Создание програмы со структурой

Тип void означає пустий тип. На основі цих базових типів створюються інші типи даних, модифікації.

Також в мові С++ використовуються вирази. Вираз – це деяка дозволена комбінація змінних, констант і операцій.

Структура - це набір з однієї або більше змінних, можливо різних типів, згрупованих під одним ім'ям для зручності обробки. (У деяких мовах, найвідоміший  з яких паскаль, структури називаються "записами").

  Традиційним прикладом  структури є структура з моєї програми, а саме структура "лікарня", яка описується набором атрибутів таких, як прізвище, ім'я, по батькові (ПІБ) пацієнта, номер реєстраційної картки пацієнта, дата прийому у лікаря пацієнта та діагноз поставлений лікарем. Деякі із цих атрибутів самі можуть виявитися структурами.

  Структури виявляються корисними при організації складних даних, особливо в більших программах. В багатьох ситуаціях вони дозволяють згрупувати зв'язані дані таким чином, що з ними можна звертатися, як з одним цілим, а не як з окремими об'єктами. У цій главі ми постараємося продемонструвати те, як використаються структури. Програми, які ми для цього будемо використати, більше, ніж багато хто інші в цій книзі, але все-таки  досить помірних розмірів.

У мові "C" існує ряд обмежень на використання структур. Обов'язкові правила полягають у тім, що єдині операції, які ви можете проводити зі структурами,  складаються у визначенні її адреси за допомогою операції & і доступі до одному з її членів.

Це спричиняє   те, що структури не можна привласнювати  або копіювати як ціле, і що вони не можуть бути передані функціям або повернуті ними. (У наступних версіях ці обмеження будуть зняті). На покажчики структур ці обмеження однак не накладаються, так що структури й функції все-таки  можуть зі зручністю рабо тать спільно. І нарешті, автоматичні структури, як й автоматичні масиви, не можуть бути ініціалізованими; ініціалізація можлива тільки у випадку зовнішніх або статичних структур.

Масив є структурованим типом  даних. Масив — це сукупність елементів  одного типу, які використовуються в програмах під одним ім'ям. Кожен масив має ім'я, яке повинно відповідати тим же правилам, що й імена змінних.

Доступ до окремих елементів  масиву здійснюється за іменем масиву та індексом (порядковим номером) елемента, який вказує відносну позицію елемента. Індекс — це число, за допомогою  якого розрізняються елементи масиву. Елементи — це окремі змінні в масиві. Класичними прикладами масивів є  вектор і матриця. Основні властивості масиву:

1)  всі елементи масиву мають один і той самий тип;

2) усі елементи масиву  розташовані в пам'яті один  за одним. Індекс першого елемента дорівнює нулю;

3)  ім'я масиву є вказівником-константою, що дорівнює адресі початку масиву (першого байта першого елемента масиву).

Для роботи з масивом у  програмі необхідно за аналогією  з простими змінними зробити його оголошення на початку головної функції чи блоку. Формат оголошення масиву є таким:

<тип даних> <ім'я масиву> [розмірність масиву];

Тип даних при описі  масивів задає тип елементів масиву і вибирається за тими ж правилами, що й для простих змінних.

Ім'я масиву формується за тими самими правилами, що й імена простих змінних.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

      4.2 Структура файлу реалізації

 

Написана програма складається  з оголошень (змінних, констант, типів, класів, структур). Головна функція main() виконується після початку роботи додатка.

Головним  файлом даного курсової роботи є файл <Курсова робота>.cpp, який називається початковим модулем, і який містить в собі програмний код на мові програмування С++. Потім на виході компілятора створюється об’єктний модуль, який має розширення *.obj. Об’єктний модуль не готовий до виконання програми, так як в ньому не працюють звернення до інших програм. Тому на етапі редагування зв’язків використовується програма редактору зв’язків, на вхід якої подається об’єктний модуль, а на виході отримується завантажувальний модуль  <Курсова робота>.ехе. Спеціальна програма завантажувач встановлює адреси вільних комірок пам’яті і виконує завантаження програми в пам’ять.

