Розвиток творчих здібностей у дітей молодшого шкільного віку

Відомий дослідник проблеми творчості А.Н.Лук, спираючись на біографії видатних учених, винахідників, художників і музикантів виділяє наступні творчі здібності :

1. Здатність бачити проблему там, де її не бачать інші.
2. Здатність згортати розумові операції, замінюючи декілька понять одним і використовуючи все більш ємні в інформаційному відношенні символи.
3. Здатність застосувати навички, придбані при вирішенні однієї задачі до вирішення інших.
4. Здатність сприймати дійсність цілком, не дроблячи її на частини.
5. Здатність легко асоціювати віддалені поняття.
6. Здатність пам'яті видавати потрібну інформацію в потрібну хвилину.
7. Гнучкість мислення.
8. Здатність вибирати одну з альтернатив вирішення проблеми до її перевірки.
9. Здатність включати знову сприйняті відомості у вже наявні системи знань.
10. Здатність бачити речі такими, якими вони є, виділяти спостережуване з того, що привноситься інтерпретацією.
11. Легкість генерування ідей.
12. Творча уява.
13. Здатність доопрацювання деталей, до вдосконалення первинного задуму.[14, 38]

     Кандидати психологічних наук В.Т. Кудрявцев и В.В. Синельников, грунтуючись на широкому історико-культурному матеріалі (історія філософії, соціальних наук, мистецтва, окремих сфер практики) виділили наступні універсальні креативні здібності, що склалися в процесі людської історії :

1. Релізм  уяви – образне схоплювання  деякої істотної, спільної тенденції або закономірності розвитку цілісного об'єкту, до того, як людина має про неї чітке поняття і може вписати її в систему суворих логічних категорій.

2. Уміння  бачити ціле раніше часток.

3. Надситуатівно  – преобразовательный характер  творчих рішень – здатність  при вирішенні проблеми не  просто вибирати з нав'язаних  ззовні альтернатив, а самостійно  створювати альтернативу.

4. Експериментування  - здатність свідомо і цілеспрямовано  створювати умови, в яких предмети найбільш опукло виявляють свою приховану в звичайних ситуаціях суть, а також здатність прослідити і проаналізувати особливості "поведінки" предметів в цих умовах. [12, 67], [16, 18]

  Таким чином, в найзагальнішому вигляді визначення творчих здібностей виглядає таким чином. Творчі здібності – це індивідуальні особливості людини, які визначають успішність виконання ним творчій діяльності різного роду.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

     1.2 Особливості  розвитку творчих здібностей дітей молодшого

     шкільного  віку.

 

   З  психологічної точки зору молодший  шкільний вік є сприятливим  періодом для розвитку творчих  здібностей тому, що в цьому  віці дитина вперше усвідомлює  відношення між ним і навколишніми, починає розбиратися в громадських  мотивах поведінки, моральних  оцінках, значущості конфліктних  ситуацій, тобто в цьому віці  формування особистості набуває  свідому фазу. Якщо раніше провідною  діяльністю була гра, то тепер  стало навчання - еквівалент трудової  діяльності, причому оцінка інших  залежить і визначається шкільними  успіхами.

  У молодшому шкільному віці в перші відбувається поділ гри і праці, тобто діяльності, здійснюваної заради задоволення, яке отримає дитина в процесі самої діяльності та діяльності, спрямованої на досягнення об'єктивно значущого і соціально оцінюваного результату. Це розмежування гри і праці в тому числі і навчальної праці, є важливою особливістю шкільного віку.

  Рівень  творчості дітей молодшого шкільного  віку, як правило, залежить від  тих навичок, яких дитина дошкільного  віку набула в іграх, спілкуванні  з оточуючими, продуктивних видах  діяльності. Тому індивідуальні  відмінності дітей, які спостерігає  вчитель першого класу, вже  досить значні. Кожний погляд  на творчість дітей дошкільного  віку, порівняно з шкільним, дає  всі підстави твердити про  значне згасання творчих можливостей  школярів по відношенню до  дошкільників. Дійсно, потрапивши до  школи, дитина значною мірою  втрачає ту свободу, яка дозволена,  це по-перше, а по-друге, у  школі дещо втрачається можливість  для ігрової діяльності дітей,  фантазування, особистого пізнання  світу, тощо. Шкільне навчання обмежує  й час. Більшу частину його дитина мусить  витрачати на навчання. Отже, для більшості дітей творчість і творче мислення змінюються шаблонним вивченням навчальних предметів. Однак, указані обмеження не позбавляють дитину творчості, вони лише дещо її стримують. Творчість дітлахів у шкільному віці може набувати таких своїх проявів, що не завжди стають  зрозумілими для вчителя: учні, які мають високий творчий потенціал, протистоять суворій дисципліні, конформізму, вони схильні до незалежності, мають підвищене почуття гумору і гостріше реагують на несправедливість. Такі діти не сприймають суворо регламентованих занять, які повторюються і навіюють нудьгу. Але водночас, вони  напрочуд допитливі та інтелектуально активні.

