Самооцінка і рівень домагань

Розбіжність реального й ідеального "Я" – цілком нормальний, природній наслідок росту самосвідомості й необхідна передумова цілеспрямованого самовиховання.

Прагнення до підвищення самооцінки в умовах, коли людина вільна у виборі ступеня труднощів чергової дії, приводить до конфлікту двох тенденцій – тенденції підвищити домагання, щоб одержати максимальний успіх, і тенденції знизити їх, щоб уникнути невдачі.

Переживання успіху (або неуспіху), що виникає  внаслідок досягнення (або недосягнення) рівня домагань, спричиняє зсуву рівня домагань в область більш важких (або більш легких) завдань. Зниження труднощів, що обирається метою після успіху або її підвищення після невдачі (атипова типова зміна рівня домагань) говорять про нереалістичний рівень домагань або неадекватній самооцінці.

Вистави про свої можливості роблять суб'єкта нестійким у виборі цілей: його домагання  різко підвищуються після успіху й настільки ж різко падають  після невдачі. Вплив невдачі  більше знижує самооцінку, тому успіх підвищує її. Відомо, що в експериментальній психології характеристики самооцінки нерідко встановлюються по параметрах домагань. На думку Бороздиной В. рівень домагань вважається проявом самооцінки в дії особистості.

Експерименти  останніх років розкривають залежність рівнів самооцінки й домагань під  впливом тривожності індивіда. Виділяють  відому ймовірність наростання тривожності  від високої самооцінки до низької.

Тобто, констатують присутність зворотної залежності величин рівня тривожності й самооцінки як якоїсь тенденції, що виявляється лише за допомогою аналізу усереднених значень.

А от при зіставленні рівня домагань із рівнем тривожності такому зв'язку виразно взагалі на загал підтвердити не вдалося.

Аналіз  співвідношення цих трьох елементів  розкриває вірогідно значиме посилення рівня тривожності при розбіжності рівнів самооцінки й домагань, навіть якщо позиція самооцінки суб'єкта висока. Складається враження, що ріст хронічної тривожності не випадково супроводжує неузгодженості рівнів самооцінки й домагань, а формується як реакція на цю розбіжність.

Тривала неузгодженість між самооцінкою й рівнем домагань – це ситуація, при якій людина сама із собою не в ладі, ситуація пролонгованого внутрішньо-особистісного конфлікту, іноді досить гострого.

Спроба  вирівняти його "стрибком" не завжди спрацьовує, часті ж, але невдалі "стрибки" здатні збільшити коректовану дистанцію, а хронічний емоційний дискомфорт у вигляді переживання, почуття невдоволення собою, емоційної напруженості, занепокоєння, тривожного очікування може придбати форму якогось патогенного фактора, що співвідноситься ряду психосоматичних захворювань. [БожовичЛ.И.124-147]

Отже, самооцінка тісно пов'язана з рівнем домагань особистості, з бажаним рівнем її самооцінки. Людина може або підвищити домагання, щоб пережити максимальний успіх, або знизити їх, щоб уникнути невдачі. Важливо, щоб рівень домагань був трохи вище самооцінки, трохи випереджав її, створюючи тим самим можливості росту.

3. Динаміка самооцінки та рівня домагань студентів

Аналіз сучасної літератури показує, що поряд з великою кількістю  робіт, які присвячені вивченню особистісних особливостей студентів, лише не багато з них приділяють серйозну увагу особливостям такого істотного компонента особистості студента, як відношення до себе та його проявлення у вигляді самооцінки та рівня домагань. Нерідко дослідження самооцінки студентів мають за мету установлення та аналіз зв'язку її особливостей з різноманітними особистісними характеристиками. При вивченні студентів часто стверджується зв'язок самооцінки з рисою – тривожність, коли висока загальна самооцінка і самоповага порівнюється з невисокою тривожністю, а невисока самооцінка – з підвищеною тривожністю. Великий інтерес викликають дослідження, які вивчають залежність самооцінки від особливостей діяльності та поведінки студентів. В їхньому числі роботи, які установлюють зв'язок самооцінки, її висоти або інші особливості як із результативністю діяльності студентів у вигляді успішності, так і з більш частковими сторонами поведінки та окремими її видами.

У добре встигаючих студентів  Я – концепція включає їх сприйняття себе нонконформістами, тенденцію до визначення авторитетів; клінічні виявлення – тривожність, фрустрація та почуття провини – сторонні їхній Я –концепції і зв'язуються ними з низькою успішністю, прогулами; іспити сприймаються цими студентами в контексті змагання та честолюбства; в їх уявленнях вони самі не надто далекі від образу ідеального студента; вони займаються самостійно, розглядаючи це як засіб для вдалої кар'єри та шлюбу.

У студентів із середньою  успішністю Я – концепція включає  їхню залученість в самостійні заняття та активність, не пов'язану з досягненнями; вони також, як і встигаючі студенти, вважають себе нонконформістами. Однак для них існує зв'язок поміж іспитами та відчуттями тривожності, фрустрованості та провини, а також їх уявленнями про авторитети, реакціями на пропуск лекцій. У відмінності від першої групи ці студенти розглядають дім, любов, секс та шлюб які не притаманні їх Я, в той час як клінічні поняття занепокоєння, фрустрації та провини складають частину їхнього Я.