Для підключення заголовочного файлу використовуються директиви препроцесора .

Препроцесор – програма, що використовується для обробки початкового файлу на нульовій фазі на компіляції і змінює символічні абревіатури в програмі на відповідні директиви. Він відшукує інші  файли, необхідні для використання програми і може змінити умови компіляції.

Основна мета препроцесора  - закінчити остаточно текст програми на С++.

В своїй програмі я використав директиву препроцесора  #include. Файли, які за допомогою неї підключаються до проекту повинні вказуватися в лапках.

 

     В даній роботі були підключені такі заголовочні файли:

- string.h –потрібна для обробки рядкових змінних, які використовуються середовищем Visual C++;

- iostream.h – підтримує потокове введення/виведення;

- windows.h – підтримує українські мову.

Після підключення бібліотек я оголосив структуру з ім’ям likarnya, таким чином:

struct likarnya

{

 char prizv[20];

 char imya[20];

 char batk[20];

 int nomer;

 int chislo;

 int mis;

 int rik;

 char diagnoz[20];

};

Структура складається з  таких полів:

  char prizv[20]; - поле прізвище пацієнта; 

char imya[20]; - поле ім’я пацієнта;

char batk[20]; - поле по-батькові пацієнта

int nomer; - поле номер реєстраційної картки пацєнта; 

int chislo; - поле число відвідування лікара;

  int mis; - поле місяць відвідування лікаря

int rik; - поле рік відвідування лікаря;

 char diagnoz[20]; - поле діагноз;

 

В кожному проекті повинна  бути присутня функція main, яка слугує для зв’язку з графічним середовищем Windows.

Після неї у фігурних дужках іде тіло програми.

Рядки сout<< послідовно виводить на екран текст, який укладений у подвійних лапках

Керуюча послідовність \n дає команду почати виведення з нового рядка, пробіл в одинарних лапках розділяє пробілом виведені знаки або рядки. Якщо не використовувати ці розділові символи, усі виведення в програмі зіллються в один рядок.

Для введення в програму в процесі її виконання числа  або символу використовується операція cin>>;, що зупиняє виконання програми до введення з клавіатури значення для присвоювання змінної і після введення (натисканням клавіші Enter) виконує присвоювання. Далі в програмі, ці дані використовуватимуться як значення об’явлених змінних.

Пояснення в самій програмі оформляються у виді коментарів. Будь-який текст після символу // і до кінця рядка ігнорується компілятором, тобто не викликає ніяких дій. Інший спосіб введення в програму коментарю — помістити його в дужки виду /*. . .*/.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

     5 Одержання результатів роботи програми

    5.1 Тестування  програми з різними вихідними  даними

 

     Щоб протестувати  програму потрібно її запустити.  При запуску програми відкриється  головне вікно програми, яке зображене  на рисунку 5.1.1.  Дана програма  створена для пошуку пацієнтів  по даті відвідування лікаря  і по діагнозу.

Рисунок 5.1.1 - Головне вікно  програми

 

     Меню даної програми містить 5 пунктів:

1) Ініціалізовані дані  про пацієнтів;

2) Ввести дані пацієнтів  про пацієнтів з клавіатури;

3) Вивести дані про  пацієнтів;

4) Вивести дані про  пацієнтів по даті відвідування;

5) Вивести дані про пацієнтів по діагнозу.

     Відповідно  натиснення на клавіши з символами  від 1-5 призведе до виклику  певного пункту меню.

     При натисненні  будь-якої іншої клавіші  буде  виведене повідомлення, що ви  ввели неіснуючий пункт меню (рис. 5.1.2.).

     Для того щоб продовжити роботу програми потрібно натиснути клавішу з символом «y», а щоб закінчити потрібно натиснути клавішу з символом «n».

Рисунок  5.1.2 - Головне  вікно програми під час вибору неіснуючого пункту меню.

 

     Пункт меню  №1 «Ініціалізовані дані про пацієнтів» підтверджує що ініціалізація проведена успішно (рис 5.1.3).

