Руднощі і помилки у сімейному вихованні. Їх причини і наслідки

Безперервно втручатись у життя дитини небезпечно, бо це призведе до того, що вона не відрізнятиме дріб'язкового від серйозного. Дитина сама мусить відчути гіркоту помилки та чуття провини за вчинок при довірливій розмові з батьками.

Не можна тривалий час залишати дитину у стані образи. Запам'ятайте золоте правило: за конфліктом повинна йти радість.

Не може бути виховання без конфліктів. Конфлікт - це співставлення поглядів, смаків, бажань, уявлень. У спілкуванні народжується істина. Не бійтеся просити пробачення у дітей.

Тримайте двері вашого дому відкритими. У першу чергу для друзів дитини. Допоможіть дитині самій вибирати собі друзів, і вона не буде нічого приховувати від батьків.

Діти спроможні радіти й одержувати задоволення від виконаної ними роботи. Використайте цю здібність, доручіть їм роботу, а краще, коли доручення будуть постійними, з деякою корекцією.

Дотримуйтесь основного закону сім'ї: усі турбуються про кожного члена сім'ї й кожний турбується про всю сім'ю. Дитина повинна бути членом сім'ї, а не її центром, бо виросте егоїст із завищеною самооцінкою, котрий не турбуватиметься про своїх батьків.

Необхідно виконувати ще одне надзвичайно важливе правило. На психологічній мові ця сторона спілкування між дітьми і батьками називається прийняттям дитини. Під прийняттям розуміється визнання права дитини на властиву їй індивідуальність, несхожість на інших, в тому числі несхожість на батьків. Приймайте дитину такою, якою вона є. Природа створює дитину досить складно, перемішуючи у спадкових генах якості не тільки прямих батьків, а й сотні її предків. Через це в одній сім'ї народжуються різні за здоров'ям, розумом, красою діти. І тільки діяльна батьківська любов допоможе одним розвинути свою красу, розум, здоров'я, а іншим скоректувати свої природні недоліки та перетворити їх на гідність.

Глибокий постійний психологічний контакт з дитиною – це універсальна вимога до виховання, яка може бути рекомендована всім батькам. Основа для збереження контакту – щира зацікавленість в усьому, що відбувається в житті дитини.

В. О. Сухомлинський радив впроваджувати у сімейну педагогіку 10 етичних «Не можна»:

• Не можна байдикувати, коли всі працюють.

• Не можна сміятися над старістю і старшими людьми.

• Не можна вступати в суперечки зі старшими.

• Не можна висловлювати невдоволення тим, що в тебе немає тієї чи іншої речі.

• Не можна допускати, щоб мама давала тобі те, чого вона не лишає собі.

• Не можна робити того, що засуджують старші.

• Не можна залишати старшу рідну людину самотньою.

• Не можна збиратися в дорогу, не спитавши дозволу й поради у стар¬ших.• Не можна сідати обідати, не запросивши старших.

• Не можна чекати, доки з тобою привітається старший, ти повинен перший привітати його.

І хоча деякі з цих установок, на перший погляд, звучать несучасно, а інші, можливо, потребують доповнень з огляду на час, все ж саме вони до сьогодні найяскравіше описують основи батьківського авторитету, а за умови впровадження у сімейне виховання, сприяють його піднесенню.

У педагогічній діяльності абсолютної норми не існує. Але завдяки єдиним зусиллям педагогів і батьків відбувається формування всебічно розвинутих, високоосвідчених, духовно багатих, морально чистих, фізично досконалих людей.

«Виховання дітей — найважливіша галузь нашого життя. Наші діти — це майбутні громадяни нашої країни і громадяни світу. Вони творитимуть історію. Наші діти — це майбутні батьки і матері, вони теж будуть вихователями своїх дітей. Наші діти повинні вирости прекрасними громадянами, хорошими батьками і матерями. Але й це не все: наші діти — це наша старість. Правильне виховання — це наша щаслива старість, погане виховання — це наше майбутнє горе, це наші сльози, це наша провина перед іншими людьми, перед усією країною», — писав А.С.Макаренко.

Отже, рівень вихованості дитини  величезною мірою залежить від родинного виховання. Нехай воно принесе вам завтрашню радість і щастя.

Дякуємо за увагу!