Контрольная работа по «Предпринимательству»

Рис. 1. Переваги та недоліки одноосібного володіння

Партнерство (товариство). Ця форма організації підприємництва є логічним продовженням розвитку одноосібного володіння. Така організаційно-правова форма підприємницької діяльності передбачає об'єднання капіталів двох і більше окремих фізичних або юридичних осіб за умов розподілу ризику, прибутку і збитків на основі рівності, спільного контролю результатів бізнесу, активної участі в його веденні. Основою взаємин між сторонами, що вступають у партнерство, є договір.

За ступенем участі засновників (партнерів) у діяльності підприємства прийнято розрізняти товариства: повні (з повною відповідальністю); командитні; товариства з додатковою та обмеженою відповідальністю.

Розглянемо, які переваги має партнерство перед одноосібним володінням.

По-перше, зростають фінансові можливості фірми внаслідок об'єднання кількох капіталів. Банки сміливіше дають кредити таким фірмам.

По-друге, вдосконалюється управління фірмою. Заявляється спеціалізація в управлінні, тобто розподіл управлінських функцій між партнерами. Крім того, є можливість найняти професійних менеджерів.

По-третє, велика свобода й оперативність господарських дій.

По-четверте, як і одноосібні володіння, партнерства користуються податковими пільгами, оскільки прибуток кожного учасника оподатковується як його індивідуальний дохід.

Проте цей тип організації підприємницької діяльності має певні недоліки, через що він інколи не тільки не може подолати недосконалість одноосібної власності, а й породжує нові проблеми.

1. Необмежена  відповідальність будь-якого товариства  може загрожувати всім партнерам  так само як і одноосібному  власнику. Крах одного з партнерів  може спричинити банкрутство  товариства в цілому, оскільки  в більшості випадків учасники  несуть солідарну відповідальність.

2. Недостатність  досвіду господарювання і несумісність  інтересів партерів можуть провокувати  малоефективну діяльність, а колективний  менеджмент - негнучке управління  товариством

3. Непередбачуваність  процесу і результатів діяльності  товариства як нестійкої організаційно-правової  форми підприємств значно збільшують  господарський ризик і зменшують впевненість у досягненні очікуваного зиску (рис. 2).

Рис. 2. Переваги та недоліки партнерства (товариства)

Корпорація (акціонерне товариство) є зараз домінуючою формою підприємницької діяльності. її власниками вважаються акціонери, що мають обмежену відповідальність у розмірі свого внеску в акціонерний капітал корпорації. Весь прибуток корпорації належить її акціонерам. Виокремлюють дві його частини. Одна частина розподіляється серед акціонерів у вигляді дивідендів, друга — це нерозподілений прибуток, що використовується на реінвестування. Функції власності та контролю поділені між акціонерами (власниками акцій) і менеджерами.

Переваги корпорації (акціонерного товариства) достатньо відомі.

По-перше, корпорація є найефективнішою формою організації підприємницької діяльності з огляду на реальну можливість залучення необхідних інвестицій. Саме через ринок цінних паперів (фондову біржу) вона може об'єднувати різні за розмірами капітали великої кількості фізичних і юридичних осіб для фінансування сучасних напрямів науково-технічного й організаційного прогресу, нарощування виробничого потенціалу.

 

По-друге, потужній корпорації значно простіше постійно збільшувати обсяги виробництва або послуг. Це дає добру можливість отримувати постійно зростаючий прибуток.

По-третє, кожний акціонер як співвласник корпорації несе лише обмежену відповідальність (за банкрутства фірми він втрачає тільки вартість своїх акцій). Важливо й те, що окрема особа може зменшити свій власний фінансовий ризик, якщо купуватиме акції кількох корпорацій. Кредитори можуть пред'явити претензії лише корпорації як юридичній особі, а не окремим акціонерам як фізичним особам.

По-четверте, корпорація — це організаційно-правове утворення, яке може функціонувати дуже тривалий період (постійно), що створює необмежені можливості для перспективного розвитку.

Корпоративна форма організації підприємницької діяльності, як і всі інші, має відповідні недоліки:

1. Є певні  розбіжності між функціями власності  та контролю, що негативно впливає  на необхідну гнучкість оперативного  управління корпорацією. Розподіл  функцій власності та контролю  може призвести до виникнення  соціальних суперечностей (конфліктів) між менеджерами й акціонерами  корпорації.

2. Корпорація  сплачує більші податки в розрахунку  на одиницю отримуваного прибутку, ніж інші організаційні форми  бізнесу. Адже оподаткуванню підлягає  спочатку отриманий корпорацією  прибуток, а потім — дивіденди  акціонерів, тобто фактично існує  проблема подвійного оподаткування.

3. У корпоративній  формі бізнесу існують потенційні  можливості для зловживань посадових  осіб. Наприклад, керівництво корпорації  може організувати емісію акцій  для покриття збитків, спричинених  безгосподарністю певних структурних  ланок (рис. в.8).