Я – концепція студентів з низькою успішністю подібна з концепцією попередньої групи, проте вони не сприймають себе нонконформістами, відвідування вечірок зовсім не пов'язане з їх Я – концепцією, іспити та авторитети забарвлені для них тривожністю, фрустрацією та почуттям провини, останні елементи пов'язані також з пропуском лекцій та утворюють суттєву частину Я – концепції. Як бачимо, Я – концепція погано встигаючих студентів у порівнянні з Я – концепцією добре встигаючих є вельми однобічною, яка включає позаучбову активність, та навчальні процедури, які входять до Я – концепції цієї групи студентів, забарвлені негативними емоціями.

Цікавою є думка О.А. Залучонової, що висока, а інколи завищена самооцінка вольових якостей та наслідків діяльності позитивно пов'язана зі стійким високим статусом студента у групі, особливо у тому випадку, коли студент активно займається суспільною роботою. В її роботі показано взаємозв'язок самооцінки та особливостей взаємодії студентів з оточуючими. За думкою цієї авторки в процесі оцінювання суб'єктом самого себе відбувається зіставлення наявних властивостей власної особистості з бажаним образом. Розходження або збіг поміж бажаним образом Я та фактичними властивостями породжують або незадоволеність, тривожність, дискомфорт, або спокій, упевненість в собі тощо. Оцінка власних достоїнств та недоліків, зважування своїх досягнень та можливостей є суттєвим аспектом самооцінки, який впливає на те, які цілі в процесі своєї діяльності ставить людина. Проте в остаточному рахунку мета визначається не стільки особливостями самооцінки людини, скільки мотивами особистості, умовами діяльності, її характером, спеціальними нормами та стандартами.

Отже, виявляючись наслідком  минулого досвіду особистості, самооцінка та рівень домагань включають в себе задані зовні і опановані особистістю, а також сконструйовані нею самостійно способи оцінки себе як об'єкта. В них традиційно виділяються когнітивні аспекти, пов'язані з механізмами „вимірювання", оцінювання, порівняння виразності тих чи інших якостей, диференційованості уявлень про ті чи інші якості, які людина виділяє в процесі оцінювання себе і можливостей досягнення поставлених цілей.

Висновки

У ході роботи ми провели аналіз вітчизняних  і закордонних дослідників на тему "Самооцінка й рівень домагань" визначили їх взаємодію, простежили динаміку в студентів.

1.Самооцінка  – це моральна оцінка своїх власних учинків, моральних якостей, мотивів; одне із проявів моральної самосвідомості й совісті особистості. Здатність до самооцінки формується в людині в процесі її соціалізації, у міру свідомого засвоєння нею тих моральних принципів, які виробляються суспільством, і виявлення свого особистого відношення до власних вчинків на основі оцінок, що даються цим учинкам навколишніми. Рівень домагань особистості – прагнення індивіда до мети такої складності, яка, на його думку, відповідає його здатностям. Рівень домагань може бути заниженим або завищеним, тобто він не завжди відповідає об'єктивній оцінці здатностей індивіда.

2. Самооцінка  тісно пов'язана з рівнем домагань особистості, з бажаним рівнем її самооцінки.

Рівень самооцінки впливає на рівень домагань особистості, на обиране коло труднощів життєвих цілей, на співвідношення удач і невдач на життєвому шляху людини, обумовлює тенденції розвитку особистості і її життєвої долі. Рівень домагань ґрунтується на самооцінці, збереження якої стало для людини потребою. Важливо, щоб рівень домагань був трохи вище самооцінки, трохи випереджав її, створюючи тим самим можливості росту З віком самооцінка стає більш адекватною, що допомагає студентам реальніше оцінювати свої можливості й відповідно до цього планувати навчання, розміряти свій рівень домагань.

3. Розвиток  самооцінки – одне із центральних  ланок становлення особистості. Рівень домагань складається під впливом успіхів і неуспіхів у попередній діяльності.

Перспектива подальшого вивчення самооцінки й рівня  домагань дуже велика, тому що самооцінка є важливим регулятором поведінки людини. Від самооцінки багато в чому залежать взаємини людини з навколишніми, його критичність, вимогливість до себе, відносини до успіхів і невдач як у навчальному процесі, так і в інших сферах взаємодії з навколишніми. Тим самим самооцінка впливає на ефективність діяльності людини й подальшу соціалізацію її особистості.

Список  використаної літератури

1. Божович Л.І. «Проблеми формирования личности» / Під ред. Д.І. Фельдштейна.2-Изд- В "Институт практической психологии", Воронеж: НПО "МОДЭК", 1997.

2. Забродський М. «Основи вікової психологіі», Тернопіль, Навчальна книга - Богдан, 2003р.

3. О.А.  Лапшина «Ваша дитина п'ятикласник» //Шкільний психолог. - 2006.

4. Менчинська Н.А. Проблемы обучения и психологического развития ребенка / под ред. Е.Д. Божович. - М: Изд-во «Институт практической психологии», Воронеж: НПО «МОДЭК», 1998.

5. Трубицина М.С. «Развитие адекватной самооценки учащихся уровня сформрованности основных коммуникативных компетенций.:Владимир, гімназия №23, 2003.

6. Петровский А.В., Ярошевский М.Г. “ Психология: Пособие для студентов высших педагогичних учбных заведений“ – 2-е изд., стереотип. – М.; издат. центр “ Академия “; Высшая школа, 2001.

7. Столяренко Л.Д., Самыгин С.И. “ Психологія и педагогіка в питанняхта відповідях “ – Ростов – на Дону; “ Феникс “, 1999.