  Дитина  високої творчої спрямованості  здатна з головою заглибитися  в те, що її цікавить, вона дуже  винахідлива в образотворчій  діяльності, іграх, використанні  різних матеріалів, висловлює багато  різних міркувань з приводу  конкретної ситуації, здатна по-новому  підійти до розв’язання певної  проблеми. Творча дитина, як правило,  енергійна, дотепна, відрізняється  розвиненою пам’яттю і виявляє  значну самостійність у думках  і поведінці. 

Вік від 6 до 7 років вважається у віковій психології надзвичайно важливим у плані  появи психологічних новоутворень, що дозволяють дитині перейти на новий  етап вікового розвитку, тобто стати  молодшим школярем, оволодіти новим  видом провідної діяльності - навчанням. Пізнавальна діяльність мотивується допитливістю і бажанням спілкуватися з розумними людьми, тому основним завданням є формування пізнавального мотиву засобами предметів. Принцип систематичної роботи над розвитком усіх учнів стає особливо значущий при роботі з 6-річними дітьми.

 Відмітна  ознака творчої діяльності дітей  молодшого шкільного віку - суб'єктивна  новизна продукту діяльності. За  своїм об'єктивним значенням «відкриття»  дитини може бути і новим,  незвичним, але, в той же  час, виконуватися за вказівкою  вчителя, за його задумом, з  його допомогою, а тому не  бути творчістю. І в той же  час дитина може запропонувати  таке рішення, яке вже відоме, використовувалося на практиці, але додумався він до нього  самостійно, не копіюючи відоме. У цьому випадку ми маємо  справу з творчим процесом, заснованим  на здогаду, інтуїції, самостійному  мисленні учня. Тут важливий сам  психологічний механізм діяльності, в якій формується уміння вирішувати  нешаблонний, нестандартні задачі. Успішне формування в молодших школярів творчого мислення можливе лише на основі врахування педагогом основних особливостей дитячої творчості та рішення центральних завдань у розвитку творчого мислення.

 П.Б. Блонским  були точно помічені основні  відмінні риси дитячої творчості:  дитячий вимисел нудний і дитина  не критично ставиться до нього;  дитина раб своєї бідної фантазії. Головним чинником, що визначає  творче мислення дитини, є його  досвід: творча діяльність уяви  знаходиться в прямій залежності  від багатства і різноманітності  минулого досвіду людини.Звідси випливає і перша найважливіше завдання у формуванні творчого мислення молодших школярів. Для того щоб сформувати в учнів уміння творчо вирішувати поставлені перед ним завдання, необхідно перш за все подбати про розвиток у них широкого кругозору, про створення реальної почуттєвої основи для уяви. Розвиток творчих здібностей невіддільне від формування виконавських умінь і навичок. Чим різнобічне і досконаліше вміння і навички учнів, тим багатша їхня фантазія, реальніші їхні задуми, тим більш складні завдання виконують діти.[3, 29]

 Психологами встановлено, що розвиток мислення людини невіддільне від розвитку її мови. Тому найважливіше завдання в розвитку творчого мислення учнів - навчання їх вмінню словесно описувати способи вирішення завдань, розповідати про прийоми роботи, називати основні елементи задачі, зображувати й читати графічні зображення її. Засвоєння учнями необхідного словникового запасу дуже важливо для формування і розвитку в них внутрішнього плану дії. При будь-якому творчому процесі завдання вирішується спочатку в розумі, а потім переноситься в зовнішній план.

