Психологiчнi аспекти формування духовностi особистостi в молодшому шкiльному вiцi

Ю.В. Табачук

ПСИХОЛОГІЧНІ  АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ДУХОВНОСТІ ОСОБИСТОСТІ  В МОЛОДШОМУ ШКІЛЬНОМУ ВІЦІ  

 У статті розкривається  зміст поняття “духовність”  та окремі психологічні аспекти  формування духовності, моральності  особистості в молодшому шкільному  віці. На основі експериментального дослідження розкриваються деякі особливості співвіднесення духовних, моральних і матеріальних орієнтирів в житті молодшого школяра. 
   Ключові слова: духовність, моральність, релігійність, особистість, молодший школяр, Я-образ. 
   Постановка проблеми. У XXI ст. у світі в цілому та в Україні зокрема зросли інтенсивність та обсяг досліджень з проблеми духовного виховання. Поряд з постійно зростаючим у суспільстві егоїзмом, байдужістю, жорстокістю маємо констатувати неспроможність і слабкість виховної системи протистояти морально-психологічному зубожінню, втраті духовних цінностей, таких, як доброта, милосердя, любов тощо. Не можна байдуже спостерігати за духовним роззброєнням системи освіти перед сучасністю, занепадом цінностей класичної гуманістичної культури, в якій духовність завжди посідала чільне місце. 
   Кажуть: якщо з дитинства не прищепити людині начала духовності, то вона виросте “німою” і “сліпою” [4]. Тому питання дослідження формування духовності особистості, зокрема у молодшому шкільному віці вважаємо актуальним на сучасному етапі розвитку суспільства. 
   Перш ніж перейти до розгляду питання формування духовності особистості в молодшому шкільному віці розглянемо, що ж включає в себе поняття “духовність”. 
   Аналіз останніх досліджень і публікацій. Останнім часом явище духовності зі зрозумілих причин все частіше привертає увагу науковців, -зазначає М. Боришевський. Вельми популярним є воно і в соціальній практиці. Дефіцит духовності вважається одним із найвідчутніших у структурі особистості сучасної людини [5, с 26]. 
   Взагалі проблеми духовності торкалися ще багато років тому. Про це свідчать праці педагогів і психологів минулого та багатьох сучасних авторів. Проблема духовності розглядається філософами, соціологами, культурологами, педагогами, психологами. Представники кожної з цих наук мають свій погляд на її сутність, що вказує на універсальність феномену духовності і, одночасно, ускладнює можливість єдиного і однозначного його тлумачення. Кожний науковець розуміє поняття "духовність" по-різному. 
   М.Й. Боришевський зазначає, що духовність - це одна із найважливіших характеристик людини як особистості, як активного суб'єкта міжлюдських взаємин. У духовності опосередковано чи безпосередньо виявляються певні особливості ставлення особистості до інших, до явищ навколишньої дійсності, до самої себе, до всього того, що вона здобула впродовж життя. Лише духовно довершена людина при всій своїй неповторності здатна відчувати себе частиною інших, зрозуміти те, що тільки завдяки іншим, завдяки творенню добра для інших вона може якнайповніше розвинути й реалізувати себе, осягнути сенс життя людського [6, с 25-26]. 
   П.В. Симонов розглядає духовність як поняття, яке виражає якість особистості, що становить собою соціальну цінність, - потребу в пізнанні, в прагненні до добра, в співпереживанні [3, с 379]. В. Слободчиков розглядає духовність людини як ціннісну характеристику явищ людської культури, пов'язує її з такими символами людської реальності як “внутрішній світ”, “суб'єктивність”, “внутрішнє Я” [3, с 379]. Г.П. Шевченко наголошує, що “духовність особистості вміщує в собі гармонію, красу світу, моральні імперативи, єдність думок і почуттів” [8, с 7].В соціологічному словнику поняття духовності визначається як “переважання у людині духовно-моральних, інтелектуальних якостей (цінностей) над матеріальними” [3, с 378]. 
   Отже, аналіз визначення науковцями різних галузей науки поняття “духовність” дозволив виділити такі його суттєві ознаки: 
   - духовність як якість особистості, її основи, потяг до досконалості, перевагу у неї духовних, моральних, інтелектуальних цінностей над матеріальними; 
   - духовність як орієнтацію особистості на діяльність для інших, пошук нею моральних абсолютів; 
   - духовність як постійну духовно-практичну діяльність особистості, направлену на зміну та удосконалення існуючого оточення (світу, людства, себе); 
   - духовність як потребу в пізнанні, знаннях, прагненні до добра, співпереживання, вміння розбиратись у соціумі, житті, світі, собі; 
   - духовність як прагнення особистості діяти у відповідності з вищими релігійними цінностями, смислами, Богом, присутність духу Божого в людині; 
   - духовність як самореалізацію особистості на основі вищих соціальних та людських цінностей [3, с 381]. 
