Значення дидактичних ігор й занять для виховання дітей раннього віку

Значення дидактичних  ігор й занять для виховання дітей раннього віку. 
У перші роки життя дітей відбуваються дуже істотні зміни в їх розвитку. Вже на першому році життя дитина в змозі брати і утримувати предмети, а пізніше робити ряд різноманітних дій: тримати чашку та пити з неї, їсти ложкою, закривати і відкривати коробки, нанизувати на стрижень кільця і ​​багато іншого. До двох - двох з половиною років дитина добре опановує ходьбою, бігом, може підійматися на невелике піднесення і спускатися з нього. 
У ранньому дитинстві діти набувають уміння розрізняти предмети за їх зовнішніми ознаками (форма, величина, колір і ін.) і правильно з ними діяти. 
У ранньому дитинстві дитина опановує найбільшим надбанням людства - мовою. На другому році він розуміє звернену до нього мову, сам починає говорити і до трьох років досить вільно пояснюється з оточуючими. 
Цей бурхливий процес розвитку не відбувається сам собою, тільки завдяки природним можливостям організму (спонтанно), як це стверджують деякі буржуазні вчені. Нормальне дозрівання вищої нервової діяльності - необхідна умова повноцінного розвитку дитини. Але одних природних задатків для цього недостатньо. 
В історії розвитку ясел в нашій країні був період так званого госпіталізму. У той період діти в яслах отримували прекрасний гігієнічний догляд, але їх психічному розвитку і вихованню не приділялося належної уваги. В результаті здорові і добре вгодовані діти пізно починали ходити, говорити, грати. 
Отже, для правильного розвитку дитини недостатньо лише нормальної будови його організму та притаманних людині біологічних задатків, необхідно ще активний вплив на нього оточуючих дорослих людей. 
Існує також погляд, що знайшов відображення в деяких буржуазних теоріях, що маленька дитина вчиться на власному досвіді і сам «відкриває світ». Безсумнівно, маленька дитина багато чого засвоює шляхом безпосереднього наслідування оточуючим його людям. Таким чином він в основному опановує мовою, побутовими навичками та ін Він багато чого засвоює, безпосередньо стикаючись з різними предметами. Цей самостійно здобутий досвід має велике виховне значення: будить цікавість, розумову активність, доставляє багато конкретних вражень. Але й переоцінювати значення цих самостійних проб і пошуків недоцільно: вони не завжди продуктивні і дуже часто тягнуть за собою формування перекручених уявлень, які тимчасово можуть порушити правильне орієнтування дитини в навколишньому. Деякі з таких «проб» можуть навіть становити небезпеку для життя і здоров'я малюка. 
Радянська педагогіка і психологія висунули дуже важливе теоретичне положення, яке стверджує, що найбільш сприятливо розвиток дитини протікає під впливом продуманого виховання і навчання, здійснюваного з урахуванням вікових особливостей дітей. Щоб маленькі діти оволоділи необхідними рухами, промовою, різними життєво необхідними вміннями, їх цьому треба навчити. 
Цінність раннього навчального впливу давно помічена народом; їм створені дитячі пісеньки, потішки, іграшки та ігри, які бавлять і вчать маленьку дитину.  
Народ створив чудові твори - потішки, примовки, з тим щоб діти в грі словом вчилися тонкощам рідної мови. Деякі примовки спонукають наслідувати нескладним звукосполучення, опановувати різними інтонаціями мови. Інші включають в себе незамінний матеріал для вправи дітей в проголошенні звуків. 
Багаті можливості для сенсорного розвитку і вдосконалення спритності рук ховають у собі народні іграшки: башточки, матрійки, розбірні кулі, яйця та багато інших. Дітей залучають барвистість цих іграшок, кумедність дій з ними. Граючи, дитина набуває вміння діяти на основі розрізнення форми, величини, кольору предметів, опановує різноманітними новими рухами, діями. І все це своєрідне навчання елементарним знанням та вмінням здійснюється у формах захоплюючих, доступних дитині. 
