Фінансова безпека суб'єктів підприємництва

Бухгалтерська звітність  має бути подана підприємством не пізніше встановленого строку наступного за звітним періодом місяця, а річна  – не пізніше встановленого строку наступного за звітним року. Склад  та порядок складання бухгалтерських фінансових звітів затверджується Міністерством  фінансів України. Датою подання  бухгалтерського балансу вважається для іногородніх підприємств  день відправлення за штампелем поштового  підприємства. Керівник підприємства несе відповідальність за порушення  термінів подання звітності.

Розгляд і затвердження балансів ( звітів ) виконуються відповідно до діючого законодавства. [7, с. 15-33].

Організація, яка приймає  баланс, виявляє помилки і вносить  правки з повідомленням. Правки вносяться  в баланс за грудень звітного року. Виявлення помилки після затвердження балансу коректуються в бухгалтерському  балансі за січень наступного року.

Всі суб’єкти зовнішнього  аналізу можуть використовувати, як правило, тільки дані публічної фінансової звітності про діяльність підприємства. Стандартизація фінансового обліку і публічної фінансової звітності  покликана оберігати інтереси всіх партнерів (кореспондентів) підприємства, у той же час зберігаючи комерційну таємницю підприємства;

2) за обсягами дослідження виділяють повний і тематичний фінансовий аналіз підприємства:

а) повний фінансовий аналіз проводиться з метою вивчення всіх аспектів фінансової діяльності підприємства в комплексі;

б) тематичний фінансовий аналіз обмежується вивченням окремих  аспектів фінансової діяльності підприємства. Предметом тематичного фінансового  аналізу може бути: ефективність використання активів підприємства, оптимальність  фінансування різних активів з окремих  джерел, стан фінансової стійкості  і платоспроможності підприємства, оптимальність інвестиційного портфеля, оптимальність фінансової структури капіталу і ряд інших аспектів фінансової діяльності підприємства;

3) за об’єктом аналізу виділяють наступні його види:

а) аналіз фінансової діяльності підприємства в цілому. У процесі  такого аналізу об’єктом вивчення є фінансова діяльність підприємства без виділення окремих його структурних  одиниць і підрозділів;

б) аналіз фінансової діяльності окремих структурних одиниць і підрозділів (центрів економічної відповідальності). Такий аналіз базується в основному на результатах управлінського обліку підприємства;

в) аналіз окремих фінансових операцій. Предметом такого аналізу можуть бути окремі операції, зв’язані з короткостроковими чи довгостроковими фінансовими вкладеннями, з фінансуванням окремих реальних проектів та інші;

4) за періодом проведення виділяють попередній, поточний і наступний фінансовий аналіз:

а) попередній фінансовий аналіз зв’язаний з вивченням умов фінансової діяльності в цілому чи здійсненням окремих фінансових операцій підприємства (наприклад, оцінка власної платоспроможності при необхідності одержання великого банківського кредиту);

б) поточний (чи оперативний) фінансовий аналіз проводиться в процесі реалізації окремих фінансових операцій чи планів їх здійснення з метою оперативного впливу на результати фінансової діяльності. Як правило, він обмежується коротким періодом часу;

в) наступний (чи ретроспективний) фінансовий аналіз здійснюється підприємством за звітний період (місяць, квартал, рік). Він дозволяє глибше і повніше проаналізувати фінансовий стан і результати фінансової діяльності підприємства в порівнянні з попереднім і поточним аналізом, тому що базується на завершених звітних матеріалах статистичного і бухгалтерського обліку.

Оцінка  фінансового стану підприємства має здійснюватись шляхом обчислення системи економічних показників, які характеризують фінансово-господарське становище суб’єктів господарювання, основними з яких є: показники  прибутковості, показники оцінки майнового  стану, показники ліквідності та платоспроможності, показники фінансової стійкості та стабільності, показники  рентабельності.