   З практичної точки зору (з метою оцінки рівня духовності особистості) можна вважати духовною таку особистість, у якої яскраво виражені наступні характеристики (що можуть виступати показниками її духовного рівня): високі естетичні уявлення та почуття, наукові знання, доброта, обов'язок, відповідальність, справедливість, честь, гідність, совість, вірність, правдивість, щирість, повага до старших, взаємодопомога та інше. Духовно досконала особистість не тільки усвідомлює вирішальне значення моральності в міжлюдських взаєминах, у розвитку суспільства на гуманістичних засадах, а й активно утверджує моральне начало у повсякденному житті - у ставленні до інших людей, до себе самої, виявляючи такі особистісні риси, властивості, як доброта, справедливість, співчутливість, доброзичливість, толерантність, щирість, сумлінність, повага до іншої людини, готовність їй допомогти, почуття власної гідності, самокритичність, принциповість, - зазначає М.Й. Боришевський [5, с 29]. 
   Слід також зазначити, що у систему цінностей, в контексті яких функціонує духовність, входять крім моральних, громадянські цінності (почуття патріотизму, повага до інших національних спільнот, відповідальність за долю нації). 
   Отже, актуальність дослідження формування духовності особистості, зокрема в молодшому шкільному віці великою мірою зумовлюється фактом невизначеності в науці природи цього феномена, що підтверджується відсутністю адекватної дефініції самої категорії духовності. 
   Духовність, за словами М.Й. Боришевського, як глибинна, багатогранна особистісна характеристика людини не виникає в індивіда зненацька, тому можна вважати, що феномен духовності, духовні якості особистості, їх початок сягає дошкільного та молодшого шкільного періодів особистісного розвитку дитини [6, с 29]. 
   Виклад основного матеріалу. Оскільки, як зазначає М.Й. Боришевський, -одиницею вимірювання духовності є ціннісні орієнтації, що безпосередньо чи опосередковано пов'язані з моральністю, саме мораль, внутрішні моральні інстанції виступають тим еталоном, за допомогою якого можна визначити рівень духовності [6, с 28]. На підставі вище сказаного вважаємо доцільним розглянути, як відбувається формування морально-етичних якостей у дітей молодшого шкільного віку. 
   Слід зазначити, що морально-етичні якості формуються протягом всього життя особистості, але їх основна частина закладається ще у дошкільному та молодшому шкільному віці. Цілком зрозуміло, що на рівні понять згадані якості ще не формуються у молодших школярів, але діти цього віку вже мають деякі уявлення, зв'язані з вічними цінностями та їх антиподами (доброта-жорстокість, чесність-нечесність тощо). Для деяких молодших школярів притаманні уявлення про національні цінності (поняття національної гідності, любов до рідної мови, національних свят і традицій тощо). При сприятливих умовах молодші школярі одержують деякі уявлення про громадські, сімейні цінності (пошана до Закону, піклування про батьків і старших у сім'ї, гостинність та інше). Молодшим школярам притаманні і деякі цінності особистого життя (почуття гумору, життєрадісність, працьовитість, увага до власного здоров'я). Проте, ці цінності не виникають стихійно, їх необхідно формувати, і, насамперед на рівні моральності батьків та вчителів. 
   Адже часто молодші школярі прагнуть і наслідують інших, особливо “сміливих” і “відважних” однолітків і старших, не розбираючись, що у їхній “сміливості” і “відважності” добре, а що погано. Молодші школярі піддаються навіюванню. Особливо учні І - II класів легко наслідують не тільки хороші, а й погані вчинки. 
   Часто, серед молодших школярів, можна спостерігати і таке явище, як насмішки над однолітками, наприклад над дитиною, у якої є вади у мовленні, часті паузи у відповідях, повільне мовлення таких учнів не рідко викликають сміх у класі, що негативно позначається на їх самопочутті, впевненості у своїх силах. Внаслідок цього у таких дітей знижується інтерес до навчання, формується Я-образ з перевагою негативних якостей, заниженою самооцінкою, з неповагою до себе. Саме тому, школярі, які недооцінюють себе, природно, потребують підкреслення ледь помітних успіхів з боку дорослих (вчителя, батьків). І навпаки, якщо учень занадто високої думки про себе, тоді бажано більше уваги звертати на його недоліки в роботі, щоб він усвідомив: ставлення до нього визначається справжніми, а не бажаними успіхами [1, с 160-174 ]. 
   У межах молодшого шкільного віку змінюється зміст і якість скарг дітей один на одного. Учні III класу починають сприймати скаргу на товариша як щось негативне, а учень, який тихенько поскаржився на товариша, засуджується колективом класу, - зазначає Л.І. Божович. Молодші школярі здатні оцінювати моральні якості навколишніх людей при визначенні ідеалів та людей несимпатичних їм. Ця здатність більш-менш чітко проявляється в учнів переважно третіх класів [1, с 173]. 
