Коллектив і його явища

 

Зміст

 

1. Вступ 2

2. ВИЗНАЧЕННЯ «Група та колектив» їх відмінності 3

2.1 Класифікація психічних явищ 4

2.2 Масові психічні явища 6

3. Висновки 9

4. Використана література: 10

 

 

 

1. Вступ

 

   Психологія - наука і система знань про закономірності, механізми, психічні факти і явища в житті людини.

Психічні факти виявляються об'єктивно, зовні: в міміці, психомоторних діях, рухах, діяльності - і творчості і суб'єктивно, внутрішньо: у відчуттях, сприйманні, увазі, пам'яті, уяві, почуттях, волі тощо. Разом з тим їхній зміст може усвідомлюватися або існувати в неусвідомлюваній формі. Протиріччя внутрішнього і зовнішнього у психіці людини розв'язуються через рухи, дії і вчинки, що виражають ставлення людини до інших людей, природи й суспільства.

Психологія — одна з  наук про людину. Предметом її вивчення є найскладніша сфера життєдіяльності  людини - психіка. Складність психіки  як явища зумовлена тим, що вона є  вищим продуктом біологічного і  суспільного розвитку живих істот. Складним є і функціональний бік  психіки. Вона - метод орієнтування організму в навколишньому світі, регулятор поведінки і діяльності в динамічних умовах середовища.

Психічна активність людини спрямована на різні предмети. Задовольняючи  свої матеріальні (органічні) та духовні  потреби як необхідні умови життя, людина шукає й отримує з навколишнього  природного та соціального середовища потрібні для цього джерела, набуває  знань, планує свої дії, визначає методи й шляхи їх здійснення, докладає великих зусиль, щоб досягти певної мети, переживає успіхи і невдачі. ^"Усе це - психічна активність людини, предмет вивчення психології.

Предмет психології - закономірності розвитку і вияву психічних явищ та їх механізми.

Коло явищ, які вивчає психологія, у кожної людини виявляється чітко  і досить виразно: це наші почуття, думки, образи, сприймання, прагнення, бажання, уява, погляди тощо - все, що утворює  внутрішній зміст нашого життя, яке  дається нам безпосередньо і  належить нам.

 

 2. ВИЗНАЧЕННЯ «Група та колектив» їх відмінності

 

Людина живе, розвивається і діє в групі. У колективі і під його впливом відбувається становлення особистості - формується її спрямованість, суспільна активність, воля, створюються умови для саморегуляції та розвитку здібностей. Проте не кожну спільність людей, до якої належить особистість, можна назвати колективом. Потрібно розрізняти поняття "група" і "колектив".Групою можна назвати будь-яке об'єднання людей, незалежно від того, який характер зв'язків існує між її членами. Групи бувають великі та малі, реальні, умовні, офіційні, неофіційні та референтні. Великі та малі групи можуть бути реальними або умовними.

Реальні групи - це об'єднання людей на ґрунті реальних відносин — ділових або особистих. Так, реальною групою є учнівський клас, сім'я, товариство друзів тощо.

Умовна група  об'єднує людей за якоюсь умовною  ознакою - віком, статтю, національністю та ін. Члени умовної групи не мають між собою реальних відносин та зв'язків і навіть можуть не знати  один одного.

Офіційна (формальна) група виникає як структурна одиниця  на підставі штатного регламенту, інструкцій та інших документів. Формальними  є студентська група, сім'я, військовий підрозділ, виробнича бригада. Ділові відносини між її членами визначаються посадовими обов'язками кожного і  регулюються певним розпорядником.

Неофіційна  група - це спільність людей, що виникла  стихійно на підставі спільності інтересів  її членів, симпатій, єдності поглядів і переконань або з інших мотивів. Так, неофіційними групами є групи  осіб, що товаришують, шанувальники туризму, риболови тощо.

Референтна (еталонна) група - це реально існуюча або  уявна група, погляди, норми та цінності якої є взірцем для особистості, під її впливом вона формує свої життєві ідеали, вивіряє власні дії  та вчинки.

Людина може бути членом групи, яка водночас є  для неї референтною. За цих умов гармонізуються відносини з групою, створюються психологічно комфортні  умови для успішного розвитку особистості в певному напрямі.

Референтна  група іноді існує для особистості  поза реальною, якщо вона зорієнтована на ідеали, цінності, погляди іншої  групи. Тоді еталоном для неї є  інший взірець. Такий стан може істотно  позначитися на внутрішньо -  колективних відносинах, ускладнювати взаємини між членами групи. Якщо в людини кілька референтних груп, це зумовлює виникнення внутрішнього конфлікту.

Об'єднання  людей у реальні групи може ґрунтуватися на спільності їхньої діяльності, зумовленої єдністю потреб, інтересів, прагненням досягти значущих результатів.

Вищою формою організації групи є колектив.

Колектив - це група людей, залучених до спільної діяльності і об'єднаних єдиною метою, яка підпорядковується суспільній меті.

