Загальні питання та завдання корекційної педагогіки

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ,МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКА ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНА  АКАДЕМІЯ

 

КАФЕДРА ПСИХОЛОГІЇ, ФІЛОСОФІЇ І ОСВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ.

 

 

 

 

МОДУЛЬ №1

 

«Загальні питання та завдання корекційної педагогіки»

 

           

 

 

                            

                                           Виконав: 

студент гр. ДТ-Х10-2

Петренко Олександр

                                           

                                            Перевірив: 

                                                                                  Шемігон Н.Ю.

 

 

 

 

Харків 2013

ТЕМА 1:Предмет, мета, та завдання курсу «Основи корекційної педагогіки».

1. Скласти блок-схему зв’язку корекційної педагогіки з іншими галузями наук.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. Перелічить  завдання корекційноїпедагогіки.

 

Основним предметом дослідження  колекційної педагогіки є діти з  різноманітними дефектами психічного чи фізичного розвитку. Забезпечення оптимальних умов їхнього виховання  та навчання для сприяння якомога  кращій підготовці їх до самостійного активного суспільного корисного  життя в нормальному соціальному  оточенні.

Таким чином, корекційна педагогіка розв`язує такі завдання:

• здійснює різнобічне психолого-педагогічне та клініко-фізіологічне вивчення особливостей та закономірностей фізичного і психічного розвитку різних категорій аномальних осіб;
• визначає структуру дефекту при різних аномаліях і потенційні можливості розвитку різних сторін особистості кожної категорії осіб з фізичними та психічними дефектами;
• розробляє з психолого-педагогічних позицій класифікацію аномальних дітей, розв`язує задачі диференціації їх навчання та виховання;
• обґрунтовує принципи створення та розвитку системи спеціальних закладів для виховання та навчання аномальних дітей з метою здійснення оптимального впливу на їх розвиток, формування активної соціально адекватної особистості, підготовку та залучення до самостійної трудової та суспільної діяльності;
• визначає закономірності та особливості навчально-виховного процесу в спеціальних закладах для аномальних дітей, цілі, задачі, зміст, принципи, форми і методи їх навчання, виховання та трудової підготовки; 
  
• розробляє спеціальні технічні засоби, що допомагають аномальним особам у їх пізнавальній діяльності та встановленні контактів з оточенням;
• визначає ефективні шляхи та засоби профілактики аномалій розвитку, попередження дитячої дефективності;
• вивчає особливості та шляхи поліпшення життя та діяльності аномальних людей у соціальному оточенні (сім`ї, трудових та навчальних колективах тощо).

 

 

 

3. Скласти словник  термінів з корекційної педагогіки.

 

 Адаптація - пристосування  дитини до існуючих в суспільстві вимог і критерій оцінки за рахунок присвоєння норм і цінностей даного суспільства. 

Аутизм - важкий психічний розлад, крайня форма самоізоляції, занурення в себе.

      Безбар’єрне середовище – середовище, яке пристосоване для вільного пересування людей з функціональними обмеженнями через медичні,вікові, інші причини.

Гіперактивність - стан, при якому активність і збудливість людини перевищує норму. У випадку, якщо подібна поведінка є проблемою для інших, гіперактивність трактується як психічний розлад. Гіперактивність частіше зустрічається у дітей і підлітків.

Гіперактивні  діти - це діти, поведінка яких характеризується неуважністю, надмірною активністю та імпульсивністю, що проявляються в різних ситуаціях і зумовлюють стійку соціальну чи шкільну дезадаптацію.

Групи ризику  - це категорії дітей, чий соціальний стан за тими або іншими ознаками не має стабільності, які практично не можуть поодинці перебороти труднощі, що виникли в їхньому житті; все це в результаті може призвести до втрати ними соціальної значущості, духовності, морального образу, біологічної загибелі.

Дефектолог - спеціаліст з повною вищою освітою  за спеціальністю дефектологія - за напрямами: олігофренопедагогіка ,тифлопедагогіка, сурдопедагогіка, логопедія.

Діти з особливостями (порушеннями) психофізичного розвитку -діти, які мають відхилення від нормального фізичного чи психічного розвитку,зумовлені вродженими чи набутими розладами.

