Психологічні особливості діяльності юриста

Успіх юриста у сприйнятті, вивченні і оцінці особистості потерпілого, підозрюваного, звинуваченого, свідка та інших залежить від його особливої підготовленості до психологічного спостереження, від рівня сформування навиків і вмінь "читати" іншу людину.

Насамперед необхідно знати, що серед зовнішніх ознак до психологічно інформативних відносяться:

1) мова - її зміст, манера, логіка, вимова, словарний запас, тембр, експресія, гучність та ін. Однак багатьом вдається приховати свої думки, сказати не те, що він думає, тому предметом психологічного спостереження повинні бути й інші зовнішні прояви психології особистості;

2) міміка, жести, поза, пантоміміка, погляд. Кожен співробітник - спеціаліст в галузі юриспруденції (слідчий, оперативний працівник, дільничний інспектор, адвокат та ін.) зобов'язаний вміти "читати" мову зовнішніх проявів психології особистості, так як вона більш щира, ніж мова слів. Зміст фраз люди, як правило, більш-менш ретельно контролюють, у той час як невербальні прояви майже не піддаються усвідомленому контролю. Жести і міміка виражають душевні хвилювання, істинний стан людини, її ставлення до предмета розмови. Не випадково знаменитий співак Ф. І. Шаляпін казав: "Жест - це не рух тіла, а рух душі". В експресії людини, її міміці, позі, жестах проявляються думки, почуття, наміри, що так важливо знати юридичному працівнику. Навіть хода може немало сказати про психологію конкретної особистості; розрізняють ходу людей впевнених в собі і невпевнених, зарозумілих і невимогливих, розпущених і неохайних, схвильованих і стурбованих, настроєних рішуче і боязливо, відпочиваючих і тих, що готуються до якоїсь дії і т.д.;

3) зовнішність. Зовнішній  вигляд людини дозволяє оцінити  її охайність, підтягнутість, стриманість, акуратність, вміння вести себе з достоїнством чи, навпаки, неохайність, неакуратність і т.д.;

4) анатомічні особливості  фізичного образу - форма обличчя, контур тіла, постава, положення  голови.

Вміння помітити інформативно важливі елементи зовнішнього образу конкретної людини і його експресивні реакції, індивідуально діагностувати їх - складне психологічне завдання. Його складність пояснюється тим, що психологічні значення мови зовнішніх проявів багатозначні. Крім того, багато осіб (підозрювані, звинувачені, засуджені) намагаються маскувати свої дійсні думки, стани, наміри. І тим не менше можна стверджувати, що справжній юрист-професіонал може відрізнити награне від реального, щире від брехливого.

5. Особливості створення психологічного  портрету

психодіагностика юрист особистість спостереження

Щоб скласти психологічний портрет конкретної особистості на основі спостереження, юристу-практику корисно дотримуватися наступних правил при сприйнятті, вивченні і оцінці незнайомої людини:

- вибірковість  і цілеспрямованість;

- комплексність. Дане  правило попереджує про недопустимість  категоричних психологічних оцінок  на основі одиничної фіксації яких-небудь ознак. Необхідно збирати інформацію за широким колом ознак, перевіряти її, використовувати всю сукупність можливих в даній ситуації методів вивчення особистості;

- психодіагностика  змісту висловлювань. У мові людини міститься психологічна інформація, яка характеризує інтереси, погляди, переконання, життєві цінності, установки, звички, спосіб життя, культуру та ін. особливості особистості. Щоб зрозуміти їх потрібно, як кажуть, слухати не слова, а чути душу;

- оцінка виразу  очей людини. Важко судити про  особистість, жодного разу не  подивившись пильно їй в очі. Один досвідчений юрист підмітив: "Потрібно вдивлятися не лише в Кримінальний кодекс, але і в очі людини";

- оцінка поз. жестів, міміки, загального вигляду людини і її зовнішності;

- оцінка ознак  криміналізації мови. Кримінальний  жаргон характерний для осіб, які належать до кримінального середовища (правда, в останні роки такий жаргон став притаманним і деяким категоріям молоді, яка вважає його "модним" і "сучасним"). Слова і вирази типу "ворожбит" - слідчий, "фуфлогон", "шапіро" - адвокат, "западло" - нижче злочинного достоїнства, "ксіва" - документ, паспорт, "перо" - ніж, "кент" - друг, "потрапити в колір" - вміло збрехати та інші повинні насторожити юриста і більш уважно віднестися до людини, яка часто вживає такі слова;

- звернення уваги  на татуювання. Як правило, татуювання  не просто прикраси і прояв  викривлених смаків, а несуть  в собі смислове навантаження, яке видає належність до злочинного  світу, ставлення до закону, працівників правоохоронних органів, статус в кримінальному середовищі і т.д. Наприклад, могильний хрест - за плечима вбивство, ворог до гроба; кинджал, обвитий змією - зухвалий хуліган, абревіатура БОСС - "был осужден советским судом", КОТ - "коренной обитатель тюрьмы", СЛОН - "смерть легавым от ножа" і т.д. Татуювання і абревіатури не повинні залишитися непоміченими юристом, і він повинен їх психологічно інтерпретувати;

