Використання дидактичних
ігор у практиці початкової школи відіграє
важливе значення.Ігрова діяльність –
один із найбільш перспективних методів навчання. Вона використовується
для розвитку творчого мислення учнів,
формування практичних умінь та навичок,
дає змогу стимулювати увагу і підвищувати
інтерес до завдань, активізувати сприймання
навчального матеріалу.
Стаття Т. Рудакової «Дидактична гра – дієвий засіб активізації
пізнавальної активності учнів» [19, с.
39-45] розкриває нам такі важливі питання
як:
1. Чому важлива і
необхідна гра в початковій
школі?
2. Теоретичні положення
про гру.
3. Дидактична гра –
дієвий засіб активізації розумової діяльності учнів.
4. Гра – великий простір
у подальшій праці для педагогічних
спостережень і роздумів.
У своїй праці Т. Рудакова
використовує дидактичні ігри на уроках
математики. Авторка ділиться досвідом
використання певних видів дидактичних
ігор при вивчені певних тем. Наприклад,
коли вона ставить за мету вправляти дітей
у прямому і зворотному рахунку, а також
закріпити знання про суміжні числа, то
звертається до гри «Хто знає, хай рахує
далі». Діти стають у коло. Ведучий називає
число і кидає м’яч одному. Учень повинен
зловити м’яч, назвати число-сусіда. Перед
початком гри домовляються, як рахувати:
в прямому чи зворотному порядку, повертаючи
м’яч ведучому.
А ось приклад використання
рухливої дидактичної гри. Гра «Математичний струмок» допомагає
вчителеві закріпити склад числа. Двоє
учнів беруться за руки, утворюючи ворота,
і тримають цифрову картку, наприклад,
8. Решта дітей ( їх теж вісім ) розходяться
по класу. Потім кожний повинен знайти
свою пару 7–1, 6–2, 5–3, 4–4. Вчитель подає
сигнал: «Струмок до воріт!», – і діти парами
проходять через ворота. «Ворота» пропускають
тільки ті пари, котрі правильно склали
задане число із двох менших, тобто склад
числа.
У статті «Формирование вычислительных навыков в процессе игры»
[8, 38-46] мова йде про те, як за допомогою
гри можна сформувати у школярів обчислювальні
навички. Як зазначається у даній статті,
основне завдання початкового курсу математики
– формування в учнів особливих, доведених
до автоматизму навичок додавання і віднімання
в межах 20 і табличних навичок множення
і ділення. Автоматизм навичок досягається
в процесі вправ. Але виконання однотипних
вправ стомлює дітей. Тому в урок математики
вчителі включають ігри та ігрові вправи.
Серед них «Мовчанка», «Вгадай приклад»,
«Кругові приклади», «Математична естафета»
та інші.
У статті «Дидактичні ігри» [4, с. 48-52] С. Денис – вчителька
початкових класів ділиться з нами своїм
досвідом роботи у школі. Вона запевняє,
щоб розкрити всі «секрети» шкільного
життя та навчання, дати шестиліткам знання,
уміння і навички, передбачені програмою,
потрібно застосовувати не лише заняття,
а й дидактичні ігри. Це один із засобів
розвитку пізнавальної діяльності найменших
школярів. У даній статті вчителька наводить
приклади кількох ігор. Наприклад, гру
«Мандрівка до лісу» вчителька застосовує
на уроці математики. Для проведення цієї
гри вона заготовляє роздаткові картки,
силуетні малюнки (мухомор, боровик, ялинка).
Учні одержують по 1–2 картки з варіантами
завдання під назвою «Склади приклади».
Дитина сигналізує «ялинкою», що приклади
складені. В нагороду одержує «боровичок»,
неправильна відповідь – «мухомор».
М. Богданович у своїй монографії
«Методика викладання математики в початкових
класах» теж згадує про дидактичні ігри.
Він вважає, що на уроці гра організовується
не для того, щоб діти погрались,
а щоб чогось навчились. Автор даної монографії
запевняє, що гра не передує виконанню
навчальних завдань і не чергується з
ними, а є однією з форм організації колективної
роботи учнів у класі [2].
Характерно, що у використанні
ігрової діяльності в організації
навчально-виховної роботи початкової
школи вчителі спираються на досвід відомих
вітчизняних педагогів. Зокрема, прикладом
для багатьох вчителів є створена у Павлиській
школі В. Сухомлинського кімната казок,
яка має цілеспрямовано організоване
ігрове матеріальне середовище.
