Психологія і проблема управління

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Сумський національний аграрний університет

 

Кафедра філософії та соціології

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

 

на тему: «Психологія і проблема управління.»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала: студентка 2-го курсу

Факультету ветеринарної медицини

Група 1202-1ст.

Дрижова I. А.

 

 

 

Суми, 2012

 

План

1. Вступ.
2. Загальна характеристика.
3. Економічна психологія.
4. Форми влади й впливу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сучасна психологія являє собою дуже розгалужену систему наукових дисциплін, що перебувають на різних щаблях формування, пов'язаних з різноманітними сферами практики.

Становлення і розвиток психологічної науки, структури і взаємодії її різноманітних галузей, що на сьогодні перевищують сотню, уже неможливо подати в лінійному або двомірному плані. Як слушно зауважує відомий психолог К. К. Платонов, мова може йти лише про «дерево» психологічної науки.

Коріння цього дерева - філософські проблеми психології з такими розгалуженнями, як теорія відображення, рефлекторна теорія психіки, вчення про принципи психології, її методологія.

Основу системи психологічної науки становлять історія психології та загальна психологія.

Загальна психологія - галузь психологічної науки, яка вивчає психіку людини, її загальні закономірності, розробляє систему психологічних знань, виявляє її логічний осередок, з'ясовує методологічні основи психологічної дисципліни, відповідно тлумачить психологічні феномени.

Виявити та описати загальні принципи, категорії, поняття і методи психологічної науки, що становлять предмет загальної психології, можливо, лише узагальнюючи конкретні дослідження, що проводяться в таких напрямах психологічної науки, як порівняльна психологія, індивідуальна психологія та ін. Саме загальна психологія розкриває загальні закономірності психіки людини, досліджуючи її:

по-перше, в процесі розвитку психіки спочатку у тварин, потім і в історичному розвитку в людини;

по-друге, в процесі взаємодії людини з енергоінформаційним психічним полем;

по-третє, у проявах різного виду діяльності, в яких людина не лише виявляє себе, а й формує;

по-четверте, у діяльності вчинкового характеру.

Загальна психологія становить фундамент розвитку всіх галузей психологічної науки. Абстрагуючись від конкретних досліджень, вона вивчає психіку людини в її загальних закономірностях, формулює теоретичні принципи і методи психології, її основні поняття та категоріальний апарат. Основні поняття загальної психології характеризують: психічні процеси (пізнавальні - відчуття і сприймання, пам'ять, уявлення та мислення; вольові - мотиви, прагнення, бажання, прийняття рішень; емоційні - емоції та почуття); психічні стани, що є проявом психічних процесів - пізнавальних (сумнів), вольових (впевненість), емоційних (настрій, афекти); психічні властивості - якості розуму (здібності), стійкі особливості вольової сфери (характер), стійкі якості почуттів (темперамент).

Основними напрямами досліджень у системі загальної психології є: загальні принципи, категорії, поняття; зв'язок загальної психології з галузями психологічної науки, зокрема на ґрунті понять - «процеси», «стани», «властивості».

Звичайно, поділ на вказані групи основних понять загальної психології є умовним, бо ж поняття «психічний процес» підкреслює процесуальний характер психологічного явища, що вивчається; поняття «психічний стан» відображає статичний момент, відносну постійність явища; поняття «психічна властивість» характеризує сталі душевні якості індивіда, що утворюються в процесі його тривалої відображувальної діяльності, виховання та самовиховання.

Економічна психологія - галузь психології, що вивчає психологічні явища, пов'язані з виробничими відносинами людей. Виникла вона на перехресті соціальної психології, психології управління, психології праці з економічною наукою.

 У межах економічної психології формуються два розгалуження - виробнича економічна психологія та економічна психологія маркетингу.

Міжнародна асоціація дослідників з економічної психології дала таке визначення економічної психології: «Економічна психологія - це дисципліна, яка досліджує економічні механізми і процеси, що зумовлюють споживання та інші види економічної поведінки. Вона характеризує переваги, вибір, рішення і фактори, що на них впливають, як і наслідки рішень і вибору у відповідності із задоволенням потреб. У подальшому вона аналізує впливи зовнішніх економічних феноменів на поведінку людини і її самопочуття. Відповідні дослідження будуються за різними рівнями спільноти: від споживання індивіда і сім'ї до макрорівня цілої нації».

Феномени економічної психології - когнітивні й афективні характеристики економічної поведінки, атитьюди, мотивація, вплив соціуму на економічну поведінку, і навпаки. Головне - ці феномени пов'язуються з реаліями економічного життя: прийняттям господарських рішень, маркетингом, податковими проблемами, стратегією досягнення прибутку тощо.

