Прийменникові конструкції російської ділової мови (зокрема з прийменником ПО) та їх українські відповідники. Сучасне бачення

 

9. Переклад словосполучень з іншими прийменниками

Труднощі виникають  при перекладі словосполучень із іншими прийменниками. Треба запам'ятати такі російсько-українські відповідники:

 

Російською мовою	Українською мовою
Сейчас  без четверти семь	Зараз за чверть сьома
Встретимся  без четверти семь	Зустрінемося  за чверть до сьомої
В алфавитном порядке	За  абеткою (алфавітом)
В девять часов	О дев'ятій годині
В защиту	На  захист
В наш  адрес	На  нашу адресу
В сущности	По  суті
Ввести  в состав	Внести  до складу
Вступать  в силу	Набувати  сили
В те времена	У ті часи (за тих часів)
В трех километрах	За  три кілометри
Возводить в степень	Підносити до ступеня
Получить  в рассрочку	Одержати  на виплату
Поставить в пример	Поставити за приклад
Превратить  в шутку	Перетворити на жарт
Пьеса в трех действиях	П'єса  на три дії
Сказать в двух словах	Сказати двома словами
За  дальностью расстояния	Через далеку відстань
За  недостатком сведений	За  браком відомостей (через брак відомостей)
Идти  за водой	Іти по воду
К началу года	На  початок року
К трем часам	На  третю годину
Говорить  на двух языках	Говорити  двома мовами
Писать  на украинском языке	Писати  українською мовою
Смеяться  над ними	Сміятися  з них
Издеваться  над ним	Знущатися з них
При всех обстоятельствах	За  всіх обставин
При жизни	За  життя
При исполнении служебных обязанностей	Під час виконання службових обов'язків
При условии	За  умови
При сем прилагается	До  цього додається
Согласно  приказу	Згідно  з наказом, відповідно до наказу

 

 

10. Вживання сполучників

• Стилістичне забарвлення сполучників визначає сферу їх функціонування. Більшість з них належить до стилістично нейтральних: і, або, оскільки, якщо, проте, поки, для того щоб та ін. Переважно у книжному мовленні вживаються сполучники: внаслідок того що, завдяки тому що, оскільки, зважаючи на те що, з того часу як. Розмовне забарвлення властиве сполучникам: аби, а що, буцім, оскільки, буцімто, одначе, отож:, покіль, раз, себто та ін. Як засіб стилізації у художніх творах використовуються застарілі сполучники: заки (поки), коби (якби), позаяк (бо), прецінь (але) та ін. Поза художнім мовленням ці слова не вживаються.
• Урізноманітнює мовлення вживання синонімічних сполучників і, та; але, та, проте, однак, одначе (розм.); або, чи; ніби, наче, неначе, як, мов, мовби, немов; коли, якщо, раз (розм.); бо, тому що, через те що; поки, доки; зважаючи на те що, з огляду на те що; щоб, для того щоб, з тим щоб та ін.
• Відповідниками російського сполучного слова которьш в українській мові є синоніми який, що, котрий. У науковому та офіційно-діловому стилях перевага віддається словам який, що. У складних реченнях з неоднорідними підрядними використовувані сполучні слова слід варіювати, як-от: Звичайно ухвали складаються із вступної частини, в якій констатується стан питання, що розглядається, іпостановчої, яка містить перелік заходів із зазначенням термінів виконання та перелік службових осіб, що відповідають за втілення їх у життя; Зайшов до історичного музею, дивився на речі, що якимсь чином не згоріли в часі, на зброю, що якимсь чином не заржавіла, на книги, які випускалися бозна-як давно і які горталися проздовж сторіч новими й новими людьми, котрі шукали в них загадки вічного (В. Шевчук).
• У складнопідрядному реченні сполучник чи сполучне слово мають узгоджуватися з головною частиною. Неправильним є речення: Зупинка мікроавтобуса здійснюється на обладнаних зупинках і на вимогу пасажирів тільки в місцях, якщо це не заборонено для зупинки дорожніми знаками та правилами дорожнього руху. Від головного речення до підрядного ми ставимо питання " У яких ?". Отже, підрядне речення повинно приєднуватися означальним сполучником які або що.

11. Поширені помилки, які зустрічаються в усному і писемному мовленні при виборі прийменника

• Відсутність прийменника, що створює двозначність(лист організації – від організації? до організації ? )
• Прийменники повинні повторюватися перед кожним однорідним членом, якщо є потреба логічно виділити кожне слово з тих, що перераховуються.
• Важкими для перекладу є російські конструкції з прийменником по, які українській мові перекладаються цілим рядом прийменникових і безприйменникових конструкцій.
• Використання деяких скорочуваних  прийменникових словосполучень, яке у мові документів  небажане, недоречне. Наприклад:

 

Правильно	Неправильно
На засіданні  бюро	На бюро
На зборах правління	На правлінні

 

• Багато помилок виникає при так званому «вільному» перекладі усталених прийменникових конструкцій ділового стилю з рос. мови на українську.