Дитячий церебральний параліч - є узагальнюючим терміном для групи захворювань, які проявляються в першу чергу порушеннями рухів, рівноваги та положення тіла. Причинами виникнення церебрального паралічу є порушення розвитку мозку або пошкодженням однієї чи декількох його частин, які контролюють м’язовий тонус та моторну активність (рухи). Перші прояви ураження нервової системи можуть бути видимими відразу після народження, а ознаки формування ДЦП можуть виявлятися ще в грудному віціДля  всіх людей з церебральними паралічами є однаково тяжкими складнощі контролю над власними рухами та координування роботи м’язів. Через це навіть простий рух є складним для виконання при ДЦП.

Загальний недорозвиток  мовлення (ЗНМ) – різні мовленнєві розлади, при яких у дітей порушене формування всіх компонентів системи мовлення , що відносяться до звукової і змістовної сторони.

Затримка психічного розвитку  –  це порушення нормального темпу психічного  розвитку, в результаті  чого дитина  шкільного віку залишається  в колі дошкільних ігрових інтересів. 

Інвалід –особа зі стійким розладом функцій організму,зумовленим захворюванням, травмою(її наслідками) або вродженими розладами розумового чи фізичного розвитку, що призводить до обмеження життєдіяльності.

Інвалідність – передбачає втрату або дефіцит фізичної чи розумової спроможності.

Інклюзія – це політика й процес, який передбачає отримання більших можливостей в навчанні та соціальному житті для всіх дітей( з особливими потребами та  інших дітей).

Інклюзивна освіта – це система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права навчатися за місцем проживання , що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами, зокрема дитини з  особливостями психофізичного розвитку, в умовах загальноосвітнього закладу.

Інклюзивний підхід – створення таких умов,за яких усі учні мають однаковий доступ до освіти,у тому числі діти з особливими освітніми потребами,які навчаються у загальноосвітніх школах; водночас, усі  учні мають можливість отримати досвід, знання, які сприяють подоланню упереджень й дискримінації та сприяють формуванню позитивного ставлення до тих, хто «відрізняється».

Інтеграція   - зусилля, спрямовані на введення дітей з особливими освітніми потребами у регулярний освітній простір. Ми пристосовуємо учня до вимог школи.

Корекція - це система заходів, спрямована на виправлення недоліків психології або поведінки людини з допомогою спеціальних засобів психологічного впливу;психокорекційні впливи,спрямовані на зміну поведінки і розвиток особистості  .

Логопед – спеціаліст, який має повну вищу освіту за спеціальністю

 «Логопедія». Здійснює  навчально-корекційну, компенсаторну,

реабілітаційну роботу з  дітьми, які мають  мовленнєві порушення.

Мультидисциплінарна команда – співпраця фахівців різних спеціальностей з метою обміну інформацією і досвідом для створення нових і вдосконалених методів вирішення проблем та планування навчальної діяльності учнів з особливими потребами.

Навчальний результат - це загальне  твердження,яке визначає,  що учень зможе виконувати(видима діяльність або поведінка) наприкінці навчання. Формування навчального результату називають « компетенціями » і «навичками».

Обдарована дитина  – дитина, яка володіє комплексом задатків і здібностей, які, за сприятливих умов, дозволяють потенційно досягти значних успіхів у певному виді діяльності.

Психологопедагогічний супровід – системна діяльність практичного психолога та  спеціального педагога, спрямованого на створення комплексної системи  клініко - психологічних, психологічно-педагогічних і психотерапевтичних умов , що сприяють засвоєнню знань, умінь і навичок,успішній адаптації, реабілітації, особистісному становленню особи,нормалізації сімейних стосунків, її інтеграції в соціум.

Реабілітація - система медичних, психологічних, педагогічних, фізичних, професійних, трудових заходів,спрямованих на надання особам допомоги у відновленні  та компенсації порушених або втрачених функцій організму, усуненні обмежень їх життєдіяльності для досягнення і підтримання соціальної і матеріальної незалежності,трудової адаптації та інтеграції в суспільство.

Реабілітаційні  послуги  -  послуги, спрямовані на відновлення оптимального фізичного ,інтелектуального,психічного і соціального рівня життєдіяльності  особи з метою сприяння її інтеграції в суспільство.

