Визначення вимог до компетенції фахівців з вищою освітою через категорії знань, вмінь та розуміння

Визначення вимог до компетенції фахівців з вищою освітою через категорії знань, вмінь та розуміння

Формування результатів у термінах компетенції досягається співставленням систем вищої освіти, структур і змісту програм на основі використання загальної методології визначення трудомісткості за ECTS. Визначення компетенції – прерогатива викладачів та експертів, для чого можуть бути корисними консультації із працедавцями, випускниками, іншими зацікавленими сторонами.

На основі досвіду більше 100 університетів з 16 країн-учасниць Болонського процесу з визначених 85 умінь і найбільш значущих загальних компетенцій було відібрано 30 загальних компетенцій з трьох категорій: інструментальні, міжособистісні і системні.

1. Інструментальні – такі, що включають:

– когнітивні здібності (здатність розуміти і використовувати ідеї та міркування);

– методологічні здібності (здатність розуміти і керувати оточенням, організовувати робочий час, вибудовувати стратегію навчання, приймати рішення і вирішувати проблеми);

– технологічні уміння (такі, що пов’язані з використанням техніки, комп’ютера тощо, здібності інформаційного управління);

– лінгвістичні уміння;

– комунікативні компетенції.

2. Міжособистісні – індивідуальні здібності, що пов’язані з умінням виражати почуття і формувати стосунки, з критичним осмисленням і здатністю до самокритики, а також соціальні навички, пов’язані з процесами соціальної взаємодії і співпраці – працювати в групах, брати на себе соціальні та етичні зобов’язання.

3. Системні – поєднання розуміння, відношення та знання, що дозволяють сприймати співвідношення частин цілого одна з одною та оцінювати місце кожного з компонентів у системі, здатність планувати зміни з метою удосконалення системи та конструювати нові системи.

Окремо слід розглядати спеціальні компетенції.

Встановлено рівень значущості спеціальних компетенцій для І та ІІ циклів.

До І ступеня віднесено такі компетенції:

1. Здатність  демонструвати знання основ та  історії дисциплін;

2. Здатність  логічно і послідовно викласти  засвоєні знання;

3. Здатність  чіткого осмислення нової інформації  і вміння давати її тлумачення;

4. Здатність  розуміти загальну структуру  дисципліни і зв’язок між її  розділами;

5. Здатність  розуміти і використовувати методи  критичного аналізу і розвитку  теорій;

6. Здатність  правильно використовувати методи  і техніку дисципліни;

7. Здатність  оцінювати якість досліджень  у певній предметній галузі;

8. Здатність  розуміти результати спостережень  та експериментальних способів  перевірки наукових теорій.

Випускники ІІ рівня повинні:

1. Опанувати  предметну область на більш  високому рівні, тобто володіти  новітніми методами та технікою (дослідження), знати новітні теорії та їхні інтерпретації;

2. Критично  відстежувати та осмислювати  розвиток теорії і практики;

3. Оперувати  методами незалежного дослідження  і вміти пояснювати його результати  на більш високому науковому  рівні;

4. Бути  здатним зробити оригінальний  внесок у дисципліну відповідно до канонів певної предметної області, наприклад, у рамках кваліфікаційної роботи;

5. Продемонструвати  оригінальність і творчий підхід;

6. Оволодіти  компетенціями на професійному  рівні.

Шкала оцінювання у системі ECTS

Європейська кредитна трансферно-накопичувальна система (ECTS) — система трансферу і накопичення кредитів, що використовується в Європейському просторі вищої освіти з метою надання, визнання, підтвердження кваліфікацій та освітніх компонентів і сприяє академічній мобільності здобувачів вищої освіти.

Ця система, створена для забезпечення єдиної процедури оцінки навчання за кордоном, системи виміру і порівняння результатів навчання, їхнього академічного визнання і передачі від одного інституту іншому. Система може використовуватися усередині інституту, між інститутами однієї країни, а так само між інститутами-партнерами з різних країн. За своєю суттю ECTS не регулює змісту, структури чи еквівалентності навчальних програм. ECTS забезпечує прозорість і сприяє визнанню освіти.

