Конспекты лекций по "Политологии"

Конфлікт – це випробування сил протиборствуючи сторін; це зіткнення протилежних інтересів, думок, поглядів; серйозні розбіжності, гострі суперечності, здатні спричинити серйозні ускладнення в боротьбі ворогуючих сторін різного рівня та складу учасників. Конфлікт – це тип відносин, який характеризується зіткненням інтересів окремих індивідів, соціальних спільностей, соціальних інститутів, при якому дії сторін спрямовані на досягнення несумісних цілей.

Основною причиною виникнення політичного конфлікту є боротьба за владу. Політичний конфлікт – це боротьба за володіння політичною владою, яка являє собою сукупність соціальних позицій, що дозволяють одній групі людей розпоряджатися діяльністю інших.

Основоположник сучасної конфліктології К. Боулдінг виділяє такі основні типи конфліктів: дійсні, випадкові, приховані і фальшиві. Політичні конфлікти поділяються на два типи: зовнішньополітичні та внутрішньополітичні, які, в свою чергу, поділяються на підтипи.

Основні функції політичних конфліктів: позитивна і негативна. Конфлікт може виступати як стимулятор і рушійна сила соціальних змін. Разом з тим конфлікт може виконувати руйнівну функцію. Отже, політичні конфлікти виконують стабілізуючу, конструктивну та дестабілізуючу, деструктивну функції.

Основними методами врегулювання політичних конфліктів є уникнення, «відкладання» конфлікту та метод переговорів.

Політичне суспільство України – це синтез елементів напівдемократичної та напівтоталітарної системи. Поступово консенсус стає принципом взаємодії політичних сил. Консенсус стає показником розвину тості демократії в Україні. Причини конфліктних ситуацій у сфері економічної політики: відсутність концептуально виваженої домінанти в економічній політиці, формування правового поля навздогін об'єктивним потребам суспільства, економічний волюнтаризм та суб'єктивізм, непослідовність владних рішень. Причини конфліктогенної ситуації в політичній сфері: неефективність законотворчої діяльності Верховної Ради, відсутність у державної влади політичної волі щодо здійснення реформ, а саме – контроль та послідовність, невідповідність форм і методів регулювання національних особливостей, надмірна регламентація відносин, особливо соціальних, неорганізованість, недостатній рівень взаємодії держави і суспільства.

Шляхи подолання конфліктів у сучасній Україні: держава має стати консолідуючим началом і чинником для всіх членів суспільства, для всіх політичних сил і груп. Новий характер конфліктності можна вирішити за умов задоволення інтересів у рамках системи, наближення еліти до суспільства, вдосконалення технологій прогнозування, формування культури реакції на конфліктність, демократичних традицій, мудрості політичних лідерів, підвищення рівня знань інтелектуальної еліти.

 

ДАЙТЕ ВИЗНАЧЕННЯ ТАКИХ ПОНЯТЬ:

 

Політичний конфлікт, конфлікт, протиріччя, сторони конфлікту, фази конфлікту, конфліктна ситуація, суперництво, співробітництво, медіація, конкуренція, політична криза

 

ВИКОНАЙТЕ ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ:

 

1. Сучасне політичне життя багате на конфлікти і кризи. Спробуйте навести приклади урядових, парламентських, конституційних криз, релігійно-етнічних, міжнаціональних політичних конфліктів на території колишнього СРСР за останні роки. Виділіть змішані і перехідні форми відомих вам конфліктів і криз. Позначте ступінь інтенсивності, силу наслідків конфлікту.
2. Відомий арабський філософ XIV ст. Ібн-Хальдун визначав державу як інститут, що знищує будь-яку несправедливість, окрім тієї, яку творить вона сама. Чи актуальне це визначення сьогодні? Які сучасні прояви конфліктів держави і суспільства? Обґрунтуйте методи їх попередження та вирішення?
3. Розкрийте основні принципи, методи та прийоми політичної боротьби.
4. Проаналізуйте конфлікт у політичній сфері, визначте його причини, знайдіть та обґрунтуйте можливі форми його розв’язання.

 

ДАЙТЕ ВІДПОВІДЬ НА ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ:

 

1. Хто є автором концепції "позитивно-функціонального конфлікту"?

а) Г. Зіммель;

б) М. Вебер;

в) Л. Козер;

г) Р. Дарендорф.

2. До основних методів вирішення політичних конфліктів відносять (заповніть невистачаючий варіант відповіді):

а) консенсус;

б) компроміс;

в) примус;

3. Суб'єкти етнополітичних конфліктів - це:

а) соціальні групи;

б) держави;

в) етнічні спільності й етносоціальні організації;

г) міжнародні організації.

4. Згода на основі взаємних поступок:

а) консенсус;

б) інцидент;

в) компроміс.

5. Зіткнення політичних суб'єктів, обумовлене протилежністю їх політичних інтересів:

а) конфлікт;

б) криза;

в) компроміс.

 

РЕКОМЕНДОВАНІ ТЕМИ РЕФЕРАТІВ:

 

1. Основні етапи еволюції теорії соціально-політичних конфліктів.
2. Політичний конфлікт і стабільність політичних режимів.
3. Національний конфлікт як різновид політичного конфлікту.
4. Політичні конфлікти в Україні: причини виникнення і способи вирішення.
5. ЗМІ як засіб вирішення соціально-політичних конфліктів.

 

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ:

 

1. В чому полягає особливість конфліктів в політичній сфері?
2. Актуалізуйте критерії аналізу політичного конфлікту.
3. Назвіть основні методи вирішення політичних конфліктів.
4. Охарактеризуйте основні види соціально-політичних конфліктів в Україні.
5. Назвіть основний предмет політичних конфліктів і визначте їх суб’єкти.

