Смірнов Анатолій Олександрович (1894 – 1980)

Персоналії

Смірнов Анатолій Олександрович

(1894 – 1980)

     Виконала 

Студентка 46-ГП групи

            Шульга Таїсія 

Анатолій Олександрович Смирнов народився 24 жовтня 1894 в місті Руза Московської губернії в родині присяжного повіреного. Він рано втратив матір і виховувався в родині тітки. Після закінчення в 1912 р Варшавській гімназії А.А. Смирнов вступив на історико-філологічний факультет Московського державного університету. У тому ж році при університеті був заснований Інститут психології, директором якого став Г.І. Челпанов. Під його впливом А.А. Смирнов зацікавився психологією, займався вивченням детермінантного та асоціативного перебігу уявлень. У травні 1916 А.О. Смирнов закінчив університет з дипломом першого ступеня, а в липні одружився на Марії Федорівні Капустинський. У тому ж році він був призваний в армію, а після повернення працював в культурно-просвітницькому відділі Московської ради робітничих депутатів.

У липні 1919 р він був призваний в Червону армію, де прослужив до серпня 1921 Служба проходила в Москві, і він мав можливість продовжувати наукову діяльність.

У вересні 1920 р він став асистентом Психологічного інституту, а з січня 1922 го - науковим співробітником першого розряду. У період з 1921 по 1924 Смирнов також працював викладачем психології в Академії соціального виховання. В цей час він продовжував докладне вивчення психологічної сутності уявлень. У листопаді 1923 р Г.І. Челпанова відсторонили від керівництва інститутом, разом з ним пішли і деякі його учні, серед яких був і А.А Смирнов.

З 1924 р він працював в Інституті методів позашкільної роботи, а в січня 1931 став професором Інституту вищої школи. Основні роботи цього часу були присвячені проблемам педагогіки і педології. У книзі «Психологія дитини і підлітка», що вийшла в 1926 р, А.А. Смирнов підсумовував результати досліджень, проведених раніше багатьма іншими вченими, а також навів спостереження за власними дітьми.

Він використовує еволюційно-генетичний підхід до вивчення проблем педагогіки, вважаючи дитину істотою, що безперервно розвивається. На його думку, кожна особливість особистості та поведінки дитини повинна бути розглянута у зв'язку з іншими його характерними рисами, властивими дитині даного віку. Він вважав, що в залежності від віку одна і та ж риса характеру дитини може мати різні психологічні коріння.

Крім цього, Анатолій Олександрович розглянув у своїй роботі різні вікові періоди розвитку особистості дитини, закономірності психічного і фізичного розвитку, властиві різним періодам, чинники цього розвитку, особливості формування пізнавальних процесів, важливість гри та праці у розвитку дитини, значення дитячого малюнка для пізнання його внутрішнього світу і деякі інші проблеми.

У 1927 р вийшла інша його книга - «Введення в педологію в зв'язку з вченням про поведінку людини». Педологію А.А. Смирнов розумів як спеціальну науку, що вивчає дитину як цілісний психофізичний організм. У книзі, призначеної для вчителів, були розглянуті основні цілі та завдання педології, періоди розвитку дитини і основні чинники цього розвитку.

Водночас А.А. Смирнов почав розробляти ще один напрямок психології - професійну психологію. У 1927 р він видав свою книгу «Психологія професій». Ця робота була присвячена пошуку і докладного розгляду шляхів наукової організації вибору професії. Вивчивши такі методи, як профорієнтація, профконсультація, профвідбір, він звернув увагу на основні методи розробки профессіографіі. Також він склав опис деякого ряду професій з точки зору психофізичних якостей, необхідних для їх виконання.

Зміна ідеології в країні спричинило необхідність припинення розробки цих напрямків, вимушене визнання А О. Смирновим помилковості власних розробок.

