Економічна політика

Що таке економічна політика? Які економічні завдання і функції  сучасної держави? Як діють механізми  грошово-кредитної і податкової політики держави?

КОРИСНО ПОВТОРИТИ ПИТАННЯ:

Політика як діяльність, її основні напрямки; глобальні проблеми сучасності; науково-технічний прогрес і екологічна альтернатива.

ПОНЯТТЯ "ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА"

У даний час практично  всі реально діючі економічні системи характеризує тісне переплетення ринкових відносин з елементами державного контролю і регулювання. Світовий досвід доводить, а численні наукові дослідження підтверджують, що не може бути ефективної ринкової економіки без активної регулюючої ролі держави. Для здійснення цієї ролі вона використовує різні важелі впливу на економіку, з якими ви коротко познайомилися в попередньому параграфі.

Масштаби державного регулювання, його конкретні форми і методи істотно розрізняються в різних країнах. Вони відбивають і історію, і традиції, і масштаби країни, і інші фактори. Тривалу історію має дискусія між тими, хто абсолютизується і перебільшує роль ринку, недооцінюючи роль держави, і тими, хто перебільшує можливості сучасної держави, не визнаючи роль ринкової саморегуляції. Пошук шляхів раціонального співвідношення цих двох підходів ведеться дотепер. І тут особливого значення набуває економічна політика держави.

Економічна політика держави  є процесом реалізації її економічних  функцій шляхом різноманітних державних заходів впливу на економічні процеси для досягнення певних цілей. До найбільш загальних економічних цілей держави можна віднести наступні: забезпечити економічний ріст; створити умови економічної свободи (право господарюючих суб'єктів самим вибирати вид, форму і сферу економічної діяльності, методи її здійснення і використання доходу від неї); забезпечувати економічну безпеку й економічну ефективність (здатність всієї економіки одержати максимальний результат з наявних обмежених ресурсів); піклуватися про забезпечення повної зайнятості (кожний, хто може і хоче працювати, повинен мати роботу); здійснювати допомогу тим, хто не може себе цілком забезпечити тощо.

Економічна політика будується  на вмілому сполученні перспективних  і поточних цілей. До перспективних  цілей української економічної  політики відноситься, наприклад, формування соціально-орієнтованого ринкового варіанту економіки. До поточних завдань можна віднести, наприклад, вирішення проблем державного боргу, дефіциту бюджету тощо.

Ви знаєте, що в економічній політиці виділяють фінансову, інвестиційну, аграрну, науково-технічну, зовнішньоекономічну політику. Спробуйте самі доповнити перелік напрямів економічної політики.

Основні види економічної  політики

Антициклічна  політика — це політика спрямована на підтримку певних стабільних темпів економічного зростання, на недопущення падіння, виникнення криз.

Структурна політика — це політика спрямована на формування сучасної, прогресивної і ефективної структури національного господарства.

Монетарна політика — це політика, яка передбачає забезпечення економіки країни необхідною кількістю грошей, регулювання грошового та кредитного ринків.

Фіскальна політика — передбачає державне визначення джерел формування державних доходів, бюджету та основних напрямків його витрат.

Маркетингова  політика підприємства включає товарну, цінову, збутову політику (політику розподілу), а також політику комунікацій.

Товарна політика підприємства — це комплекс заходів щодо планування асортименту товарів, які випускаються, та послуг, які надає підприємство, фірма.

Цінова політика — це комплекс економічно зважених заходів щодо встановлення оптимальної ціни на товари і послуги та їх регулювання залежно від пропозиції, регулюючих дій держави.

Регуляторна політика — напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами країни. Регуляторна політика включає політику держави у дозвільній сфері.

 

Які економічні завдання і  функції виконує держава в  сучасному суспільстві? За державою завжди зберігаються такі класичні функції, як стабілізація економіки; захист прав власності; регулювання грошового обігу; перерозподіл доходів; регулювання взаємин між роботодавцями і найманими робітниками; контроль за зовнішньоекономічною діяльністю; виробництво суспільних благ тощо.

З розвитком суспільства відбувається збагачення, уточнення функцій держави. Цей процес йде наступними напрямами: послідовний перехід від прямих до непрямих методів регулювання економікою; посилення ролі держави у вирішенні соціальних проблем (зниження диференціації доходів населення, забезпечення стабільності в суспільстві, регулювання трудових відносин).