   Важливим для формування моральних, естетичних якостей учнів є зміст підручників та дитячої літератури, рекомендованих для молодших школярів, -зазначають Г. Ващенко, О. Вишневський. Результати аналізу “читанок” для молодших школярів показує, що їх зміст в основному дає можливість для формування різноманітних моральних якостей. Так, зміст цих підручників дозволяє формувати в учнів уявлення про гуманне ставлення до людей, любов до рідного краю, рідної землі - України, а також уявлення про вірність, сміливість, героїзм тощо. Рівень моральної вихованості молодших школярів багато залежить від рівня усвідомлення ними мотивів вчинків літературних персонажів [1, с 168-169]. 
   Проте, на жаль, у сучасній дитячій монокультурі - кіно, книжці, творах мистецтва, іграшках існує і досить комфортно почувається похмурий, сміливий аж до жорстокості, байдужий, шибеникуватий, цинічний герой. У сюжетах для дітей спостерігаємо здеформовані постаті сучасних “крутих” молодиків. їм недоступні чесність, доброта, шляхетність, милосердя. Розуміючи, що духовність - інтегрована якість особистості, яка формується під впливом низки об'єктивних чинників постає запитання: “Що ми можемо протиставити суспільним негараздам, які часто “калічать” психіку дитини?”. Сучасні педагоги і батьки здебільшого дійшли згоди в тому, що для духовного розвитку дитини вкрай важливими є, як вже зазначалося, високоморальні, а також релігійний ціннісні орієнтири. За твердженням професора психології та педагогіки, протоієрея Василя Зеньковського, “відсутність релігійного виховання в дитинстві неодмінно позначається на характері дорослої людини” [7, с 5-6]. Релігійне виховання слід розглядати як процес творення моральних і духовних підвалин на вічних, божественних і найвищих загальнолюдських принципах. Батьки, коли добре виховуватимуть своїх дітей, зможуть отримати від них плоди доброчинності. Деякі сучасні батьки з найкращих, як їм здається, намірів не обмежують потреб дитини ні в чому і дозволяють їй абсолютно все: купують без ліку дорогі комп'ютерні ігри, коштовні речі, влаштовують своїх дітей у престижні гуртки та спортивні секції, організовують для них дорогі екскурсії, навчання за кордоном тощо. І при всьому цьому виникає запитання: “Чому в благополучних сім'ях виростають погано виховані діти?” Відповідь очевидна - їх не виховували, а лише задовольняли їхні запити, домінантою в яких виступали саме матеріальні потреби [7, с 6]. 
   Тому дорослим, слід задуматись над тим, якими ми хочемо бачити дітей у майбутньому, які якості хочемо виховати у них. Ставлячи завдання відродження духовності, маємо прагнути до найвищих гуманістичних ідеалів, правди, справедливості, добра, готовності поступитися власними інтересами заради інтересів інших, бажання більше віддавати, ніж брати, вміння розуміти почуття інших людей і визнавати за ними право на власну індивідуальність, потребу безкорисливо робити добро і триматися якомога далі від зла. Саме ці риси об'єднують високо духовних людей, незалежно від їхніх релігійних поглядів [2, с 3]. 
   Таким чином, оглянувши та проаналізувавши визначення та розуміння поняття духовності різними вченими, психологами, філософами, педагогами, а також розглянувши теоретичні аспекти розвитку духовності, моральності у дітей молодшого шкільного віку можемо перейти до експериментальної частини дослідження. 
   Мета дослідження полягає у виявленні ставлення учнів 4 класів до певних духовних та матеріальних цінностей, визначенні, які із запропонованих нами орієнтирів (духовні чи матеріальні) учні найбільше цінують для себе та чим дорожать у дружбі з однолітками. 
   Особистий внесок автора у розв'язання досліджуваної проблематики. Задля реалізації мети дослідження нами використано метод анкетування, опитування та спостереження. Базою дослідження слугували ЗОШ № 1 міста Кременця та Бонівецька ЗОШ І ст. Тернопільської області. В дослідженні взяло участь 40 учнів 4 класів. 
   Анкета, яку ми пропонували досліджуваним, містила 20 цінностей, 10 з яких матеріальні і 10 - духовні. Учням пропонувалося записати, які з вказаних цінностей для них є найважливішими, а які менш важливими, а також, які якості вони найбільше цінують у своїх друзях, в порядку від одного до двадцяти (на першому місці - найважливіші, на останньому - ті, які, на їхню думку, є найменш важливими, майже незначущими). 
   Так, нами пропонувалися такі духовні, моральні цінності, як: доброта, людяність, чесність, щирість, дружба, здоров'я, віра в Бога, релігійність, розум, сміливість, старанність, працелюбство, весела вдача, почуття гумору; а також матеріальні - гроші, сучасний мобільний телефон, власний комп'ютер, вільне користування Інтернетом, розкішний будинок, власна кімната, дорогі іграшки, красивий одяг, смачна їжа, престижна робота у батьків. 
   Результати відповідей четвертокласників (рейтингові показники) подаються у табл. 1.

