Східно-цивілізаційний підхід до вирішення глобальних проблем. Сингапур

Міністерство  освіти і науки України

Дніпропетровський національний універститет ім. О.Гончара

Факультет міжнародної економіки

Кафедра міжнародного менеджменту 
 
 
 
 
 
 
 
 

Реферат

з дисципліни: «Конфліктологія»

на тему: «Східно-цивілізаційний підхід до вирішення глобальних проблем. Сингапур» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконала:

Студентка ВЗ-07-2

Гребенюк  Тетяна Вікторівна

Перевірив:

доц. каф. міжн.фін., канд. ек.наук

Сардак  Сергій Едуардович 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Дніпропетровськ 2010

   Сингапур відноситься до нових індустріальних країн світу. Його недарма називають «азіатським тигром», адже він демонструє високі темпи економічного зростання. Зараз він має один з найвищих показників використання роботів у промисловості. Іноземні інвестиції в економіку Сінгапура складають 3 млрд. на рік, найбільшими інвесторами є Сянган та Японія. Сінгапур третій за розмірами центр нафтопереробки у світі після Х’юстона й Роттердама (понад 20 млн. т. сирої нафти щорічно). У Сінгапурі активно розвиваються наукомісткі галузі високих технологій. За рівнем комп’ютеризації та впровадження роботів, він посідає друге місце в Азії після Японії. Велика кількість ТНК із США і Японії контролюють економіку країни. Щороку Сінгапур відвідують понад 5 млн. іноземних туристів[1]. Але досягненню такого рівня економічного процвітання країна зобов’язана жорсткій політиці влади, яка нагадує більш авторитарну, аніж демократичну, де всі заходи спрямовані на виховання покірного громадянина, що дає змогу обслуговувати фінансовий та інші сектори економік розвинених країн світу[2]. Насамперед, це стосується створення сприятливих податкових зон, тому досить важко буде віднайти критику Сінгапуру з боку США або ж Японії. Умовами виникнення найсучаснішої техніки та електроніки стали іноземні капітали і технології, дешева, але освічена і сумлінна місцева робоча сила, поширення в місті Сінгапур англійської мови, сприятливий інвестиційний і політичний клімат[3].Усе це досягається ціною позбавлення свободи слова, жорстким законодавством та перетворенням людини у машину, яка б працювала тільки на економіку держави. Розглянемо особливості системи освіти[4].

   Система освіти Сінгапуру була разрахована на те, щоб зробити його живим та інтенсивним, з наголосом на пряме практичне, а не інтелектуально-теоретичне застосування. Технічним спеціальностям віддавалась перевага перед політологією та філософією. На освіту була виділена значна (приблизно 1/5) частина бюджету. Це сприяло перетворенню випускників шкіл у динамічно зростаючу, багаточисельну та компетентну робочу силу[5].

   Високий конкурентний стиль освітньої політики у Сінгапурі був зручний для передчасно добре встигаючих учнів. Проте практично ігнорувалися труднощі інших учнів у процесі жорсткого відбору. Ця ситуація залишається гострою проблемою й понині і віднайшла відображення у популярному місцевому фільмі «Я не дурний». Фільм присвячений культурі конкуренції в Сінгапурі, що насаджувалася досить тривалий час. Хоча політика в області відбору з роками коригувалася, з урахуванням названих питань, але проблема відбору залишається й досі.

   Стосовно каральних методів при порушенні законодавтсва, то вони досить жорстокі, а виховання громадян зводиться до «дресирування» за словами Лі Куан Ю першого прем’єр-міністра держави[2]. Влада вважає, що людина сама не в змозі вдосконалюватись. Смертна кара й понині є законною, але казати про це не можна. Проти британського журналіста Алана Шадрейка, котрий у своїй книзі засудив наявність смертної кари, були висунуті обвинувачення щодо неповаги до суду [6]. У книзі виражаються сумніви з приводу використання в Сингапурі смертної кари, що обвинувачені з впливовими зв’язками, зокрема, у справах, пов’язаних з наркотиками, часто звільняються судом досить легко, у той час коли бідні та без зв’язків громадяни, засуджуються до смертної кари, адже раніше цьому був прецедент. Сингапур надав Шадрейку вихід із ситуації: вибачитися й обвинувачення будуть зняті. Але у відкритому листі, що розповсюджений в Інтернеті він написав: «Я був засуджений і мені загрожує тюремне ув’язнення за викриття прокурорського скандалу в Сигапурі; цей скандал, що диктатура РАР (лідируюча політична партія) не хоче, щоб звичайні сингапурські громадяни знали про це»…Ця подія є підтвердженням того, як прихований конфлікт трансформувався у відкритий у такій занадто правильній на перший погляд державі як Сінгапур. Конфлікти   не  є  обов'язковим  «супутником»   якоїсь сфери життя країни. Але виникаючи, вони заважають людям жити і працювати.

