Використання народних традицій у виховній роботі в початковій школі

розчитування;

поговоримо;

зустріч з новим звуком;

ознайомлення з буквою «ка»;

за букварем;

заспіваємо;

одвічні вкраїнські символи;

робота над твором;

сюрприз.

Діти мали змогу ознайомитися з одвічнмими символами: калина, коровай, домовик, сопілка, калинова колиска, рушник, бо в кожному з цих слів є вивчений звук. Галина Миколаївна пропонує дітям калинову пісню, що нагадує про рідну матусю:

Люлі, люлі, мій синочку,

Зроблю тобі колисочку,

Мальовані брильця

Срібні колокільця.

Та новую колисоньку

Повішу на калиноньку.

На уроці дівчата прихорошують коровай колосками і калиною і співають пісню:

А у нас в селі нова новина,

Зацвіла у лузі калина,

Не так так у лузі, як на селі,

А в молодої на столі.

Досвід вчителя початкових класів Миро ненко О. М. (місто Чернігів) зацікавив нас з точки зору тематики та форм проведення виховної роботи з використанням народних традицій, звичаїв та обрядів. В арсеналі вчителя: гра – подорож «За Ярилом услід» («Пори року»), естетична бесіда «Шануй свого батька, матір свою», свято «Роде наш красний, роде наш прекрасний», «Хліб усьому голова», театралізоване свято «Козацька берегиня», «Пісня – душа народу», спортивно – розважальне свято «Козацькі забави» тощо.

Вивчаючи педагогічний досвід з вищезазначеної проблеми нашу увагу привернула діяльність клубів «Краяни», «Українська світлиця», «Куточок народознавства», що на Івано – Франківщині. Клуби – місця проведення традиційних народних свят, фестивалів, виставок і конкурсів, учасниками яких є не тільки діти, але й батьки, односельці. Крім того учасники клубів здійснюють фольклорно – пошукову діяльність. З уст старожилів вони записують перлини народної творчості, оформили альбоми «Українські народні пісні», «Ігри», «Українські народні казки», «Народні звичаї давнини», «Сучасні звичаї та обряди».

Діти – учасники клубів – активні помічники у проведені таких народних сімейних свят як: обжинки, врожаю, День села, Івана Купала, Різдва та інше.

Окрім клубів, великі виховні можливості використання національних звичаїв, традицій, обрядів, ритуалів, атрибутів – символів має гурткова робота. На Тернопільщині функціонують гуртки «Чумачата» «Соняшник», «Українська національна іграшка», «Веселка», «Народний танок», «Юний народознавець», «Юні писанкарі», «Струмочок», «Джерельце», «Вишиванки» тощо.

У багатьох школах нашого регіону святкують День матері – Природи, День матері, День батька, відмічають щедрий вечір, Водохрещу, День Миколая, Івана Купала, Свят – Вечір, Свято першої борозни, Свято Лади, свято Спаса, свято Врожаю.

Вчителі початкових класів ЗОШ № 17 м. Тернопіль переконані, що важливе місце у вихованні молодших школярів займають родинні традиції. Діти активно вивчають родовід і по батьковій і по материнській лінії. Дізнаючись про своє генетичне дерево, учень відчуває себе причетним до певного народу, відчуває себе впевненіше. Все це виховує в дітей гордість, гідність, прагнення не осоромити, а зберегти і примножити честь свого родоводу. По класах проходять родинні свята, сімейні вогники як от: « Мати – берегиня роду», «Вклонися батькам своїм», «Шануй батька і неньку», «Бабуся рідненька», «Мій дідусь», «Міцна сім’я – опора України». Їх мета – виховання поваги до батька, матері, бабусі, дідуся, свого народу.

Отже, аналіз масового педагогічного досвіду з проблеми дає підстави стверджувати, що педагоги початкової ланки освіти використовують українські народні традиції у вихованні учнів. Однак, цей матеріал використовується ще не достатньо через значний педагогічний потенціал, який закладений у ньому.

 