У класних кімнатах багатьох
шкіл організовано ігрові куточки, в яких
зосереджені казкові персонажі – Мудра
Сова, Хитра Лисиця, Хитрий Вовк, Ведмідь,
Коза і семеро козенят, Гуси-Лебеді, Сірий
Зайчик. Знайомі з дошкільного дитинства ігрові
персонажі допомагають дітям звикнути
до нового для них середовища і до навчально-пізнавальної
діяльності.
П. Копосов ( вчитель початкових класів)
для опрацювання таких розділів програми
з української мови, як «Слово» та «Частини
мови», розробив «Казкову граматику»,
яка використовується у навчальному процесі.
На думку автора досвіду, на етапі первинного
сприйняття та усвідомлення навчального
матеріалу найбільш ефективною є ігрова
форма його викладу.
«Казкова граматика» пропонується дітям у віршованому вигляді,
а її ключові частини подані у формі лічилок:
Книжка, дошка,
кабінет,
Печиво, повидло,
мед,
Чоботи, штани,
кашкет,
Знайте, діти, наперед
Кожен з них –
це є предмет.
Що це? – Вареник.
Хто це? – Письменник.
Поверне предметам їх назви
іменник.
Казкове оформлення навчально-пізнавальної
діяльності сприяє усвідомленню учнями
взаємозв’язків між окремими частинами
мови, забезпечує можливість первинного
синтетичного та подальшого аналітичного
ставлення до пізнавального змісту. П. Копосов на підставі власного
педагогічного досвіду робить висновок:
ігрова діяльність посідає важливе місце
в розвитку молодшого школяра протягом
його навчання в школі. Включення в структуру
уроків різноманітних ігор або їх елементів,
сприяє активному, перетворюючому засвоєнню
знань і способів їх здобуття, допомагає
досягти значних результаті у навчанні
дітей зазначеної вікової категорії [10,
с. 65-66 ].
На уроках навчання грамоти,
наприклад, за допомогою гри-вправи «Чарівний
мішечок» можна закріплювати різноманітні вміння й навички.
Набір предметів у мішечку, звичайно, не
випадковий. Він щоразу змінюється залежно
від мети навчання: це можуть бути іграшки,
в назвах яких є літери, склади, які зараз
вивчаються, дрібні речі, які треба описати,
тощо [ 21 с. 28-30].
Ігри на уроках математики
можна використовувати для ознайомлення
дітей з новим матеріалом та для його закріплення,
для повторення раніше набутих уявлень
і понять, для повнішого і глибшого їх
осмислення, формування обчислювальних,
графічних умінь і навичок, розвитку основних прийомів
мислення, розширення кругозору. Саме
такі форми роботи запропонувала нам вчитель
початкових класів В. Колондій (ЗОШ № 7
м. Полтава).
Приклад з уроку математики.
Учитель несподівано ставить на стіл іграшкові
терези, кладе кілька яблук, огірків, цукерок і
пропонує пограти «в магазин».
«Продавець» і «покупець»
швидко лічать, а діти стежать за правильністю
розрахунків. Так у грі малюки тренуються в додаванні й відніманні
[9, 38-44].
Також часто використовуються
інтелектуальні ігри на зразок «Що? Де? Коли?»,
«Брейн-ринг», «Розумники і розумниці»
- всі вони тренують кмітливість, швидкість
реагування, пам’ять, уміння узагальнювати
тощо.
Таким чином, ми можемо побачити, що і в практиці початкової
школи, і в навчальній та методичній літературі
проблема використання дидактичних ігор
на уроках має певне відображення. Разом
з тим, є і можливості, і потреби до більш
глибокої розробки різних сторін цієї
проблеми.
Підсумовуючи результати
проведеного аналізу педагогічного досвіду
використання ігрової діяльності
в процесі розвитку особистості дитини,
з усією впевненістю стверджуємо, що дидактична
гра визначається важливим фактором в
озброєні учнів певними компетенціями.
ВИСНОВКИ
Гра є одним з
найцікавіших видів людської
діяльності, провідною діяльністю дошкільника,
засобом його всебічного розвитку, важливим
методом виховання. У грі активізуються
психологічні процеси учасників ігрової
діяльності: увага, запам'ятовування, інтерес,
сприйняття і мислення. Поняття «ігрові
технології» включає досить велику групу
методів і прийомів організації педагогічного
процесу у формі різних педагогічних ігор.