ECTS базується на 3 ключових елементах: на інформації (стосовно навчальних програм і здобутків студентів), на взаємній угоді (між закладами-партнерами і студентом) і використанні кредитів ECTS (визначають навчальне навантаження для студентів). Ці 3 ключові елементи приводяться в дію через використання трьох основних документів: інформаційного пакета, форми заяви/навчального контракту та переліку оцінок дисципліни.

Кредит ECTS — одиниця вимірювання обсягу навантаження здобувача вищої освіти, яка використовується в ECTS для оцінювання визначених (очікуваних) результатів навчання з певного предмету чи виду освітньої діяльності. Навантаження одного навчального року за денною формою навчання становить не менше 60 кредитів ECTS (1 кредит прирівнюється загально до 8 годин викладацької діяльності).

Повне визнання ECTS означає, що його період за кордоном (включаючи екзамени чи інші форми оцінювання) замінює порівнюваний період навчання у попередньому навчальному закладі (включаючи екзамени чи інші форми оцінювання), хоча зміст погодженої програми навчання може відрізнятися.

Результати екзаменів і заліків відображаються в оцінках. Однак в Європі існує багато різних систем оцінювання, відрізняється і тлумачення оцінок, а помилка може мати серйозні наслідки для студентів. Шкала оцінювання ECTS допомагає ВНЗ перевести оцінки з однієї системи в загальноприйняту, яка ґрунтується на загальному розумінні слів "добре“ та “відмінно”.

Кількість оцінок у шкалі оцінювання ECTS компромісна. Менша кількість оцінок дала б занадто мало інформації, більша кількість оцінок означала б певні уточнення, яких не існує, та спричинила б збільшення механічної роботи у виставленні оцінок. Визначення п'яти прохідних рівнів оцінок було обране для максимізації значення оцінок "А" та "Е". Крім того, шкала оцінювання ЕСТS не базується на припущенні про будь-який розподіл студентських оцінок, вона базується на визначенні досконалості. Визначення системою ЕСТS досконалості та остаточної оцінки створено для полегшення перезарахування.

Основними перевагами шкали оцінювання за системою ECTS є:

1. Шкала достатньо добре охарактеризована та будь-який заклад зміг би використати її для своїх предметів;
2. Шкала ЕСТS представила додаткову інформацію до оцінки закладу, але не замінила її;
3. Шкала оцінювання ЕСТS була зрозумілою іншим закладам, які виставляли відповідну оцінку згідно з власною системою оцінювання студентам, які вступають, або випускникам.

 

 

 

Таблиця 1 – Шкала оцінювання за системою ECTS

Оцінка в балах	Оцінка за національною шкалою	Оцінка за шкалою ECTS		Відсоток студентів, які зазвичай досягають відповідної оцінки
		Оцінка	Пояснення
90–100	Відмінно	А	Відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок	10
82 – 89	Добре	В	Вище середнього рівня з кількома помилками	25
75 – 81		С	В загальному правильна робота з певною кількістю грубих помилок	30
67 – 74	Задовільно	D	Непогано, але зі значною кількістю недоліків	25
60 – 66		E	Виконання задовольняє мінімальні критерії	10
35 – 59	Не задовільно	FX	Потрібна додаткова самостійна робота	–
1 – 34		F	Необхідна серйозна подальша робота над матеріалами модулів	–

 

Неможливо визначити єдиний критерій систем оцінювання у країнах Європи, який враховував би всі деталі національних систем оцінювання. У більшості з них – всезагальна система оцінювання, яка в жодному випадку не є універсальною. Однією з основних засад шкали оцінювання ECTS є її чітка визначеність щодо способу відповідності балів ВНЗ до шкали ECTS. Для того, щоб цей своєрідний освітній "міст" став більш ефективним, зараз активно обговорюється проблема створення EUROCATS – Європейської системи акумулювання та перенесення кредитів. Недостатній рівень розвитку національних кредитних систем, з одного боку, але політичне бажання створити спільний Європейський простір вищої освіти, з іншого боку, дозволяють стверджувати можливість та перспективи трансформування ECTS у міжнародний стандарт вищої освіти.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури:

1. Болонський процес у фактах і документах/ Упорядники Степко М.Ф., Балюбаш Я.Я. – Київ – Тернопіль: Вид-во ТДПУ ім. В. Гнатюка, 2003
2. http://law.nau.edu.ua/uk/morenews/46-8estimate