Істотна ознака колективу - суспільна важливість мети та завдань, на реалізацію яких спрямовані зусилля його членів. Це дає підстави розглядати колектив як найважливішу клітинку суспільного організму. Виконання спільної соціально вартісної та особистісно важливої діяльності сприяє становленню та розвитку колективістських взаємин, формуванню колективізму як особливої якості особистості, що виявляє її солідарність з метою та програмами діяльності колективу, готовність активно обстоювати їх. Типи поведінки людини в колективі. Узгоджені дії колективу, спрямовані на досягнення мети, на підтримку спільних зусиль, кваліфікуються як колективістські дії. Поведінка особистості може бути конформною. Комфортність у поведінці виявляється в тому, що людина пасивно пристосовується до оточення, не виробляє власної активної позиції, а намагається поводитися, орієнтуючись на оцінку сторонніх, пристосовуючись до їхніх вимог.

Конформізм - це така поведінка людини, для якої характерною є зовнішня відповідність  колективній меті, навіть якщо людина внутрішньо не погоджується з нею. Взаємовідносини  окремих членів у групах і колективах складні й різноманітні. Вони можуть мати діловий характер, коли їх об'єднує  співробітництво, спільна участь у  реалізації важливих виробничих справ, праці.

Відносини можуть бути особистісними, коли вони ґрунтуються  на взаємній симпатії або антипатії  між людьми, доброзичливості або  ворожості. Кожна особистість у  системі особистісних відносин має  свій статус, який визначається властивостями  її характеру, популярністю, впливовістю.     

2.1 Класифікація психічних явищ

 

Одним з аспектів соціальної психології, який привертає до себе багато уваги, стала проблема вивчення проявів психічної діяльності в  умовах груп та колективів. Взагалі  ми звикли до думки, що свідомість у  всіх своїх якостях та особливостях безумовно індивідуальна. Звісно, це відповідає дійсності, але можливо  також і інше.

Одночасний прояв однієї зі сторін свідомості великої кількості  людей називають масовими психічними явищами. До них відносять громадську думку, колективне переживання, змагання, наслідування та різноманітні групові  заходи.

Психічні процеси - різні форми єдиного, цілісного відображення людиною довкілля і себе в ньому. Психічні процеси іноді називають психічними функціями. З давніх часів психічні процеси поділяють на такі сфери (класи): пізнавальні, емоційні та вольові.

Психічні властивості. Свідомість, розум, почуття, воля, ідейні прагнення, перспективні цілі, здібності та інші психічні властивості — це суб'єктивні  сили людини, що зумовлюють її успіхи в  різних видах діяльності. Особливо зростає їх значення в період будівництва нової демократичної України - держави, в якій створення нового суспільства нерозривно пов'язане із всебічним психічним і моральним розвитком людини.

Психічні стани — психологічна характеристика особистості, що відбиває її порівняно тривалі душевні переживання. Поряд із психічними процесами та психічними властивостями психічні стани належать до трьох головних форм психічної діяльності. Яскравим прикладом психічного стану є настрій. У ньому відбивається загальний емоційний тонус людини, який може утримуватися протягом більш чи менш тривалого часу і має, як правило, чітко виражену, однорідну психічну модальність.

До психічних  станів належать: настрої, прояви почуттів (чуттєві тони, афекти, ейфорія, страх, фрустрації та ін.), уваги (зосередженість, розсіяність, розпач, зібраність), мислення (сумнів), уяви (мрії, марення, фантазії) тощо.

2.2 Масові психічні явища

Одним з аспектів соціальної психології, який привертає до себе багато уваги, стала проблема вивчення проявів  психічної діяльності в умовах груп та колективів. Взагалі ми звикли до думки, що свідомість у всіх своїх  якостях та особливостях безумовно  індивідуальна. Звісно, це відповідає дійсності, але можливо також  і інше.

Одночасний прояв однієї зі сторін свідомості великої кількості людей  називають масовими психічними явищами. До них відносять громадську думку, колективне переживання, змагання, наслідування та різноманітні групові заходи.

Масові психічні явища, проходячи  крізь найближче соціальне середовище людини - колектив, групу, починають  активно впливати на особистість, її спілкування та стосунки.

 Змагання  - це взаємодія особистостей, колективів або груп, у процесі якого виникає та реалізується прагнення сторін перевищити результати інших. Поняття змагання має соціальний характер, тобто його зміст пов'язаний з потребами суспільства. Завдяки змаганню може підвищитися якість навчання, спортивні результати, кількість та якість продукції, що, випускається. Це обумовлено здатністю процесу змагання, формувати у людей стан емоційної насиченості, впливати на сферу їх діяльності, бо феномен змагання - протиборство, прагнення кожної зі сторін вийти вперед, зайняти більш високе місце. У колективному спілкуванні майже завжди існує елемент змагання і своєрідного збудження, що викликає емоції людей і що збільшує продуктивність людської праці. Змагання вимагає концентрації та напруження емоційних, розумових, фізичних сил людини. Напруга, особливо емоційна, збільшується, якщо на боротьбу відведено небагато часу або якщо виникає розрив між результатами сторін, що змагаються.

