Квасоля звичайна
Довгі, 6 – 20 см, насінин 8 – 10 шт.
Голі
Циліндричні, сплюснуту, прямі, зігнуті,
із загостренням на кінці, при
достигання солом’яно – жовті.
Соя
Середні, 3 – 6 см, насінин 2 – 3 шт.
Густоопушені
Сплюснуті, опуклі, прямі, зігнуті, чоткоподібні,
на кінці із дзьобиком, світло
– коричневі, руді, бурі, сірі, червонуваті,
чорні
Люпин
Середні й великі, 5 – 10 см, насінин
5 – 10 шт.
Густоопушені
Сплюснуті, з добре вираженими
перетяжками між насінними гніздами,
бурі, руді, майже чорні.
На верхньому боці насінної
оболонки - насінний рубчик - розділяється на дві поздовжні половинки рубчиковим слідом.
- Мікропіле - сім'явхід (при заплідненні
проникає пилкова трубочка)
- Халаза з протилежного боку насінного
рубчика - основа насінного зачатка.
Схема будови насінини і зародка
зернобобових
а 1 – халаза; 2 – рубчиків слід;
3 – насінний рубчик; 4 – мікропіле;
5 – корінець;
б 1 – сім’ядолі; 2 – зародкова
брунька з листками; 3 – епікотиль;
4 – гіпокотиль;
5 - корінець
Насіння зернобобових культур
а – гороху; б сочевиці;
в – вики посівної; г
– кормових бобів; д - чини;
е - нуту; є –
квасолі звичайної
ж - сої; з
– люпину вузьколистого;
3. Фенологічні фази
У зернових бобових культур відмічають
фази проростання, сходи, стеблування,
гілкування, бутонізацію, цвітіння, формування
та достигання плодів і насіння.
- - Проростання - вихід з-під насіннєвої оболонки корінця. Два типи - надземне і підземне
- Надземне - гіпокотиль виносить на поверхню грунту сім'ядолі (фотосинтез), листки бруньки - соя, квасоля, люпин
- Підземне - сім'ядолі залишаються в грунті, а брунька виноситься із грунту (мають більший "запас міцності" онтогенезу)
- у випадку загибелі надземної частини головного пагона вони можуть утворити бічні пагони з бруньок, розміщених у пазухах низових листків, інколи й сім'ядоль.
Проростки бобових рослин з
надземним (квасоля) та підземним (горох)
проростанням: 1 – головний корінь; 2 – гіпокотиль та
гіпокотильне коріння;
3 – епікотиль та епікотильне
коріння; 4 – сім’ядолі; 5
– низові листки;
6 – перші листки (у квасолі
примордіальні); 7 – зачатки
трійчастих листкі, між ними
– точка росту стебла; 8 –
міжвузлові корені.
- Сходи - проростки з одним
- двома розгорнутими листками.
Сходи зернобобових культур
а – гороху; б - квасолі;
в - люпину; г - сої;
д - сочевиці;
е - вики; є - чини;
ж - нуту;
з – кормових бобів
Інші фенофази
різних зернобобових культур мають як
спільні риси, так і відмінності, за винятком
плодоутворення, яке в усіх рослин здійснюється
у вигляді двох фаз: формування та достигання.-
- Формування плода й насіння починається після запліднення зав'язі. Активно росте оплодень, накопичуються продукти фотосинтезу і вода, маса сухої речовини збільшується.
- Відбувається ембріогенез – (перетворення зиготи на зародок).
- Достигання - процес формування врожаю та споживчих якостей плодів, насіння
- У зернових бобових рослин стиглість зерна визначають за стиглістю боба (колір оплодня).
- У квасолі, наприклад, зелений колір спочатку набуває білуватого відтінку, потім змінюється на жовто-зелений, зелено-жовтий, жовтий, солом'яно-жовтий або інший, характерний для стиглого боба. Відповідно до кольору оплодня відмічають і фази стиглості боба: жовто-зелена, зелено-жовта і т. ін.
- Розрізняють технічну та збиральну стиглість.
- У фазу технічної стиглості - роздільне збирання (горох, чина, сочевиця, вика).
- Збиральна (повна) стиглість (вологість насіння менше 20%).
4. Характеристика гороху.
- Рід гороху – Pisum L. (підродини лядвенцевих – Lotoideae), поділяється на шість видів:
- горох культурний (посівний) – P. sativum L.
- горох високий – P. elatius Steven.
- горох низькорослий – P. himile Boiss et Мої.
- горох абіссінський – P. abyssinicum Braun.
