Духовне здоров’я

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 

БЕРДЯНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

Факультет Фізичного Виховання

 

 

 

 

                                                                                                                                      РЕФЕРАТ

НА ТЕМУ: МЕХАНІЗМИ ТЕРМОРЕГУЛЯЦІЇ

студентки I курсу 12 групи                                                                                      денної форми навчання

Ковтун Ольги Вадимiвни

 

 

 

 

Керівник                                                                         В.В.Орловська

 

 

 

 

 

 

 

 

Бердянськ 2014

 

Зміст

1.  Вступ

2.  Духовне здоров’я

3. Шляхи зміцнення духовного  здоров’я

4.  Актуальні проблеми  зміцнення духовного здоров’я

5. Висновок

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                            Вступ

Сучасна наука довела вірність вчення стародавніх філософів, що перш за все, слід берегти духовне здоров’я людини, тому що від духовного стану залежить в значній мірі її фізичний розвиток. Власне духовність, як форма прояву морального потенціалу людини, спрямованого на доброзичливість, співучасть та безкорисливість здатна врятувати суспільство і особу від варварства, агресивності та жорстокості. Ми повинні прагнути закладати в свої та дитячі душі милосердя, доброту. Справедливість, розуміння душі іншої людини, її енергетики, звичаїв своїх предків. Без душі немає особистості, без особистості немає прогресу цивілізації, без руху немає життя. Без духовності людина не може подолати хвороби, одужати, бути здоровою і щасливою. Крім духовного здоров’я потрібно вміти берегти і фізичне здоров’я.

Здоров’я – основна умова реалізації фізичних і психічних можливостей і здібностей особистості. Здоров’я – найбільша людська цінність, яку, на багато людей починають цінувати і берегти, втративши значну частину цього скарбу, відпущеного нам природою. Однією з умов збереження здоров’я є здоровий спосіб життя. То ж недарма, першочерговим завданням Державної національної програми „Освіта” (Україна ХХІ ст.) визначено: „…виховання здорової, фізично розвиненої особистості, формування основ знань і навичок здорового способу життя”. Формування основ здорового способу життя вимагає:

· осмислення себе, як представника біологічного виду, здатного до оцінки свого фізичного стану, прогнозування власного здоров’я, збереження його і формування;

· забезпечення соціальної та психологічної захищеності, душевного комфорту, життєрадісного світосприймання, високих моральних та естетичних почуттів, вміння знаходити щастя в творчій діяльності;

· адаптація до соціальних умов, високого рівня культури спілкування і комунікативних навичок.

 

2. До сфери психічного здоров’я відносять індивідуальні особливості психічних процесів і властивостей людини, наприклад збудженість, емоційність, чутливість. Психічне життя індивіда складається з потреб, інтересів, мотивів, стимулів, установок, цілей, уяв, почуттів тощо. Психічне здоров’я пов’язано з особливостями мислення, характеру, здібностей. Всі ці складові і чинники обумовлюють особливості індивідуальних реакцій на, так би мовити, однакові життєві ситуації, вірогідність стресів, афектів.

Духовне здоров’я залежить від духовного світу особистості, його сприйняття складових духовної культури людства, освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики. Свідомість людини, її ментальність, життєва самоідентифікація, ставлення до сенсу життя, оцінка реалізації власних здібностей і можливостей в контексті власних ідеалів і світогляду - все це визначає стан духовного здоров’я індивіда. В основі технології «Створення ситуації успіху» лежить особистісно орієнтований підхід до процесу навчання та виховання.

Ситуація успіху – це суб’єктивний психічний стан задоволення наслідком фізичної або моральної напруги виконавця справи, творця явища. Ситуація успіху досягається тоді, коли сама дитина визначає цей результат як успіх. Створена ситуація стає точкою відліку для змін у взаєминах з оточуючими, для дальшого руху дитини вгору щаблями розвитку особистості. Заряд активного оптимізму, здобутий в юності, гартує характер, підвищує життєву стійкість, здатність до протидії. Успіх, якщо його переживає дитина неодноразово, відкриває період визволення прихованих можливостей особистості, перетворення та реалізації духовних сил. У валеопсихології, т.с. психології здоров’я, що розвивається на стику валеології і психології, передбачається цілеспрямована послідовна робота з повернення людини до самої себе, освоєнню людиною свого тіла, душі, духу, розуму, розвитку «внутрішнього спостерігача» (уміння чути, бачити, почувати себе). Щоб зрозуміти і прийняти себе необхідно «доторкнутися», звернути увагу на свій внутрішній світ. Пізнаючи себе, прислухати до себе, ми вже стаємо на шлях утвору здоров’я.

