Законність і демократія

Ознаки конституційної законності: 1) правовий характер самої Конституції як основного закону держави; 2) верховенство Конституції в ієрархії нормативних актів як акта вищої юридичної сили; 3) універсальність дії Конституції - поширення на всіх громадян і всю територію країни; 4) неухильне дотримання громадянами й органами держави норм Конституції як норм прямої дії; 5) контроль конституційної юрисдикції за відповідністю конституції законів та інших нормативних актів, що ухвалюються у державі (в Україні конституційний контроль здійснює Конституційний Суд).

Принципи законності

Принципи законності - загальноприйняті норми - ідеї найвищого авторитету, що слугують основними засадами, на підставі яких встановлюється правова законність як стан правової організації суспільно-політичного життя в державі.

Основні принципи законності:

1) відповідність закону  праву і справедливості, дотримання  принципу верховенства права  при складанні і прийнятті  закону; вкладання у зміст закону  уявлень про справедливість тих  чи інших суспільних відносин;

2) верховенство закону  в системі нормативно-правових  актів - підпорядкованість закону  всіх юридичних актів (нормативних  і піднормативних) відповідно до  їх субординації;

3) єдність законності - однаковість  вимог до всіх суб'єктів, які  перебувають у сфері часової та просторової дії законів та інших форм права;

4) загальність законності - поширення дії закону на усіх  без винятку - на державні органи, громадські організації, комерційні  об'єднання, посадових осіб, громадян  тощо;

5) взаємозв'язок законності і доцільності - вибір суворо в рамках закону найоптимальнішого варіанта поведінки, який найбільше задовольняє потреби та інтереси суб'єкта права, оскільки правові закони самі володіють вищою суспільною доцільністю;

6) рівність усіх перед  законом, що передбачає наявність рівних прав і обов'язків кожної людини, відповідність правам обов'язків;

7) реальність законності - не тільки проголошення, а й  гарантування приписів законів, насамперед державне забезпечення (реалізація, охорона, захист) прав і  свобод людини, закріплених у конституції і законах;

8) невідворотність відповідальності  за правопорушення - своєчасне розкриття  кожного скоєного протиправного  діяння, понесення відповідальності  за його вчинення;

9) зумовленість законності  демократичним державно-правовим режимом, який передбачає суворе додержання двох типів правового регулювання: спеціально-дозвільного - поширюється на владні державні органи і посадових осіб («дозволено лише те, що прямо передбачено законом»); загально-дозвільного - поширюється на громадян та їх об'єднання («дозволено все, окрім прямо забороненого законом»).

У громадянському суспiльствi повинна iснувати правова держава, себто така, в якiй лише юридичними засобами забезпечуються зверхнiсть права, реальне здiйснення, гарантування, охорона, захист i поновлення порушених прав людини i громадянина, взаємна вiдповiдальнiсть держави й особи, контроль i нагляд за створенням i застосуванням юридичних законiв. 
    До основних ознак правової держави слiд вiднести такi: 
    — вона сприймається як об'єднанiсть, солiдарнiсть i корелятивнiсть усiх людей; 
    — у нiй панує право як загальна мiра свободи, рiвностi й справедливостi в суспiльствi, що й визначає змiст чинних законiв, iнших нормативних та iндивiдуальних правових актiв; 
   — вичерпне врегулювання правового статусу людини i громадянина та забезпечення його ефективної реалiзацiї; 
    — розвинена система чинного законодавства; 
    — взаємна вiдповiдальнiсть особи i держави, її органiв i посадових (службових) осiб; 
    — провiдна роль суду у вирiшеннi спiрних питань i конфлiктних ситуацiй; 
    — ефективна дiяльнiсть iнших правоохоронних органiв у забезпеченнi законностi й правопорядку; 
    — високий рiвень правосвiдомостi та правової культури громадян, професiоналiзму працiвникiв правоохоронних органiв та інше.

Законність: суть, ознаки.