 

 

ЛІТЕРАТУРА:

 

1. Політологія: Підручник / За ред. А. Колодій. – К.: Ельга Ніка-Центр, 2003.
2. Политология: Учебник для студентов вузов. / Под ред. М. В.Василика. – М.: Юрист, 2006.
3. Бекешкіна І.Е. Конфліктологічний підхід до сучасної ситуації в Україні.– К., 2007
4. Небоженко В. С. Соціальна напруженість і конфлікти в українському суспільстві. – К., 2004.
5. Политическая конфликтология: Учеб. пособие для студ. / Г. И. Козырев. – М. : ФОРУМ : ИНФРА-М, 2008

 

ТЕМА 5. ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА

 

1. Поняття і функції політичної культури.
2. Структурні елементи і основні чинники формування політичної культури.
3. Параметри оцінки та типологія політичної культури суспільства.
4. Політична культура сучасного українського суспільства.
5. Політична свідомість: зміст, структура, типологія.

 

Мета і завдання заняття: розглянути зміст, структуру та функції політичної культури, проаналізувати основні типи політичних культур, виділити моделі розвитку політичної культури в Україні, розкрити особливості та механізми формування політичної свідомості в в Україні, визначити поняття політичної поведінки, характеристику основних видів політичної участі, аналізувати специфічні риси політичної субкультури.

Політична культура та політична свідомість належать до ключових понять політології. Як явища суспільного життя вони містять чуттєві й теоретичні, ціннісні й нормативні, раціональні й підсвідомі уявлення громадян, які допомагають їм усвідомити й розвинути всебічні зв'язки з інститутами влади й між собою щодо участі в управлінні суспільством і державою

Політична культура суспільства є якісним критерієм його розвитку. Формування демократичної політичної культури зумовлює успішне вирішення важливих державотворчих процесів. Політична культура – це сукупність індивідуальних позицій та орієнтацій учасників політичної системи; суб'єктивна сфера, що лежить в основі політичних дій і надає їм певного значення. Від політичної культури людей вирішальною мірою залежать характер і напрями політичного процесу, стабільність і демократизм політичної системи суспільства. Саме цими критеріями вимірюється її зрілість.

Критерієм, політичної культури соціального суб'єкта є його реальна політична практика. Основними її складовими є рівень політичної свідомості, політичної діяльності та поведінки соціальних суб'єктів.

Політична культура має винятково важливий аспект, пов'язаний з поведінкою та діяльністю політичного суб'єкта, які визначають передусім стиль участі суб'єкта в політичному житті, тобто сукупність методів і засобів його політичної практики, компетентність, професіоналізм, моральність . Політична культура виконує певні соціальні функції: виховну, регулюючу, захисну прогностичну комунікативну .

Класифікація політичної культури за типами дуже різноманітна. На сучасному етапі набув поширення поділ на тоталітарний, плюралістичний і перехідний типи політичної культури.

Політична субкультура – сукупність особливостей політичної культури певної соціальної групи, які відрізняють цю політичну культуру від культури іншої групи людей.

Від розвитку політичної свідомості суб'єкта, правильного чи ілюзорного відображення в людській свідомості політичного буття залежить і рівень його політичної культури. Політична свідомість – опосередковане відображення політичного життя, формування, розвиток, задоволення інтересів та потреб політичних суб'єктів, а також сукупність поглядів, оцінок, установок, які відображають політико-владні відносини.

Існують два взаємопов'язані блоки елементів політичної свідомості – мотиваційний та пізнавальний.

Залежно від критерію, взятого за основу, політологи розрізняють різні рівні політичної свідомості.

За ознакою суб'єкта політики (соціологічний підхід) розрізняють такі її рівні:

• політична свідомість суспільства;
• політична свідомість соціальної спільноти (клас, нація, професійна, вікова група і т. ін.);
• політична свідомість особи.

 

ДАЙТЕ ВИЗНАЧЕННЯ ТАКИХ ПОНЯТЬ:

 

Політичні цінності, політична культура, політичні норми, політична поведінка, політична соціалізація, громадянська культура

 

ВИКОНАЙТЕ ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ:

 

1. Назвіть характерні риси української політичної культури, які сприяють, чи навпаки, заважають сучасному національному та державницькому відродженню України.
2. Окресліть причини аполітичності та політичної пасивності значної частини громадян країни. які чинники можуть сприяти зростанню інтересу співвітчизників до політики?
3. Які суспільні інститути та життєві фактори у найбільшій мірі впливають на політичну соціалізацію сучасної української молоді і чому?
4. Формування нової української політичної культури відбувається в умовах взаємодії сформованих (традиційних) цінностей української культури і запозичених (ліберально-західних). Цей процес взаємодії носить складний і неоднозначний характер. Розгляньте можливі варіанти розвитку політичної культури в Україні:

а) «розмивання» традиційних цінностей і асиміляція західних політико-культурних орієнтацій;

б) сегментарний характер поширення ліберальних цінностей;

в) конфліктна взаємодія цінностей.

5. Спробуйте запропонувати свої варіанти розвитку української політичної культури.
6. Порівняйте індивідуальну політичну свідомість та масову.

 

 

ДАЙТЕ ВІДПОВІДЬ НА ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ:

 

1. Хто з американських політологів вважається засновником наукової теорії політичної культури?

а) Д. Істон;

б) К. Дойч;

в) А.Лоуел;

г) Г. Алмонд.

2. Чи можна відносити до компонентів політичної культури моделі, стереотипи політичної поведінки?

а) так;

б) ні;

в) частково ( тільки ті, що мають демократичний характер);

г) частково ( тільки ті, що передбачені законом).