Таблиця 1 
Рейтингові показники оцінювання учнями 4 класів певних духовних та матеріальних цінностей

   Аналізуючи  отримані нами дані в результаті  проведеного анкетування та спостережень  за поведінкою, спілкуванням, особистісною взаємодією школярів, слід зазначити, що в учнів 4-х класів є певні сформовані знання про ті чи інші цінності (духовні, моральні, матеріальні), також у дітей цього віку зростає критичність, вимогливість до себе. Так учні 4 класів пояснюючи свій позитивний вибір однокласників на першому місці ставлять - моральні мотиви, пов'язані з наявністю у ровесника позитивних моральних якостей. Учні звертають увагу на стосунки ровесників, ставлення до вчителя, починають цінувати моральні пріоритети. Також під час заповнення анкети “Що я найбільше ціную у своїх друзях, однокласниках” деякі учні усно коментували свій вибір. Можна було почути такі думки: “Найбільше я ціную дружбу, бо з друзями я завжди весело проводжу час”, “Головне, щоб друг був добрий, чесний і ніколи не обманював”, “Я хочу, щоб мій друг був сміливий і міг завжди захистити іншого”, “Мені подобається коли друг веселий, вміє підняти настрій, і з ним можна посміятись” також діти вказували і на негативні, на їх думку якості, які б вони не хотіли бачити у своїх друзях, наприклад: “Не люблю коли друг дуже “розумний” і вчить як правильно жити”, “Я не хотіла б мати жадібного друга, який нічим не хоче ділитись” та інші.