   Відсутність незалежної преси позбавляє інтелектуальну частину суспільства можливості реалізувати свої запити на отримання різносторонньої інофрмації, можливості самовираження, відствоювання своєї точки зору. За всесвітнім індексом свободи слова із 178 країн світу Сінгапур посідає 137 місце на 2010 рік [7]. Слід зауважити, що рік потому цей показник був дещо вищим – 133 місце[8]. Постає питання, яка свобода слова потрібна суспільству та держаі? Яку роль повинні відігравати незалежні ЗМК? На мій погляд, у незалежної преси повинно бути дві основні функції. Одна з них полягає у забезпеченні зворотнього зв’язку влади та суспільства, має слугувати незалежним джерелом інформації про стан дій у країні для органів влади, доводити до відома керівництво країни незалежні експертні оцінки, які допоможуть йому приймати правильні рішення і, якщо потрібно, коригувати свою політику.  Інша – забезпечити інтелектуальній частині суспільства можливість отримання інформації з різних, незалежних один від одного джерел, можливість робити вибір на користь тієї чи іншої точки зору, відстоювати свою позицію, доводити її до відома суспільства та влади. Для зміни ситуації у кращій бік вносяться наступні пропозиції:

• Формування єдиної державної інформаційної політики
• Усі недержавні ЗМК повинні суворо виконувати вимоги державної інформаційної політики

   Таким чином, можливості маніпулювання суспільною думкою у телебачення та радіо значно вищі, ніж у газет, журналів та Інтернету. Телебачення та радіо повинні формувати у більшості населення чітку картину світу, надавати більшості населення країни почуття визначеності та, тим самим, підтримувати стабільнсть. Печатні ЗМІ та Інтернет будуть у повній мірі реалізовувати свободу слова, слугувати джерелом інформації та засобом самореалізації для інтелектуальної частини суспільства, а також незалежним експертом та критиком влади. У разі якщо влада буде діяти у розріз з інтересами більшості населення й в упір ігнорувати критику, то популярність опозиційних газет може різко зрости і владі прийдеться рахуватися з цим. У той час, якщо інтереси суспільства та держави розійдуться з інтересами яких-небудь невеликих груп, то ці групи не зможуть маніпулювати думкою більшості у свої інтересах, підриваючи стабільність у країні. У цьому, на мій погляд, й може заключатися компроміс між свободою слова та інформаційною безпекою, між інтересами особистості, суспільства та держави в інформаційній сфері. Не забезпечивши тим чи іншим способом надійного захисту від інформаційних війн, не можна гарантувати довгостроковий, стабільний розвиток Сінгапуру в сучасному інформаційному світі.

Можна зробити висновки, що присутній один із двох основних конфліктів суспільства, а саме - той, що зумовлений відношенням до влади та її політики. В основі  кожного конфлікту лежить протиріччя, але воно не завжди переростає в конфлікт. Найчастіше до конфлікту призводить неможливість задоволення базових потреб (їжа, власність, житло, одяг, суспільні ресурси) [6]. Конфлікти дають сигнал суспільству і владі про наявні розбіжності, незбіг позицій, стимулюють дії, які сприяють подоланню збудження в політичному житті. Підтвердженням цього є індекс демократії у країні  - 82 місце серед 167 держав, яке залишається незмінним протягом 2008-2010 рр.[9]. Це може призводити й до еміграції обдарованих кадрів, до так званого «brain drain» у країни Західної Європи, США, Японії [10]. Тому необхідно обрати найбільш відповідний метод профілактики та урегулювання конфліктів, який надав би змогу й надалі вільно розвиватися саме південно-східному азіатському суспільству з його унікальною філософією та стилем життя [11]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список використаної літератури 

1. http://world.lib.ru/w/walentin_l/lioncity.shtml.
2. http://www.vzhurnale.info/puteshestvija/140-singapur-zdes-net-prestupnosti-korrupcii-musora.html.
3. AMB Country Risk Report. October 29, 2010-Singapore.
4. Ли Куан Ю. Сингапурская история: из третьего мира в первый. М.: 2005. Глава «Справедливое общество, а не государство всеобщего благоденствия».
5. Ли Куан Ю. Сингапурская история: из третьего мира в первый. М.: 2005. Глава «Выживание в одиночку».
6. http://politics.ellib.org.ua/index.php?name=Pages&op=page&pid=565
7. http://gtmarket.ru/news/state/2010/10/20/2714.
8. http://gtmarket.ru/news/polittech/2009/10/22/2220.
9. The Economist Intelligence Unit Ltd.2010 - //Democracy Index 2010//.
10. http://germainequek.wordpress.com/2008/08/16/social-problems-and-globalisation-globalisation-in-singapore/.
11. http://pidruchniki.com.ua/15290527/politologiya/politichni_sistemi_problemi_efektivnosti