Автор работы: Пользователь скрыл имя, 02 Апреля 2014 в 17:25, доклад
У самосвідомості, об’єктом якої є характеристики лю¬дини як носія певних етнічних, національних особливо¬стей і рис, наявні такі структурні компоненти: самооцінка, домагання, соціально-психологічні очікування, образ Я. Крім того, функціонування цих компонентів у національ¬ній самосвідомості — як і в самосвідомості, об’єктом якої є фізичні, інтелектуальні, моральні та інші характеристики людини — зумовлюється дією оцінних ставлень до інших людей, які становлять т. зв. сферу не-Я.
Структура національної самосвідомості
У самосвідомості, об'єктом якої є характеристики людини як носія певних етнічних, національних особливостей і рис, наявні такі структурні компоненти: самооцінка, домагання, соціально-психологічні очікування, образ Я. Крім того, функціонування цих компонентів у національній самосвідомості -- як і в самосвідомості, об'єктом якої є фізичні, інтелектуальні, моральні та інші характеристики людини -- зумовлюється дією оцінних ставлень до інших людей, які становлять т. зв. сферу не-Я.
Отже, самооцінка -- це судження людини про міру наявності у неї якостей, властивостей у співвіднесенні їх з певними еталонами, що репрезентують систему національних цінностей тієї спільноти, до якої людина (суб'єкт самооцінки) зараховує себе. Це можуть бути такі цінності, як типові етнічні, національні риси характеру спільноти, усвідомлення власної відповідальності за долю нації, усвідомлення й оцінка міри наявності у себе якостей громадя- нина-патріота тощо. Самооцінка у сфері національної самосвідомості, як і в будь-якій іншій, може характеризуватися параметрами адекватності, висоти, стійкості, ступеня самокритичності.
Домагання -- це настанова людини на вибір особисто значущих цілей, що визначаються системою етнічних, національних цінностей, досягнення яких (цілей) може задовольняти прагнення людини посісти бажане місце у шкалі таких цінностей. Усвідомлюючи й оцінюючи себе як носія національних цінностей (духовних і матеріальних), людина, виходячи із притаманних їй домагань у ситуації, що дає змогу самостійного вибору, здійснює саме той вибір, який, на її думку, найбільше відповідає її домаганням у сфері етнічних, національних цінностей.
Самооцінка та домагання тісно пов'язані між собою. Домагання є проекцією самооцінки назовні у ситуації вибору. Подібно до самооцінки, домагання людини у сфері етнічних, національних цінностей мають три основні параметри: адекватність, висоту та стійкість. У домаганнях, крім цього, також можуть виявлятися різні рівні самокритичності особистості.
Соціально-психологічні очікування -- це уявлення людини про те, як оцінює її оточення щодо міри наявності у неї певних національних цінностей, якої поведінки у зв'язку з цим очікують від неї. У соціально-психологічних очікуваннях виражене також уявлення людини про оцінювання її національних характеристик представниками інших етносів.
Образ Я -- це високого рівня узагальнення уявлення особистості про себе як носія певних етнічних, національних цінностей. Образ Я у сфері національної самосвідомості людини відіграє особливу роль: у ньому в інтегрованій формі відрефлексовуються міркування людини про свою національну сутність, себе як суб'єкта, носія національних цінностей та їх реалізацію у конкретних вчинках, в усій життєдіяльності. Від змістової сутності образу Я особистості, від спрямованості її етнічних, національних ціннісних орієнтацій значною мірою залежить, який внесок насправді здатна зробити людина задля досягнення значущих для етносу, держави цілей.
Крім того, означені структурні складові самосвідомості людини слугують базою для побудови її особистісної Я-концепції -- універсального відображення індивідом своїх особливостей, здатностей та їх проекції на визначення життєвих цілей, на бачення свого місця й призначення серед інших людей.
Поступальний, адекватний, тобто загалом позитивний розвиток зазначених структурних компонентів національної самосвідомості є необхідною умовою формування в особистості громадянських рис, детермінантою становлення її духовності. Розвинута національна самосвідомість водночас є однією із суттєвих складових духовності людини.