Таблиця 2 
Рейтингові показники оцінювання учнями 4 класів певних духовних та матеріальних цінностей (у своїх друзях, однокласниках)

   За  даними анкетування, учні найбільше  цінують такі духовні та моральні  цінності, як здоров'я (свій вибір пояснюють тим, що здоров'я не купиш за гроші), дружбу, доброту, людяність, чесність, щирість, сміливість, працелюбство. Деякі учні на запитання анкети “Що найбільше ціную я сам (сама)?” самостійно вписували у анкети варіанти, які не вказувались у поданому нами переліку. Це наприклад, такі, як: найбільше я ціную маму, тата, сестру, братика, бабусю, дідуся і всіх рідних. Далі учні зазначали такі матеріальні цінності, як: розкішний будинок, власна кімната, красивий одяг, власний комп'ютер, сучасний мобільний телефон та інше (див. таблицю 1). Важлива роль у вихованні в дітей моральних, духовних цінностей належить вчителеві, педагогу, який в ході навчального і виховного процесу формує духовність і високу моральність учнів. Школярі під впливом оцінних суджень вчителя та однолітків певним чином починають ставитись як до реальних результатів своєї навчальної діяльності, так і до себе самих як особистостей та своєї поведінки. З віком учні чіткіше розрізняють свої справжні досягнення і те, чого могли б досягнути володіючи певними особистісними та моральними якостями. Проте, слід також зазначити, що є учні, які нібито знають слова, що позначають певні моральні норми, під час анкетування на першому місці зазначають духовні, моральні цінності (здоров'я, чесність, щирість, сміливість, доброта, людяність), демонструють прийняття певних моральних норм, а в реальному житті, за нашими спостереженнями, діють навпаки. У своїй поведінці, спілкуванні з однолітками не завжди доброзичливі, добросовісні, старанні, деколи навіть проявляють агресивність. Це можна пояснити тим, що у цьому віковому періоді моральні, духовні критерії у молодших школярів ще не досить визріли і тому їм потрібна допомога вчителя, батьків, людей, які б самі були особистостями високодуховними, високоморальними і формували такі якості у дітях. 
   Висновки та подальші перспективи. Таким чином, духовність особистості - це багатогранна особистісна характеристика людини. Все, що робить людина, як поводиться, якими вчинками мотивується її активність можна оцінити з погляду духовності. Також слід зазначити, що незважаючи на те, що феномен поняття духовності вивчається різними науками та вченими, досі не існує єдиної концепції духовності особистості, не розкриті детермінанти та умови розвитку духовності особистості, зокрема в молодшому шкільному віці, не висвітлені особливості динаміки цього процесу, що й передбачає перспективу подальших наукових розвідок.

Література

1. Вікова та педагогічна  психологія. - К.: Просвіта, 2001. - 416 с 
2. Духовність у полі зору педагогів. Науково-практичний семінар // Дошкільне виховання. - № 4. - 2004. - С. 3. 
3. Твердохліб І. А. Теоретичний аспект проблеми духовності. Проблеми загальної та педагогічної психології: 36. наук, праць Ін-ту психології ім. Г.С.Костюка АПН України/ За ред. С.Д. Максименка. - Т. XI. - Ч. 5. - К., 2009.-452 с. 
4. Марусинець М. Педагог - уособлення духовності нації // Дошкільне виховання. - 2004. - № 4. - С 7. 
5. Боришевський М.Й. Духовність як міра довершеності особистості. Проблеми загальної та педагогічної психології: 36. наук, праць Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка. - Т.VIII. - Вип. 6. -К., 2006. -С. 26-31. 
6. БоришевськийМ.Й.. Духовність особистості: соціально-психологічна сутність, детермінанти становлення та розвитку. Проблеми загальної та педагогічної психології. 36. наук, праць Ін-ту психології ім. Г.С Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. - Т.ІХ. - Ч. 5. - К., 2007. - С 25-32. 
7. Лисенко Н. Повернімось до джерел духовності // Дошкільне виховання. - 2004. - № 4. - С 5-6. 
8. Шевченко Г.П. Педагогіка духовності // Духовність особистості: методологія, теорія і практика: 36. наук, праць. - Вип. 1. - Луганськ, 2004. -С 3-9.