Розвиток експериментальної психології у ХІХ ст

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Національний  педагогічний університет імені  М. П. Драгоманова

Інститут педагогіки та психології

 

 

 

Спеціальність практична  психологія

 

 

 

 

Реферат на тему:

«Розвиток експериментальної психології у ХІХ ст.»

 

 

 

 

         Виконала

Студентка IV курсу

45 ПРПС групи

Авраменко З. В.

 

 

 

 

 

Київ - 2012

План

 

Вступ

1. Генетична  основа індивідуальних відмінностей в дослідженнях Ф. Гальтона.

2. Вплив досліджень А. Кетле на формування та розвиток психологічних

концепцій Ф. Гальтона. 

3. Анкетне вивчення індивідуальних відмінностей за методом Ф. Гальтона. 

Висновки   

Список використаної літератури   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

      Розвиток  експериментальної  психології  у   ХІХ   ст.   приніс   свої нововведення в проведення експерименту і не тільки. Умови, нові  погляди на природу особистості та її походження  та  розвитку  дозволили проводити   і бачити експеримент над психічними особливостями людини в новому ракурсі.

      Психологічна наука – це сфера людської діяльності, результатом якої  є

нове знання про дійсність, що відповідає критерію істинності.  Практичність,

корисність, ефективність наукового  знання  вважаються  похідними  від  його істинності.

      Наука   як  система  знань   і   як   результат   людської   діяльності характеризується повнотою, достовірністю, систематичністю. Наука як  людська діяльність  перш  за   все   характеризується   методом.   Метод   наукового дослідження э раціональним. „Психологія, - як  писав Кет тел,  -  не  може стати міцною та точною,  як  фізичні  науки,  якщо  не  буде  базуватися  на експерименті та вимірі. Крок в цьому напрямку  може  бути  зроблений  шляхом використання серії розумових тестів до великої кількості індивідів.”   Таким чином,  статистичний  підхід,  що  був   запропонований   Ф.   Гальтоном   – використання серії тестів до великої  кількості  індивідів  – висувався  як засіб перетворення психології в точну науку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

     1. Генетична  основа індивідуальних відмінностей в дослідженнях Ф. Гальтона.

      В експериментальній психології складалися  нові  прийоми  використання

математичних методів в психології індивіда. Заслуга їх розробки належить  Ф. Гальтону.

      Винахідливий розум Гальтона породив багато новаторських ідей в різних

галузях – від метереології   до  антропології.  В психології  його  заслуга полягала у створенні  техніки вивчення індивідуальних відмінностей,  і перш

за все застосування статистичного методу. Мислення  Гальтона  формувалося  в загальному  руслі  експериментально  – психологічних  напрямків,  що   тоді формувалися. Вивчаючи пороги чуттєвості, асоціації та  інше,  він  вніс  ряд вдосконалень  та  нових  прийомів,  серед  яких  можна   відмітити   винахід спеціального свистка для визначення  порогу  слухових  відчуттів  (свисток Гальтона), винахід  пристрою для оцінювання м’язового відчуття та ін.

      У всіх дослідженнях Гальтона цікавив на той час лише  один  аспект  –

генетична (спадкова) основа індивідуальних відмінностей між  досліджуваними. Саме цей інтерес штовхав  його  на  винаходи експериментальних  моделей та планів. Він запропонував,  зокрема,  так званий  метод  близнюків  з метою з’ясувати  співвідношення  між  спадковістю  та  зовнішніми  впливами.   Для вивчення  уяви  Гальтон  придумав  спеціальне   опитування.   Досліджуваному давалося завдання уявити певний об’єкт, а потім відповісти  на  питання  про особливості виниклих у нього уявлень, порівняти ці уявлення з сприйняттям  у відношенні їх яскравості, визначеності. Та  й тут Гальтона цікавила перш  за

все спадкова обумовленість знайдених відмінностей: наприклад,  яка схожість образів братів та сестер.

      На індивідуальні відмінності натикалися й інші експериментатори.  Вони

розглядали їх, однак,  як  варіанти  загального  закону,  які  повинні  були нівелірувати, щоб отримати його у чистому вигляді. Гальтон же шукав  спосіб, що  дозволяв  математично  описати  закономірність,  якій   підкорені   самі індивідуальні варіації. В якості методичного обладнання  він  використовував індивідуальні варіації.

