Контроль і ревізія основних засобів і нематеріальних активів

 

 

 

 

 

 

 

Тема:

«Контроль і  ревізія основних засобів і нематеріальних активів».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План

1. Завдання, джерела і послідовність проведення ревізії.
2. Контроль умов зберігання і збереженості основних засобів.
3. Інвентаризація основних засобів.
4. Контроль надходження і вибуття основних засобів.
5. Ревізія правильності і своєчасності нарахування амортизації і зносу основних засобів.
6. Особливості контролю нематеріальних активів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Завдання, джерела і послідовність проведення ревізії.

 

Завдання контролю і ревізії основних засобів – встановлення:

 

-         правильності визначення та оцінки основних засобів

-         правильності інвентарного обліку

-         правильності обліку надходження об’єктів

-         дотримання вимог порядку нарахування амортизації

-         достовірності обліку вибуття об’єктів

-         достовірності обліку витрат на ремонт основних засобів

-         правильності відображення оренди  основних засобів.

 

Об’єктами ревізії  є наявність, стан зберігання і рух  основних засобів, їх амортизація та індексація.

Основні засоби згідно з П(С)БО 7 «Основні засоби» – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціокультурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких – більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

 

Джерела даних для проведення ревізії:

 

-         первинні документи (акт приймання-здавання відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів ф. № ОЗ-2, акт на списання основних засобів ф. №ОЗ-3, акт на списання автотранспортних засобів ф. №ОЗ-4, акт про установку, пуск та демонтаж будівельної машини ф. №ОЗ-5, інвентарна картка обліку основних засобів ф. №ОЗ-6, опис інвентарних карток обліку основних засобів ф. №ОЗ-7, картка обліку руху основних засобів ф. №ОЗ-8, інвентарний список основних засобів ф. №ОЗ-9, розрахунок амортизації основних засобів для промислових підприємств ф. №ОЗ-14, розрахунок амортизації основних засобів для будівельних організацій ф. №ОЗ-15, розрахунок амортизації автотранспорту ф. №ОЗ-16, інвентаризаційні описи, порівнювальні відомості);

-         регістри синтетичного і аналітичного  бухгалтерського фінансового обліку;

-         дані квартальної та річної звітності;

-         податкова, статистична й оперативна звітність.

Послідовність проведення ревізій основних засобів:

1. Обстеження місць зберігання о. з. та їх стану на складах, фермах, у бригадах, гаражах, ангарах і т. ін..
2. Проведення контрольних інвентаризацій
3. Аналіз використання матеріальних ресурсів та їх структури
4. Документальна перевірка руху о. з. – оприбуткування і використання, а також списання за цільовим призначенням, внутрішнього переміщення
5. Аналіз й оцінка стану обліку і внутрішньогосподарського контролю, вивчення матеріалів інвентаризації та організації роботи по відшкодуванню матеріальних збитків, розробка заходів щодо збереження майна та інших матеріальних ресурсів, ефективного їх використання.
2. Контроль умов зберігання і збереженості основних засобів

Основна відповідальність за організацію та забезпечення контролю за зберіганням і збереженням  основних засобів покладається на внутрішньогосподарський контроль.  

Його здійснюють керівники підприємств, спеціалісти, керівники виробничих підрозділів, обліково-економічна служба, МВО. Важливим організаційним питанням є закріплення основних засобів за МВО, для чого із комірниками, завідуючими складами та іншими МВО укладають договір про повну матеріальну відповідальність.

Трактори, комбайни, автомобілі та іншу с.-г. техніку закріплюють  за механізаторами та водіями по акту. Важливо, щоб у ньому був зазначений технічний стан і комплектність  кожного інвентарного об’єкта. Оперативний  контроль спеціалісти і керівники здійснюють шляхом візуальних спостережень, періодичних обстежень зберігання техніки, обладнання, проведення інвентаризації.

Керівники і  спеціалісти постійно стежать за технічним станом будівель, споруд, техніки, організовують їх ремонт, вживають заходів щодо найбільш повного використання виробничих потужностей та експлуатаційних можливостей, дотримання правил експлуатації машин, обладнання та їх зберігання.