- виявлення і  пояснення незвичайної поведінки  людини. Часом поведінка і зовнішньо  виражений психологічний стан  явно не вкладаються у звичну  схему (наприклад, прихід до слідчого  людини, яка підозрюється в злочині, з усмішкою, бравурними мелодіями, без настороженості і розгубленості);

- виявлення суперечливості  особистості. Цілком допустимо, що не будь-яка суперечливість свідчить про кримінальну схильність людини. Але в юридичній практиці нерідко зустрічаються особи, у яких суперечливість (наприклад, невідповідність виявлених якостей зовнішньому образу, який намагається надати собі людина, підвищена готовність до самозахисту і підозрілість до інших та ін.) є наслідком скритності, дволикої поведінки, маскування злочинного способу життя. Якщо така суперечливість юристом виявлена, то вона повинна підштовхнути його до поглибленого вивчення її причин;

- спостереження  за зовнішніми ознаками психічних станів індивіда, якого вивчає юридичний працівник. Такими ознаками виступають:

а) інтонація голосу, зміна його темпу, пауз, тембру;

б) колір обличчя;

в) вираз очей і напрямок погляду;

г) виступ поту;

д) рухи рук та ін.

Схвильованість і страх, радість і тривога, напруженість і розслабленість, злість і розгубленість - всі ці види станів можуть багато сказати спостережливому юристу.

У сприйнятті і оцінці особистості, яка цікавить слідчого, інспектора, суддю, адвоката, захисника та іншого юридичного працівника, проявляються такі соціально-психологічні феномени як експектації, ідентифікація і емпатія.

Експектації - це система очікувань, вимог відносно норм поведінки і виконання індивідом соціальних ролей.

Експектації носять неформалізований і не завжди усвідомлений характер. Юристу-спостережнику іноді правильно здається, що ця людина збирається щось зробити, відбувається нібито очікування його поведінки. Така здатність формується у тих людей, які не лише постійно знаходяться в спілкуванні з іншими, але завжди аналізують кожен акт спілкування, підмічають елементи поведінки співрозмовників аж до окремих тонкощів.

Ідентифікація в соціальній психології означає стати на місце іншої людини, подивитися на світ її очима, оцінити ту чи іншу ситуацію його можливостями, його розумом.

Ідентифікація визначає психологічну здатність відкинути вантаж власного досвіду і лише своїх поглядів, відійти від свого "Я" і наблизитися до "Я" іншої людини. Використовуючи цей механізм у спілкуванні з людьми, юристу вдається викликати співрозмовників на відкриту розмову, краще засвоїти відповідні оцінки, норми, ідеали як окремої людини, так і групи людей. Саме тому до ідентифікації корисно звертатися завжди тоді, коли необхідно добитися взаєморозуміння, проявити одностайність.

Емпатія - це розуміння іншої людини через емоційне проникнення в її внутрішній світ, в її почуття і думки; це співпереживання, співчуття.

Низька емпатійність - синонім нечуттєвості, бездушності, черствості. Людина, у якої не працює психологічний механізм емпатії, не здатна, відповісти на почуття іншого, запалитися чужою радістю чи зажуритися чужим сумом. Вона здійснює масу помилок у відносинах з людьми. Повністю довіряючи лише слову, не уміючи проникнути в почуття співрозмовника, "прочитати" їх на обличчі, вона губиться, якщо слів недостатньо.

"Намагаючись  зрозуміти іншу людину, слід починати  з елементарного, але разом з  тим найскладнішого - з формування  здібності відчувати душевний  стан інших, вміти ставити себе  на її місце в самих різних ситуаціях. Глухий до інших людей - залишиться глухим до самого себе; йому буде недоступне найголовніше в житті - емоційна оцінка власних вчинків" - говорив В.А. Сухомлинський.

Нормальна емпатійність - величезна перевага. Юрист, у якого механізм емпатії розроблений, володіє ніби додатковими органами почуттів, додатковим зором і слухом. Він краще визначає наскільки співрозмовник м'який чи суворий, спокійний чи напружений, впевнений чи невпевнений в собі і т.д.

Однак надто висока емпатійність може стати причиною деяких психологічних труднощів. Мається на увазі занадто велика залежність деяких людей від психічного стану і настрою оточуючих. Така людина не господар свого власного емоційного стану. Вона ніби потрапляє в залежність від пристрастей інших людей.

Всі люди сприймаються по-різному, тому що мають свої індивідуально-психологічні особливості. Юристу корисно знати, що серед його співрозмовників можуть бути наступні типи людей:

- "черепахи" - їх душевний світ скритий під "панцирем" особистості; важко здогадатися, про що вони думають, що і як переживають в дану хвилину (частіше всього до цього типу належать інтелектуали, люди сором'язливі або недалекі);

- "дикобрази" - постійно щось підозрюють, завжди чимось незадоволені і стривожені. Вони чекають звідусіль неприємностей, тому завжди напружені і до всіх налаштовані вороже;

- "леви" - це  люди справи, їх внутрішній світ скритий за метою дій і операцій. Вони завжди відчувають свою перевагу над іншими і гордяться цим;

- "хамелеони" - це люди, які вміють "тримати  ніс за вітром", пристосовуватися до обставин. Вони можуть, якщо цього вимагає ситуація, лестити чи обурюватися, бути сумирними чи бунтарями;

- "безколірні" - категорія людей, яка не піддається ніякій характеристиці. Ці люди (їх ще називають "сірі") розчиняються в натовпі, не залишаючи в пам'яті іншої людини ніяких слідів про свій образ.