Значення  уяви в молодшому шкільному віці є вищою і необхідною здатністю людини. Разом з тим, саме ця здатність потребує особливої турботи в плані розвитку. А розвивається уява особливо інтенсивно у віці від 5 до 15 років. І якщо цей період уяву спеціально не розвивати, в подальшому наступає швидке зниження активності цієї функції. Разом зі зменшенням здатності людини фантазувати збіднюється особистість, знижуються можливості творчого мислення, гасне інтерес до мистецтва, науки і так далі.  
Молодші школярі велику частину своєї активної діяльності здійснюють за допомогою уяви. Їх ігри - плід буйної роботи фантазії, вони з захопленням займаються творчою діяльністю. Психологічною основою останньою також є творча уява. Коли в процесі навчання діти стикаються з необхідністю усвідомити абстрактний матеріал і їм потрібні аналогії, опори при загальному недоліку життєвого досвіду, на допомогу дитині теж приходить уява. Таким чином, значення функції уяви в психічному розвитку велике.  
Однак, фантазія, як і будь-яка форма психічного відображення, повинна мати позитивний напрямок розвиток. Вона повинна сприяти кращому зі знання навколишнього світу саморозкриття і самовдосконалення особистості, а не переростати в пасивну мрійливість, заміну реальному житті мріями. Для виконання цього завдання необхідно допомагати дитині використовувати свої можливості уяви у напрямі прогресивного саморозвитку, для активізації пізнавальної діяльності школярів, зокрема розвитку теоретичного, абстрактного мислення, увагу, мови і в цілому творчості.

 Діти молодшого шкільного віку дуже люблять займатися художньою творчістю. Воно дозволяє дитині в найбільш повній вільній формі розкрити свою особистість. Вся художня діяльність будується на активної уяві, творчому мисленні. Ці функції забезпечують дитині новий, незвичний погляд на світ. Вони сприяють розвитку мислення, пам'яті, збагачують його індивідуальний життєвий досвід! За словами Л.С. Виготського, уява забезпечує таку   діяльність дитини:

 
 - Побудова образу, кінцевого результату його діяльності,

-   Створення програми поведінки в ситуації невизначеності, створення

     образів, які заміняють діяльність,

  -  Створення образів описуваних об'єктів. [7, 15]

 
   Для розвитку дитини дуже важливо формування багатьох інтересів. Слід зазначити, що для школяра взагалі характерно пізнавальне ставлення до світу. Така цікава спрямованість має об'єктивну доцільність. Інтерес до всього розширює життєвий досвід дитини, знайомить його з різними видами діяльності, активізує його різні здібності. Діти, на відміну від дорослих, здатні виявляти себе в художній діяльності. Вони з задоволенням виступають на сцені, беруть участь у концертах, конкурсах, виставках і вікторинах. Розвинена здатність уяви, типова для дітей молодшого шкільного віку, поступово втрачає свою діяльність у міру збільшення віку.

   Підводячи підсумки параграфа, ми приходимо до наступного висновку.  
Дитина молодшого шкільного віку в умовах виховання і навчання починає займати нове місце в системі доступних йому суспільних відносин. Це пов'язано насамперед з надходженням його до школи, яка накладає на дитину певні суспільні обов'язки, що вимагають до неї свідомого і відповідального ставлення, і з новим положенням його в сім'ї, де він також отримує нові обов'язки. У молодшому шкільному віці дитина вперше стає як у школі, так і в сім'ї, членом цього трудового колективу, що є основною умовою формування його особистості. Наслідком цього нового становища дитини в сім'ї і в школі є зміна характеру діяльності дитини. Життя в організованому школою і вчителем колективі призводить до розвитку у дитини складних, соціальних почуттів і до практичного оволодіння найважливішими формами і правилами суспільної поведінки.  Перехід до систематичного засвоєння знань у школі є фундаментальним фактом, що формує особистість молодшого школяра і поступово розбудовує його пізнавальні процеси. Діапазон творчих завдань, що вирішуються на початковому ступені навчання, надзвичайно широкий за складністю - від рішення головоломки, до винаходу нової машини або наукового відкриття, але суть їх одна: при їх вирішенні відбувається досвід творчості, знаходиться новий шлях або створюється щось нове. Ось тут-то і потрібні особливі якості розуму, такі, як спостережливість, вміння співставляти і аналізувати, комбінувати, знаходити зв'язки і залежності, закономірності і т.д. все те, що в сукупності і складає творчі здібності. Творча діяльність, є більш складною за своєю сутністю, доступна тільки людині. Є велика "формула", яка підіймає завісу над таємницею народження творчого розуму: "Спочатку відкрити істину, відому багатьом, потім відкрити істини, відомі деяким, і нарешті відкрити істини, нікому ще невідомі". Мабуть, це і є шлях становлення творчої сторони інтелекту, шлях розвитку винахідницького таланта. Наш обов'язок - допомогти дитині стати на цей шлях.