Готовність дітей до школи

1) особистісний і соціально-рольовий  розвиток - сформованість ставлення  до себе як до школяра, до  дорослого ~ як до вчителя, перевага  пізнавальних, навчальних, ігрових  або комунікативних мотивів, критичне  ставлення до своїх здібностей, знань, дій, орієнтування у  навколишньому світі, запас знань,  динамічні характеристики поведінки  (імпульсивність, загальмованість тощо);

2) розвиток довільності  - уміння самостійно виконувати  послідовність дій, діяти за  наочним зразком, згідно з усними  інструкціями дорослого, уміння  підпорювати свої дії правилам;

3) інтелектуальний розвиток - розвиток загального інтелекту,  просторових уявлень та образного  мислення, уміння орієнтуватися  на систему ознак;

4) розвиток окремих психічних  процесів і навчальних навичок  - мовлення, уміння читати, тонких  рухів руки.

Ці показники важливі  для прийняття рішення про  готовність до школи і комплексного оцінювання психічного розвитку б-8-річних дітей. Діагностичний пакет використовують під час відбору 6-річних дітей  для шкільного навчання; поділу дітей  на класи (залежно від рівня підготовленості, актуального інтелектуального або  мовного розвитку, соціальної зрілості тощо); для вироблення рекомендацій (інших видів допомоги) учителю  молодших класів у роботі з конкретною дитиною і класом загалом; для  оцінювання динаміки психічного розвитку дітей у процесі навчання в 1 класі (двічі зі значним часовим інтервалом).

Діагностичний пакет "Готовність до школи" містить три блоки  програм.

1. Програми-матеріали для  психолога. Вони складаються з  питань для бесіди-знайомства, завдань  для оцінювання мовного розвитку, виявлення уміння читати і  міркувати. У процесі співбесіди  фіксують правильність відповідей  дитини, оцінюють її дії, після  цього вона відповідає на запитання  короткої анкети. Завдання дають  змогу одержати інформацію про  розвиток мовлення, навички лічби  та письма, оцінити загальну поінформованість  дитини, критичність, соціальну готовність  до школи.

2. Програми-методики для  дитини. Вони пропонують дитині  діагностичні завдання, дають змогу  реєструвати їх оцінки і зберігати  результати для статистичного  оброблення і якісного аналізу.  Цей блок охоплює такі методики:

а) "прогресивні матриці" Равена - 2 серії по 12 матриць для  оцінювання загального інтелекту;

б) "лабіринт" - 10 завдань  для оцінювання вміння діяти за зразком, розвитку наочно-образного мислення і просторових уявлень, сформованості  тонких рухів руки (щоб керувати мишкою комп'ютера тощо), уміння виконувати послідовність дій згідно з інструкцією  дорослого;

в) "зразок і правило" - б завдань, що дають змогу оцінити  здатність дитини орієнтуватися  на умови задачі, підпорядкувати свої дії правилу;

г) "оцінка критичності" - завдання на виправлення своєї  помилки на матеріалі методики "зразок і правило", призначене для оцінювання розвитку критичності, довільності, ставлення  до дорослого як до вчителя;

ґ) "бесіда про школу" - ідентифікація дитини з одним  із персонажів бесіди, що допоможе виявити  сформованість її бажання учитися, ступінь соціальної готовності до школи, ставлення до себе як до школяра.

Фронтальне використання комп'ютерних діагностичних методик  відповідно до інструкції і заповнення дослідником анкети після кожної методичної процедури дасть змогу  виявити сформованість ставлення  до дорослого як до вчителя.

3. Програма оброблення  результатів для психолога. Програми  статистичного аналізу і представлення  результатів діагностування використовують  при прийнятті рішення про  готовність дитини до шкільного  навчання, при розподілі дітей  на класи, для вироблення рекомендацій  учителю щодо роботи з конкретною  дитиною. З їх допомогою отримують  картину психічного розвитку  кожної обстеженої за конкретними  показниками дитини, а також картину  досягнень усіх дітей за окремими  показниками і в комплексі.

Комп'ютерний діагностичний  пакет "Готовність до школи" використовує спеціально підготовлений шкільний психолог. Він повинен надати педагогу рекомендації щодо прийому дитини до школи, врахування її індивідуальних особливостей у навчанні. Наприклад, одна проблема може мати різні способи розв'язання залежно від причин, що її зумовили. Так, троє хлопчиків не розв'язали  запропонованих на уроці задач і  одержали двійки з різних причин. Один із них інтелектуально розвинений, однак у школі він нудьгує, тому не розв'язав задачу. Через несформованість  навчальної мотивації здібний інтелектуально хлопчик не встигає у навчанні. Іншому хлопчикові у школі цікаво, він легко розв'язує задачі, проте  сторонні чинники (сусід по парті, події  за вікном) заважають йому зосередитися. Несформована довільність поведінки  зумовлює ускладнене виконання інтелектуально розвиненою дитиною простої вправи. Третій хлопець уважно вислухав умову  задачі, зосередився на її вирішенні. Однак його мовний розвиток надто  низький, він не може переформулювати  умову задачі в математичний вираз. Отже, кожен хлопчик має різні  психологічні фактори, які не дають  змоги їм успішно навчатися. їх корекцію слід робити індивідуально.