- горох червоно-жовтий – P. julvum Sibth. et Sm.
- горох багаторічний (красивий) – P. fonnosum Boiss.
- Найпоширенішим є посівний горох, поділяється на 4 підвиди:
- горох культурний посівний – sativum Gov.
- польовий (пелюшка)– arvense L.
- закавказький – transcaucasicum Gov.
- азіатський – asiaticum Gov.
- В Україні районовані сорти: Аграрій, Вінничанин, Акціонер, Норд, Топаз 2, Світязь, Інтенсивний 97, Агат, Дамир, Люлинецький короткостебловий, Надійний, Орендатор, Уладівський напівкарлик, Харківський 317, Харківський янтарний, Готівський, Ефектний, Камелот, Конто, Міллєнніум, Намисто, Ріалто, Сантана, Аскет, Ескіз, Фаргус, Царевич, Лавр, Маскара, Улус, Чекбек,
- Характерні морфологічні ознаки посівного та польового гороху.
У гороху посівного білі квітки, зелене листя, кулясте, гладеньке,
інколи зморшкувате насіння однотонного
забарвлення (біле, зелене, рожеве) та світлі
(рідко темні) рубчики.
Маса 1000 насінин становить 150-300 г.
Цей підвид найпоширеніший у
культурі.
У гороху польового, або пелюшки, квітки червоно-фіолетові,
листя зелене, прилистники з фіолетовими
(антоціановими) плямами. Насіння кулясто-кутасте
з невеликими вм’ятинами, коричневим
або чорним рубчиком. Шкірка сіро-зелена,
бура або чорна, часто з крапчастим малюнком.
Горох польовий менш вибагливий
до ґрунтів. Росте в західних
і північних областях на піщаних
і торф’яних ґрунтах. Його вирощують
для кормових потреб і на
зелене добриво.
Коренева система у гороху добре розвинена, складається
із зародкових (стрижневий корінь з розгалуженнями),
гіпокотильних, епікотильнихта міжвузлових
коренів.
Рослина гороху
1. – епікотиль; 2 – низові
листки; 3 – міжвузля; 4 –
черешок; 5–прилисток; 6 –
точка росту стебла (між прилистками)
Стрижневий корінь проникає
в грунт на 1-1,5 м, інші корені
розміщуються, в основному, в орному.
На коренях гороху поселяються бульбочкові
бактерії. Завдяки їхній активній діяльності
горох на 75-80% забезпечує себе азотом, деяка
кількість азоту (35-40 кг/га) залишається
в грунті.
Рис.11. Стебло гороху:
а – фасційоване; б – просте.
Стебло трав’янисте,
в основі здатне до гілкування, різної
висоти: у карликових сортів – до 50 см,
напівкарликових – 80, середньорослих
– 130 та у високорослих – до 150–200 см
і більше. Карликові сорти стійкі проти
вилягання; високорослі – утворюючи сланкі
стебла, вилягають. У поперечному розрізі
стебло округле або невиразно чотиригранне,
порожнисте, різної товщини, з багатьма
міжвузлями. Стебла у гороху бувають простими
(звичайними) і фасційованими (штамбовими).
Прості стебла мають видовжені міжвузля,
до верхівки тоншають; фасційовані – складаються
з коротких міжвузлів, у верхній частині
розширено-сплющених (фасційованих).
Рис.12 Листя гороху:
а – парно пірчастий (звичайний);
б – непарно пірчастий; в –
вусатий;
г – баторазово - непарнопірчастий
Листки у
посівного і польового гороху парнопірчасті,
здебільшого з 2–3 парами листочків і закінчуються
розгалуженими вусиками, якими рослини
можуть чіплятися одна за одну або в сумішках
закріплюватися на інших високоросліших
рослинах.
Стебло, листки і прилистки покриті восковим
нальотом. У природі трапляються форми
гороху з непарнопірчастими та багаторазово
парнопірчастими листками, а також з листками
у вигляді розгалужених вусиків (горох
вусатий).
- Суцвіття — пазушні китиці з однією-трьома (рідко - більше) квітками, розташовані на квітконосах різної довжини. Довжина квітконоса є більш-менш сталою сортовою ознакою.
- У сортів з простим стеблом квітки розміщуються по 1–2 на квітконіжках вздовж стебла;
- з фасційованим (штамбовим) стеблом квітконіжки з 2–5 квітками розміщуються у верхній частині стебла.
Плід – біб. За будовою
стулок бобів посівний і польовий горох
поділяються на лущильні й цукрові сорти.