Народна мудрість створила дидактичну гру, яка є для маленької дитини найбільш підходящою формою навчання. Навчальний вплив необхідний як у сім'ї, так і в дитячих установах, де воно набуває особливо важливого значення. В умовах суспільного виховання найбільш доцільно комплектування груп дітей першого, другого і третього року життя. Це дає можливість розумно здійснювати гігієнічний режим і догляд за дітьми, погодившись з особливостями кожного віку. Але в цих умовах дитина більшу частину часу проводить в середовищі однолітків, і в нього мало можливостей наслідувати більш довершеним зразкам мови, гри, навичок старших дітей. Отже, для того щоб діти розвивалися нормально, педагоги дитячих установ повинні користуватися найбільш активними, дієвими засобами виховання. Навчальне вплив, який в родині відбувається ненавмисно, від випадку до випадку, має стати провідною формою виховання і застосовуватися навмисно і планомірно, охоплюючи всіх дітей групи. 
Багато чому можна навчити дитину в процесі повсякденного спілкування з ним у побуті, під час режимних процесів (умивання, одягання та ін), а також на прогулянках, в іграх. Але найбільш активною формою навчального впливу є спеціально організовувані вихователем дидактично спрямовані заняття та ігри. На них вихователь має можливість систематично, поступово ускладнюючи матеріал, розвивати сприйняття дітей, повідомляти їм доступні відомості, формувати вміння і деякі важливі якості. Організований характер занять, виділення для них особливого часу в режимі дня дають вихователю можливість наперед продумати зміст, підбір дитячих ігор, впливати на всіх дітей. Як вище говорилося, найбільш відповідної раннього віку формою навчання є дидактичні ігри, коли дитина, граючи, непомітно для себе засвоює ті відомості й уміння, які дорослий вважає за необхідне йому дати. 
Ігрова форма навчання - провідна на щаблі раннього дитинства. Але вже в цьому віці вона не є єдиною. На другому, тим більше на третьому році життя увагу дитини приваблює багато чого з того, що його оточує: дитина може тривало розглядати картинки, домашніх тварин, що рухається на вулиці транспорт. Він з інтересом стежить за діями дорослих. Щоб задовольнити пробуджується інтерес дітей до навколишнього, спрямувати їх увагу на певні явища, дати потрібні відомості, пояснення, вихователю необхідно організовувати з дітьми самостійні спостереження за навколишнім і говорити з ними з приводу побаченого. Такі заняття не вкладаються навіть у поняття дидактичної гри, хоча на них можуть бути використані окремі ігрові прийоми. Ось чому в даному посібнику використовуються два терміни – «дидактичні ігри» і «заняття». І ті й інші протікають організовано в спеціально відведений для них час. Обмежитися просто назвою «заняття» недоцільно, так як дидактична гра, безсумнівно, займає найважливіше, провідне місце в навчанні маленьких дітей. 
Навмисний характер дидактичних ігор і занять висуває необхідність певної програми відомостей, потрібних дітям, а також тих умінь і якостей, які повинні бути у них сформовані. Дидактичні ігри й заняття дадуть хороший результат лише в тому випадку, якщо вихователі ясно уявляють, які завдання можуть бути вирішені в процесі їхнього проведення й у чому особливості організації цих занять на щаблі раннього дитинства. 
Дидактичні ігри й заняття дуже важливі для розумового виховання маленьких дітей. Під час занять у дитини виробляються важливі якості, необхідні для успішного розумового розвитку; поволі виховується здатність зосередитися на тому, що йому показує і говорить дорослий. Спираючись на здатність і схильність маленьких дітей до наслідування, вихователь спонукає їх відтворювати показання дії, сказані слова. Розвиток зосередженості і здатності до наслідування - необхідна умова засвоєння дітьми відомостей і вмінь. Це одне з важливих завдань, що має бути вирішена під час занять, тим більше що не всі діти в рівній мірі опановують цими якостями. 
