Матеріальна структура книги та її значення для видавця

Нова форма книги  у вигляді кодексу, що виникла  в II столітті до Різдва Христового, виявилася на диво життєвою. Вона швидко витіснила своїх попередників, міцно й надовго утвердилася у світовій книговидавничій практиці. Первинне значення слова соdеx з латинської мови означало дерев'яні таблички для письма, оброблені воском і скріплені одна з одною. Саме в рамках цієї конструкції книга виявилася найзручнішою і найпрактичнішою для користування: розміщений з обох боків аркушів однакової пропорції конкретний матеріал можна легко відшукувати, надійно зберігати, переносити, брати з собою в дорогу. Однотипне просторове розміщення тексту на чітко обумовлених видавцем форматах книжкових сторінок, що мають геометрично чіткі координати, дає можливість легко членувати такий текст на ієрархічно підпорядковані частини.

Остаточний варіант  книги-кодексу, який маємо сьогодні, формувався протягом тривалого часу. І хоч певні технічні засоби її творення весь час змінювалися, удосконалювалися відповідно до поступу наукової думки, сутність такої побудови книги з точки зору її матеріальних складових зали-шалася незмінною. Такими важливими складовими можна назвати: а) книж-ковий (паперовий) блок; б) деталі книжкового блоку (вкладки, наклейки); в) обкладинка; г) оправа; ґ) суперобкладинка; д) форзац (за наявності оправи); е) корінець; є) каптал (за наявності оправи); ж) футляр; з) закладка;

Коротко зупинимося на характеристиці кожної зі складових матеріальної конструкції  книги.

Книжковий (паперовий) блок є основним компонентом будь-якого видання нього виду. Це, по суті, напівфабрикат книги, який утворюється після склеювання чи прошивання з одного боку аркушів із сторінками, розміщених у результаті кількаразового згинання (відповідно до заданого формату) у строгій послідовності, Комплект таких сторінок, кількість яких завжди дорівнює кратності долі друкарського аркуша паперу (16, 8 чи 4), прийнято називати зошитом. Аби в майбутній книзі зошити трималися міцно і при кількаразовому користуванні не розсипалися, їх скріплюють. Простіший і дешевший спосіб - методом склеювання. Надійніший і дорожчий - методом прошивання нитками. Вибір способу скріплення залежить від того, хто готує книгу. Відповідальний і серйозний видавець, якщо він дбає не про скороминущу економічну вигоду від продажу своєї продукції, а про репутацію свого видавництва й інтереси читача, ніколи не випускатиме із склеєним блоком підручники, словники, довідники, зібрання творів чи документів у кількох томах, книги для дітей.

Додатковими деталями книжкового блоку виступають вкладка і наклейка.

Вкладка є тим конструктивним елементом видання, який виготовляєть-ся або з іншого матеріалу, ніж самі сторінки блоку, або іншим способом друку, або містить відмінну кількість кольорів. Цей елемент у вигляді одного листа, четвертини, половини чи цілого друкованого аркуша вкладається між зошитами книжкового блоку і скріплюється разом з ними. Прикладом вкладки можуть слугувати аркуші з кольоровими слайдами або чорно-білими ілюстраціями на крейдяному, чи іншого ґатунку папері.

Наклейка – елемент книжкового блока, надрукований окремо для за-повнення (наклеювання) спеціально звільненої від тексту порожньої сторін-ки, на відміну від вкладки, не є самостійним листом у книзі, вона лише заповнює якусь спеціально звільнену для неї від тексту порожню сторінку. Після вклеювання до книжкового блоку вони згинаються відповідно до цього формату.

Вкладки, а особливо наклейки, відносяться до трудомістких процесів як редакційної підготовки, так і  поліграфічного відтворення, тому вони широко не застосовуються. Це, здебільшого, подарункові, мистецькі або малотиражні бібліофільські видання.

 Обкладинка - один із елементів завершення формування «обличчя» книги. Як правило, виготовляється з паперу, відмінного від того, на якому друкуються сторінки книги. Відмінного передусім за більшою щільністю паперу - чим такий матеріал цупкіший, міцніший, тим краще для самої книги. Поряд з цим значний масив видань випускається у звичайній паперовій обкладинці, часом такого ж ґатунку, як і книжковий блок, лише іншого кольору. В такому “одязі” виходять зокрема різноманітні брошури, літерату-ра для службового користування, малотиражні видання, журнали.

Важливим елементам  конструкції книги, яка видається в оправі, є форзац - це аркуш паперу формату розгорнутої книги, який однією полови-ною повністю; приклеєний до внутрішньої частини оправи, а частиною іншої1 половини (вузькою смугою вздовж корінця) прикріплений до! книжкового блоку. Оскільки оправа покриває книжковий блок з двох боків, то й форзаців у книзі буває два - на початку і наприкінці книжкового блоку.

Зважаючи на найголовнішу функцію, яку виконує форзац, — скріплення, втримування в єдиному цілому книжкового блоку і оправи, для нього має виділятися спеціальний вид паперу, цупкіший від того, на якому друкуються книжкові сторінки. Окрім цього, форзац може слугувати елементом художнього оформлення. Малюнки, орнаменти, репродукції, які часто вміщуються на цих місцях, є своєрідним композиційним завершенням бачення книги художником - від обкладинки до ілюстративного матеріалу всередині видання.