Оцінити реальний фінансовий стан підприємства можна лише на підставі використання певного комплексу показників, з  урахуванням впливу різних факторів на відповідні показники. Залежно від  мети та завдань аналізу в кожному  конкретному випадку вибирають  оптимальний саме для цього випадку  комплекс показників (Додаток А).

Прибутковість - це окупність вкладених витрат і використаного майна, кінцевий результат діяльності підприємства, що характеризується сумою отриманого прибутку на одиницю відповідних  складових процесу виробництва  або сукупних витрат підприємства. Розраховуються такі основні показники  прибутковості: прибутковість активів, прибутковість інвестицій у фірму, обертання необоротних активів, прибутковість операційної діяльності. Аналіз прибутковості підприємства за зазначенними показниками дозволяє зробити висновки щодо резервів зростання  прибутковості.

Аналіз майнового стану  підприємства, реальна оцінка змін, що відбулися в складі та структурі  його майна, є важливим етапом у характеристиці фінансового стану підприємства. Майновий стан підприємства характеризують такі показники: вартість та структура  майна, що має підприємство у своєму розпорядженні (господарські засоби), коефіцієнт зносу основних засобів, коефіцієнт оновлення основних засобів, коефіцієнт вибуття основних засобів [27, c. 47].

Одним з найважливіших  показників фінансового стану підприємства є ліквідність, сутність якої полягає  в можливості підприємства в будь-який момент розрахуватися за своїми зобов’язаннями (пасивам) за допомогою майна (активів), яке є на балансі. Аналіз ліквідності  доповнюється аналізом платоспроможності, яка характеризує спроможність підприємства своєчасно й повністю виконати свої платіжні зобов’язання, які випливають із кредитних та інших операцій грошового характеру, що мають певні терміни сплати. До основних показників ліквідності належать: загальний коефіцієнт покриття, коефіцієнт швидкої ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт маневреності, співвідношення короткострокової дебіторської і кредиторської заборгованості. Основними показниками платоспроможності є: коефіцієнт автономії, коефіцієнт фінансової стабільності, коефіцієнт забезпеченості власними коштами, коефіцієнт фінансового левериджу , коефіцієнт покриття.

Рентабельність - це відносний показник інтенсивності  виробництва, який характеризує рівень прибутковості (окупності) відповідних  складових процесу виробництва  або сукупних витрат підприємства. У практиці господарювання обчислюються такі основні показники рентабельності: рентабельність продажу, рентабельність основної діяльності, рентабельність власного капіталу, рентабельність усього капіталу підприємства, період окупності  власного капіталу. Оцінка рентабельності дозволяє скласти характеристику основних показників рентабельності та зробити  загальні висновки.

Коефіцієнт  оборотності активів характеризує ефективність використання підприємством  всіх наявних ресурсів незалежно  від джерел їх залучення.

Коефіцієнт  оборотності матеріальних запасів  характеризує швидкість реалізації товарно-матеріальних запасів підприємства.

Коефіцієнт  оборотності дебіторської заборгованості показує швидкість обертання  дебіторської заборгованості підприємства за період, який аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємством. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості показує швидкість обертання  кредиторської заборгованості підприємства за період, який аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, яке надається підприємству. Строк погашення дебіторської і кредиторської заборгованостей показує середній період погашення дебіторської або кредиторської заборгованостей підприємства. Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача) показує ефективність використання основних засобів підприємства. Коефіцієнт оборотності власного показує ефективність використання власного капіталу підприємства.

Основні напрямки оцінки майнового  стану підприємства полягають у  наступному: за даними балансу визначається вартість усього майна підприємства (підсумок активу балансу - валюта балансу) і сума джерел утворення (підсумок пасиву балансу) цього майна на певну звітну дату [48, с.189]. Далі визначається відхилення за кожним видом майна і джерел його утворення порівнянням даних на кінець і на початок звітного періоду.

Для вивчення структурних  змін необхідно додатково визначити  питому вагу кожного виду майна в  загальній валюті балансу і вивчити  причини змін структури майна  і джерел його утворення, що надасть  можливість установити, якою мірою  підприємство може спиратися на власні кошти і скільки треба позичити, а також наскільки ефективно  використовуються власні й позичені кошти.