У процесі як внутрішніх, так і зовнішніх ревізій  велику увагу звертають на перевірку умов зберігання та збереження основних засобів. При цьому широко використовують контрольні (вибіркові) інвентаризації. Перед інвентаризацією основних засобів проводять підготовчу роботу, а саме: перевіряють наявність і стан інвентарних карток або книг, технічних паспортів, іншої технічної документації, наявність документів на основні засоби, здані або прийняті підприємством в оренду, на зберігання чи тимчасове використання. Відповідним чином обробляють усі інші документи по надходженню і витрачанню основних засобів, роблять записи у картках чи книгах складського обліку і виводять залишки на початок інвентаризації.

Від осіб, які  відповідальні за збереження о. з. беруть розписки про те, що всі документи  по надходженню і використанню о. з. здані в бухгалтерію і не оприбуткованих або не списаних на видаток у них немає. Після цього перевіряють фактичну наявність о. з. у натурі по кожному місцезнаходженню і МВО при обов’язковій її участі. Інвентаризацію о. з. проводять за видами майна відповідно до класифікаційних груп, за галузями, місцями зберігання та МВО. Машини, обладнання і силові установки в інвентаризаційні описи записують індивідуально із зазначенням номера, заводу, року випуску, призначення, конструкції, потужності і балансової вартості.

 При виявленні об’єктів, які не відображені в обліку, а також об’єктів, по яких в обліку відсутні дані, що їх характеризують, комісія включає по них додаткові дані і технічні показники в інвентаризаційні описи. Оцінка не облічених засобів здійснюється за діючими цінами чи кошторисною вартістю, а знос встановлюється за технічним станом об’єкта. Виявлені не облічені об’єкти о. з ., їх оцінку і визнання зносу оформляють окремим актом. При цьому з’ясовують, коли і за чиїм розпорядженням було придбане майно, за рахунок яких джерел списані витрати на його придбання. Якщо під час інвентаризації виявляють, що проведені капітальні роботи (надбудова поверхів, добудова нових приміщень) не відображені в обліку, комісія по документах визначає суму збільшення початкової вартості об’єкта і відображує в описах (актах) зміни. Одночасно з’ясовують причини, через які вони в обліку не враховані, як і ким використовується додаткова площа.

Під час інвентаризації виявляють непридатні для експлуатації машини, обладнання. Їх потрібно записати в окремі описи і з’ясувати, чи не приховують несписанням об’єктів з балансу дострокове вибуття з ладу о. з. внаслідок порушення правил експлуатації, розукомплектування, не належного технічного догляду тощо. Результати перевірки фактичної наявності о. з. оформляють проміжними актами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Інвентаризація основних засобів.

 

Основними завданнями інвентаризації є:

• виявлення фактичної наявності основних засобів;
• виявлення невикористовуваних основних засобів;
• дотримання умов зберігання основних засобів, а також правил утримання та експлуатації основних засобів;
• перевірка реальної вартості обліковуваних на балансі основних засобів.

 

Інвентаризація  основних засобів проводиться не раніше першого жовтня;

 

Проведення  інвентаризації є обов’язковим:

 

• Ø перед складанням річної бухгалтерської звітності;
• Ø при зміні матеріально відповідальних осіб (на день прийняття-передання справ);
• Ø при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день установлення таких фактів);
• Ø після пожежі або стихійного лиха (повені, землетрусів та ін.) – терміново після ліквідації пожежі або стихійного лиха;
• Ø у випадку ліквідації установи;
• Ø згідно з розпорядженням судових та слідчих органів;
• Ø при передачі майна установи в оренду;
• Ø при передачі підприємств, установ, організацій або їх структурних підрозділів із одного підпорядкування в інше (на встановлену дату передачі).

 

Відповідальність  за організацію інвентаризації, правильне  та своєчасне її проведення несе керівник установи. Головний бухгалтер, разом із керівниками відповідних підрозділів та служб, зобов’язаний контролювати дотримання установлених правил проведення інвентаризації.