Реабілітаційна  установа – заклад чи відділення,структурні підрозділи,незалежно від форм власності, що здійснюють реабілітацію інвалідів і дітей –інвалідів відповідно до державних соціальних нормативів у сфері реабілітації.

- Синдром дефіциту  уваги і гіперактивності (скорочено СДУГ   ) - неврологічно-поведінковий розлад розвитку, що починається в дитячому віці. Проявляється такими симптомами, як труднощі концентрації уваги, гіперактивність і погано керована імпульсивність.

Соціалізація - процес становлення особистості,поступове засвоєння нею вимог суспільства , придбання соціально значимих характеристик свідомості і поведінки, які регулюють її взаємини  із суспільством.

Спеціальна освіта – дошкільна , загальна,середня ,професійно-технічна та вища освіта,для отримання якої  особам з особливими психофізичними розвитку створюють спеціальні умови.

Спеціальні умови  для отримання освіти – умови навчання, в тому числі спеціальні програми та методи освіти, індивідуальні технічні навчальні засоби, підручники,навчальні посібники, а також педагогічні, медичні, соціальні та інші послуги, без яких неможливо або ускладнено засвоєння загальноосвітніх та професійних навчальних програм особам з особливостями психофізичного розвитку.

Спеціальні навчальний заклад – навчальний заклад ,створений для навчання осіб з особливостями психофізичного розвитку( школа, школа- інтернат,спеціальний навчально-виховний комплекс, об’єднання, навчально-реабілітаційний центр).

Спеціальний навчальний підрозділ – структурний підрозділ загальноосвітнього навчального закладу, створений для навчання осіб з фізичними  та /або розумовими порушеннями, з метою надання спеціальних освітніх послуг , у закладах за місцем проживання  осіб.

 

 

ТЕМА 2: Класифікація порушень психофізичного розвитку та їх причини.

3. Охарактеризуйте основні ідеї Л.Виготського, які використовуються у корекційній педагогіці.

Виготський розробив теорію про вік як одиницю аналізу розвитку дитини, запропонував нове розуміння умов, джерел, форми, специфіки та стимулів психічного розвитку дитини; описав стадії і фази дитячого розвитку, а також переходи між ними в процесі онтогенезу; він виявив та сформулював основні закони психічного розвитку дитини.

Найбільш визначною та поширеною концепцією в педагогіці стало визначення Виготським “зони найближчого розвитку”. Спираючись на вивчення розвитку дитини, він дійшов до аналізу того, як цей розвиток співвідноситься з навчанням, що й було поштовхом до вироблення власного бачення, тобто концепції про "зону найближчого розвитку". Виготський був переконаний, що навчання є двигуном психічного розвитку. Ці два поняття (розвиток та навчання) за Виготським мають різний зміст - "единство, но не тождество процессов обучения и внутренних процессов развития".

Ще однією заслугою Виготського  в педагогіці була запропонована  ним вікова періодизація в навчанні – спонтанний період (раннє дитинство), спонтанно-реактивний (дошкільний) та реактивний (шкільний) - "ребенок дошкольного возраста сам строит теории, пытается объяснить целый ряд зависимостей и отношений. Эта тенденция в развитии ребенка должна быть использована в процессе обучения." Виготський в деякій мірі порівнює працю педагога з працею садівника, оскільки вчитель так само вчасно має відреагувати на процеси дозрівання стадій розвитку дитини, як садівник - плодів. Свої дослідження в цьому напрямі він систематизував в “Динаміці розумового розвитку школяра у зв’язку з навчанням”.

Одним з доказів впливу навчання на психічний розвиток дитини є гіпотеза Л.С.Виготського щодо системної та змістовної будови свідомості та її розвитку в онтогенезі. Виготський дійшов висновку, що у разі, коли системний розвиток свідомості не підпадає під прямий вплив навчання, то з’являться можливість управляти розвитком узагальнення та зміною структури свідомості взагалі. З цього виходить, що навчання, формуючи узагальнення, перебудовує всю систему свідомості. Ця гіпотеза довгий час не мала експериментального підтвердження і в ній вбачався певний ідеалізм, оскільки вона, фактично, зводила розвиток до взаємодії свідомостей, а формування узагальнення через спілкування дитини з дорослим - "Речевые структуры, усваиваемые ребенком, становятся основными структурами его мышления".