Виникають і якісно нові функції держави, пов'язані зі становленням пості індустріального суспільства. Це підтримка фундаментальної науки, участь у вирішенні таких відомих вам глобальних проблем людства, як подолання екологічної кризи і її наслідків, усунення економічного відставання країн третього світу від передових держав Заходу, скорочення гонки озброєнь.

Звичайно державі в  економіці призначають роль компенсатора недосконалостей ринку. Однак вона має функції, що відносяться до її виняткової компетенції. Так, з ускладненням відносин між державою і підприємництвом економічні завдання сучасної держави не тільки пов'язуються зі створенням умов для функціонування ринку, але і припускають визнання її ролі в дотриманні балансу суспільних інтересів, соціальній стабільності і захисту загальнонаціональних інтересів.

Роль держави значно розрізняється  на різних етапах розвитку ринкових відносин в економіці. Які економічні завдання і функції характерні для політики української держави, що знаходиться на етапі становлення цих відносин? Це формування основних інститутів ринкової економіки: фінансові і фондові ринки, інститути регулювання ринку праці і зайнятості, нова система відносин власності, становлення малого підприємництва тощо.

Держава в оновлюваній  Україні відіграє роль не стільки організатора виробництва, скільки арбітра, що здійснює контроль над економікою і вибір пріоритетних напрямів економічної політики.

Реалізація економічної  політики припускає застосування певного  інструментарію (методів, форм регулювання). Його вибір визначається станом національної економіки, пріоритетним напрямом економічної політики, пануючою в даний момент теоретичною концепцією регулювання.

ГРОШОВО-КРЕДИТНА (МОНЕТАРНА) ПОЛІТИКА

Монетарна політика означає  контроль за грошовою масою в економіці. її ціль - підтримка стабільного розвитку економіки. Держава звичайно збільшує кількість грошей у період економічного спаду і стримує їх ріст при підйомі.

Провідником грошово-кредитної політики держави виступає центральний банк у взаємодії з комерційними банками (згадайте, які функції банки виконують у сучасній економіці). В економічній практиці використовуються наступні інструменти регулювання грошової маси: установлення дисконтної ставки відсотка, установлення норми обов'язкових резервів. Розглянемо різні варіанти грошово-кредитної політики.

Центральний банк видає кошти  комерційним банкам, а останні - своїм  клієнтам за певну плату, яка називається "відсоток за кредит". Наприклад, якщо фірма бере в банку 20 тис. гривень  на рік під 50% річних, то повертати їй прийдеться ЗО тис. карбованців. Дисконтна ставка процента - норма відсотка, якою центральний банк дає кредити комерційним банкам. Підвищуючи або знижуючи дисконтну ставку, центральний банк робить кредит більш дорогим або дешевим.

Якщо кредити стають більш  дорогими, то відповідно зменшується  кількість бажаючих їх брати. Це призводить до зменшення грошей в обігу і  допомагає знизити темпи інфляції, але підсилює спад виробництва, тому що фірми позбавляються можливості одержати кредит.

Знижуючи дисконтну ставку відсотка і роблячи кредит дешевим, держава збільшує число позичальників, стимулюючи їхню економічну активність, що сприяє підйому виробництва. Але збільшення грошової маси в обігу веде до посилення інфляції.

Таким чином, держава може впливати на всю економіку шляхом зміни дисконтної ставки відсотка, стимулюючи або обмежуючи виробництво  і споживання.

За законом комерційні банки зобов'язані частину своїх  засобів тримати у вигляді  резервів у центральному банку, щоб  здійснювати виплати клієнтам, які  бажають одержати гроші зі своїх  рахунків. Установлюючи норму обов'язкових  резервів, центральний банк впливає  на можливість банків надавати кредити, змінюючи тим самим загальну кількість  грошей в обігу.

Збільшення норми обов'язкових  резервів призводить до зменшення грошей у банків для кредитування, що робить кредит "дорогим", скорочує число  позичальників і відповідно зменшує грошову масу в звертанні.

Зменшення норми резервування, навпаки, дозволяє збільшити обсяги кредитування фірм, що веде до збільшення грошової маси. До яких наслідків в економіці це призводить, ви вже знаєте.