 

Грома́дська ду́мка або суспі́льна ду́мка — уявлення про спосіб існування свідомості, як сукупної свідомості окремих індивідів, об'єднаних у соціальних групи, які пов'язані спільністю інтересів, в якому фіксується відношення до подій або явищ громадського життя. В повсякденному житті громадською думкою вважають думку колективу (груп) про події та факти внутрішнього й зовнішнього життя, поведінку окремих членів колективу.

 

Колективне переживання - це особливий психічний стан, що охоплює значну кількість людей, емоції та настрій, які тотожні між собою. Колективні переживання об'єднують людей і, відповідно, лежать в основі масових суспільних рухів.

Виділяють два види колективних  переживань за змістом: позитивні і негативні. Позитивні, прогресивні переживання прискорюють розвиток людського суспільства. Негативні, реакційні, навпаки, гальмують його рух.

 

Наслідування – це процес, який ґрунтується на імітації людиною якихось зовнішніх проявів, рухів, дій, поведінки інших людей, для яких характерна певна емоційна та раціональна спрямованість, корисність та цінність. Наслідування - це усвідомлене або неусвідомлене повторення (копіювання) зразка або приклада. Наслідування - широко розповсюджений процес у суспільному житті. Діти захоплено імітують поведінку, манеру спілкування, стиль одягу, жести та міміку свого улюбленого героя кіно чи відомого спортсмена, політика чи ведучого шоу. Розвиток та поширення моди так само ґрунтуються на процесі наслідування. Наслідують не лише відомих людей, а і друзів, знайомих, сусідів. Одяг, зачіски, меблі, стиль оформлення інтер'єру квартир, архітектурна своєрідність будинків, манера спілкування - все це може виступати у якості об'єкту наслідування. Наслідування, як і інші соціально-психологічні явища, стає змістом та формою спілкування, міжособистісних відношень і взаємодії у групі, колективі, навіть суспільстві.

 

Міжособові стосунки — це взаємозв’язки між людьми, що об'єктивно проявляються в характері і способах взаємних впливів, які здійснюють люди один на одного в процесі сумісної діяльності і спілкування.

Міжособові стосунки — це система настановлень, орієнтацій, очікувань, стереотипів і інших диспозицій, через які люди сприймають і оцінюють один одного.

 

Конфлікт (від лат. conflictus — зіткнення) — зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій або поглядів опонентів чи суб'єктів взаємодії. Конфлікт у колективі є суперечністю, яка виникає між людьми внаслідок розбіжностей у їхніх інтересах, поглядах, установках, домаганнях. У діяльності виробничого колективу конфлікти можуть бути найрізноманітнішими, але завжди виявляються як відношення взаємної протидії особистостей, активного їх зіткнення.

 

Агресія - це емоційна реакція на неможливість подолати якісь бар'єри, досягти певних цілей, що виражається у руйнівних діях з метою заподіяти матеріальну, фізичну, психологічну шкоду, або навіть знищити інших людей.

Є декілька основних умов виникнення та розвитку агресії:

• фізіологічні (алкоголь, наркотики);

• психологічні (неможливість досягти мети, стан фрустрації);

• ситуаційні (наявність  лідерів та можливостей прояву агресії);

• провокаційні дії з боку влади або якийсь привід, що підтверджує  безнадійність ситуації;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Висновки

 

Психологія - це наука, що вивчає психологічні явища та поведінку людини. Психологічні явища відіграють велику роль у поведінці спільностей, оскільки є потужними її регуляторами. Тому для збереження соціальної стабільності, гармонії, розвитку груп надзвичайно важливо вивчати динаміку громадської,колективно думки та суспільного настрою, включення в них емоційних оцінок дійсності, безпосередні форми вираження масових явищ, здійснюючи за необхідності відповідні профілактичні, нейтралізуючі заходи. Колектив — це соціально значима група людей, які об'єднані спільною метою, узгоджено діють у напрямі досягнення означеної мети і мають органи самоврядування. Отже, для дієвого колективу характерні певні взаємозалежні ознаки: спільна мета, колективна діяльність, наявність органів самоврядування. Колектив є соціальною системою, яка виконує такі функції: 
— організаторську (полягає в об'єднанні особистостей для виконання певних завдань); 
— виховну (спрямована на створення оптимальних умов для всебічного виховання, психічного й соціального розвитку особистості); 
— стимулюючу (сприяє формуванню морально-ціннісних стимулів діяльності особистості, регулює поведінку членів колективу, впливає на формування в особистості цілеспрямованості, волі, гуманності, працьовитості, совісності, чесності, гідності тощо).