Психічно здорова людина характеризується її можливостями адаптації, соціалізації й індивідуалізації. Ці можливості є в кожної людини, а ступінь їхньої реалізації визначається соціальною ситуацією, тобто тими щоденними умовами розвитку людини, в яких вона реалізує себе, свої думки, можливості, бажання, якості.

Духовне здоров'я проявляється у зв'язку людини з усім світом і виражається в:

· релігійних почуттях;

· почутті краси та світової гармонії;

· почутті замилування та благоговіння перед життям.

                                                                                                                                                            

3. Духовність тлумачиться як вищий рівень розвитку особистості, суто людська ознака, яка пов'язана зі сходженням особи до вищих людських цінностей на шляху утвердження моральних принципів Добра, Істини, Краси, Мудрості та Любові.

Процес духовного розвитку вчені пов'язують зі змінами у ціннісній сфері особистості через усвідомлення нею власної єдності з Всесвітом. Орієнтирами на шляху духовного сходження особистості є ідеали, цінності й смисли .

   Духовність особистості - динамічне явище, яке формується  та змінюється протягом життя  людини, зазнаючи впливу багатьох  чинників. Успішність процесу духовного  розвитку особистості залежить  від внутрішніх, психологічних умов  і зовнішніх впливів. Внутрішні  умови - це той потенціал, з яким  дитина приходить у світ і  який проявляється з перших  років життя у її природних  нахилах, інтересах та надалі  закріплюється в рисах характеру, життєвих цінностях, принципах і  смислах життя. До зовнішніх умов  відносяться: 1) особливості сімейного  виховання, 2) події дитинства, 3) вплив  культури (моральні засади сім’ї), 4) специфіка спілкування з дорослими (вплив перших учителів, авторитетних  друзів або соціальних лідерів, наявність прикладів для наслідування), 5) діяльність (дитячі ігри, особливості  навчання та професійної самореалізації), 6) статус духовності у суспільстві. Отже, індивідуальні властивості  дитини і є духовним потенціалом  дитини, який збагачується в залежності  від соціального середовища і  умов виховання.

Найбільш плідні дослідження духовного здоров'я у представників гуманістичної психології. Так, А. Маслоу вважав, що люди, здорові духовно, мають особливі характеристики, які відрізняють їх від інших людей за низкою показників. Ці люди задовольнили свої потреби в безпеці, причетності, любові, повазі та самоповазі й тому можуть прагнути до самоактуалізації, тобто до здійснення своєї місії, покликання, долі, прагнення до єдності своєї особистості.

До характеристик здорових людей, підтверджених спостереженнями А. Маслоу, можна віднести такі:

Об'єктивне сприйняття реальності. Духовно здорові люди менш емоційні та більш об'єктивні у сприйнятті реальності, терпимі до суперечливості та невизначеності. Вони вітають сумнів і неходжені шляхи.

Повне прийняття себе, інших і природи. Духовно здорові люди приймають себе такими, які вони є як на психічному, так і на фізіологічному рівні, та відчувають при цьому радість життя (у них добрий апетит, сон, секс тощо). Із розумінням вони ставляться до основних біологічних процесів у організмі. Подібним чином вони сприймають інших і людство в цілому.

Безпосередність, простота та природність поведінки. Як точно помітив М. Литвак (1997), із цими людьми спілкуватись так само просто, як і з японською технікою. Однак ця простота спілкування не означає, що вони доступні для кожного в будь-який момент і що вони так само прості «всередині».