 

    2. Вплив досліджень А. Кетле на формування та розвиток психологічних концепцій Ф. Гальтона.

      Ще в молоді роки Гальтон вивчав  роботи  одного  із  творців  сучасної

статистики – бельгійця Адольфа Кетле  (1796  – 1874).  В книзі  „Соціальна

фізика” (1835), що справила  велике  враження  на  сучасників  та  викликала

гострі суперечки, Кетле, спираючись на теорію ймовірностей, показав,  що  її

формули   дозволяють   знайти    підкорення    поведінки    людини    деяким

закономірностям.  Аналізуючи  статистичний  матеріал,  він  вивчав  постійні

величини, що дають кількісну характеристику таких людських актів,  як  вступ у  шлюб,  самогубство  та  ін.  Ці  акти  вважалися   вільними.   Тепер   же з’ясовувалася  відома  регулярність  їх  здійснення.  Противники   концепції вільної волі сприйняли „соціальну фізику” Кетле  як  свідоцтво  правильності своїх поглядів. Сам Кетле  виходив у інтерпретації отриманих  результатів  з ідеї „середньої людини”. Він пропонував існування  вічної  людської  природи як свого роду ідеалу, від  якого  люди  відхиляються  відповідно  нормальної кривої ймовірностей. Саме тому середня величина є найбільш частою.

      Хоча  концепція  Кетле   була   нерозривно   повязана   з   властивими тогочасному світобаченню метафізичним  підходам  до  суспільних  явищ,  вона вносила ряд нових моментів. Якщо  середнє  число э постійним,  то  за  ним повинна стояти реальність, що порівнюється з фізичною,  завдяки  чому  стає можливим передбачати явища на основі  статистичних  законів.  Для   пізнання цих  законів  ‘безнадійним  вивчення  кожного  індивіда   окремо.   Об’єктом вивчення поведінки повинні бути великі маси людей, а методом – варіаційна статистика.  Кетле  встановив,  як  розподіляються  різні   відхилення   від середньої величини, вказавши, що,  чим  таке  відхилення  більше,  тим  воно зустрічається рідше, причому цьому можна дати точне математичне вираження.

      У 1869 р.  вийшла книга Гальтона  «Спадковий  геній”.  В  ній  давався

статистичний аналіз біографічних фактів та викладався ряд думок на  користь використання закону Кете до  розподілу  здібностей.  Подібно  тому  як  люди середнього зросту складають найбільш розповсюджену групу, а більш  високого зросту зустрічаються тим рідше, чим частіше  вони  відхиляються  від  норми, точно так же, думав Гальтон, люди відхиляються від середньої  величини  і у відношенні розумових здібностей. Кетле поясняв  детермінацію  цих  відхилень „грою випадку”. Гальтон же під впливом  детермінізму  стверджував,  що  вони строго визначаються фактором спадковості.

      Отже, тут прослідковується  один  з напрямків  думки,  що  виникла  в психології  під  впливом  еволюційної  теорії.  Принцип   пристосування   до

середовища був одним з аспектів цієї теорії,  але в ній  був  присутній  й інший аспект – принцип природного відбору , що в свою чергу  передбачав  дію механізму спадковості. Пристосування виду досягається за  рахунок  генетично детермінованих варіацій індивідуальних форм, що утворюють вид.

      Під  впливом  цього  загально  біологічного  підходу  Гальтон  висунув

положення про те,  що  індивідуальні  відмінності  психологічного  порядку,

подібно відмінностям тілесним, можуть  бути  пояснені  тільки  в категоріях

вчення про спадковість. Позитивне значення цього висновку полягало  в  тому, що поставала нова важлива проблема генетичних передумов  розвитку  психічних здібностей. Ще одного удару зазнавали концепції,  що  протиставляли  тілесні якості людини духовним.

      Але біологічна детермінація не э для людини  єдиною,  ні  тим  більше визначальною.  Гальтон  відкидав   інші   суттєві   причини.   Вивчивши   та

статистично  обробивши  величезний  біографічний  матеріал,  що   стосувався родинних зв'язків  відомих  особистостей  Англії,  Гальтон  стверджував,  що висока даровитість визначається  ступенем  та  характером  спорідненості.  З чотирьох  дітей,  наприклад,  шанс  стати   талановитим,   за   підрахунками Гальтона, має тільки один.