12. Вибір прийменника у діловому мовленні

 

Вибір прийменника  зумовлений:

• необхідністю підкреслити певний відтінок думки;
• необхідністю надати тексту певного стилістичного забарвлення;
• мовною традицією;
• конкретним текстом(лексико-граматичними зв’язками окремих слів, які сполучаються)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

• Єдина державна мова в Україні – українська.
• Державна мова – це літературна, нормативна, перспективна  і сучасна мова, унормована мова.
• Одна з найтиповіших помилок, які зустрічаються в усному і писемному мовленні наших сучасників – вибір прийменника.
• Стилістично безграмотні вислови є головними засмічувачами української мови. Тому, шукаючи власне національне Я рідної мови, необхідно користуватися словниками, довідниками, звертати увагу на історію та традиції української мови.
• Наша майбутня професія накладає на нас багато обов’язків щодо дотримання мовних норм. Ми повинні бути носіями рідної мови у цьому складному мовному становищі у нашій країні.

Сьогодні я намагалися сформувати одне з осередь позитивного стереотипу української мова – державна, до якого тяжіють визначення літературна, нормативна, сучасна, перспективна. Але не забуваємо, що мову нашу називають ще живою, багатою, милозвучною, рідною,  національною, давньою...

Носіями зразкової  української мови мусять стати державні діячі, вчителі, юристи, студенти.

Отже,   ми, студенти одного з найпрестижніших закладів, повинні стати носіями державної мови.

Надто очевидні, грубі  помилки  в українському мовленні, які помічає  не тільки фахівець, філолог, а й просто освічена людина, яка вивчала українську мову

Неочевидні  похибки, яких припускаються досвідчені мовці і депутати, вчителі, викладачі вузів, журналісти, а також мова радіо, телебачення та преси, адже засоби масової інформації часто контактують з масовою аудиторією і впливають на неї у питаннях культури мови.

Крім того, самі засоби масової інформації – наймогутніші чинники впливу на мовну ситуацію в країні, і будь-яка недбалість, неохайність у мові шкодять мовній ситуації, розвитку мови.

До найтиповіших похибок, що їх припускаються наші сучасники  належать:

• ті, що спричинені впливом російської мови (русизми, характерні для російської мови, але не притаманні українській мові.);
• неточне (за значенням) слововживання;
• неправильне формотворення (зокрема, неправильне керування дієслів);
• бюрократичний жаргон, штампи

Отже, дотримання граматичних, стилістичних норм – запорука правильного літературного мовлення.

 

 

 

 

 

 

 

 

Словничок-рятівничок

Закальна форма	Російський  прототип	Українська форма
за  адресою (писати) за  адресою (не знайшли) за  бажанням за  вимогою за  віком (різнитися) за  віком (групуватися) за волею  випадку за  голосом за домаганням за думкою за  закликом за  зізнанням кого за  зростом за ініціативою кого за квитанцією за  клопотанням (ухвала) за командою (стати) за  курсом (рухатися) за  листуванням за назвою (пізнати) за напрямом (рухатися) за  недбалістю. за нездатністю за необхідністю за  необхідности за ним (пізнати) за  обличчям за  одягом (пізнати) за  округами за ордером (дістати) за підозрою (у злочині) за  поданням кого за  позовом (ухвала) за посадою за потреби за претензіями  чиїми за  природою (різнитися) за  прізвищами (судити) за  пропозицією чиєю за проханням за публікаціями (судити) за рахунком (платити) за  рівнем (різнитися) за  родом діяльності за  роками (зести лік) за  свідченням за скаргою (ухвала) за  смаком (гіркий) за  смаком (солити) за  спостереженням	по адресу по  адресу по  желанию по  требованию по  возрасту по возрасту по  воле случая по  голосу по  настоянию по  мнению по  зову по  признанню кого по росту по  инициативе кого по квитанции по  ходатайству по  команде по  курсу по  переписке по названию по направленню по небрежности по  неспособности по необходимости при необходимости по нему по  лицу по  одежде по  округам по ордеру по  подозрению по представленню по иску по  должности при необходимости по претензиям по  природе по  фамилиям по предложению по просьбе по  публикациям по  счету по уровню по  роду деятельности по годам по свидетельству по  жалобе по вкусу по вкусу по  наблюдению	на адресу під адресою, на адресі на  бажання на вимогу віком, літами за віком волею випадку, з волі випадку по  голосу, з голосу на  домагання на  думку на  заклик як зізнався хто по  зросту на  ініціятиву чию на  квиток, на квитанцію на  клопотання на  команду курсом шляхом  листування з назви у напрямі через недбальство через нездатність через необхідність в разі потреби по ньому по  обличчю по одягу по  округах на  ордер запідозрений на  подавання чиє на  позов з обов'язку в разі потреби на претензії  чиї природою з прізвищ на  пропозицію чию на  прохання з публікацій по рахунку рівнем родом діяльности на  роки, (стаж) від років як свідчить, як свідчать на  скаргу на  смак до  смаку як  спостережено, як спостерігли

 

 

Список використаної літератури

 

1. Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. — К.: Либідь, 1991.
2. Бабич Н. Д. Основи культури мовлення. — Львів: Світ, 1990.
3. Ботвина Н. В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови. — К.: Артек, 1999.
4. Волощак М. Неправильно — правильно: Довідник з українського слововживання: За матеріалами засобів масової інформації. — К., 2000.
5. Глущик С. В., Дияк О. В., Шевчук С. В. Сучасні ділові папери. — К.: А. С. К., 2000.
6. Гнаткевич Ю. Уникаймо русизмів в українській мові. — К.: Видавничий центр "Просвіта", 2000.
7. Головач А. С. Зразки оформлення документів: Для підприємств і громадян. — Донецьк: Сталкер, 1997.
8. Головащук С. І. Словник-довідник з українського літературного слововживання. — К.: Рідна мова, 2000.