Як стати нещасним без сторонньої допомоги

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДВНЗ «КРИВОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

 

 

 

 

 

 

Доповідь

з дисципліни:

«Конфліктологія в професійній діяльності»

 

 

 

 

Виконала 

студентка гр. ОА-09-1

Коваленко Анастасія

 

 

 

 

 

 

м. Кривий Ріг

2012 рік

У даній доповіді буде йти  мова про одну з глав книжки П.Вацлавіка  «Як стати нещасним без сторонньої допомоги», яка має назву «Якби  ти любив мене, то любив би і часник».

Автор книжки - відомий вчений-психолог і психіатр, видний фахівець із соціально-психологічних проблем людської комунікації, автор монографій та науково-популярних книг, перекладених багатьма мовами.

П.Вацлавік у  своїй книзі  у легкій, живій, дотепній манері пише про речі серйозні й актуальні. Під виглядом практичних порад тим, хто хоче освоїти «техніку отруєння власного життя» і відчувати себе глибоко, по-справжньому нещасливим, описуються реально існуючі психологічні механізми, що приводять до неврозів і стресів. Допомогти читачеві усвідомити ці небезпечні механізми, разом посміятися над власними «страхами», показати, наскільки наше щастя і щиросердечне здоров'я залежить від нас самих - мета цієї книги. Написана відомим вченим і заснована на багаторічній психотерапевтичній практиці, книга - при всій легкості й елегантності стилю - оповідає про важливі психологічні проблеми. Книга завоювала усесвітню популярність, ставши бестселером у США, ФРН, Італії, Франції та інших країнах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Теми, які піднімаються у даній книжці є досить актуальними, адже більшість людей просто не знають як правильно не лише уникнути конфлікту, а й взагалі не вступати у нього. У главі «Якби ти любив мене, то любив би і часник» описуються типові конфлікти, які виникають у подружньому житті і які у свою чергу можуть призвести  до розлучення, якщо подружжя не навчиться їх уникати. Автор приводить приклади з життя, які дають змогу краще зрозуміти  в чому саме полягає суть конфлікту і як його розв’язати. Так він наводить приклад того як може виникнути непорозуміння через несмачну страву, приготовану дружиною, коли її чоловік стоїть перед вибором : або сказати правду, або якось відійти від прямої відповіді і ось, що рекомендує автор у цьому випадку: «Мабуть, найкраще, що він міг би зробити в цій важкій ситуації, - це наслідувати приклад одного мого знайомого. На ранок після весілля, накриваючи на стіл до першого в їх подружньому  житті спільному сніданку, дружина поставила  чоловікові велику коробку кукурудзяних пластівців, виходячи з помилкового - на рівні предмета, - але сповненого добрих намірів - на рівні взаємин - припущення, що це улюблені ласощі її обранця. Він, не бажаючи засмучувати молоду дружину, вирішив героїчно з’сти ненависний продукт, поки не скінчиться вся коробка, а потім попросити дружину ніколи більше не купувати кукурудзяних пластівців. Але віддана дружина виявилася дуже уважною, і не встигла підійти до кінця перша коробка, як на столі з'явилася друга. Тепер, після шістнадцяти років подружнього життя, він, звичайно, вже давно залишив надії аби як зібратися з силами і делікатно пояснити дружині, що з дитинства ненавидить кукурудзяні пластівці. Можна уявити собі її реакцію.». Таким чином автор хоче, щоб ми зрозуміли, що краще одразу сказати правду, але делікатно, аніж мовчки терпіти образу і таким чином переживати внутрішній конфлікт.

Також у даній главі наведена конфліктна ситуація, яка може виникнути у наслідок того , що людина пред’являє претензії с приводу конфлікту, який відбувся у минулому, вона говорить таку фразу: «Знаєш, я сьогодні згадала про один твій вчинок і жахливо засмутилася, але потім вирішила, навіщо ятрити старе? ..» на що суб’єкт, якому це адресовано відповідає, що не розуміє про йде мова і чує у відповідь: «І ти ще питаєш?! Інший на твоєму місці хоча б пам'ятав ... Що ж, принаймні, ти ще раз показав своє справжнє обличчя». І тут виникає конфліктна ситуація, з яку вирішити досить складно, оскільки що б ти не відповів, все буде обернено проти тебе. Людину, на яку направлений гнів опонента у даному випадку автор книги порівнює з душевнохворим, який  у свою чергу може вимагати пояснити у чому ж полягає його божевілля, а іншими словами – у чому полягає його неправота. «Саме це питання може бути розцінене як ще один доказ того, що у підозрюваного явно «не всі вдома»: «Якби ви були нормальним, ви б чудово розуміли, про що йде мова ...» За цією заявою стоїть чітка і продумана методика, на якої побудована практика спілкування з душевнохворими.», а у житті це виглядає приблизно таким чином :ми намагаємось зрозуміти в чому ми неправі, а нам все одно нав’язують свою думку. Для того щоб вирішити цей конфлікт нам необхідно перестати погоджуватись з аргументами, які наводить нам опонент, про що і говорить сам автор: «За цією заявою стоїть чітка і продумана методика, на якій побудована практика спілкування з душевнохворими. Зводиться вона до наступного: до тих пір, поки так званий пацієнт мовчазно визнає тип відносин з оточуючими, який можна описати формулою «Ми нормальні, а ти божевільний», він тим самим погоджується з фактом свого безумства.».

У главі наводяться три вправи, які допоможуть вирішити конфліктну ситуацію. Перша вправа полягає у тому, що ми просимо партнера надати вам певну послугу і коли він почне виконувати ваше прохання тут же зверніться до нього з новим дорученням. Оскільки партнер зможе виконати обидві ваші прохання тільки по черзі, а ніяк не одночасно, перемога вам практично забезпечена. Друга вправа радить нам сказати своєму партнеру щось так, що він може сприйняти як всерйоз так і жартома. Тепер, залежно від реакції партнера, ви зможете звинуватити його або в прагненні перетворювати на жарт серйозні речі, або в повній відсутності почуття гумору. І третя вправа полягає у тому, що нам необхідно попросити партнера прочитати наведені 2 вправи, і що в них відтворено його звичайну поведінку по відношенню до вас, якщо партнер скаже що ви абсолютно праві, то тим самим він раз і назавжди визнає, що віроломно маніпулює вашими почуттями.

 

 

 

 

 

 

 

Ознайомившись з даною главою, я можу зробити  висновок про те, що будь – який конфлікт можна звести нанівець, якщо не відповідати конфліктогеном на конфліктоген. Тобто ми повинні у першу чергу зрозуміти те, що конфлікт потрібно вирішити одразу, а не відкладати це на потім, як це відбулося у випаду з кукурудзяними пластівцями, коли чоловікові було достатньо сказати, що він їх не любить ще з дитинства, а не виношувати у собі образу на дружину протягом усього їхнього подружнього життя. Також , коли нам наводять претензії, які стосуються минулих конфліктів не потрібно намагатись з’ясувати причину, чому було піднято дане питання тільки зараз, адже опонент тільки цього і чекає, необхідно просто сказати, що ми не хочемо з’ясовувати це питання, адже це вже по меншій мірі недоцільно.