 

4. Проблема духовності, духовної «цілісності», духовного здоров'я чи не на всіх етапах розвитку людства була однією з центральних у самопошуках. Абсолютно не випадковою, а також такою, що продовжує пошуки видатних представників минулого (Платона, Арістотеля, Я. Коменського, Г. Сковороди, В. Вернадського) та сучасних науковців (Ю. Білодіда, І. Климишина), стала поява на світ науково - методичного посібника українського кампанолога з Івано - Франківська Б. Кіндратюка «Духовне здоров'я школярів і музика дзвонів: етнопедагогічний аспект». Рецензія цієї праці й стала метою пропонованого допису задля популяризації результатів дослідження доцента кафедри педагогіки імені Богдана Ступарика Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

Проблему зміцнення духовного здоров'я школярів учений пропонує вирішувати за допомогою перевіреного віками методу - зцілення душі музикою церковних дзвонів. Б. Кіндратюк, спираючись на широку джерельну базу, по - новому висвітлює історію їх появи, запровадження та використання з часів Русі - України, демонструє місце дзвонінь у церковному обряді та народних звичаях, вказує на шляхи залучення нинішніх українських школярів до сприйняття дзвонової музики на уроках валеології, літератури, музики та інших навчальних дисциплін, на можливість її використання у позашкільній і позакласній роботі. Можна стверджувати, що подана на рецензію розвідка - одна з актуальних, надзвичайно сучасних, наукових, сміливих і довгоочікуваних відповідей на пошуки педагогів, психологів, почасти й медиків щодо альтернативних методик збереження духовного здоров'я майбутнього України.

Науково - методичний посібник складається зі вступу, трьох розділів, післямови (українською та англійською мовами), нотографії, дискографії, списку використаних і рекомендованих джерел, іменного покажчика та додатка.

У вступі Б. Кіндратюк обґрунтовує необхідність появи аналізованої праці, наголошуючи при цьому на важливості проблеми зміцнення здоров'я школярів етнопедагогічними засобами, зокрема відроджуваними церковними дзвоніннями. Вчений пропонує не лише так зване фізичне загартування музикою, а й наголошує на збереженні та відновленні саме духовного здоров'я, адже загальновідомо, що в здоровому тілі - здоровий дух.

 

                                   Висновок

 

Здоров’я людини — одна з центральних проблем сьогодення. Валеологія — вчення про здоров’я здорової людини — сформувалась як наукова дисципліна, що об’єднує розділи теорії, діагностики та стимуляції здоров’я. Валеологічне трактування терміна «здоров’я» потребує переосмислення існуючих концепцій і понять. З погляду валеології здоров’я — це самостійний стан організму, не пов’язаний з патологією. Нині людина, її здоров’я стають об’єктом вивчення широкого кола наукових дисциплін, а власне здоров’я прийнято трактувати як триєдність фізичного, психічного та соціального статусів. Здорова людина — це всебічно розвинута особистість, яка живе в гармонії з навколишнім середовищем (природним, соціальним, інтелектуальним, духовним), а здоров’я як системоутворюючий чинник пов’язує усі сфери людського існування — науку, культуру, економіку, екологію, етику, освіту, політику тощо.

Духовне здоров`я залежить від духовного світу особистості, зокрема складових духовної культури людства - освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики. Свідомість людини, її ментальність, життєва самоідентифікація, ставлення до сенсу життя, оцінка реалізації власних здібностей і можливостей у контексті власних ідеалів і світогляду - все це обумовлює стан духовного здоров`я індивіда.

Духовне здоров’я людини – визначається багатством духовного світу особистості, знанням і сприйняттям духовної культури (цінностей освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики тощо), включає рівень свідомості, особливості світогляду, життєвої самоідентифікації, ставлення до сенсу життя, оцінку власних здібностей і можливостей їх реалізації відповідно до індивідуальної ментальності.

 

 

 

 

 

                        

 

 

                             Список використаної літератури

 

1. Вайнер Н. Валеология. Учебник для вузов. – М.: Флинта, 2001. – 416 с.

2. Грибан В.Г. Валеологія: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 256 с.

3. Климова В. Человек и его здоровье. – М.: Знание, 1986. – 290 с.

4. Книга о здоровье: Сборник /Под ред. Ю.П. Лисицина. – М.: Медицина, 1988. – 509 с.

5. Лисицын Ю.П. Концепция формирования здорового образа жизни //Сб. научных трудов. – М., 1991. – с. 3-27

6. Лисицын Ю.П. Слово о здоровье. – М., 1993

7. Петленко В.П. Валеология человека. – Спб., 1998

8. Петрушин В.И., Петрушина Н.В. Валеология: Учебное пособие. – М.: Гардарики, 1992. – 432 с.

9. Чумков Б.Н. Валеология: Курс лекций. – М.: Педагогическое общество России, 2002. – 407 с.