Таким чином, обидва методи грошово-кредитної політики дозволяють державі, впливаючи на грошову масу в обігу, допомагати економіці розвиватися стабільно.

БЮДЖЕТНО-ПОДАТКОВА (ФІСКАЛЬНА) ПОЛІТИКА

Діяльність держави в  галузі оподатковування, регулювання  державних витрат і державного бюджету називається фіскальною політикою. Вона спрямована на забезпечення стабільного розвитку економіки, запобігання інфляції, забезпечення зайнятості населення.

Державний бюджет - зведений план доходів держави і використання отриманих засобів на покриття усіх видів державних витрат. Він затверджується парламентом країни, а уряд відповідає за виконання бюджету. Основне місце  у витратах українського уряду займають соціальне забезпечення, культура, економічний розвиток, оборона, охорона здоров'я. Головні джерела доходів держави - податок на прибуток підприємств, податок на додаткову вартість, соціальний податок.

Через бюджет держава перерозподіляє створені суспільством блага від  безпосередніх виробників до інших груп. Держава, використовуючи бюджет, може істотно впливати на економіку, стимулювати виробництво і соціальні процеси. Основні важелі цього впливу - регулювання оподатковування і державних витрат.

Основним джерелом доходів бюджету є податки. Обов'язок платити, законно встановлені податки і збори зафіксовані в Конституції України. Тим часом в умовах економічної кризи багато українських підприємців вважають, що єдина можливість вижити - це ухиляння від повної сплати податків, приховання від обліку частини прибутку. Далеко не завжди платять податки й інші особи, які одержують високі доходи. У результаті наш бюджет недобирає й половини встановлених податків, росте дефіцит бюджету (тобто доходи нижчі від необхідних витрат), спотворюються дані про стан української економіки, що утруднює розробку програм її стабілізації.

Як впливає податкова  політика держави на економіку? Якщо економіка страждає від високої  інфляції, для зниження її, як ви вже  знаєте, необхідно зменшити грошову  масу в обігу. Для цього держава збільшує податки, знижуючи тим самим економічну активність фірм і населення.

Якщо в економіці спостерігається  спад виробництва і споживання, то держава прагне зменшити податковий тягар. Це сприяє пожвавленню економіки. У фірм з'являються додаткові засоби для випуску товарів, а споживча активність населення зростає в результаті росту його платоспроможності.

Регулювання державою своїх  витрат може сприяти подоланню спаду  і застою у виробництві. Так, у  кризових ситуаціях в економіці  держава намагається збільшити  витрати на підтримку особливо потребуючих у допомозі підприємств і галузей господарства, розширює державну закупівлю товарів і послуг, стимулюючи виробників у розвитку виробництва і скорочуючи безробіття.

Бюджетна політика також  спрямована на балансування (досягнення кількісної рівності) доходів і витрат, тому що значний ріст державних витрат і недобір податків призводить до дефіциту бюджету, одного з негативних економічних показників.

У цій ситуації держава  для покриття своїх витрат змушена  брати кредити, що могли б бути використані фірмами, а це стримує  економічний ріст. Держава може покрити дефіцит бюджету, випустивши в обіг додаткові гроші чи взявши в борг у фірм і населення. Але можливості кредитування держави національним банком звичайно обмежені, а випуск нових грошей, не забезпечених товарами, як ви знаєте, веде до інфляції, тобто до збільшення кількості паперових грошей.

Тому більшість урядів воліє позичити гроші в громадян, господарських і фінансових організацій (вітчизняних і міжнародних). Сума заборгованості держави зовнішнім і внутрішнім кредиторам називається державним боргом. Розрізняють зовнішній і внутрішній державний борг.

Найбільш часто використовувана  форма позичання - продаж державних  цінних паперів. Сума заборгованості держав власникам їх цінних паперів представляє  частину державного боргу. Уміле проведення операцій з державними цінними паперами дозволяє не тільки вигідно залучати гроші в державний бюджет, але і впливати на розвиток всієї економіки. Так, шляхом купівлі і продажу державних цінних паперів центральний банк може або вливати резерви в кредитну систему держави, або вилучати відтіля. До яких наслідків в економіці це призводить, ви вже знаєте, познайомившись з дією основних механізмів грошово-кредитної політики держави.

Дефіцит бюджету і величина державного боргу - найважливіші показники стану економіки.