 

      3. Анкетне вивчення індивідуальних відмінностей за методом Ф. Гальтона.

      Для  вивчення  питання  про походження  розумових   якостей   Гальтон

використовував разом з біографічним методом анкетний. Він  розіслав  великим англійським вченим анкету, за  матеріалами  якої  була  написана  монографія „Англійські люди науки: їх природа та виховання” (18740. і знову  вирішальна роль приписувалася спадковості, вплив же зовнішніх умов, виховання  вважався незначним, а іноді й негативним.

      До  анкетного вивчення  індивідуальних  відмінностей  було  приєднане

експериментальне. На Міжнародній  виставці  в Лондоні  у 1884  р.  Гальтон

організував антропометричну лабораторію. Через неї  пройшло  більше  9  тис. Досліджуваних, у яких вимірювалися поряд із зростом, вагою і т.  ін.  Різні види  чуттєвості  та  інші  сенсомоторні   якості.   Пояснення   результатів залишалося незмінним: спадковість визначає ці якості з такою ж оберненістю, з якою ж вона  визначає  зріст,  вагу  тіла  або  колір  очей.  Ця  ж ідея лейтмотивом проходить через  інші  роботи   Гальтона,  що  опубліковані  під загальним заголовком „Дослідження про людські  здібності   та  їх  розвиток” (1883).

      Однак  аналіз  індивідуальних  відмінностей  не   був   для   Гальтона самоціллю. Діагностика варіацій в психологічних якостях  людей розглядалася як засіб і передумова відбору. Проголошувалося, що людський  рід  може  бути покращений тим же шляхом, яким виводиться нова порода собак та коней,  тобто завдяки відповідним бракам протягом декількох поколінь.

      Цей напрямок отримав назву „Євгеніка”. Її завдання  Гальтон  вбачав  в

тому,, щоб „сприяти розмноженню рас найбільш здатних мислити та  підніматися по  сходам  високої  цивілізації,  замість  того,  щоб   згідно   оманливого інстинкту  допомагати  слабшим  та  затримувати   розмноження   сильних   та енергійних  особистостей”.  Отже   бачимо,   що   неправильний   погляд   на детермінацію психічних здібностей ставав знаряддям расистської ідеології.

      Порівнявши уявлення Кетле та Гальтона, можна  прослідкувати  зрушення, що відбувалися в тогочасному світогляді. Для Кетле  ідеалом  була  „середня людина”, - для Гальтона – супермен – сильна  особистість,  відібрана  шляхом розмноження тих, хто найбільш помітно відхиляється від  середнього  рівня  в бік високої обдарованості.

 

                               

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

      Отже,  насам  кінець  слід  би  було  звернути  увагу  на  час,   коли

розроблялися ідеї Гальтона та його школи.

      Насувалася епоха  імперіалізму,  що  різко  загострила  антагоністичні протиріччя між капіталом та робочим класом, між колоніальними  імперіями  та зневоленими народами. Ворожість суспільному  прогресу,  що  постійно  росла, отримала яскраве вираження в гальтоновському  проекты розвитку  цивілізації шляхом природного відбору. Народ ,  що не мав доступу до благ цивілізації  і позбавлений тим самим умов  для розвитку  здібностей,  вважався  біологічно неповноцінним.  Статистичне  та   експериментальне   дослідження   психічних якостей людини підкорялося антигуманістичній доктрині.

      Та все  ж таки не слід  ототожнювати  конкретно – наукові  досягнення

цього  дослідження  з політичною  концепцією,  для   якої   їх   намагалися

пристосувати.  Прийоми   варіаційної   статистики,   розроблені   Гальтоном,

оздоблювали психологію  важливим  методичним  засобом.  Серед  цих  прийомів найбільш перспективним  виявився метод підрахування  коефіцієнту  кореляції між  змінними.  Цей  метод вніс  в  психологічну  науку цінні  математичні методики, в результаті використання яких виник факторний аналіз.

      Дослідження,   які   проводив   Гальтон   в   своїй   антропометричній лабораторії, він називав розумовими тестами. Цей  термін  через деякий  час

отримав на Заході популярність і увійшов в широкий кругообіг.