Таким чином, кожне з трьох основних організаційно-правових форм підприємництва має свої переваги та недоліки (обмеження), які враховує підприємець, розпочинаючи свою справу. Вибір орієнтованої форми залежить від мети та фінансових потреб конкретного напряму підприємницької діяльності.

 

2.Маркетингова  орієнтація підприємницької діяльності.

 

В сучасних умовах найважливішими проблемами будь–якого підприємства є забезпечення сталого розвитку, завоювання ринкових позицій, отримання конкурентних переваг у довгостроковій перспективі. Ефективне вирішення цих проблем можливо за рахунок вірно обраного стратегічного плану, розроблених стратегій, формування маркетингових планів, тобто використання маркетингової орієнтації у діяльності підприємств.

Проблемами маркетингової орієнтації діяльності підприємств займалися такі вчені, як Г. Ассель, Б. Еніс, А. Дурович, В. Карич, Н. Романенко та інші.

Однією з особливостей маркетингової діяльності є орієнтація на ринок збуту, тобто гнучке й постійне реагування на кон’юнктуру ринку, прийняття стратегії активної дії, підприємницької ініціативи, розробки нових конкурентоспроможних ідей і їх оперативне втілення, орієнтація на досягнення довгострокового комерційного успіху.

Основні складові маркетингу з урахуванням особливостей підприємницької діяльності представлені на рис. 1.      

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1 Основні складові маркетингу підприємницької діяльності

 

Остання складова маркетингової діяльності підприємства визначає ступінь задоволеності споживачів. В залежності від виявленого ступеню підприємство корегує свої дії, визначає, якому саме елементу потрібно приділяти більшу увагу.

Отже маркетинг в контексті підприємницької діяльності можна розглядати як систему з п’яти видів діяльності. По-перше підприємство має визначити, який вид продукції найкраще задовольняє попит покупця. Потім установлюється ціна, яка б була прийнятною для покупців і водночас приносила прибуток. Потім для повідомлення покупцям про продукт треба застосовувати ефективні методи реклами. Продавати продукт можна власними силами або ж через посередників, зокрема оптових або роздрібних торгівців. І нарешті після продажу товару має бути забезпечене наступне його постачання.

Ефективність підприємницької діяльності залежить від успішної реалізації принципів маркетингу (таблиця 1).

Таблиця 1.

Характеристика принципів впровадження маркетингу в підприємницьку діяльність

Принципи	Характеристика
Принцип своєчасності адекватної реакції	Потребує від керівників підприємств мобільності в прийнятті рішень, активності і наполегливості при розробці стратегії і втілення в життя тактики маркетингу.
Принцип цілеспрямованого формування необхідного попиту	Передбачає розробку заходів, націлених на забезпечення пріоритетного відношення споживачів до підприємства і до його товарів, у порівнянні з товарами конкурентів.
Принцип соціально-етичної орієнтації маркетингу	Сутність даного принципу складається в етичному поводженні підприємства, щодо соціуму, що на практиці означає відмовлення від будь-яких дій ,що можуть зашкодити кожній конкретній людині і суспільству в цілому.
Принцип комерційної результативності маркетингу	Сутність даного принципу випливає з об’єктивної реальності функціонування підприємницької діяльності. Забезпечення високих темпів розвитку і зростання конкурентних позицій підприємства неможливо без відповідної фінансової основи.
Принцип наукового підходу до впровадження маркетингу в підприємницьку діяльність	Відображає розуміння підприємницької діяльності як невід’ємної частини навколишнього середовища, що передбачає необхідність постійного пристосування підприємців до мінливих умов їхньої діяльності. Усі рішення, що приймаються повинні ґрунтуватися на результатах маркетингових досліджень середовища функціонування.
Принцип комплексного підходу до застосування елементів комплексу маркетингу	Вимагає погодженості всіх маркетингових інструментів. Тому що кожний з елементів, який взятий окремо не в змозі забезпечити досягнення того ефекту підприємницької діяльності, що може бути отриманий у результаті використання комплексу маркетингу  в цілому.

 

Дотримання цих принципів допоможе підприємствам досягнути конкурентних позицій на існуючих ринках та надасть можливість виходу на нові, допоможе виробити ефективну маркетингову стратегію та ін.

Таким чином, маркетингова орієнтація підприємницької діяльності сприяє появі нових імпульсів до активної продуктової діяльності, а також створенню додаткових стимулів зацікавленості працівників у підприємницькій діяльності.

Впровадження маркетингової концепції в діяльність підприємств передбачає, що особливу увагу підприємство повинне приділяти тим видам діяльності, на які орієнтовані споживачі, внаслідок виникнення у них певних потреб, а також організовувати свою діяльність в такому режимі, який не порушуючи законодавчих нормативних документів, найбільш повно відповідає бажанням та вимогам споживачів.

 

3. Характеристика  й організація підприємницького  успіху.

