Автор работы: Пользователь скрыл имя, 30 Марта 2013 в 18:30, контрольная работа
Риторика не звертається до якогось окремого класу предметів, вона має відношення до всіх галузей. Риторика корисна, і справа її не переконувати, а в кожному окремому випадку знаходити засоби для переконання. Це і відрізняє риторику від інших мистецтв, оскільки кожна інша наука може повчати і переконувати тільки відносно того, що належить до її царини: лікарське мистецтво — відносно того, що сприяє здоров'ю або призводить до хвороби; геометрія — відносно можливих між величинами змін; економіка — відносно витрат і прибутків тощо.
1. Риторика як мистецтво і наука. Предмет риторики.
2. Основні форми та жанри ораторського мистецтва.
З давньогрецької міфології відомо, що у Зевса і Мнемосини — богині, яка патронувала науки, поезію та мистецтва, було дев'ять доньок, відомих як музи. Однією з цих юних талановитих красунь була і муза епічної поезії Калліопа. Саме Калліопу і вважають Пані Риторикою — музою красномовства.
На думку Аристотеля Стагірита, практичне застосування ораторське мистецтво вперше отримало у Сицилії. Батьком риторики Аристотель вважав Емпедокла з Агригента (490 - 430 до н.е.). З історії філософії Емпедокл відомий як талановитий лікар, поет, філософ і чудотворець.
Риторика — це мистецтво красномовства, мистецтво грамотно, змістовно і захоплююче побудувати свою промову і переконливо донести свої думки до аудиторії. Ораторське мистецтво — одна з найдавніших форм людської діяльності, засіб культурного і духовного впливу на людей, якому вперше у Стародавній Греції в V ст. до н.е. софісти почали навчати молодих людей із заможних родин.
Риторика — це мистецтво красномовства, особливий вид творчої діяльності, якому треба навчатись.
Особливе місце посідає
Риторика, як і будь-яка інша навчальна дисципліна, передбачає опанування певної системи знань, однак оволодіння нею передбачає ще і наявність значних умінь. Тому практичне її оволодіння побудоване на знаннях, уміннях і тривалому досвіді виступів у різних аудиторіях. До 1917 р. у нас широко викладалась риторика. Вона була обов'язковою дисципліною в гімназіях та університетах. І сьогодні цей предмет широко вивчається в світі. Людей завжди цікавило, як завойовувати друзів і впливати на людей, як гармонійно жити в суспільстві.
Знання основ ораторського мистецтва необхідне кожному, хто бере участь у суспільному публічному житті. Тому важливо знати основні принципи та правила ораторського мистецтва.
Побудова публічного виступу повинна бути такою, щоб мова виступу, як витвір мистецтва, впливала на свідомість і почуття людини. Вплив на емоційну складову людської психіки надто важливий, а тому слід завжди враховувати обставини виступу і аудиторію.
Фахівці з примітивними мовними якостями, яким украй важко доладно висловити свої думки та логічно побудувати фразу із кількох слів, такими не народжуються, а зростають, на жаль, із студентської молоді.
Риторика не звертається до якогось окремого класу предметів, вона має відношення до всіх галузей. Риторика корисна, і справа її не переконувати, а в кожному окремому випадку знаходити засоби для переконання. Це і відрізняє риторику від інших мистецтв, оскільки кожна інша наука може повчати і переконувати тільки відносно того, що належить до її царини: лікарське мистецтво — відносно того, що сприяє здоров'ю або призводить до хвороби; геометрія — відносно можливих між величинами змін; економіка — відносно витрат і прибутків тощо.
Аристотель розрізняв 3 види мовних засобів переконання: одні залежать від характеру того, хто говорить; другі — від певного настрою виступаючого; треті — від самої промови.
2. Основні форми та жанри ораторського мистецтва.
Загалом основні форми та жанри ораторського мистецтва тісно пов'язані з тією метою, яку переслідує, виступаючи перед аудиторією, оратор. Мета може полягати в тому, щоб потішити або поінформувати слухачів, можливо, надихнути, у чомусь переконати чи призвати до дії.
Розважальна промова має на меті розважити та потішити слухачів, а то і просто затримати їх увагу на чомусь цікавому. Цікавість та задоволення інтересів слухачів завжди важливі на бенкеті і загалом у такій обстановці, коли люди зустрічаються, щоб приємно провести час. Тут присутній жарт, серйозна думка, інколи не виключений і вимисел. І все це органічно поєднане в промові разом із анекдотом і оповідкою. Тут може бути щось із особистого життя промовця, а також іронія та удавана серйозність. У вдалому виступі на бенкеті допустимі жартівливі виступи проти тієї чи іншої групи присутніх, випади в бік протилежної статі або політичної опозиції. Інколи об'єктом жарту може виступити якась особа із числа присутніх. Звісна річ, тон виступу завжди має бути дружнім і привітним. Якщо ви дійдете думки, що в цій аудиторії має сенс саме розважальна промова, то слід вирішити, яким має бути її характер. Буде це гумористична промова чи ні. Якщо ні, то мова швидше всього йтиме про відому вам або особисто пережиту подію.