Законність- один з основних принципів діяльності державних органів, громадських організацій, роботи посадових осіб і поведінки громадян. Дотримання законності є найважливішим напрямком формування правової держави. 
     Всі закони держави мають виражати волю й інтереси народу, бути конкретним виявом народовладдя. Здійснення і розвиток демократії, реальне забезпечення прав та інтересів громадян є невід'ємною умовою створення правової держави. Однак сама наявність законів ще не вирішує даних завдань. Аби практично регулювати діяльність відповідних органів державної влади і управління, організацій, уставов і громадян, законів треба точно і неухильно дотримуватись й виконувати їх, а в державі, суспільстві має панувати режим законності. 
     Отже, законність — це такий режим державного і суспільного життя, при якому забезпечується повне й неухильне дотримання і виконання законів, підзаконних актів усіма без винятку органами держави, громадськими організаціями, посадовими особами і громадянами. Поняття законності охоплює дотримання і виконання всієї системи нормативних актів держави. 
Суть законності полягає в реальності права, в тому, що всі без винятку суб'єкти суспільних відносин керуються принципом суворого дотримання приписів законів й інших нормативних актів, сумлінно виконують покладені на них юридичні обов'язки, безперешкодно і повною мірою використовують свої суб'єктивні права. Тим самим у державі і суспільстві дотримуються встановлених законами та іншими нормативними актами правопорядку, державної і громадської дисципліни. 
    Законність означає, що при здійсненні посадовими особами своїх владних функцій не має місця суб'єктивізму і сваволі, що ведеться рішуча боротьба із різного роду зловживаннями, фактами зневажання законів, порушенням прав і законних інтересів громадян, а також з неправомірною поведінкою громадян. Слід зважати на те, що законність відображує факт відповідності поведінки суб'єктів регульованих правом відносин юридичним правилам (нормам права). Зв'язок законності з державним апаратом, державною владою, політичною системою, правом свідчить про те, що законність пронизує всі інститути державно-правової надбудови і сфери їх діяння у суспільстві.

Законність і демократія.    

 Законність нерозривно пов'язана із демократією. Цей зв'язок характеризується насамперед тим, що законність є невід'ємним елементом демократа, дійсного народовладдя. Законність покликана охороняти суспільні відносини, соціальні цінності суспільства, справедливість. Справжня демократія неможлива без твердої законності. Демократія, у свою чергу, справляє значний вплив на формування і підтримання режиму законності, виступає як найважливіша гарантія законності. Всебічне забезпечення законності досягається лише за умов демократичних форм державного і суспільного життя, коли в боротьбі з правопорушеннями беруть участь широкі маси трудящих, коли діяльність державного апарату перебуває під контролем народу, його представницьких органів. 
     На жаль, упродовж багатьох років у нашій країні законність попиралася, і долю країни, всього народу вершив не закон, а особисті амбіції окремих осіб, переважав підхід з позицій партійно-номенклатурної доцільності, а право, закон займали другорядні позиції. Результати цієї протиправної діяльності ще й нині відчуваються у нашій країні. 
     Динамізм законодавства при стабільності основних його принципів та інститутів, чіткість, якість, конкретність закону, відсутність у ньому «загальних місць», нічим не підкріплених декларацій і закликів, — важливий показник правової культури суспільства, вагома гарантія від волюнтаризму та свавілля. Проте, сучасне законодавство не позбавлене цих недоліків. Так, багатьом чинним законам бракує чіткості, багато з них містять формулювання, що дають можливість виконавцям широко трактувати положения даних законів. Зовсім неприпустимо, коли загально-державні рішення перекроюються на відомчому чи місцевому рівнях. Безглузді заборони і обмеження гальмують суспільно корисні ініціативи. Вони лише породжують бюрократизм і безвідповідальність, з одного боку, корупцію — з іншого.

Основні принципи законності у сфері правового регулювання.

Уся діяльність у сфері правового регулювання має бути зорієнтована на принципи законності, їх практичну реалізацію. Принципи законності — це ті основні начала, керівні ідеї і основоположні вимоги, що розкривають її сутність, основу її змісту як обов'язкового режиму державного і суспільного життя. Основними принципами законності є: 
— нерозривний зв'язок, підпорядкування, зумовленість законності режимом демократії; 
— обов'язковість вимог законності для усіх громадян, посадових осіб, державних органів та громадських організацій; 
— забезпечення верховенства закону в системі правових актів; 
— зв'язок законності із загальною та правовою культурою населения, посадових осіб; 
— неприпустимість протиставлення законності й доцільності; 
— єдність законності та справедливості; 
— встановлення дійового контролю і нагляду за дотриманням законності; 
— участь має у діяльності по забезпеченню законності; 
— невідворотність відповідальності за правопорушення, будь-які порушення режиму законності. 
     Особливо варто підкреслити, що і законність у цілому, і всі без винятку принципи законності мають за мету забезпечення і захист прав і свобод громадян, їх правового статусу. Саме на цю мету зорієнтований режим законності дійсно демократичного суспільства, правової соціальної держави, формування якої є глобальним завданням українського суспільства.

Система гарантій режиму законності. Спеціальні юридичні засоби.