 

Досвід країн з розвинутою і соціальне орієнтованою ринковою економікою підтверджує, що сучасне цивілізоване підприємництво є визначальною і необхідною умовою досягнення не лише економічного успіху, а й суспільного визначення соціальної значущості і корисності будь-якої господарської розумової та фізичної діяльності.

Намагання бути удачливим є одним з основних бажань людини. Тому можна стверджувати, що успіх завжди відбиває результат ділової активності підприємця. Саме за рівнем досягнутого успіху оцінюють підприємця, вибрану ним царину діяльності. А часто й сама людина, намагаючись оцінити, як склалося життя, звертає увагу на те, чи мала успіх її діяльність та які результати вона принесла.

Досягнення віддзеркалюють результати будь-якої діяльності (наприклад, підприємницької), тобто їх можна вважати наслідком суспільне корисної праці тієї або іншої особистості. Постійне намагання досягти найбільшого успіху є характерним для винятково сильних особистостей.

У підприємництві поняття успіху зв'язане насамперед з досягненням результату, очікуваного при започаткуванні реалізації проекту або ідеї. За цивілізованого розуміння успіху треба брати до уваги передовсім морально-етичні його аспекти, а вже потім фінансові. Отже, підприємницький успіх для правильного розуміння його суті має бути оцінений з урахуванням здійсненням власної ідеї, бажання самоствердження або намагання змінити хід подій тощо. Гроші, капітал, прибуток, природно, є важливими складовими успіху, але не можуть виступати як його головна мета (самоціль).

У будь-якому випадку необхідно дуже хотіти досягти підприємницького успіху. Але конкретний шлях до нього залежить від уміння самого підприємця вибрати свою власну ділову стратегію від тих умов, що в них розгортається діяльність бізнесмена. Коли суспільні умови не відповідають перспективним вимогам активного розвитку бізнесу, то в такій ситуації непоодинокі підприємці використовують тактику „зірвати куш і втекти „. Це означає, що за таких умов господарювання неправомірно вести мову про цивілізований тип підприємництва.

ПІДПРИЄМЕЦЬ ЯК ВИЗНАЧАЛЬНА ОСОБИСТІСТЬ У БІЗНЕСІ

Не обхідною передумовою започаткування і здійснення підприємства є наявність самих підприємців, тобто осіб котрі самостійно приймають господарські та інші рішення з метою досягнення певного підприємницького успіху. Успіх у бізнесі базується на здатності підприємця приймати правильні рішення. Підприємець є визначальною особистістю у бізнесі.

Підприємцем прийнято вважати ділову людину, котра свідомо наражається на економічний ризик самостійним прийняттям інноваційного рішення, зміст якого зводиться до організації виробництва і поставки на ринок товарів з певним зиском для себе.

Особисті ділові якості підприємця, безумовно, справляють позитивний вплив на успіх його бізнесової діяльності. Проте треба бачити й інший бік цієї проблеми. Справжній і відчутний підприємницький успіх, мабуть, не прийде до людини, котра:

- об'єктивно не здатна приймати обґрунтовані рішення;

- не вірить у себе, свою підприємницьку ідею;

- ставиться з підозрою до людей і не здатна на повагу і 
дружбу;

- не сприймає чужих думок і пропозицій;

- не утруднює себе виваженою аналітичною діяльністю.

Постійна підприємницька активність передбачає пошуковий характер діяльності.

Ініціативний пошук нових можливостей ще задовго до того, коли до таких дій спонукатиме реальна економічна ситуація, потребує ретельного вивчення і детального знання підприємницького середовища, визначення нового головного завдання.

При цьому підприємницький успіх значною мірою залежатиме від вміння підприємця розробити якісний бізнес-план, програму своїх подальших дій.

Підприємець має виконувати суспільну функцію, його діяльність необхідна будь-якому суспільству. Діяльність підприємців є ефективною і корисною. По-перше, підприємець особисто заінтересований у своїй справі, тому він використовує свої знання для розширення масштабів власного бізнесу і завдяки цьому має більше шансів досягти успіхів. По-друге, підприємець може швидше і з меншими зусиллями задовольнити суспільні потреби і ринковий попит, оскільки завжди намагається вгадати останній ще на стадії формування і завдяки цьому отримати певний зиск раніше за своїх конкурентів. По-третє, діяльність підприємця сприяє тому, що задоволення ринкового попиту відбувається з меншими втратами для суспільства.

Справжнє підприємництво - це організація виробництва, а вже потім заробляння грошей, накопичення стартового капіталу. У цьому випадку формула бізнесу матиме такий вигляд: гроші - виробництво - товар - більші гроші. Це означає, що у бізнесі не можна продукувати гроші з нічого, підприємництво є наслідком копіткої праці зі створення підприємства і організації виробництва товарів для ринку. Підприємцем має і мусить бути професійно підготовлена людина, а для цього треба вчитись і збагачуватись практичним досвідом постійно. Саме таких людей супроводить підприємницький успіх.