Держав на служба зайнятості

• за створення і розвиток матеріально-технічної, виробничої, поліграфічної бази державної  служби зайнятості всіх рівнів;

• за створення на основі автоматизації та комп'ютеризації єдиної республіканської інформаційно-довідкової системи державної служби зайнятості;

• за формування системи професійної  підготовки, підвищення кваліфікації та перепідготовки незайнятих громадян;

• за організацію підготовки кадрів для державної служби зайнятості та створення ефективної системи підвищення кваліфікації її працівників;

• за раціональне використання коштів Державного фонду сприяння зайнятості населення;

• за визначення оптимальної структури  і чисельності працівників місцевих органів державної служби зайнятості, економне витрачання коштів на її утримання;

• за діяльність підприємств, установ  служби зайнятості.

Діяльність державної служби зайнятості України повинна відповідати  становищу, яке склалося на вітчизняному ринку праці. Зміни попиту і пропозиції робочої сили на загальнодержавному та регіональних ринках праці потребують відповідних корективів у діяльності державної служби зайнятості. Якщо у 1991-1995 pp. рівень офіційно зареєстрованого безробіття становив лише 0,2-0,3 % загальної чисельності працездатного населення у працездатному віці, то починаючи з 1996 р. стрімко збільшується пропозиція робочої сили.

Рівень зареєстрованого безробіття на початок жовтня 2002 р. у середньому по Україні становив 3,6 % працездатного населення у працездатному віці. Порівняно з початком 1998 р. він підвищився в 1,6 раза, а порівняно з початком 1993 р. —у 15 разів. Так, у Закарпатській, Житомирській та Волинській областях рівень зареєстрованого безробіття становив 7 %, у Рівненській та Тернопільській — 8 % (див. рис. 1.2). Водночас збільшується кількість працівників, звільнених з підприємств (установ, організацій) у зв'язку зі змінами в організації виробництва й скороченням штату. Якщо в 1992-1993 pp. по допомогу до служби зайнятості звернулася лише половина вивільнених працівників, то починаючи з 1997 р. практично всі вивільнені працівники зареєструвалися в центрах зайнятості.

ДІЯЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВНОЇ  СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ  В УМОВАХ РИНКОВОЇ СИСТЕМИ 

Вся діяльність держави в умовах ринкової системи спрямована на створення умов для ефективного функціонування суб’єктів-учасників ринкових відносин, а не на централізований характер регулювання їх діяльності. Саме тому ефективність обраної державою політики в кожній сфері її діяльності має бути продуманою та носити не скільки директивний, як регулятивний характер. Останній, в свою чергу, забезпечує ефективніший та швидший ефект, оскільки заснований на використанні економічних методів державного регулювання та посиленому впливові на приватний сектор економіки.

Невинятковим в плані державного регулювання та його особливостей в  умовах ринку є зайнятість та правильна  її організація, створення робочих  місць. Головним, спеціалізованим органом, який займається даними питаннями є  державна служба зайнятості. Саме тому вагомою є ефективність діяльності даного органу в системі державного регулювання та проведення державної політики в країні.

Актуальність питання ефективної політики Державної служби зайнятості в умовах ринкового середовища та вагомості НТП зумовлюється, тим, що стан ринку праці та процеси в сфері зайнятості належать до соціально-економічних параметрів, які визначальним чином впливають на суспільний розвиток та конкурентоспроможність національної економіки.

Метою даної статті є дослідження  розвитку інноваційних процесів в сфері праці та їх врахування у політиці державної служби зайнятості.

Науковцями, які досліджували питання  ефективності політики зайнятості та її особливості в умовах ринкової економіки є: В.Г. Федоренко, О.В. Бражко, В.І. Герасимчук та інші.

Із розвитком НТП діяльність державної служби зайнятості (далі ДСЗ) спрямована, в основному, на адаптацію  традиційних методів та технологій обслуговування суб’єктів-учасників  ринку праці до умов нового часу.

ДСЗ здійснює такі основні заходи:

1)     вимушена ефективно і своєчасно реагувати на зміни зовнішніх умов, намагаючись зберегти стабільність на ринку праці за рахунок, або ліквідації впливу цих факторів, або пристосовуючись до них;

2)     виконувати функції суб’єкта та інструмента державного регулювання, узгодження своєї політики з Урядом, отримуючи на це відповідні ресурси;

3)     виконання лідерських функцій посередника у відносинах між роботодавцями, працівниками, органами місцевого самоврядування з питань регулювання ринку праці та сприяння працевлаштуванню населення.

Для реалізації вищезазначених заходів  діяльність ДСЗ на сьогодні спрямована на:

-                розробку і впровадження єдиної технології надання соціальних послуг населенню;

-                розробка і впровадження єдиної інформаційно-аналітичної системи;

-                створення умов та системи підвищення кваліфікації кадрів на базі інституту підвищення кваліфікації.

