Інженерно-психологічна експертиза СЛМ

За характером ІПО може бути статичною  і динамічною. Статична оцінка характеризує СЛМ без урахування особливостей процесу її функціонування. Прикладом такої оцінки може бути оцінка ЗВІ і ОУ, розташування їх у певних зонах; оцінка надійності оператора і системи в цілому, без урахування конкретних режимів роботи тощо. Але статична оцінка недостатня, оскільки не береться до уваги динаміка змін станів системи і оператора. Динамічна оцінка це враховує, і тому вона є головною для визначення всіх характеристик функціонування СЛМ, оцінки алгоритмів роботи оператора і організації контролю за станом системи і людини.

До того ж сама оцінка за результатами може бути і якісною, і кількісною, і комбінованою.

Важливим методологічним завданням  є визначення напрямків ІПО, зумовлених різнопорядковістю властивостей СЛМ. Виділяють, зокрема, такі:

• оцінка вихідних показників якості СЛМ;
• оцінка і діагностика станів оператора;
• оцінка технічних засобів діяльності оператора;
• оцінка економічної ефективності від запровадження інженерно-психологічних розробок.

Для кожного з цих напрямків  ІПО повинна бути багаторівневою. Так, оцінка показників якості СЛМ (наприклад  надійність) на першому рівні передбачає узагальнення. Потім виявляються різні режими роботи СЛМ і відповідні показники надійності. На більш високому рівні враховуються різні стани СЛМ і оператора.

При оцінці станів оператора порівнюються і аналізуються вихідні показники діяльності СЛМ і оператора з психофізіологічною "вартістю" їх досягнення. При цьому на різних етапах проектування СЛМ застосовують і різні експериментальні методи: від аналізу аналогів і прототипів до досліджень діяльності оператора в реальних умовах.

При розгляді технічних засобів  діяльності оператора на першому  рівні проводиться статична оцінка системи: характеристик ЗВІ і  ОУ, їхнього розташування, розмірів робочого місця оператора і його елементів. На другому рівні ці характеристики пов'язують із режимами роботи СЛМ. На третьому рівні враховують різні стани СЛМ, пов'язані з обмеженням у часі, інформаційним навантаженням, темпом і ритмом подавання інформації, факторами виробничого середовища і функціональними станами людини-оператора.

Для забезпечення багаторівневості за різними напрямками ІПО розроблена типова програма, яка складається з чотирьох розділів.

1. Визначення основного  призначення і структурної схеми  СЛМ; типових завдань оператора  і режимів роботи системи; характеристик  інформаційних потоків, що циркулюють у системі; типів і призначення робочих місць, функціональних обов'язків оператора на кожному з них; особливостей впливу факторів довколишнього середовища; форми зв'язку між операторами. Крім цього, створюються групи експертів і дослідників, розробляються програми та проводиться інструктаж з ІПО.

2. Обстеження і оцінка  СЛМ без обслуговуючого персоналу.  Проводиться ІПО засобів відображення  інформації, органів управління, їх  розташування, елементів робочого  місця, засобів комунікації, впливу факторів виробничого середовища тощо.

3. Обстеження і оцінка  СЛМ у процесі діяльності операторів. Для кожного з режимів роботи  системи розробляються професіограми  діяльності операторів.  У подальшому на основі їх аналізу визначаються:

o дані про діяльність аналізаторів, центральної нервової системи, опорно-рухового апарату;

o ступінь вольової  і емоційної напруженості, важкості  праці, інформаційного навантаження;

o особливості групової  діяльності, умов і засобів взаємодії  операторів;

o характер і місце  можливих помилок;

o часові характеристики  діяльності операторів.

4. Узагальнення й аналіз  отриманих результатів. Аналізуються  професіограми з точки зору  вимог, які висуваються системою  до людини, з'ясовується необхідність  профвідбору. Розробляються методики  навчання і відбору операторів та інженерно-психологічні рекомендації щодо модернізації і проектування аналогічних систем. Визначаються вихідні показники якості функціонування СЛМ.