Враховуючи подані вище характеристики компонентів національної самосвідомості, а також спираючись на численні літературні джерела з проблем національної свідомості й самосвідомості та національного виховання [3-- 12], можна дати таке визначення сутності національної самосвідомості особистості:
Національна самосвідомість -- це усвідомлення особистістю себе часткою "Певної національної (етнічної) спільноти та оцінювання себе як носія національних (етнічних) цінностей, що склалися у процесі тривалого історичного розвитку, національної спільноти, її самореалізації як суб'єкта соціальної дійсності. Національній самосвідомості конкретної особистості, як і самосвідомості всіх представників нації, з якою конкретна особистість себе ідентифікує, притаманне прагнення до самовираження і самореалізації своєї національної сутності, неповторності, потреба зайняти гідне місце серед інших національних спільнот та зробити помітний внесок у розвиток людської історії.
Прагнення кожної цивілізованої національної спільноти до виявлення та реалізації своїх національно своєрідних особливостей органічно поєднується із потребою у виявленні та розвитку в собі загальнолюдських характеристик. У такому разі виразно виявляється принцип діалектичної спільності загального та специфічного.
Розвинута національна самосвідомість особистості передбачає гармонійне поєднання у своєму змісті таких аспектів: 1) здатності особистості усвідомлювати специфічні особливості нації (етносу), з якою вона себе ідентифікує; 2) усвідомлення значущості знань про те, як ставляться до особистості та нації, що з нею ця особистість себе ідентйфГ- кує, представники інших національних спільнот; 3) усвідомлення того факту, що кожна національна спільнота завдяки лише їй притаманним специфічним особливостям, що органічно поєднуються із загальнолюдськими характеристиками, служить невичерпним джерелом збагачення всіх інших етносів, націй, які разом становлять людство.
На думку деяких дослідників [4], брак хоча б одного із зазначених аспектів у свідомості та самосвідомості особистості або гіперболізація (абсолютизація) значення одного з них спричиняє вади в національній свідомості та самосвідомості. Наприклад, абсолютизація ролі третього аспекту в поєднанні з нехтуванням значення двох перших за певних умов може стати причиною космополітичності людини. Подібно до цього причиною виникнення деструктивних націоналістичних тенденцій, а також шовіністичної налаштованості особистості може слугувати гіперболізація ролі першого аспекту в поєднанні з категоричним запереченням значення двох інших. Це зумовлює намагання відмежовуватись від усього, що стосується інших етносів, націй, а також невизнання того факту, що всі без винятку етноси, нації є самодостатніми цінностями і що не існує етносів, націй -- «великих», «найголовніших», «найважливіших» і тих, які не варті уваги, а тим більше -- поваги.
У гармонійній, високого рівня розвинутості свідомості й самосвідомості людини можна виокремити такі взаємопов'язані елементи, що загалом забезпечують належний рівень ефективного функціонування цього складного й важливого системного утворення у сфері духовності особистості, а також є чинниками, які зумовлюють виникнення, функціонування та розвиток національної самосвідомості:
Інтерес людей до специфічних особливостей своєї нації, так само як і зацікавленість у знаннях про особливості інших націй, може слугувати не лише задоволенню пізнавальних потреб особистості, а й сприяти гуманізації міжнаціональних відносин, розвитку дружніх взаємин, міжнаціональному взаємопорозумінню. Водночас це може позитивно впливати на формування національної самоповаги, що поєднується з повагою до інших націй, адже кожна нація має як позитивні, тільки їй притаманні характеристики, так і деякі не надто привабливі ознаки.
Для нормального розвитку національної самосвідомості особистості важливо при оцінюванні типових рис іншої нації уникати упередженості, не робити акцентування на негативному, так само як і не намагатися будь-що гіперболізувати позитивні риси представників власної національної спільноти.
Високий рівень сформованості елементів національної свідомості та самосвідомості значною мірою зумовлює рівень розвитку в структурі цього утворення усвідомлення особистістю власної відповідальності за долю нації, її теперішнє і майбутнє, тобто почуття національної відповідальності. Воно тісно пов'язане з почуттям національної гордості. Людина має моральне право почуватися гордою за свою націю, коли вона особисто щось зробила і робить для неї та держави. Органічне поєднання почуттів національної відповідальності та національної гордості є конкретним свідченням, умовою психологічної готовності та здатності особистості служити інтересам нації.