшує контакт його з ґрунтом. Волога після ущільнення ґрунту краще піднімається по капілярах з нижчих шарів. Ущільнення ґрунту після оранки запобігає пошкодженню коріння і випаданню рослин.

Основні прийоми обробітку ґрунту

Технологічні процеси при механічному обробітку ґрунту здійснюють за допомогою окремих прийомів обробітку ґрунту, з яких основними є оранка, лущення, культивація, боронування, шлейфування, коткування і фрезування.

 

3.  Система обробітку ґрунту 

Система обробітку — це сукупність науково обгрунтованих заходів обробітку грунту, виконуваних у певній послідовності для створення оптимальних умов росту рослин і вирощування високих урожаїв у конкретних природних умовах. Науково обгрунтована сукупність систем обробітку грунту для кожного поля сівозміни складає систему обробітку грунту в сівозміні. Сучасні системи обробітку грунту повинні бути енерго-, ресурсозберігаючими і ґрунтозахисними, нероздільно пов’язаними з іншими елементами прогресивних  технологій  вирощування сільськогосподарських культурі .

 

4.  Заходи основного обробітку грунту

Основний обробіток – це найбільш глибокий обробіток грунту під певні культуру сівозміни, який істотно змінює його будову. До основного обробітку належать оранка, безполицевий і плоскорізний обробіток.

Оранка—де обробіток грунту плугом, під час якого кришиться, розпушується та перевертається оброблюваний шар грунту не менше, ніж на !35°. Робочими органами плуга є леміш, полиця, передплужник та ніж. Леміш підрізує скибу в горизонтальному напрямі, а ніж – у вертикальному. Підрізана скиба піднімається на полиці, кришиться, розпушується, перевертається і укладається в борозну.

Якість оранки значною мірою залежить від форми полиць. Під час оранки плугом з гвинтовими полицями скиба добре перевертається, але недостатньо кришиться. Такі плуги застосовують здебільшого на важких глинистих та сильно задернілих грунтах. Плуги з циліндричними полицями відразу круто піднімають і відкидають скибу в бік борозни. При цьому грунт добре кришиться, але недостатньо перевертається. Застосовують їх на легких грунтах, а також на полях з-під просапних культур. Застосовують також комбіновані полиці, які займають проміжне місце.

Для кращого обертання, кришіння та розпушування грунту плуги обладнують передплужниками, які скидають на дно борозни верхню частину орного шару завтовшки 10-12 см. Оранку плугами з передплужником називають культурною.

Безполицевий та плоскорізний обробіток грунту. Обробіток грунту без перевертання орного шару робиться плугами без полиць. Оброблюваний шар розпушується, частково перемішується, але не перевертається. Верхній, найбільш родючий шар грунту залишається на поверхні. Для глибокого розпушування грунту без перевертання скиби застосовуюnm плоскорізи-глибо-корозпушувачі.

Заходи поверхневого обробітку грунту. Завдання таких заходів – подрібнення брил, що утворилися під час основного обробітку, розпушування грунту, який ущільнився під впливом атмосферних опадів та власної маси, або ущільнення  надмірно  розпушеного грунту, знищення бур’янів, неглибока заробка добрив у верхній шар грунту, руйнування ґрунтової кірки, а також здійснення спеціальних заходів догляду за рослинами (прополювання, підгортання, підживлення, нарізування борозен для зрошення тощо).

Лущення – це обробіток грунту дисковими чи лемішними знаряддями, який забезпечує  розпушування, подрібнення і часткове перевертання, перемішування грунту і підрізування бур’янів. Часто такий обробіток передує оранці, проте може виконуватися і замість оранки, наприклад, при підготовці грунту під озимі культури. Дисковими лущильниками грунт обробляють на глибину 4-10 см, лемішними – на 6-12 і глибше. Останнім часом для лущення широко використовують культиватори – плоскорізи, які розпушують грунт і підрізають бур’яни, залишаючи на поверхні поля післяжнивні рослинні рештки.

Культивація — це агротехнічний захід, який забезпечує кришіння, розпушування і часткове перемішування грунту, а також повне знищення бур’янів і вирівнювання поверхні воля.

Боронування - захід обробітку грунту зубовими чи голчастими боронами, під час якого кришиться, розпушується та вирівнюється поверхня грунту, частково знищуються проростки і сходи бур’янів.

Шлейфування - це захід обробітку грунту, під час якого вирівнюється поверхня поля, подрібнюються великі грудки і брили. Його застосовують для весняного обробітку грунту з метою зменшення випаровування вологи, вирівнювання гребенів на полях, виораних восени. В разі необхідності шлейфи використовують замість борін або в агрегаті з ними.

Коткування - це обробіток грунту котками, які ущільнюють його, подрібнюють брили та великі грудки і дещо вирівнюють поверхню поля.

Малування — це обробіток грунту малою, який забезпечує вирівнювання і часткове ущільнення верхнього шару грунту. Знаряддя являє собою дошку, оббиту залізом чи брус близько 30  см завширшки і товщиною майже 10 см. Під час руху мала зсуває гребені і великі грудки, розминає їх, зміщує в пониження, а також втискує в грунт. Малування застосовують при підготовці поля до сівби і поливів.

Підгортання — це привалювання грунту до основи стебел рослин культиваторами-підгортачами. Якщо орний шар грунту неглибокий, підгортання збільшує об’єм розпушеного грунту, в якому розвивається коренева система вирощуваної культури. В умовах надмірного зволоження борозни і гребені, що утворюються при підгортанні, добре   дренують. Підгортання сприяє знищенню бур’янів, посилює стійкість рослин проти вітру, сприяє створенню на стеблах додаткових коренів.

Фрезерування – це обробіток грунту фрезою, яка забезпечує кришіння, ретельне перемішування і розпушування шару грунту, який обробляється.

Кротування – це захід  обробітку грунту, завдяки якому створюються горизонтальні дрени-кротовини. Застосовують його для відведення води з перезволожених грунтів.

Щілювання-це захід  обробітку грунту щілинорізами, які нарізують глибокі щілини з метою підвищення водопроникності грунту. Роблять його на схилах для запобігання стоку вода і на, зрошуваних землях для полегшення поливів.