Сучасна економічна свідомість характеризується парадоксальною двоїстістю, що виявляється в розриві між відображенням відносин виробництва, розподілу і споживання.

Серед проблем, що вимагають подальшого дослідження:

• питання місця особистості, людини в структурі продуктивних сил, структури економічної свідомості і проблем її формування;
• вивчення ставлення людини до різних форм власності;
• психологічні проблеми розподілу і споживання;
• проблеми потреб людини, їхні кількісні та якісні характеристики, закономірності їх зародження, розвитку, задоволення і відтворення;
• умови ефективного функціонування господарського механізму;
• психологічні умови ефективності планування; розробка на основі психологічних досліджень концепцій і практичних рекомендацій, здатних вплинути на подальше підвищення ефективності економіки.

Психологія управління - галузь науки, яка вивчає психологічні закономірності управлінської діяльності, психологічні основи добору та навчання управлінських кадрів.

Предмет досліджень:

• психологічні аспекти змісту та структури управлінської діяльності;
• психологічні особливості управління у сфері виробництва, бізнесу, освіти, культури;
• психологічні особливості стилів управління;
• психологічні основи прийняття управлінських рішень;
• закономірності взаємодії та ділового спілкування керівника з підлеглими;
• психологічні умови попередження та розв'язання конфліктів у трудовому колективі;
• формування сприятливого соціально-психологічного клімату в трудовому колективі;
• психологічні критерії та методи добору управлінських кадрів.

Відмінну рису психології управління складає те, що її об'єктом є організована діяльність людей. Організована діяльність - це непросто спільна діяльність людей, об'єднаних загальними інтересами або цілями, симпатіями або цінностями, це діяльність людей, об'єднаних в одну організацію, що підпорядковуються правилам і нормам цієї організації і виконуючих задану їм спільну роботу відповідно до  економічними, технологічними, правовими, організаційними і корпоративними вимогами.

Управлінські відносини - це правила, норми і вимоги організації припускають і породжують особливі психологічні відносини між людьми, що існують тільки в організації.

Соціально-психологічні відносини виступають як взаємовідносини людей, опосередковані цілями, задачами і цінностями спільної діяльності, тобто її реальним змістом.

Управлінські відносини складають організовану спільну діяльність, роблять її організованою. Інакше кажучи, це не відношення в зв'язку з діяльністю, а відношення, що утворять спільну діяльність.

У соціальній психології окремий працівник виступає як частина, як елемент цілого, тобто соціальної групи, поза котрою його поведінка не може бути понята.

У психології управління й окремий працівник, і соціальна група, і колектив виступають у контексті організації, у якій вони входять і без котрої їхній аналіз у плані управління виявляється неповним.

У психології управління, на відміну від психології праці, наприклад, актуальна не проблема відповідності працівника його професії, не проблема фахового добору і фахової орієнтації, а проблема відповідності робітника організації, проблема добору людей в організацію і їхні орієнтації у відношенні особливостей даної організації.

У психології управління, на відміну від соціальної психології праці, об'єктом вивчення стають не просто відносини людей у колективі або соціальній групі, а відносини людей в організації, тобто в умовах, коли дії кожного учасника спільної діяльності задані, продиктовані, підпорядковані загальному порядку робіт, коли учасники пов'язані один з одним не просто взаємною залежністю і взаємною відповідальністю, але і відповідальністю перед законом.

Психологія науки - галузь психології людської діяльності, що вивчає психологічні фактори наукової діяльності з метою підвищення її ефективності.

Предмет досліджень:

• зв'язок психології науки з наукознавством (логікою науки, історією науки, соціологією науки, організацією науки, етикою науки);
• психологічні механізми виробництва наукових знань в умовах індивідуальної і колективної діяльності;
• психологічна підготовка наукових кадрів;
• діагностика формування відповідних особистісних якостей і установок;
• вікова динаміка наукової творчості;
• психологічні аспекти наукових комунікацій, сприйняття та оцінка нових ідей;
• діяльність, спілкування та міжособистісні стосунки вчених в організаціях і колективах різного типу, що мають як формальний (юридичне узаконений), так і неформальний (наукова школа, «невидимий коледж») статус.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література.

 

1. Кабанов А.Я. «Управління персоналом  організації», - М., 1997, (с.435).

2. Ленд П.Е. «Менеджмент - мистецтво  управляти», М., - 1995, (с.284).

3. Паркинсон, З. Нортког, Рустомжі  М.К. «Мистецтво управління», - Леніздат, 1992, (с.428).