Для проведення інвентаризації наказом керівника  установи створюється комісія з  числа працівників установи за обов’язкової участі головного (старшого) бухгалтера. Інвентаризаційну комісію очолює керівник установи чи його заступник. Наказом установлюється також терміни початку та закінчення робіт з проведення інвентаризації та порядок відображення її результатів у обліку. В установах, у яких унаслідок великого обсягу робіт проведення інвентаризації не може бути забезпечене однією комісією, утворюються також місцеві комісії, очолювані керівниками відповідних структурних підрозділів, на які покладається проведення інвентаризації в структурних підрозділах цих установ. Забороняється призначати головою місцевої інвентаризаційної комісії в одній і тій самій установі одного й того самого працівника два роки підряд. До складу місцевої комісії включається працівник бухгалтерії. Робота місцевих комісій організовується та контролюється центральною комісією.

 

Інвентаризація  основних засобів проводиться за їх місцезнаходженням та за матеріально  відповідальними особами, на зберіганні вони знаходяться.

 

Наявність цінностей  при інвентаризації виявляється шляхом обов’язкового підрахунку, зважування, обміру і таке інше, виходячи зі встановлених одиниць виміру. Визначення ваги (або об’єму) матеріалів, що зберігаються насипом, можна проводити на підставі технічних розрахунків, про що в описах робиться відповідна відмітка. Найменування інвентаризованих цінностей і об’єктів (предметів) та їх кількість відображаються в описах за субрахунками, номенклатурою та в одиницях виміру, прийнятих у обліку.  На цінності, які не належать установі, але знаходяться в її розпорядженні, складаються окремі описи з розподілом: на орендовані, прийняті на відповідальне зберігання і таке інше.

 

Дані інвентаризації з кожного виду цінностей записуються  в інвентаризаційні описи окремо, за місцезнаходженням цінностей  і особами, відповідальними за їх зберігання. Ці описи складаються в двох примірниках. При зміні матеріально відповідальних осіб складається три примірники опису.

 

Описи підписуються головою та всіма членами  інвентаризаційної комісії, а матеріально  відповідальні особи пишуть на кожному описі розписку такого змісту:

“Усі  цінності, пойменовані в цьому  інвентаризаційному описі з N……. до N……., перевірені комісією в натурі за моєї присутності та внесені в опис, у зв’язку з чим претензій до інвентаризаційної комісії не маю. Цінності, перелічені в описі, знаходяться на моєму відповідальному зберіганні”.

 

До  початку інвентаризації слід перевірити:

 

• наявність і стан реєстрів обліку (карток, книг, описів та ін.);
• наявність і стан технічних паспортів та іншої технічної документації;
• наявність документів на основні засоби, що здані чи прийняті установою в оренду, на зберігання, на тимчасове користування. За відсутності документів слід забезпечити їх отримання чи оформлення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Контроль надходження і вибуття основних засобів.

 

Контроль наявності  та надходження о. з. :

Обліковують о. з. по кожному інвентарному об’єкту. Для індивідуального обліку інвентарні об’єкти нумерують, тобто присвоюють їм інвентарні номери. Аналітичний  облік о. з. ведуть в інвентарних  картках. На кожний об’єкт відкривають окрему картку (ф. 03-6), вказують назву та призначення об’єкта, його місцезнаходження, коротку характеристику, дані про капітальний ремонт та інші показники. Відкриті картки записують в опис, чим забезпечується контроль за наявністю карток.

Інвентарні  картки, зареєстровані в описі, розміщують у картотеці згідно з класифікаційними групами, до яких відносять об’єкти.

Обліковують о. з. на рахунку 10 «Основні засоби». Це активний матеріальний рахунок, за дебетом якого відображають наявність та надходження об’єктів о. з., а за кредитом – їх вибуття. До рахунку 10 застосовують субрахунки згідно з прийнятою класифікацією. О. з. надходять на підприємство в порядку капітальних інвестицій, облік яких ведуть на рахунку 15 «Капітальні інвестиції». Оприбутковують об’єкти в склад основних засобів за актами Д-т 10 «Основні засоби» з кредиту 15 «Капітальні інвестиції», 42 «Додатковий капітал» та ін..

Ревізор перевіряє  правильність ведення інвентарних  карток шляхом звірки їх з актами на приймання о. з., інвентарним списком, записами у регістрах бухгалтерського обліку.