Наведена програма повинна розглядатись як узагальнювальна схема обстеження і оцінки СЛМ. Залежно від типу і призначення конкретної системи, етапу її "життєвого циклу", а також від вихідних даних про СЛМ вона може уточнюватися, змінюючи цим самим процедуру, послідовність і методику ІПО, але залишаючи основні принципи та ідеї системного підходу.

 

5. Загальні  інженерно-психологічні вимоги та  рекомендації

 

На всіх етапах проектування, створення, випробування, експлуатації та утилізації СЛМ, а також експертної оцінки діючих систем треба враховувати загальні інженерно-психологічні вимоги і рекомендації, окремі з яких закріплені відповідними державними або галузевими стандартами. Вже на етапі розробки технічного завдання проводяться пошук і систематизація необхідних загальних інженерно-психологічних вимог і рекомендацій для певного класу, типу СЛМ та її складових. Урахування людського фактора при модифікації і модернізації об'єкта починається вже на етапі його експлуатації і триває до закінчення всього "життєвого циклу". Структура інженерно-психологічних вимог визначається можливістю їх практичного застосування і ступенем деталізації. Загальні інженерно-психологічні вимоги в процесі розробки систем перетворюються на конкретні через деталізацію, уточнення і коригування стосовно певної системи, її призначення, умов застосування і узгодження обмежень. Загальні ергономічні вимоги висуваються до:

- організації систем "людина-техніка-середовище";

- організації діяльності людини-оператора;

- технічних засобів діяльності;

- факторів середовища;

- техніки безпеки праці. Кожну з цих груп вимог можна поділити на такі підгрупи й конкретні інженерно-психологічні вимоги.

1. Організація СЛМ  містить вимоги до:

o раціонального рівня  адаптації;

o розподілу функцій  між людиною і машиною;

o визначення чисельності  та кваліфікації операторського  і обслуговуючого персоналу.

2. Організація діяльності  людини-оператора складається з  вимог до:

o структури й алгоритму  діяльності оператора;

o класифікації, організації  і структури інформаційних моделей;

o системи кодування  інформації;

o організації раціональних  режимів праці і відпочинку;

o методів і організації  психофізіологічного відбору;

o методів комплектування  груп операторів;

o методів організації  навчання і тренування;

o методів аналізу помилкових  дій оператора.

3. Технічні засоби  діяльності охоплюють вимоги  до:

o організації і конструювання робочих місць, вибору робочої пози оператора;

o проектування і розміщення  елементів робочого місця, зокрема  засобів відображення інформації, органів управління, допоміжних  технічних засобів, спецспорядження;

o апаратури навчання  і тренування (моделювального пристрою, апаратури контролю підготовки).

4. Фактори середовища  передбачають вимоги до:

o функціональних приміщень,  їхніх розмірів і розташування, організації простору для пересування  людей і транспортування вантажів;

o фізичних і хімічних факторів робочого місця людини-оператора.

5. Техніка безпеки  праці складається з вимог  до дотримання параметрів технологічного  процесу і певної послідовності  проведення робіт із застосуванням  необхідного спецодягу, спецінструменту  і спецспорядження.

Крім цього, до переліку нормативних  матеріалів, які бажано враховувати  у проектуванні функціональних приміщень, належать санітарні норми і правила (СНІП), а також міжгалузеві вимоги і нормативні матеріали з наукової організації праці та система  стандартів безпеки праці.

 

 

 

 

Список літератури:

1. Клімов О.О. Вступ до психології праці: Підручник для вузів. - М.: ЮНИТИ, 1998.

2. Психологія: Підручник для гуманітарних вузів / За заг. ред. В.Н. Дружиніна. - СПб.: Питер, 2001.

3. Платонов К. К, Голубєв Г. Г. Психологія. Підручник для індустріально-пед. технікумів. М., «Вищ. школа », 1999.

4. Практикум із загальної, експериментальної і прикладної психології: Учеб. посібник / За заг. ред. Крилова А.А., Манічева С.А. - СПб.: Пітер, 2000.

5. Практикум з психології професійної діяльності та менеджменту: Учеб. посібник для студ. вищ. навч. закладів. - М.: «Академія», 2001.

6. Трофімов Ю. Л.  Інженерна психологія / Ю. Л. Трофімов  – К. : Либідь. - 2002. – 266с.