- У стулках лущильних сортів гороху, які вирощують в основному для одержання стиглого зерна, внутрішні боки стулок вистелені пергаментним шаром клітин, який надає міцності й жорсткості плодам.
- У цукрових сортів, насіння яких використовується для консервування або безпосереднього вживання в їжу в недостиглому стані, пергаментний шар клітин відсутній. Такі плоди є досить ніжними і часто використовуються у їжу „на лопатку” – цілими.
- За формою боби у лущильних сортів бувають прямими, зігнутими і шаблеподібними, з тупою або загостреною верхівкою, у цукрових – мечоподібними з гладенькою поверхнею стулок та чоткоподібними, в яких добре помітні на стулках перетяжки між насінними гніздами.
- За формою насіння округле, кутасте, округло-кутасте, квадратне. Поверхня його гладенька або зморшкувата. Маса 1000 насінин 170-250 г.
Форма лущильних та цукрових
бобів гороху:
Лущильні а – зігнута; б –
шаблеподібна; в – пряма;
Цукрові г – мечоподібна; д
– чоткоподібна
Форма насіння гороху посівного:
а – округла; б – округло -
кутаста; в кутаста;
г – овальна; д – куляста;
е – плоско – стиснута;ж
– квадратно – стиснута;
з - неправильно стиснута
- Із відомих шести підвидів культурної сої – напівкультурної (gracilis Enk.), індійської (indica Enk.), китайської (chinensis), корейської (korajensis Enk.), маньчжурської (manshurica Enk.) та слов'янської (slavonica Kov. et Pinz) – в СНД поширені два останніх підвиди.
- В Україні вирощують сорти сої переважно маньчжурського підвиду і зовсім мало – слов’янського.
- Одна з провідних культур світового землеробстві.
- За посівною площею - посідає четверте місце у світі після пшениці, рису, кукурудзи.
- Зерно у розрахунку на суху речовину містить 24-55
% білка, 14-27 % жиру, 19-36 % вуглеводів, а також вітаміни, ферменти, мінеральні речовини.
- За універсальністю використання переважає всі культурні рослини. Із зерна виготовляють понад 400 цінних оригінальних продуктів, більше 1000 харчових, кормових, медичних і промислових виробів.
- Серед бобових рослин білок сої найцінніший: його перетравність перевищує 90%.
- Коренева система сої добре розвинена, складається з первинних (зародкових) і вторинних (гіпокотильних) коренів. Зародковий корінь, який перетворюється на стрижневий, і гіпокотильні корені галузяться, утворюючи велику кількість тонких корінців, маса яких становить 60-70 % від загальної маси коренів.
- На чорноземах корені сої можуть проникати на глибину понад 2 м, на менш родючих ґрунтах на 1-1,5 м.
- На коренях сої утворюється велика кількість крупних майже кулястих бульбочкових бактерій. Унаслідок їхньої симбіотичної діяльності в грунті залишається 40-60 кг/га азоту.
Стебло культурної сої грубе або ніжне, тонке або товсте, прямостояче (кущове) або витке, вилягаюче, з короткою звивистою верхівкою або без верхівки, гіллясте, майже завжди опушене.
Бічні гілки утворюються із бруньок, розташованих у пазухах трійчастих, примодіальних листків, інколи й сім'ядоль. Кількість гілок та висота прикріплення нижньої гілки залежать, в основному, від густоти рослин. У зріджених посівах на рослині може утворюватись 5-9 і більше гілок, нижні гілки розміщуються дуже низько (при землі). При загущенні посівів бічних гілок утворюється мало, або вони зовсім не утворюються, а нижні гілки розташовуються на стеблі тим вище, чим густіший посів.
Рослина сої
- Гілляста рослина має вигляд куща різної форми. Кількість вузлів і довжина міжвузлів стебла залежать від типу росту.
- Розрізняють три типи росту стебла сої: обмежений, необмежений і напівобмежений.
- Ріст рослин обмеженого типу припиняється на початку цвітіння першого суцвіття головного пагона; необмеженого - продовжується тривалий час, навіть тоді, коли на рослині з'являться стиглі боби; ріст напівобмеженого стебла на початку цвітіння дещо підсилюється, але скоро припиняється.
- Рослини з обмеженим ростом утворюють стебло з прихованою верхівкою (листки здіймаються над верхівкою стебла); у рослин з напівобмеженим рос том верхівка стебла знаходиться на рівні листків (відкрита,або перехідного типу); при необмеженому рості стебло тривалий час видовжується, утворюючи вузли, міжвузля, суцвіття та плоди, верхівка стебла здіймається над листям.