Якщо ваша промова не
Інформаційна промова має на меті не тільки догодити допитливості, але дати і нову уяву про предмет. Вона може бути оповіддю, описом, поясненням. Оповідь — це рух; опис розчленовує предмет, показує часткове і надає їм наочності; пояснення показує, який предмет у дії або який його устрій. В усіх інформаційних промовах переважає якась із зазначених рис.
Інформаційна промова повинна відповідати певним умовам:
а) у ній не повинно бути нічого спірного.
б) вона повинна викликати
в) вона повинна задовольняти потреби слухача.
г) повідомлення має бути актуальним.
За всіх умов інформаційна промова (на відміну від розважальної) повинна викликати у слухача відчуття, що пізнання, які він отримав, варті витраченого часу і уваги.
Надихаюча промова має на меті привнести натхнення в аудиторію, переконати її та викликати активну реакцію.
Більшість промов на політичних або спортивних зборах і виступи з привітаннями, з оцінкою заслуг і в ознаменування подій та явищ, а також бесіди про значення моральних і суспільних цінностей і проповіді — це і є, по суті, надихаючі промови. Певним чином до них належать і передвиборні виступи політичних ораторів, які висміюють своїх супротивників.
Теми для надихаючих промов слід підбирати залежно від їх здатності зачіпати глибокі особисті інтереси: відчуття конфлікту, боротьби, небезпеки, почуття гніву і ненависті. Вони повинні пробуджувати думки про справедливе і несправедливе, про батьківську любов, любов до батьківщини і до ближніх.
Переконуюча промова. Переконати — означає логічними засобами довести або спростувати якесь положення. Це — чисто логічне завдання. На практиці оратор усіма прийнятними засобами намагається переконати слухачів погодитися з його позицією у спірному питанні.
Основний предмет переконуючої промови — питання факту (що є правдою, а що неправдою) або питання поведінки (що треба робити, а що не треба)
Як і всяка інша, переконуюча промова має бути цікавою. Інтерес до неї у самому питанні, що виноситься, або у спірності цього питання.
бажано врахувати ряд моментів:
а) обирайте дійсно спірне питання. Адже якщо з самого початку вашого виступу всі уже згідні з вами, то не існує потреби викликати інтерес до теми і тут нічого вирішувати.
б) обирайте змістовну тему. Люди хочуть, щоб їх розважали і знайомили з предметами, цікавими за змістом, чи завдяки захоплюючій і дотепній формі викладу. Але питання, які стосуються переконань, завжди практичні та серйозні.
в) обирайте питання, яке є вирішуваним. Звісна річ, у своїй переконуючій промові ви не можете вирішити будь-яке питання. Але ви повинні зробити щось для можливого вирішення
Агітаційна промова, або промова, яка закликає до дії. Слухача закликали до дії, до нового, до продовження або припинення попереднього. Виходить так, що його переконали. Заклик до дії буває прямим і опосередкованим; дія може статись коли-небудь або негайно. Але завжди мають на увазі дії самих слухачів, а не відсутніх.
Агітаційній промові притаманні відмінні
риси інших промов: необхідні фактичні
дані, пробудження психічної
Обираючи агітаційну тему, слід перевірити її зміст з точки зору таких ознак:
а) чи викличе вона достатній інтерес?
б) чи здатні слухачі до дії?
в) чи не існує занадто сильна опозиція? Пам'ятайте, що в аудиторії можна зустріти таку внутрішню протидію, за якої прямий заклик лише зашкодить.
Основні жанри ораторського мистецтва можна систематизувати таким чином:
Академічна промова — це насамперед лекція. Лекція є основою університетського навчального процесу. У цій галузі поширені також виступи з рефератами на визначену тему, доповіді на наукових конференціях та семінарах. Академічного характеру виступ передбачає досить чіткий план, певну логіку викладення матеріалу, аргументацію і доведення.
Урочиста промова — досить поширений жанр ораторського мистецтва. Будь-яка значима подія, а особливо відзначення ювілейних дат, передбачає застосування відповідних атрибутів. Яскраві кольори, транспаранти, оркестрова музика, гарно вдягнені учасники події, піднесений настрій, впевненість у передбачуваному світлому майбутньому супроводжують відзначення урочистих подій.
Соціально-політична промова — це майже повсякденне явище у країнах, що розвиваються. Це всілякого роду доповіді державних діячів про очікувані успіхи і досягнення, огляди політичного і суспільно-економічного характеру, визначення напрямків подальшого розвитку країни, критика існуючих режимів, агітаційна передвиборча програма на захист ідеології тієї чи іншої партії, а також промови депутатів парламенту на його засіданнях.
Судова промова, у відповідності із існуючими у суді правовідносинами, має декілька основних напрямків: звинувачувальна промова позивачів або прокурора, промова потерпілого, виступи свідків і захисників потерпілого.
У церковно - богословських промовах головною формою є церковна проповідь, у якій священнослужитель, спираючись на релігійні догмати, дає оцінку тієї чи іншої церковної або світської події.
Соціально -побутові промови також посідають важливе місце у повсякденному житті. Насамперед це численні ювілейні промови, до дня народження, весілля тощо, а також усілякі ритуальні і застільні промови (тости).