Слід зазначити, що низька мобільність оборотних активів  не завжди є негативною. За високої  рентабельності продукції підприємства здебільшого спрямовують вільні кошти на розширення виробництва.

Відомо, що фінансовий стан підприємства значною мірою обумовлюється  його операційною діяльністю. Тому, при оцінці фінансового стану  підприємства, необхідно оцінити  його виробничий потенціал.

До виробничого потенціалу відносять:

- основні засоби;

- виробничі запаси;

- незавершене виробництво;

- витрати майбутніх періодів.

Ці статті складаються  з реальних активів, що характеризують виробничу потужність підприємства.

Для характеристики виробничого  потенціалу використовують такі показники:

- наявність, динаміка  і питома вага виробничих активів  у загальній вартості майна;

- наявність, динаміка  і питома вага основних засобів  у реальній вартості майна;

- коефіцієнт зносу основних  засобів;

- середня норма амортизації;

- наявність, динаміка  і питома вага капітальних  вкладень і їх співвідношення  з фінансовими вкладеннями.

Збільшення виробничих активів  на кінець року і більша питома вага цих активів у загальній сумі коштів підприємства свідчитиме, як правило, про підвищення виробничих можливостей.

Цей показник не повинен  бути нижчим за 50 %. За основу для порівняння беруть галузеві стандартні показники.

Показник питомої ваги вартості основних фондів у загальній  вартості коштів підприємства розраховують як відношення залишкової вартості основних засобів до валюти балансу. Такий  розрахунок здійснюється на початок  року і на кінець звітного періоду. Одержані показники порівнюють зі стандартними значеннями для підприємств галузі, а також з показниками високорентабельних підприємств [40, c. 67].

Коефіцієнт зносу (амортизації) розраховується, і дається якісна характеристика його змін. Для оцінки інтенсивності накопичення зносу (амортизації) основних засобів використовується показник середньої норми амортизації, що обчислюється як відношення суми амортизаційних відрахувань за звітний період до первісної вартості основних засобів. Цей показник порівнюється з показниками  інших підприємств і стандартними значеннями даного показника.

Виробничий потенціал  підприємства характеризується також  відношенням капітальних вкладень і довгострокових фінансових вкладень: незавершене виробництво, довгострокові  фінансові інвестиції.

На основі порівняння активів  та пасивів підприємства, визначається тип його ліквідності (табл. 1.1).

Таблиця 1.1. Типи ліквідності підприємства

абсолютно ліквідносте	ліквідне	неліквідне	Відносно неліквідне	Абсолютно неліквідне
А1 >П1	А1 < П1	А1 < П1	А1 < П1	А1 < П1
А2 > П2	А2 > П2	А2 < П2	А2 < П2	А2 < П2
А3 > П3	А3 >П3	А3 >П3	А3> П3	А3 < П3
А4 < П4	А4 >П4	А4 > П4	А4 > П4	А4> П4

 

Аналіз ліквідності доповнюється оцінкою платоспроможності, яка  характеризує спроможність підприємства своєчасно й повністю виконати свої платіжні зобов’язання, які випливають із кредитних та інших операцій грошового  характеру, що мають певні терміни  сплати. Проте слід зазначити, що ліквідність  підприємства зовсім не тотожна його платоспроможності. Так, коефіцієнти  ліквідності можуть характеризувати  фінансовий стан як задовільний, однак, по суті, ця оцінка буде помилковою, якщо в поточних активах значну питому вагу матимуть неліквідні активи й  короткострокова дебіторська заборгованість [37, c. 61].

Підприємство вважається платоспроможним, якщо його загальні активи перевищують поточні. Нездатність  підприємства задовольнити вимоги кредиторів з оплати товарів, сплати платежів у  бюджет, позабюджетні фонди, тощо у  зв’язку з перевищенням зобов’язань  над вартістю майна та інших активів  характеризує його неплатоспроможність  або неспроможність.