Вивчаючи нову людину і оцінюючи її, юристу бажано:

- перед початком  розмови зорієнтуватися у зовнішньому  образі співрозмовника (слід відзначити, що найбільш інформативною з  психологічної точки зору є  перша хвилина зустрічі);

- в процесі спілкування  постійно спостерігати за людиною  і вловлювати найменші зміни  в її поведінці по руху обличчя, міміці, жестам, позі;

- аналізувати і  усвідомлювати "психологічні сигнали" по зовнішньому рисунку поведінки  потерпілого, підозрюваного, звинуваченого, свідка і будь-якої іншої людини;

- змінювати власну  систему спілкування у зв'язку  зі змінами у зовнішній поведінці  співрозмовника.

Отже, діяльність юриста охоплює велике коло проблем психологічного і соціально-психологічного характеру, тому знання основ загальної і соціальної психології по праву вважається передумовою глибокого засвоєння теоретичних і практичних положень особливої частини юридичної психології. Наукові методи пізнання: спостереження, бесіда, експеримент, інтерв'ю, аналіз наслідків діяльності, тестування та інші з успіхом застосовуються і для вивчення конкретної особистості, яка цікавить юридичного працівника.

Процес оцінки особистості починається з загального сприйняття - з першого враження, яке відбувається на чуттєвому рівні. Від точності "прочитання" зовнішніх особливостей і "вирахування" особливостей внутрішнього світу співрозмовника залежить успішність взаєморозуміння. Найдоступніший, і такий, що найбільш широко застосовується, шлях отримання психологічної інформації про незнайому людину, яка представляє професійний інтерес для юриста-практика, є спостереження за цією людиною при зустрічі, при встановленні психологічного контакту, при розмові. Успіх юриста у сприйнятті, вивченні і оцінці особистості потерпілого, підозрюваного, звинуваченого, свідка та інших залежить від його особливої підготовленості до психологічного спостереження, від рівня сформування навиків і вмінь "читати" іншу людину.

Вміння помітити інформативно важливі елементи зовнішнього образу конкретної людини і його експресивні реакції, індивідуально діагностувати їх - складне психологічне завдання. Щоб скласти психологічний портрет конкретної особистості на основі спостереження, юристу-практику корисно дотримуватися певних правил при сприйнятті, вивченні і оцінці незнайомої людини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Висновок.  
Отже, праця юриста різноманітний і складний. Вся його діяльність відбувається у постійному вирішенні різноманітних завдань і пошуку істини. Кожна нова справа вимагає індивідуального підходу і не схоже одне на інше, має особливі, тільки йому притаманними ознаками. Тут юристу необхідно проявляти таку якість, як ініціативність, але всі його кроки суворо регламентовані і це відрізняє його працю від праці інших працівників. Це накладає істотний відбиток на особистість людини. Його праця різноманітний, але завжди протікає в рамках дозволеного і через це не можна переступати, хоча виникають ситуації, коли це необхідно.  
Для більшості юридичних професій характерна висока емоційність праці, при цьому дуже часто виникають негативні емоції, якими необхідно управляти і пригнічувати, не дати їм виплеснутися назовні. Для цього необхідний підбір кадрів виходячи з психологічних, моральних і професійних характеристик кожної людини. Необхідно розробляти профессіонограмми і професіограми для кожної конкретної юридичної професії, щоб уникнути помилок при підборі співробітників.  
Діяльність багатьох юристів диктується державою. Воно покладає на органи юстиції певні завдання, створює умови для підготовки і перепідготовки юристів. Це дуже важливо, тому що сприяє більш високої кваліфікації співробітників, більш грамотному і кваліфікованому вирішення справ, а й визначає підвищені вимоги до кожного працівника. Праця багатьох професій пов'язаний з наділенням людини владними повноваженнями, що вимагає від нього почуття відповідальності за свої дії.  
Основне завдання психологічного юридичної праці - виявлення раціональних співвідношень між вимогами, які надаються законом і правової свободою і наявністю творчого, самостійного початку в юридичній роботі. У цьому юридична діяльність опирається на експериментальні дані різних наук: психології, соціології та ін  
Багато труднощів підстерігає юриста в процесі його діяльності, багато професійних і загальнотеоретичних знань потрібно від сучасного фахівця. Тому кожному, виходячи зі своїх особистісних характеристик, а так само власного бажання, необхідно підібрати найбільш відповідну професію і докласти максимум зусиль і старань до виконання своїх професійних обов'язків. У цьому разі не повинно виникнути серйозних утруднень у вибраній роботі.