Викликаючи наслідування своїм діям і словам, вихователь вчить дітей уважно придивлятися, прислухатися, розуміти і в міру своїх можливостей робити те, що від них вимагається. 
Привертаючи увагу дітей, збуджуючи їх інтерес, вихователь закладає перші початку у розвитку такої важливої ​​якості, як допитливість. Отримуючи їжу для свого розуму, маленька дитина охоче бере участь у заняттях, чекає їх, радується ім. На заняттях дитина, привчена слухати дорослого, дивитися на те, що йому показують, опановує певними знаннями. Він багато чого довідається про різні предмети: про їхні призначення, про зовнішній вигляд, властивості, таких, як форма, колір, величина, вага, якість матеріалу та ін Розвивається і удосконалюється його сприйняття. 
Показуючи, розповідаючи дітям, вихователь розкриває перед ними світ доступних для їхнього розуміння явищ природи і праці старших (побутової працю дорослих і старших дітей), знайомить з деякими засобами пересування. Зрозуміти всі ці явища дитина не може без пояснюючого слова дорослого. Тому на заняттях ставиться завдання - навчити дітей слухати і розуміти звернену до них мову й самим користуватися мовою. 
Особливо добре діти засвоюють відомості про навколишні предмети і явища, коли вони мають можливість не тільки споглядати, але й активно діяти. Тому навчання різноманітної діяльності входить у програму занять. Діти поступово навчаються збирати і розбирати башточки, складні мисочки, матрьошки і т. п., зводити нескладні споруди з кубиків, користуватися паличкою, лопаткою, совочком, дерев'яним молоточком. У процесі цієї діяльності в дітей виробляються цілеспрямованість, активність і деяка планомірність дій. 
Таким чином, роль дидактичних ігор та занять в розумовому вихованні дітей безсумнівна. 
Дидактичні ігри й заняття мають певне значення в моральному вихованні дітей. У них поступово виробляється вміння діяти в середовищі однолітків, що спочатку дається нелегко. Спочатку дитина привчається робити щось поруч з іншими дітьми, не заважаючи їм, не забираючи у них іграшок і сам не відволікаючись. Потім він звикає до спільної з іншими дітьми діяльності: разом дивитися іграшки, картинки, тварин, разом танцювати, ходити і т. д. Зароджуються перший інтерес до дій іншої дитини, радість загальних переживань. 
Під час занять поступово формується певна стриманість, організованість, цілеспрямованість поведінки, досягнення результату викликає почуття радості. У дітей формуються навички обережного користування іграшкою, картинкою і дбайливого ставлення до них. Вже на цьому ступені можна формувати перші ставлення до навколишнього, інтерес до трудових дій дорослих, бажання якось брати участь у їх діяльності (потримати молоток, принести води в відерці і т. п.); при розгляданні картинок можна викликати співчуття до чинному особі, наприклад до дівчинці яка упала і плаче і т. п. Таким чином, під час занять не повинні бути забуті і завдання морального виховання. 
Заняття мають значення і для естетичного виховання маленьких дітей. Підбір та оформлення дидактичного матеріалу, іграшок, картинок повинні служити цілям виховання доброго смаку, любові до прекрасного. Зміст деяких занять прямо спрямоване на виконання завдань художнього виховання: слухання казок, потішок, віршів, музики і т. п. Тому дуже важливо, щоб музичний і літературний матеріал був справді художнім. 
При проведенні занять вихователю треба пам'ятати, що не можна перевтомлювати дітей, завжди необхідно стежити за правильною позою дитини, не можна водити дітей для спостережень в такі місця, де їм може загрожувати будь-яка небезпека. 
Дуже важливо пам'ятати, що заняття повинні створювати у дітей гарний настрій, викликати радість: дитина радіє тому, що дізнався щось нове, радіє своєму досягненню, вмінню вимовити слово, щось зробити, досягти результату, радіє першим спільним з іншими дітьми діям і переживань. Ця радість є запорукою успішного розвитку дітей на щаблі раннього віку і має велике значення для подальшого виховання.