Необхідність та актуальність постановки проблеми використання українських народних традицій у вихованні молодших школярів цілком відповідає завданням оновленої школи. Через народні традиції найбільш доступно передаються від покоління до покоління норми моральної поведінки.  
У народних традиціях, не дивлячись на примітивну, з першого погляду, прямолінійність і первісну наївність, дуже часто вповні виразно виступають фактори виховання моральної культури: природа, слово, праця, побут, звичаї, мистецтво, релігія.  
Нині поширився звичай зустрічати Новий рік за старим стилем. Напередодні свята учні активно вивчають звичаї та обряди, яких додержувались наші предки. Урок доброти зазвичай проводяться в початкових класахів напередодні свята Нового року ("Зимові свята", "Українські народні звичаї". "Українські народні звичаї в народному побуті", "Природознавчі традиції").  
Педколектив, учні активно готувались до проведення новорічного свята. Було відмічено прояв великого інтересу до питання постановки новорічного свята, прикрашання "дідуха". Наприклад, на Новий рік учні прикрашають "дідуха" (сніп пшениці) різнокольоровими стрічками, цукерками та іншими прикрасами. Важливо, що безпосередньо сніп – символ хліба, символ найбільшого багатства України був в центрі уваги. Відродження цієї традиції сприяє збагаченню нашої духовності, поглибленню любові до хліба, професії хлібороба. А потім фольклорна група провела свято "Щедрий вечір, добрий вечір".  
Значний виховний потенціал має народне свято прощання з зимою (Масляна). Основну роботу з підготовки та проведення свята взяли на себе учні старших класів, але допомогли їм і учні початкових класів. Масляна щедро просякнута розмаїттям українського гумору, змаганнями, життєстверджуючим оптимізмом.  
Прихід весни – це початок оновлення життя. Свято зустрічі весни відчувається життєстверджуючими традиціями.  
Під час проведення свята зустрічі весни зверталась увага на вплив старшого покоління на молодших, на передачу народного досвіду, яка проходила непомітно, ненав'язливо, як будь–що само собою зрозуміле. А сьогодні, коли народом досить багато втрачено, забуто в системі українського національного виховання, особливо необхідна така співпраця. Під керівництвом учителя – класовода учні вивчали прислів'я, скоромовки, побажання, а також придумували нові. Свято приходу весни і свято птахів відзначили одночасно. Передувала цьому робота з підготовки житла для птахів.  
У ході проведення свята зустрічі весни, учні водили хороводи, співали веснянки, гаївки, гралися в весняні ігри. В руках у дітей були жайворонки, голуби. Це свято нагадувало творчий спектакль, в якому прославлялась любов до Батьківщини, до рідної землі, праці хлібороба, краса життя, повага до всього живого. Торкнулися серцем і учні, і гості, і вчителі до витоків української землі, виховних традицій народного календаря.  
Вимагає відродження і така народна традиція, як день першої борозни. Завдяки весняним датам, святам народного календаря учні починають глибше розуміти явища природи.  
Літні дати свят народного календаря, їхня фольклорно–музична обрядовість установлюють, поетизують розквіт і красу природи, збирання врожаю, утверджують плідні результати праці, вільну трудову діяльність, добробут. Так, активна участь дітей у відзначенні «зеленого свята», Івана Купала виховує в них бережливе ставлення до природи, глибокий ліризм і життєвий оптимізм, відчуття гармонійності життя, бажання утверджувати ідеали добра, правди, краси.  
Осінні календарні звичаї, традиції, обряди знаменують собою завершення збирання врожаю, закінчення всіх видів сільськогосподарських робіт. Відзначаючи свято знань, день учителя, народ славить знання, радість і красу пізнання, утверджує любов і повагу до школи, педагогів, старих людей – носіїв мудрості. Велике виховне значення мають шкільні свята врожаю, осінніх квітів, дарів осені та ін.  
Залучаючи молодших школярів в різнопланову діяльність, пов'язану з відродженням святкування дат народного календаря, ми намагалися наповнити цю роботу моральним змістом. Проведенню свят завжди передувала пізнавальна робота учнів, в якій вони дізнавалися про історію виникнення різних свят і традицій, про їх людинолюбну сутність, про моральний характер обрядів і звичаїв. Так, проводи зими, масляна завжди супроводжувалися доброзичливим ставленням один до одного, участю і допомогою. Перед дітьми розкривався їх головний зміст: добро перемагає зло, а холод зими – прихід весни з надіями на щастя і благополуччя. На свято Миколая, Різдвяні свят ніколи не забували престарілих, провідували їх, дарували подарунки, допомагали. При цьому діти розучували колядки, веснянки, тексти яки* розкривали перед ними повагу до старших, турботу про молодших.  
Характерно, що ознайомлення і засвоєння дітьми традицій поваги | милосердя, на яких ми сконцентрували основну увагу, базувалося їм переконливих аргументах, які ми знаходили в художніх образах героїв казок, пісень, мудрих настановах старших. Це сприяло швидкому запам'ятовуванню, бралося дітьми на озброєння і поступово знаходило відображення у стосунках зі старшими і ровесниками.  
Ми намагались стимулювати учнів до активної участі у підготовці та проведенні свят, звичаїв, обрядів народного календаря. При цьому вони успішніше оволодівали організаційними, творчими, трудовими вміннями і навичками народної моралі.  
Отже, святкування дат народного календаря сприяє вихованню морально)' культури, формуванню в учнів любові до природи, бажання зберігати її багатство, тобто утверджувалося гуманне ставлення до природи – нашого «Зеленого дому».  
Під час проведення дат і свят народного календаря у дітей виникає піднятий настрій, позитивні емоції, психічний комфорт, а це важливі компоненти формування гуманних стосунків між ними. Ідеї та засоби народного календаря сприяють підвищенню ефективності морального виховання учнів, ріднять і об’єднують їх в колектив, забезпечують формування морально–естетичних почуттів.  
Практика підтвердила, що народні традиції, звичаї та обряди українського народу – це не додаток до життя, а саме життя, яскравий вияв його самобутнього національного характеру, світогляду, оригінальної творчості. Використання їх у навчально–виховному процесі початкової школи є доцільним.  
Про доцільність і ефективність проведення народних традицій свідчить активність і одностайне бажання учнів брати в них участь (92,3 відсотки). На запитання «Чому ти хочеш брати участь у народних святах?» були типові відповіді: цікаво, весело, хочу знати традиції своїх прадідів, хочу бути корисним людям.  
Серед усієї різноманітності народних традицій, що знайшли широке відображення в експериментальній роботі можна виділити такі основні їх групи: трудові, морально–етичні. Відмітною їх рисою є те, що трудові свята та обряди виступають традиційною формою передачі соціального досвіду та духовних цінностей, моральних норм та принципів від старшого покоління до молодшого, від суспільства до індивіда.  
 
 
Матеріали І Міжнародної Інтернет–конференції „Нові виміри сучасного світу" Том 2. –Мелітополь, 2005. – 144–147 с