Що стосується послуг, які надаються  центрами зайнятості, то вони переважно  стандартизовані, а їх організація на місцях здійснюється за принципом уніфікації. Такі досягнення є значними, але найважливішим кроком стали розробка і впровадження Єдиної інформаційно-аналітичної системи (ЄІАС). Це масштабний проект, що немає аналогів в Україні і стосується впровадження сучасних інформаційних технологій у галузі надання послуг населенню. ЄІАС – багатофункціональна система інформаційної підтримки, що забезпечує автоматизацію організаційно-технічних процесів в структурних підрозділах ДСЗ.

 Впровадження цієї технології дало змогу скоротити час службовців ДСЗ, що витрачався на узгодження потреб роботодавців стосовно вимог до працівників та характеристик (кількісних і якісних) трудових ресурсів, що пропонуються на ринку праці.

Слід зазначити, що варто продовжити розробки в цьому напрямку, довівши систему до повної автоматизації.  В такому випадку господарюючий суб’єкт (безробітний, що пропонує свою працю), що шукає працівників з відповідними вимогами (відповідне місце роботи) може оцінити стан ринку праці, а саме наявність відповідних осіб (роботодавців), що відповідають зазначеним вимогам. До того ж, може зробити це самостійно, у спеціально обладнаних приміщеннях, що забезпечують доступ до інформаційної бази даних ДСЗ (її центрів на місцях). Така автоматизація спростила б функції ДСЗ, концентруючи її увагу на поповнення інформаційної бази даних стосовно попиту і пропозицію на працю та на контроль за функціонуванням цієї системи. Утворення такої системи мереж по всій країні дозволить не лише зробити ринок праці цілісним, забезпечуючи просте працевлаштування по всій території, але і надасть можливість оцінки стану ринку праці на загальнодержавному рівні, зводячи показники місцевих центрів зайнятості. Також доступ до мереж лише у структурних підрозділах ДСЗ, наявність системи захисту збереже інформаційну базу даних клієнтів від втручання по сторонніх осіб, що мають на меті перешкоджати роботі ЄІАС.

Також, переведення всього документообігу заявок клієнтів у вигляд електронних  документів пришвидшить роботу ДСЗ  та виступатиме мотивом для запровадження інформаційних комп’ютерних технологій, що змогли б забезпечити діалог із ЄІАС: подачу заявок для працевлаштування та пошуку працівників, реальна оцінка можливості задоволення своїх потреб щодо місця роботи «on line» відповідно до вказаних характеристик (віку, статі, кваліфікації, тощо).

Слід зазначити, що серед безробітних  кожен другий займав місце робітника, кожний третій – посаду службовця, а кожний шостий безробітний взагалі  не має професійної підготовки. Функцію  інтелектуалізації кадрового потенціалу державної служби зайнятості виконує Інститут підготовки кадрів (далі Інститут). Діяльність останнього стосовно розробки програм підготовки кадрів має здійснюватися на основі оцінки потреби ринку праці у кадрах відповідної спеціальності, кваліфікації. Також злагоджена робота Інституту та ЄІАС може забезпечити навчання в режимі «on line». Щоправда таке «перепрофілювання» кадрів потребує глибоких досліджень, реформувань. Доступ трудових ресурсів, що навчаються, до електронних джерел інформації (містить риси самоосвіти), наявність заходів контролю рівня знань (тестувань, практичних занять та ін.) частково зменшить потребу у навчальному персоналі Інституту, але з іншого боку спрямує його роботу в ефективніше русло – спрямовування на практичну діяльність в плані навчання. Проте, спочатку, варто лише частково запровадити «пробний варіант» цієї системи та через деякий час оцінити її ефективність. У разі позитивних результатів – процедуру можна запроваджувати повністю.

Ще однією перевагою такої системи підготовки кадрів є доступ до джерел навчального матеріалу не в самому Інституті, а і поза ним (так зване Інтернет-навчання). Невід’ємною складовою навчання має стати практика. А вже це завдання може покластися лише на Інститут. Оцінка ж результатів навчання складається з двох частин:

І – перевірка знань, знову ж  таки, в режимі «on line», але не в мережі Інтернет, а в межах ЄІАС в структурних підрозділах Інституту;

ІІ – оцінка практичних навичок  трудових ресурсів навчальним персоналом Інституту.

Вже на основі попередніх етапів оцінок здійснюється загальна оцінка результатів навчання.

Таким чином запровадження ЄІАС – стало лише першим кроком на шляху  удосконалення та модернізації роботи ДСЗ для забезпечення ефективнішого  функціонування ринку праці в  Україні. З одного боку така диверсифікована інформаційна система потребуватиме значних витрат на своє обслуговування, але лише на початковому етапі. Через деякий час після налагодження та «обточування» її роботи слідуватиме позитивний результат та скорочення витрат на оплату робочого часу працівників ДСЗ та Інституту, оскільки автоматизація зменшить потребу в них. Особливістю запровадження такої технології обслуговування учасників ринку праці є активізація ініціативи власної зайнятості в бажаному варіанті самих клієнтів та оцінка власних можливостей. Реформування системи підготовки кадрів поряд із удосконаленням ЄІАС створить передумови для розвитку інтелектуалізованого, освіченого суспільства, ефективної та швидкої зайнятості, доведення рівня безробіття до мінімального значення.