На відміну від ігор взагалі
педагогічна гра має суттєвою ознакою
- чітко поставленою метою навчання і відповідними
їй педагогічними результатами, які можуть бути обгрунтовані, виділені
в явному вигляді й характеризуються навчально
- пізнавальної спрямованістю.
Гра має значення і для формування
дружного колективу, і для формування
самостійності, позитивного відношення
до праці, для виправлення деяких відхилень в поведінці окремих дітей,
і для багато чого іншого. У процесі ігрової
діяльності в учнів виробляється звичка
зосереджуватися, самостійно думати, розвивати
увагу. Захопившись грою, діти не помічають,
що навчаються, до активної діяльності
залучаються навіть найпасивніші учні.
А. С. Макаренко писав: «Гра має важливе
значення в житті дитини... Якою буде дитина
в грі, такою вона буде і в праці, коли виросте.
Тому виховання майбутнього діяча відбувається
перш за все в грі...» Отже, гра, її організація
— ключ до організації виховання. У грі
формується низка особливостей особистості
дитини, вона являється своєрідною школою
підготовки до праці.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ
ЛІТЕРАТУРИ
1. Артемова Л. В. «Вчися граючись»
с. 3 Київ «Томіріс»
2. Богданович М. В. Методика
викладання математики в початкових класах.
– К., 1994. – 486 с.
3. Виготський Л.С. Педагогічна
психологія. М., Педагогіка. 1991, с. 31-424
4. Денис С. А. Дидактичні ігри
// Початкова школа. – 2004. – № 8. – С. 48-52.
5. Ельконін Д.Б. Психологія гри.
М., 1999. с.124.
6. Жорник О. Формування пізнавальної
активності учнів у процесі спільної ігрової
діяльності // Рідна школа. – 2000. – № 3.
– С. 31-33
7. Занков Л.В. Вибіркові педагогічні
праці. - М., 1999.- 424 с.
8. Козлова О. Формирование вычислительных
навыков в процессе игры // Начальная школа.
– 2001. – № 2. – с. 38-46
9. Колондій В. Ігри на уроках
математики // Рідна школа. – 1999. – № 3.
– С. 38-44.
10. Копосов П. Місце начальної
гри у методичній системі сучасної дидактики
// Рідна школа. – 2000. – № 11. – С. 65-66
11. Леонтьєв А. Н. Психологічні
основи дошкільної гри / / Рад.педагогіка,
1944. № 8 с. 93
12. Макаренко А.С. «Дидактичні
ігри» //«Початкова школа» № 6. 1997,
с.18-19
13. Микитинська М. Х., Н. Д. Мацько,
«Математичні ігри в 1-3 класах» Київ «Радянська
школа», 1980. с.3-4(вступ)
14. Никитин Б. «Развивающие игры»
М., 1990 с.10-12
15. Підкасистий П. І., Хайдаров
Ж. С. Технологія гри в навчанні і розвитку:
Навчальний посібник. М., 1996. с. 5
16. Посаченко І.М. Ігрові методи
у навчальному процесі//Рідна школа. –
1992.-№ 1.- с. 72-74
17. Початкова школа. 6’97. “Дидактичні
ігри” с. 19
18. Плешакова А.Б. Ігрові технології
у навчальному процесі: [Пед. вузи] / А. Б.
Плешакова / / Сучасні проблеми філософського
знання. Пенза, 2002. Т. Вип .3. C. 44-53
19. Рудакова Т. І. Роль гри у навчанні
і вихованні молодших школярів // Початкова
школа. – 1997. – № 6. – С. 39-45
20. Селевко Г.К. Сучасні освітні
технології. М.: Народна освіта, 1998. с.58
21. Сердюк В. Дидактичні ігри з молодшими
школярами // Початкова школа. – 1998. – №
8. – С. 28-30 28-30
22. Ушинський К.Д. «Вибрані педагогічні
твори» К., «Радянська школа», 1949, с.213
23. Хейзінг Й. Статті з історії
культури . М. , 1997. с. 22
24. Шаталов В. Ф. «Педагогическая
проза» - М., 1980 – с. 64-65
25. Шмаков С.А. Ігри учнів - феномен
культури. М., 1994. с.14