Лише повноцінний розвиток усіх компонентів психологічної  готовності до школи гарантуватиме  успіх у навчанні. Грамотне використання результатів діагностування уможливлює одержання і зворотного, компенсаторного  ефекту. Наприклад, щоб активізувати першого хлопчика, потрібно сказати  йому, що відбувається змагання, переможцем у якому буде той, хто більше розв'яже  задач; вписати умову задачі в контекст простенької історії або казки. Другому допоможе додаткова увага вчителя, який, розповідаючи умову задачі, уточнить, чи запам'ятав він її, попросить не відволікатися. Для ефективної навчальної роботи третього хлопчика можна записати на дошці наочну схему умови задачі або спростити її формулювання. Високий розвиток довільності може компенсувати відсутність навчальної мотивації, а її наявність - слабку довільність і невисокий рівень інтелектуальних здібностей. Для одержання компенсаторного ефекту потрібно знати сильні сторони складової особистості першокласника і використовувати їх у процесі навчання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дитячі  малюнки — джерело інформації про дитину

 

 

 

 

 

 

Виконала  :

Студентка групи ПО-10-1-9

ДПК ДНУ ім . Олеся  Гончара 

ХОЛОША АЛІНА 

 

З усіх діагностичних проективних методик  психологічний аналіз малюнків найбільш поширений. Сьогодні ми розглянемо найбільш показові деталі, які можуть багато чого підказати спостережливим та люблячим батькам.

Усі діти люблять малювати. Близькі люди, як правило захоплюються малюнками  улюбленого малюка, хвалять його за фантазію та майстерність — і це правильно, це підвищує самооцінку дитини, зміцнює її впевненість у своїх  силах та зайвий раз переконує  в тому, що його люблять і він  важливий. 
 
Але малюнки — це не лише мистецтво. Коли дитина малює, вона виражає свої емоції, настрій, невдоволення, свої прихильності, тривоги, страхи. Просто треба вміти спостерігати та знати, які висновки можна зробити з того, що ми бачимо.  
 
Душа людини — найбільша таємниця. Душа дитини — не виняток. Внутрішній світ дитини багатий і різноманітний, почуття і переживання, трагедії й радощі у нього часто цілком «дорослого» масштабу. На що перш за все треба звертати увагу? 
 
Розміри малюнку 
Як правило невпевнені, затиснуті, тривожні, зайво сором’язливі діти, діти з заниженою самооцінкою малюють маленькі малюнки. Особливо про це свідчить те, коли по відношенню до чистого аркуша паперу, дитина зображує самого себе непропорційно маленьким. Впевнена у собі дитина, яка живе в оточенні довіри та повного психологічного комфорту малює впевнено та крупно. 
 
Члени сім’ї 
Відсутність якогось члена родини — ознака, яка говорить сама за себе. Особливо коли дитина зображує себе на великій відстані від, наприклад, батька. Дистанція між фігурами дитини і близької людини — це дистанція у відносинах. Причина, скоріш за все, у відсутності довіри або навіть страху перед «об’єктом» який відсутній, або далеко зображений.  
 
Частини тіла 
Перебільшено великі руки, ноги, (особливо коли вони схожі на кігті), ретельне промальовування зубів, злі оскали свідчать про агресію, схильність до афективних спалахів і конфліктів, невміння співпрацювати, відчуття протесту. 
 
Кольорова гамма 
Темні кольори, домінування чорного — психоемоційна напруга, страхи, підвищена тривожність, психологічний дискомфорт, часто відчай. Це показово лише в тому випадку, коли дитина вибирає чорний (темний колір) кожний раз, не дивлячись на те, що ви пропонуєте їй широкий спектр кольорів, і на столі лежать олівці всіляких відтінків. 
 
Темні кольори, а також присутність різних відтінків сірого часто свідчать про приховану депресію. Якщо часто присутній червоний колір у великій кількості, це ознака конфліктності та агресивності дитини, причини якої потрібно шукати, щоб усунути або по можливості відкорегувати ці риси. 
 
Натиск на олівець 
Перед тим, як говорити про натиск, хочу сказати, що інформативними можна враховувати тільки ті малюнки, які виконані саме олівцями (ні в якому разі не фломастерами, маркерами чи фарбами). Слабкий, невпевнений натиск, лінії, які часто перериваються, говорять про боязкість, невпевненість малюка, його швидкій психічній виснаженості. Якщо дитина часто витирає те, що намалював — це свідчить про те, що вона невпевнена. Про агресивність та гіперагресивність говорить той факт, що олівець дірявить аркуш або продавлює папір. Холеричний темперамент, імпульсивність видають жирні контури. 
 
Темп роботи 
Флегматичний темперамент проявляється у повільному, але ретельному малюванні, зосередженості на процесі; холеричний, відповідно — у швидкому, імпульсивному малюванні, розмашистості. Якщо ж дитина малює повільно, але без зацікавленості — це свідчить про слабкий тип нервової системи, пасивності, тривожності.