У 1933 р він знову повернувся до Інституту психології, де включився в колективну роботу з вивчення зорових відчуттів і сприйнять. Ці дослідження з часом підштовхнули його до розробки проблем пам'яті. Проаналізувавши численні роботи, присвячені цій темі, А.А. Смирнов зумів знайти свій предмет дослідження. Основною темою теоретичних і експериментальних розробок вченого стала психологія запам'ятовування, у своїх роботах він навів детальну характеристику довільного і мимовільного запам'ятовування, проаналізував взаємовплив розуміння і запам'ятовування, визначив значення і функції повторення, а також виділив деякі особливості процесу повторення.

Одним з найважливіших експериментальних висновків став наведений ним цілий ряд умов, що впливають на продуктивність процесу запам'ятовування. На основі експериментальних даних А.А. Смирнов сформулював загальну закономірність співвідношення довільного і мимовільного запам'ятовування. Вона полягає в наступному: перш за все запам'ятовується те, що становить мету дії. Вирішальним же чинником, що визначає ефективність запам'ятовування, є, на думку А.А. Смирнова, ступінь інтелектуальної активності, що визначається родом діяльності.

Таким чином, вчений підтвердив принцип тісного взаємозв'язку і єдності психічних процесів і діяльності, в умовах якої ці процеси знаходять своє здійснення.

В 1940-і рр. А.А. Смирнов займався докладною розробкою проблем осмисленого запам'ятовування. В першу чергу він розглянув процеси мислення, що грають, на його думку, головну роль при осмисленому запам'ятовуванні. Метою вченого при цьому було не просто поняття суті досліджуваних процесів, а й пошук шляхів керівництва їх розвитком.

Особливістю методу А.А. Смирнова було те, що він у своєму дослідженні просувався від вищих форм до більш простих. Процес осмисленого запам'ятовування вчений розглядав не як ізольований механізм пам'яті, а як один з компонентів людської діяльності, нерозривно пов'язаний з усім комплексом її завдань і мотивів. Такий підхід дозволив йому (на відміну від його попередників) створити більш докладну і змістовну теорію осмисленого запам'ятовування. Так, він виділив набір прийомів, що дозволяють робити процес осмисленого запам'ятовування більш ефективним.

Сюди він відносив розбивку запам'ятовується на основні смислові частини, угруповання таких окремих частин, виділення опорних пунктів, зіставлення частин інформації, що запам'ятовується між собою або з тим, що вже відомо людині. Ця теорія і її експериментальні докази склали зміст основної його праці «Психологія запам'ятовування». У збірці «Питання психології пам'яті» були зібрані роботи, присвячені вивченню образної і словесно-логічної пам'яті.

На основі експериментальних даних А.А. Смирнов продемонстрував принцип єдності конкретного і абстрактного, чуттєвого і логічного, їх нерозривний зв'язок. Результати досліджень показали взаємозв'язок образу і слова в процесах запам'ятовування. Крім того, дослідження виявили і зміну ролі образної і словесної пам'яті у міру розвитку психіки.

 Наприкінці 1950-х рр. А.О. Смирнов звернувся до дослідження історико - психологічних питань. У своїх роботах він проводив огляди, які підбивають підсумки розвитку психології за певний період часу, що характеризують тенденції її розвитку. Однією з основних його робіт була доповідь про стан науково-дослідної роботи в галузі психології, опублікований в 1955 р.  У ній були сформульовані найважливіші завдання подальших психологічних досліджень.

На початку 1970-х рр. А.А. Смирнов зробив спробу створити фундаментальну багатотомну працю «Основи психології». В результаті в 1974 р під його редакцією вийшов перший том «Розвиток і сучасний стан зарубіжної психології», написаний М.Г. Ярошевський та М.І. Анциферової. Через рік вийшов і другий том, створений самим А.А. Смирновим і присвячений розвитку вітчизняної психологічної науки. Згодом були випущені ще два томи, один в 1978 р, а другий - уже після смерті вченого, що послідувала 24 травня 1980.

 Теорії, розроблювані  А. А. Смирновим протягом усього  його життя, є значним внеском  у російську психологію, незважаючи  на те що деякі з них були  незаслужено забуті. Його дослідження  в галузі мимовільного і особливо  довільного запам'ятовування мають  величезну практичну цінність  для сучасної педагогічної психології.