Реалізація режиму законності у країні базується на системі гарантій, дієвість яких покликана зробити законність реальною. Гарантії законності — це позитивні об'єктивні умови, що сприяють підвищенню рівня розвитку суспільства, добробуту народу, а також спеціальні юридичні засоби і  способи, через які забезпечується режим законності у країні. На жаль, дані об'єктивні умови (економічні, соціальні, політичні і ті, що стосуються рівня розвитку суспільної свідомості) у кожному суспільстві далекі від ідеальних у плані гарантій законності. Тому їх заміна в позитивний бік — це й питання законності в Україні. 
     Дещо про спеціальні юридичні засоби. Такими є: 
    1. Чіткість і конкретність норм чинного права, ефективність санкцій, що захищають ці норми. Дотримання правових норм гарантується можливістю застосування у випадку їх порушення тих чи інших форм державного примусу, юридичної відповідальності. Окремо слід відзначити, що в системі українського права, як і права деяких інших держав, є галузі й інститути права, котрі містять норми, що регулюють саме питания різноманітних форм відповідальності за певні правопорушення (кримінальне право, інститут матеріальної відповідальності у цивільному праві і т. ін.). 
    2. Виконання правосуддя як спеціальної форми універсальної, здійснюваної на основі права і справедливості діяльності судів, котра забезпечує реалізацію чинного права, захист прав і свобод громадян. 
    3. Здійснення вищого нагляду за точним і однаковим виконанням законів з боку органів прокуратури. 
    4. Діяльність державних інспекцій та контрольно-ревізійного апарату, котрі в межах своєї компетенції здійснюють роботу по запобіганню, виявленню і припиненню порушень законності у різних сферах державного і суспільного життя. В результаті дотримання режиму законності у суспільстві встановлюється правовий порядок (правопорядок). Останній слід визначити як систему суспілЬних відносин, будь-яких інших дій, що мають правове значення і здійснюються у суспільстві відповідно до вимог норм права. Законність — це принцип діяльності, режим дій, відносин; правопорядок — це результат реалізації цього принципу, режиму, дотримання законності. 
     Порушення вимог законності веде до деформації суспільних зв'язків, недотримання і підриву правопорядку. Законність і правопорядок перебувають у тісному взаємозв'язку. Зміцнення законності має своїм наслідком більш високий рівень правопорядку, і навпаки, порушення його ведуть до послабления правопорядку. Правопорядок є важливою умовою реалізації інститутів демократії, оскільки вони розвиваються на базі всебічного зміцнення законності. 

Правовий порядок.    

 Створення певного порядку  в суспільних відносинах за  допомогою правових норм є  однією з найважливіших властивостей  державної влади. Правовий порядок  — це реальний порядок, що встановлюється  і охороняється державою, у здійсненні якого зацікавлена держава як апарат влади. У сучасних умовах, коли Україна переживає період становлення, стратегічний курс нашої держави націлений на зміцнення соціально-економічного розвитку країни, перехід до ринкової економіки. Передбачається корінне оновлення матеріально-технічної бази виробництва на основі досягнень науково-технічного прогресу як нашої країни, так і з використанням світового досвіду, вдосконалення управління на всіх рівнях. 
    Зміцнення правової основи державного і громадського життя передусім залежить від стану законності і правопорядку у роботі державного апарату. Порушення законності у його діяльності, особливо коли вони стають системою, перешкоджають здійсненню функцій держави, порушують упорядкованість, синхронність роботи. Вони знижують престиж державної влади серед населения, породжують безвідповідальність, можливість безкарного порушення правопорядку, а у деяких випадках мають прямим наслідком порушення прав і законних інтересів громадян. Надто викликає стурбованість порушення законності тими органами держави, що за характером своєї діяльності покликані охороняти правопорядок, — органів юстицїї, суду, прокуратури, міліції.

Дисципліна і відповідальність у забезпеченні законності.

Дисципліна пов'язана з діяльністю (поведінкою) особи. В ній і відбиваються:

1) вимоги суспільства до  індивідів і колективів;

2) соціальна оцінка поведінки  людини з погляду її відповідності  інтересам суспільства, законності, правовій культурі.

Юридична відповідальність — це різновид соціальної відповідальності.

В юридичній науці існує двохаспектне розуміння юридичної відповідальності:

Юридична відповідальність — це передбачені законом вид і міра державно-владного (примусового) за знання особою втрат благ особистого, організаційного і майнового характеру за вчинене правопорушення.

Ознаки юридичної відповідальності такі.

1. Спирається на державний  примус у формі каральних і  правовідновлюючих (компенсаційних) способів.

Державний примус — це державно-владний вплив відповідних державних органів і службових осіб на поведінку людей. Кримінальне і адміністративне законодавства передбачають державний примус, який завжди реалізується через діяльність спеціальних державних органів, а цивільне законодавство — можливість добровільного виконання обов'язків (відшкодування заподіяної шкоди).