Важливим елементом  матеріальної конструкції книги  є корінець. Це середня, центральна, частина оправи або обкладинки, яка обрамлює скріплені аркуші чи зошити книжкового блоку Найкраще його роль і значення читач може оцінити, коли дивитиметься на видання, розміщені один поміж одним на книжкових полицях. Саме за написом на корінці можна віднайти автора і назву книги. А за змістом зображення можна відразу визначити рівень її видавничого і поліграфічного виконання. Отож, корінець виконує дві найголовніші функції: інформаційну й художню.

За формою корінці  бувають прямими і напівкруглими. Наявність художніх елементів та кількість тексту на корінці залежить від обсягу книги: чим більше в ній сторінок, тим ширшим є поле для реалізації творчої фантазії художника. Останнім часом на корінцях великообсягових книг стало модним вміщувати портрети авторів, фрагменти кольорових слайдів, що характеризують міст видання, тощо. Гарно і привабливо виглядають корінці з тисненою позолотою шрифту чи орнаменту.

За наявності в книжковому виданні оправи ще однією необхідною деталлю на корінці є каптал. Це приклеєна на верхньому і нижньому краях корінця смужка з тканинного матеріалу (здебільшого бавовни або шовку) з потовщеним окантуванням на виході певного кольору. Функція капталу подвійна: з одного боку, пін зміцнює кріплення книжкового блоку; з іншого — прикрашує зовнішній вигляд видання. Колір окантовки капталу, як правило, підбирається в гармонії з домінуючими кольорами оправи.

У практиці книговидання віддавна поширені випадки, коли для  особливо цінних витворів друку виготовляють додаткову захисну конструкцію у вигляді твердої коробки, з отвором на корінці або й зовсім закритої. Таку конструкцію називають футляром.

І, нарешті, останній елемент  матеріальної частини побудови видання. Він малопомітний, але дуже важливий і в контексті підвищення культури читача, і для зручності користування книгою, і для належного збереження її внутрішньої частини. Йдеться про закладку. Особливо потрібний цей елемент у тих книжках, які за змістом не структуровані так як, скажімо, навчальні чи наукові. За її відсутності невибагливий читач або загинає навскіс аркуш сторінки, на якій зупинився, або вкладає на те місце якийсь предмет, від чого книга нерідко деформується, псується.

Розрізняють два види закладок. Перший: вузька кольорова  тканинна стрічка, прикріплена верхнім кінцем до капталу або корінця книжкового блоку, яка за розміром є на один-два сантиметри довшою від нижнього обрізу книжкового блоку. Другий: спеціально виготовлений вузький аркуш паперу підвищеної щільності, вкладений між сторінки книги. Такий аркуш може містити певну пізнавальну чи рекламну інформацію. Серйозний видавець, який працює на перспективу, ніколи не нехтуватиме таким, здавалося, другорядним і не зовсім обов'язковим елементом, який цілком толерантно і ненав'язливе формує в будь-якого читача поважне, бережливе ставлення до книги.

Висновки:

Питання  книги  як  видання поліграфії  турбувало  людство в усі часи.  Оглядаючи  джерела  з  даної  теми  необхідно  зауважити,  що дослідники,  які  вивчають  поліграфічну  справу  більше  уваги  приділяють  саме  книзі,  бо вона, мабуть, назавжди  залишиться  основним  засобом  розповсюдження  знань  та  мудрості. 

  При створення книги особливу увагу потрібно приділити конструкції книги, оскільки без цього не можна правильно організувати увесь процес складання книги, а потім її друку. Варто розглянути усі складові конструкції книги, які розташовуються послідовно одна за одною. Розглянувши змістовну конструкцію книги, можна побачити, що в цілому текст, який розміщений на книжкових сторінках просторово організований. Тобто він розмішений неабияк, а в певній послідовності і відповідно певним стандартам, які використовуються при створенні книги. Структурні складові змістовної частини книги поділяються на службову (видавничу), вступну, основну, заключну частину.

   Важливими складовими книги є книжковий блок та його деталі (вкладки, наклейки), обкладинка, форзац, корінець, каптал, футляр, закладка. Без усіх цих структурних одиниць, книга вважається не правильно оформленою. Тому кожному видавцю перед тим, як організовувати свою видавничу справу необхідно детально вивчити не лише теоретичні основи книгодрукування, але й основні технічні аспекти. Потрібно враховувати усі структурні одиниці конструкції книги для подальшого виготовлення власне книги, оскільки при неправильному розумінні конструкції книги, а також не зрозумівши усіх аспектів цієї проблеми, не можна друкувати жодної книги. Кожен видавець працює на читача. За відсутності певних структурних одиниць книги, читач нерідко взявши книгу до руки, одразу ж відкидає її, бо йому незрозуміло як побудована ця книга і в чому її основне призначення.

Список використаної літератури:

1. Ляхов В.Н. О художественном конструировании книги. – М.: Книга, 1975.

2. Сава В. Основи техніки творення книги. – Львів: Каменяр, 2000. –    136 с.

3. Тимошик М. Видавнича справа та редагування: Навч. посібник. – К.: Наша культура і наука, 2004.– 224 с.

4. Филин В. Техника и искусство создания книги // Компьютерпринт. – 1999. – Июль-август. – С. 44-51.