Рисунок 5.1.3 - Пункт меню програми №1

 

 

 

     Пункт меню  №2 «Ввести дані пацієнтів про пацієнтів з клавіатури» дає можливість вводити дані про пацієнтів з клавіатури . При виборі пункту меню №2 відкривається форма з полями в які потрібно ввести дані

(Рис 5.1.4).

Рисунок 5.1.4 - Пункт меню програми №2

 

     Пункт меню  №3 «Вивести дані про пацієнтів»  потрібен для виводу ініціалізованих  даних про пацієнтів, або ж  для виводу інформації про  пацієнтів  на екран заданих  з клавіатури (Рис 5.1.5).

Рисунок 5.1.5 - Пункт меню №3

 

 

    5.2 Аналіз результатів

     Пункт меню  №4 «Вивести дані про пацієнтів по даті відвідування» це пункт який потрібен для виведення даних про пацієнтів по даті прийому у лікаря (Рис 5.1.6).

Рисунок 5.1.6 - Пункт меню №4

     Було введено  дату прийому у лікаря і  відповідно програма показала  дані про всіх пацієнтів які  були на прйомі у лікаря  заданої дати.

     Пункт меню  №5 «Вивести дані про пацієнтів по діагнозу» потрібен для виведення даних про пацієнтів по діагнозу поставленому лікарем (Рис 5.1.7).

Рисунок 5.1.7 - Пункт меню №5

     Було введено  діагноз поставлений лікарем  і відповідно програма показала  дані про всіх пацієнтів які  мають заданий діагоз.

     6 Апаратні вимоги для виконня програми

     Дана програма є зовсім не вимогливою до апаратних і програмних характеристик.

     Для роботи даної програми потрібний комп’ютер з невеликими  апаратними характеристиками, а саме: 

• Процесор Pentium з частотою 233 Мгц або потужніший (рекомендується не менше 300 МГц);
• Не менше 64 МБ оперативної пам'яті (рекомендується не менше 128 МБ);
• Не менше 1,5 ГБ вільного місця на жорсткому диску;
• Дисковод для компакт-або DVD-дисків;
• Клавіатура, миша Microsoft Mouse або сумісне яке вказує пристрій;
• Відеокарта і монітор, що підтримують режим Super VGA з роздільною здатністю не менше ніж 800x600 точок;

     Вимоги до операційної системи:

• Операційна система: Windows XP.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Перелік умовних  позначень.

 

ЕОМ – електронно-обчислювальга машина;

ПК – персональний комп’ютер;

PHP - Personal Home Page (мова програмування);

HTML - HyperText Markup Language  (мова програмування);

ПІБ – прізвище ім’я та по-батькові;

Мгц – мегагерц;

МБ – мегабайт;

ГБ – гігабайт;

DVD - Digital Versatile Disc (цифровий диск).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

      Висновок

Темою цієї курсової роботи є створення програми з використанням структури likarnya .

 Програма, яка була розроблена в даній роботі  написана в середовищі програмування Visual С++, з використанням основ об’єктно-орієнтованого програмування, в результаті я отримав програму, яка повністю виконує всі покладені на неї функції:

- ініціалізація масиву, що складається з п’яти елементів типу likarnya;

- введення з клавіатури  даних в масив, що складається  з п’яти елементів типу likarnya;

- вивести на екран інформацію  про пацієнтів, по даті прийому у лікаря;

- вивести на екран інформацію про пацієнтів, по діагнозу поставленому лікарем;

- якщо таких немає, видати на екрані монітора відповідне повідомлення.

Для написання програми були використані такі джерела, як лекційний матеріал, допоміжна література, мережа Інтернет.

При написанні програми особлива увага приділялася простоті і  зручності використання програми користувачем.

Розроблена програма є  досить ефективною і вона може примінятися  в медичних закладах для спрощення  роботи з даними про пацієнтів.

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. В. Г. Давыдов «Технологии программирования C++ »  Питер 2005р – 672 с.

2. П.Франка «С++  учебный курс» Питер 2006р – 521 с.