Політичний імідж Юлії Тимошенко

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПОЛІТИЧНИЙ  ІМІДЖ ЮЛІЇ ТИМОШЕНКО

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Політичний імідж  Юлії Тимошенко

Проблема політичного  іміджу як мистецтва цілеспрямованого управління уявою в системі владних  зв’язків виникла одночасно з  процесом диференціації суспільства. Усталення інституту влади потребувало  розвитку певних механізмів впливу на людей і формування образу високопоставлених  персон, який би відрізнявся від  звичайного їх образу. Затребуваними  стали й фахівці, котрі вміють створювати й посилювати необхідне  враження.

Слово „імідж” — англійського походження (іmage). Воно перекладається як „образ”. Довідкові видання трактують  це поняття як цілеспрямовано сформований  образ; як емоційно забарвлений образ, що склався в масовій свідомості і набув характер стереотипу; як набір певних якостей, які люди асоціюють  з певним індивідом; як уявлення чогось, що раніше зустрічалося, конкретне  чи абстрактне, і яке щось дуже нагадує  в уявленні про інше. Слід відзначити, що категорія „імідж” у наш  час значно відрізняється від  традиційного трактування „образу” як такого і співвідноситься з  галуззю соціального пізнання. Будучи феноменом індивідуальної, групової чи масової свідомості, імідж функціонує як образ-уявлення, в якому у складній взаємодії поєднуються зовнішні і внутрішні характеристики об’єкта.

Політичний імідж виникає  тільки тоді, коли він стає „публічним”  і починає стосуватися різних сторін політичної практики.

Будь-який політичний імідж  — це особливий вид іміджу. Він  включає в себе політичні і  психологічні характеристики, притаманні іміджу взагалі, а також ознаки, притаманні лише його конкретному різновиду. Фахівці  часто визначають політичний імідж  як цілеспрямовано сформований і  спропагований образ кандидата, партії, громадського чи політичного  руху, забуваючи, що імідж у політичній сфері існує як феномен масової  свідомості незалежно від реалізації передвиборчих технологій, а іноді  й всупереч їм.

Політичний імідж –  це складний, багатофакторний феномен, специфіка конструювання якого  пов’язана з особливістю політики як виду діяльності, її місця в житті  людей і характером діяльності політичного  лідера чи організації. Роль ефективного  політичного іміджу проявляється як у високому рейтингу популярності його носія, так і в можливостях  впливу на громадську думку, в можливостях  активного формування політичної діяльності держави і суспільства в цілому.

 

Як приклад найбільш вдалого  та яскравого політичного іміджу можна првести імідж Ю.В. Тимошенко. Юлія Тимошенко, без сумніву, - приклад українського " селф-мейд вумен". Це політик, що сформував сам себе завдяки тривалій і наполегливій роботі над собою разом із професійною командою політтехнологів. Дійсно, у її діяльності забагато піар- складової, про що неодноразово заявляли опоненти. Однак Ю.Тимошенко зробила це загальноприйнятою нормою сучасного політичного життя в Україні, яскравим свідченням чого є переклад нинішньої політичної дискусії між галузями влади в публічну площину. 
 
Біографія Юлії Тимошенко свідчить про те, що вона сама була (і, вочевидь) залишається і дизайнеркою, і архітекторкою, і будівничою власної долі, пробиваючи собі шлях від дівчинки з бідної неповної сім’ї до прем’єр-міністра, що стала однією з найвідоміших жінок світу. Змалку вона вчилася самостійно приймати рішення, мобілізувати усі доступні ресурси та використовувати будь-який наданий долею шанс задля досягнення власних цілей. Тимошенко використовує стереотипні жіночі ролі в рамках зазначених нормативних моделей жіночності, як частину своєї політичної стратегії, а саме – для вибудовування ефективного політичного іміджу. 

Тимошенко м’яко, хоч і  наполегливо, вибудовує свій образ  Матері Нації. Якось у відповідь  на запитання "Хто для Вас є  в політиці батьком, матір’ю, чоловіком  і дітьми?" вона відповіла: "У мене є бажання об’єднатися з людьми, у яких такі ж цілі, як і в мене. От це й буде родина". Джоан Ландес якось зауважила, що "жінки стають політичними суб’єктами нових націй не лише через практику материнства, але й за допомогою складного процесу візуального ототожнення з іконічною репрезентацією чесноти та націоналізму". У цьому сенсі Тимошенко – чудовий приклад. Образ Матері Нації візуалізований насамперед її зачіскою. Нема сумніву, що у масовій свідомості вона чітко асоціюється з традиційним образом зрілої жінки-матері, тобто – Берегині з усіма відповідними матріархальними конотаціями.

У деяких випадках образ  Тимошенко з Героїні трансформується  у Жертву чи Мученицю. Так сталося, приміром, у 2001, коли вона зазнала переслідувань із боку влади. Коли Ю.Т. кинули за ґрати під час передвиборчої кампанії, негайно з’явилися листівки та буклети, що репрезентували її як жертву корумпованого режиму. Тоді її зображення не викликали ані захоплення, ані замилування: на них – хвора, змарніла, виснажена мучениця. Прикметно, що коли у вересні 2005 Тимошенко несподівано відправили у відставку, вона з’явилася на останнє засідання уряду в такому ж вигляді Жертви. Темні кола під очима, втома на обличчі, ані сліду макіяжу – такою Ю.Т. не бачили з часів ув’язнення. Вона викликала лише співчуття як жертва, що знову постраждала у нерівній борні за справедливість. 

Роль Мучениці ґрунтується  на одній із засадничих християнських  чеснот – жертовності. Назагал, релігійні  імплікації доволі помітні в образі Тимошенко. Не випадково після Помаранчевої Революції її називали Богинею Помаранчевої Революції, Іконою Помаранчевої Революції та Слов’янською Мадонною. Усі ці титули – результат копіткої роботи над створенням іміджу. Однак Ю.Т. не демонструє своїх релігійних переконань на публіку, як це роблять деякі українські політики-чоловіки. Натомість вона вибудовує образ Ревної Християнки з дрібних деталей, представляючи його громадськості вельми доречно і делікатно: "Я дійсно людина віруюча. Я спілкуюсь з Богом кожну хвилину свого життя, тому що все, що я роблю, намагаюсь хоч якось співставити з тією мораллю, яка вкладена в Божі заповіді". 
Для Тимошенко християнство – це не лише приватна справа, але й запорука добробуту самої України.

Останнім акордом на довершення образу Ревної Християнки став київський  гала-мітинг прихильників БЮТ напередодні  останніх парламентських виборів (28 вересня 2007). Проведений на Софіївській площі (поблизу найдавнішої української  християнської святині) під гаслом "Молитва за Україну", мітинг був  щільно насичений релігійною та національною символікою та риторикою. На завершення – виконання духовного гімну "Боже великий, єдиний".

Насправді Тимошенко багатолика. Вона інакша щоразу, коли бачиш її: вона інакше виглядає, інакше говорить, поводить себе певним чином залежно від  загального політичного контексту, конкретної ситуації та цільової авдиторії. Та в одному вона незмінна: кожну свою роль вона виконує пристрасно, майстерно і переконливо.